Київ, 4 липня 2001 - Чого тільки не пишуть про Сполучені Штати у сучасній російській (та й українській) пресі! Для одних – це втілення економічного поступу і соціального прогресу, для інших – “імперія зла”, заповідник зловмисних жидомасонів та головна загроза високій слов‘янській духовності. Отож, видається, феномен американської демократії, на якому зросла могутність Сполучених Штатів, – це загадка, яку вже понад два століття намагаються розв‘язати мільйони людей, чи то для того, щоб наслідувати, чи то для того, щоб заперечити саме існування цієї демократії. Яким чином країна, населена насамперед міґрантами з Європи, що раптом постала за океаном, змогла за два століття успішно розв‘язати складні, часом драматичні внутрішні колізії і вийти у світові лідери?
Перше – це, мабуть, навіть не практично бездоганна Конституція (до якої за двісті з гаком років ухвалено менше, ніж 30 поправок), а почуття самоповаги, притаманне громадянам Сполучених Штатів. Здавалося б, річ ефемерна і невагома – людські почуття. Але спільноту, яка понад усе ставить власні права, дуже нелегко приборкати – чи то ззовні, чи зсередини.
А от друге – це знаряддя захисту гідності. Звісно, варто згадати Конституцію, судову систему та незалежну пресу, яка здатна скинути навіть президента. Але варто зауважити ще одне. Право на вільне володіння зброєю. Так, у Сполучених Штатах щороку чимало людей потерпає від зброї у руках маніяків та ґанґстерів. Але, ще з часу першої Війни за Незалежність, коли вишколені королівські війська зазнали поразку від озброєного народу, гвинтівки й револьвери у домівках мільйонів людей стали засторогою всім можливим претендентам на панування над Північною Америкою.
Третє – це містичне в очах сторонніх поєднання віри в Бога і довіри до долара. У Сполучених Штатах атеїст (навіть ненауковий) традиційно не мав жодних шансів зробити гарний бізнес. Відданість ж Богу американці (ще від перших поселенців) вбачають не так у постійній молитві, постуванні та прощі, як у тяжкій, самовідданій, несамовитій праці. І, видається, саме ця здатність викликає особливу лють у тих, хто звик жлуктати водку і хизуватися власною високою духовністю.
Перше – це, мабуть, навіть не практично бездоганна Конституція (до якої за двісті з гаком років ухвалено менше, ніж 30 поправок), а почуття самоповаги, притаманне громадянам Сполучених Штатів. Здавалося б, річ ефемерна і невагома – людські почуття. Але спільноту, яка понад усе ставить власні права, дуже нелегко приборкати – чи то ззовні, чи зсередини.
А от друге – це знаряддя захисту гідності. Звісно, варто згадати Конституцію, судову систему та незалежну пресу, яка здатна скинути навіть президента. Але варто зауважити ще одне. Право на вільне володіння зброєю. Так, у Сполучених Штатах щороку чимало людей потерпає від зброї у руках маніяків та ґанґстерів. Але, ще з часу першої Війни за Незалежність, коли вишколені королівські війська зазнали поразку від озброєного народу, гвинтівки й револьвери у домівках мільйонів людей стали засторогою всім можливим претендентам на панування над Північною Америкою.
Третє – це містичне в очах сторонніх поєднання віри в Бога і довіри до долара. У Сполучених Штатах атеїст (навіть ненауковий) традиційно не мав жодних шансів зробити гарний бізнес. Відданість ж Богу американці (ще від перших поселенців) вбачають не так у постійній молитві, постуванні та прощі, як у тяжкій, самовідданій, несамовитій праці. І, видається, саме ця здатність викликає особливу лють у тих, хто звик жлуктати водку і хизуватися власною високою духовністю.