Київ, 3 квітня 2001 - Нині чимало громадян вважають, що на жорстокість кримінального світу слід відповісти суворістю кримінального покарання. Але часто така позиція призводить до несподіваних наслідків: люди, які припустилися прикрої помилки у своєму житті, страждають не порівняно із мірою їхньої провини й водночас остаточно перетворюються на злодіїв.
1932 року в СРСР ухвалили закон, який народ влучно назвав: "Про п'ять колосків". Суть закону зводилася до того, що за розкрадання колгоспної власності винні каралися тривалими термінами позбавлення волі.
Закон передбачав навіть розстріл. Мільйони людей опинилися за гратами. Тепер інші часи і інші закони. Принципи "сталінського" правосуддя у минулому. Але сучасна судова практика продовжує лякати жорстокістю.
У Вінницькій області за підробку учнівського посвідчення, використаного для придбання пільгового квитка на потяг Козятинський районний суд Вінницької області засудив громадянина Никішина до 3 років і 6 місяців позбавлення волі. Злочинець завдав державі збитків на 7 гривень 63 копійки.
Комунарський райсуд Запоріжжя у липні 2000 року судив провідника потяга "Москва - Керч", яка провезла двох безквиткових пасажирів, одержавши з них 45 гривень. Підсудна залучалася за декількома статтями Кримінального кодексу, й від ув'язнення її врятувала лише амністія.
У принципі, такі люди не становлять великої суспільної небезпеки, отже застосування карної відповідальності до них та подальша ізоляція за гратами – надто жорстока кара. Отже, логічно було б винести подібні злочини до змісту адміністративного кодексу, що вимагає відповідного рішення парламенту.
Окрім того, використовуючи таке суворе покарання, як позбавлення волі, суспільство у такий спосіб значною мірою залучає людину до кримінального світу. Чим більше людей опиниться за гратами, тим вищим буде рівень криміналізації суспільства. Передусім це стосується неповнолітніх. Більшість рецидивістів - це ті, хто вперше потрапив до в'язниці у юному віці. Тому кожен суддя повинен розуміти, що відправляючи підлітка до в'язниці, він пише його майбутню біографію.
Так само, як тоді, коли за крадіжку шести кілограмів картоплі чи дешевої скатертини до в'язниці відправляють матір цього підлітка.
1932 року в СРСР ухвалили закон, який народ влучно назвав: "Про п'ять колосків". Суть закону зводилася до того, що за розкрадання колгоспної власності винні каралися тривалими термінами позбавлення волі.
Закон передбачав навіть розстріл. Мільйони людей опинилися за гратами. Тепер інші часи і інші закони. Принципи "сталінського" правосуддя у минулому. Але сучасна судова практика продовжує лякати жорстокістю.
У Вінницькій області за підробку учнівського посвідчення, використаного для придбання пільгового квитка на потяг Козятинський районний суд Вінницької області засудив громадянина Никішина до 3 років і 6 місяців позбавлення волі. Злочинець завдав державі збитків на 7 гривень 63 копійки.
Комунарський райсуд Запоріжжя у липні 2000 року судив провідника потяга "Москва - Керч", яка провезла двох безквиткових пасажирів, одержавши з них 45 гривень. Підсудна залучалася за декількома статтями Кримінального кодексу, й від ув'язнення її врятувала лише амністія.
У принципі, такі люди не становлять великої суспільної небезпеки, отже застосування карної відповідальності до них та подальша ізоляція за гратами – надто жорстока кара. Отже, логічно було б винести подібні злочини до змісту адміністративного кодексу, що вимагає відповідного рішення парламенту.
Окрім того, використовуючи таке суворе покарання, як позбавлення волі, суспільство у такий спосіб значною мірою залучає людину до кримінального світу. Чим більше людей опиниться за гратами, тим вищим буде рівень криміналізації суспільства. Передусім це стосується неповнолітніх. Більшість рецидивістів - це ті, хто вперше потрапив до в'язниці у юному віці. Тому кожен суддя повинен розуміти, що відправляючи підлітка до в'язниці, він пише його майбутню біографію.
Так само, як тоді, коли за крадіжку шести кілограмів картоплі чи дешевої скатертини до в'язниці відправляють матір цього підлітка.
