Російські спостерігачі оцінюють візит Генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона до Києва, як черговий поворот в українській зовнішній політиці

Москва, 6 липня 2001 – Останнім часом в Росії з’являється чимало критичних публікацій, пов’язаних з укрансько-російськими відносинами, із тим, що обом країнам не вдається врегулювати питання заборгованості України за енергоносії, тобто всі основні проблеми двостороннього діалогу, які здавалося б, вже були вирішені під час, так званого, «касетного скандалу». Візит Генерального секретаря Джорджа Робертсона до української столиці тільки підтвердив ці висновки російських спостерігачів.

На думку газети «Комерсант дейлі», скажімо, Джордж Робертсон приїхав не просто висловити добрі оцінки українському керівництву, але й реформувати Україну. НАТО продовжує вважати Україну одним з найважливіших партнерів у системі європейської безпеки. Д.Робертсон сказав про це українським господарям, - зазначає газета, - яка нагадує, що Генеральний секретар НАТО оцінює зовнішню політику України, як послідовну і це не зважаючи на те, що тільки за останній місяць чільні посадові особи України зробили цілу низку неоднозначних заяв на адресу Сполучених Штатів і країн Західної Європи. «Комерсант» цитує президента України Леоніда Кучму, який сказав, що не розуміє політику Заходу, який дев’ять років декларував, що Україна йде демократичним і цивілізованим шляхом, а потім, на 180 градусів розвернув свою політику і тепер декларується, що Україна, якийсь анклав, де все порушується. І, як вважають російські спостерігачі, ці зауваження українського лідера були почуті і в Брюсселі і саме тому, ще перед своїм візитом до Києва Джордж Робертсон наголосив, що у НАТО продожують вважати Україну найголовнішим своїм партнером у системі європейської безпеки. Лідери України, - говорить Генеральний секретар НАТО, - сказали, що готові інтегрувати свою країну до Європи і цей намір можна тільки вітати.

Так що можна сказати, що в Росії візит Генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона до Києва викликав певне занепокоєння. Стало очевидним, що всі розмови про Україну, як частину, так званої, міфічної сфери російського впливу на пострадянському просторі є достатньо перебільшеними.