Прага, 24 квітня 2001 — Терористи, що захопили в неділю заручників у стамбульському готелі, вимагали припинити війну в Чечні — але їхній напад може погано скінчитися для підтримки прагнення чеченців до незалежності, яка відчувалася в Туреччині.
Сотні й сотні тисяч громадян і мешканців Туреччини походять із кавказького реііону — деякі джерела називають число в п’ять мільйонів. Власне чеченців серед них — до півмільйона. Тож не дивно, що в мусульманській Туреччині зі співчуттям ставилися до боротьби «братів по вірі» за незалежність: у країні діє чимало прочеченських організацій, відбуваються мітиніи й збираються кошти на підтримку Чечні, організовується лікування поранених чеченських боївкарів.
Але останній терористичний акт, учинений під знаменами чеченської боротьби, схоже, перетворює симпатії турецького суспільства на гнів.
«Якщо ви воюєте з Росією, то й воюйте собі в Росії. Яке ви маєте право завдавати шкоди Туреччині?» – запитує організаторів акції турецький щоденник Хюррієт.
«Тероризм і терпимість не мають стояти поруч, – додає інший щоденник Міллієт. – Ми поважаємо боротьбу чеченців за незалежність, але це не дає їм права влаштовувати на нашій землі таке, що може поставити Туреччину в скрутне становище».
Газета Сабах пише, що «турецький народ завжди ставився до чеченської справи зі співчуттям і не шкодував на неї пожертв — а вони вдарили Туреччину ножем у спину в найтяжчий час».
Від кінця минулого року Туреччина встигла пережити вже дві економічні кризи, і країна покладала великі сподівання на прибутки від туризму — які опинилися під загрозою, коли виявився можливий теракт у престижному п’ятизірковому готелі, що був свого часу останньою резиденцією султанів Оттоманської імперії, в самому центрі найбільшого міста країни, яке ще й претендує на проведення в ньому Олімпійських ігор 2008 року.
До того ж для Туреччини, яка на офіційному рівні не підтримує намагання створити в Чечні самостійну мусульманську державу, Росія є дуже важливим економічним партнером — а на останні події Росія відреаіувала дуже гостро, офіційною нотою протесту: серед захоплених терористами заручників, за повідомленнями, було й четверо російських громадян. При цьому Туреччина має з Росією спеціяльну «антитерористичну» домовленість — за якою Москва непрямо пообіцяла Анкарі припиняти діяльність у Росії курдських повстанців із Туреччини.
Та й терористичних акцій із прочеченськими гаслами стає все більше — щойно в березні чеченці захопили російський літак, що летів зі Стамбула, й та драма закінчилася загибеллю людей.
А організатор нинішнього захоплення готелю в Стамбулі, громадянин Туреччини чеченського походження Мухаммед Емін Токчан, уже відзначився 1996 року — тоді керована ним озброєна група захопила пасажирський пором, так само вимагаючи, щоб Росія припинила війну в Чечні. Його засудження, втеча з в’язниці й новий арешт завершилися звільненням за амністією минулого року. І тепер, звертаючись до влади в Анкарі, турецькі газети запитують: «Що, знову його помилуєте?» — і вимагають такого покарання, яке відохотило б терористичні організації використовувати для своїх цілей турецьку землю.
І Прем’єр-міністр Туреччини Бюлент Еджевіт обіцяє, що «необхідних заходів» буде вжито. «Чеченці — наші брати, – заявив він, – але ми не схвалюємо й ніколи не дозволимо дій, що суперечать інтересам Туреччини».
Турецькі політологи попереджають, що прочеченським організаціям і загалом чеченцям у країні тепер доведеться нелегко: вони-бо зробили велику помилку — і «втратили Туреччину».
Сотні й сотні тисяч громадян і мешканців Туреччини походять із кавказького реііону — деякі джерела називають число в п’ять мільйонів. Власне чеченців серед них — до півмільйона. Тож не дивно, що в мусульманській Туреччині зі співчуттям ставилися до боротьби «братів по вірі» за незалежність: у країні діє чимало прочеченських організацій, відбуваються мітиніи й збираються кошти на підтримку Чечні, організовується лікування поранених чеченських боївкарів.
Але останній терористичний акт, учинений під знаменами чеченської боротьби, схоже, перетворює симпатії турецького суспільства на гнів.
«Якщо ви воюєте з Росією, то й воюйте собі в Росії. Яке ви маєте право завдавати шкоди Туреччині?» – запитує організаторів акції турецький щоденник Хюррієт.
«Тероризм і терпимість не мають стояти поруч, – додає інший щоденник Міллієт. – Ми поважаємо боротьбу чеченців за незалежність, але це не дає їм права влаштовувати на нашій землі таке, що може поставити Туреччину в скрутне становище».
Газета Сабах пише, що «турецький народ завжди ставився до чеченської справи зі співчуттям і не шкодував на неї пожертв — а вони вдарили Туреччину ножем у спину в найтяжчий час».
Від кінця минулого року Туреччина встигла пережити вже дві економічні кризи, і країна покладала великі сподівання на прибутки від туризму — які опинилися під загрозою, коли виявився можливий теракт у престижному п’ятизірковому готелі, що був свого часу останньою резиденцією султанів Оттоманської імперії, в самому центрі найбільшого міста країни, яке ще й претендує на проведення в ньому Олімпійських ігор 2008 року.
До того ж для Туреччини, яка на офіційному рівні не підтримує намагання створити в Чечні самостійну мусульманську державу, Росія є дуже важливим економічним партнером — а на останні події Росія відреаіувала дуже гостро, офіційною нотою протесту: серед захоплених терористами заручників, за повідомленнями, було й четверо російських громадян. При цьому Туреччина має з Росією спеціяльну «антитерористичну» домовленість — за якою Москва непрямо пообіцяла Анкарі припиняти діяльність у Росії курдських повстанців із Туреччини.
Та й терористичних акцій із прочеченськими гаслами стає все більше — щойно в березні чеченці захопили російський літак, що летів зі Стамбула, й та драма закінчилася загибеллю людей.
А організатор нинішнього захоплення готелю в Стамбулі, громадянин Туреччини чеченського походження Мухаммед Емін Токчан, уже відзначився 1996 року — тоді керована ним озброєна група захопила пасажирський пором, так само вимагаючи, щоб Росія припинила війну в Чечні. Його засудження, втеча з в’язниці й новий арешт завершилися звільненням за амністією минулого року. І тепер, звертаючись до влади в Анкарі, турецькі газети запитують: «Що, знову його помилуєте?» — і вимагають такого покарання, яке відохотило б терористичні організації використовувати для своїх цілей турецьку землю.
І Прем’єр-міністр Туреччини Бюлент Еджевіт обіцяє, що «необхідних заходів» буде вжито. «Чеченці — наші брати, – заявив він, – але ми не схвалюємо й ніколи не дозволимо дій, що суперечать інтересам Туреччини».
Турецькі політологи попереджають, що прочеченським організаціям і загалом чеченцям у країні тепер доведеться нелегко: вони-бо зробили велику помилку — і «втратили Туреччину».
