Доступність посилання

ТОП новини

Орієнтація політична


Орієнтація політична

Прага, 4 червня 2001 – Судити про сьогоднішні у’явлення пересічних індивідів України щодо цілей і завдань правлячого в державі режиму завдання, мабуть, одне з найневдячніших. Але про нинішню політичну орієнтацію українського суспільства чимало сказано зарубіжними спостерігачами і картина, відверто скажемо, тяжка. Бо політичні суб’єкти, соцільні групи, індивіди перебувають у настільки сірому полі пасивності та безапеляційного пристосовництва, що не можуть в даний час чітко визначити свої власні суспільні претензії і переконання.

Якщо судити з проявів соціальної активності, то в Україні можна визначити чи не єдину активну групу зайнятих, маються на увазі – шахтарі та й вимоги їхні в основному – економічні. Ну ще десь чути голоси вчителів і невеличких груп молоді, останні ледь підтримують різні акції нинішньої різношерстної опозиції в Україні. Тобто, якихось цілеспрямованих політичних дій більшості суспільства тут не спостерігається. Разом з тим, останні опитування громадської думки свідчать про масове невдоволення громадян соціально-економічною ситуацією. Недарма політологи кажуть про 90 відсотків членів суспільства, котрі фактично живуть чи існують нижче офіційного рівня бідності. А все це у сумі свідчить про пасивне, пригнічене тяжкими економічними обставинами, визнання більшістю суспільства існуючих порядків, де не йдеться ні про яке відкрите висловлювання своїх політичних претензій соціальними групами, а тим більше – групами індивідів.

А оцінювати у даній ситуації політичну орієнтацію суспільства України дуже невдячна справа. Бо якщо судити по назвах правлячих партій, хоча б за наслідками останнього голосування у Верховній Раді щодо глави уряду, то багатьом незангажованим політологам доведеться добряче поламати голову над якоюсь політичною закономіністю розвитку ситуації у верхах. Чверть парламенту складають комуністи, вони відмовилися голосувати взагалі, частинах національно зорієнтованих правих поступили таким же чином але міркування цих двох груп, тим більше – стратегічні цілі, абсолютно різні. А голосували за нового прем’єра такі партії як соціалістична, зелені, народно-демократична, соціал-демократична (об’єднана), «Трудова Україна», «Солідарність», «Яблуко», «Реґіони України», «Демократичний союз». З останньої групи соціалісти брали участь у голосуванні лише з тактичних міркувань, хоча обрання прем’єра справа далеко не тактична. Інші ж учасники більшості – 239 голосів «за» надзвичайно різношерстні і об’єднати їх за якимись суспільно-політичними критеріями фактично неможливо, хоча один напрошується – передвиборче угодовство – і він дуже умовний. А що ж тоді говорити про партійні симпатії пересічних представників суспільних низів, які живуть в умовах економічних злиднів і тотальної партійно-кланової демагогії і це триває вже десять років незалежності держави.

Спостерігачі відзначають в Україні затяжний характер перехідного періоду від тоталітаризму до демократії, унаслідок незавершеності ключових економічних і політичних реформ. Це, разом з важким економічним становищем більшості, визначає конформістський, пристосовницький характер політичних орієнтирів більшості суспільства з явними рудиментними ознаками посткомуністичної соціально-політичної байдужості індивідів. Якими будуть найближчі нові прояви політичної орієнтації суспільства у цій державі, сказати важко але вже лунають попереджувальні прогнози відомих західних експертів про те, що безапеляційна пасивність мас в поєднанні із злиденним економічним становищем не є довготривалою. Настає той час, коли правлячим політичним силам доведеться розплачуватися згідно з проголошеними соціально-політичними цілями.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG