Доступність посилання

ТОП новини

Рубрика “Четвертий парламент: час вибору”


Рубрика “Четвертий парламент: час вибору”

Київ, 10 липня 2001 - Президент України, як і обіцяв, наклав вето на черговий закон про вибори народних депутатів, який передбачав, що чверть кандидатів у парламентарії ідуть в мажоритарні округи, а решта шукають щастя в партійних списках.

Що тепер робити виборцеві, на прохання нашого кореспондента Юлії Жмакіної пояснює один з розробників закону Олександр Лавринович:

“Я думаю, виборцеві треба орієнтуватися на ті положення, які були у 1998-го року під час виборчої компанії. Очевидно, окремі нюанси будуть змінені, але загальний підхід для виборця залишиться такими же, які був.

Прогнозування робити зарано, яким буде парламент, можемо говорити впевнено, що він не буде однопартійним, як і не буде однопартійної парламентської більшості. Можна впевнено говорити, що в структурі парламенту збережеться частина позапартійних депутатів, які будуть шукати можливості самореалізації через різні форми об’єднання: або між собою або через вступ до різних фракцій, які будуть мати найбільший вплив у парламенті”.

Отже, президент виконав свою обіцянку щодо вето на закон про вибори. А от національно-свідомий електорат України так і не дочекався обіцяного Тарасом Чорноволом на 5 липня офіційного виступу колишнього прем‘єра Віктора Ющенка, в якому він офіційно мав дати згоду очолити блок демократичних сил. За нашими даними, його команда все ще готує якийсь вікопомний документ, що буде запропоновано підписати усім бажаючим стати під патронат Віктора Андрійовича, якому, за даними соціологів, повністю довіряє 44% громадян. На відміну від президента Леоніда Кучми, якому довіряють 13%.

Народний депутат Михайло Ратушний ситуацію оцінює цілком однозначно:

“Стовідсотково впевнений, що Український Народний рух, “Реформи” будуть в коаліції, яку очолить Ющенко. З другого боку, є намагання завузити ресурс Віктора Андрійовича. Ця теза розвивалася Тегипком: що Ющенко не зможе очолити широку коаліцію.

Третє. Дехто хоче використати авторитетного Ющенка як “ракетоносія” для своїх виборчих планів. Я впевнений, що, навіть з моральних міркувань, Ющенко не зможе очолити коаліцію партій, які голосували за його відставку.”

Звичайно, з наближенням юридичного терміну початку передвиборчої кампанії чи не всі події так чи інакше будуть пов‘язані з виборами. Але й нині в кабінетах української влади стає дуже спекотно. Винні у цьому не спалахи на Сонці, і не поламані кондиціонери. Просто перед літньою відпусткою політики намагаються у пожежному порядку розв‘язати накопичені проблеми. Інтенсивність праці парламенту, уряду, президентської адміністрації і судів різко зростає, але чи зростає продуктивність? Розмірковує Сергій Грабовський:

“Мірою наближення середини літа у коридорах української влади стає дуже спекотно. Винні у цьому не спалахи на Сонці, і не поламані кондиціонери. Справа у тому, що перед літньою відпусткою політики намагаються у пожежному порядку розв‘язати накопичені проблеми. Інтенсивність праці парламенту, уряду, президентської адміністрації і судів різко зростає, але чи зростає продуктивність?

Верховна Рада щосили намагалася надолужити згаяне, голосуючи у четвер за численні законопроекти. У цьому рейвасі, ще й напередодні виборчої кампанії, закономірним наслідком стала суміш справді потрібних законів із властиво популістськими актами і відверто неопрацьованими документами. Так, на думку експертів, Малий податковий кодекс, хоча і знижує, нарешті, податки, які загнали половину економіки в тінь, але рясніє двозначними положеннями. А от новий варіант закону про відшкодування протягом п‘яти років втрачених унаслідок інфляції заощаджень українських громадян є банальною передвиборною грою: от, які ми, мовляв, хороші. Варто нагадати, що перед минулими парламентськими виборами цей закон уже був ухвалений – і, звісно, не виконаний.

Президент теж готувався до виборів. Але по-своєму. Він укотре наклав вето на новий Закон про вибори. Леонід Кучма вважає, що партійно-пропорційна виборча система, за якою живе половина Європи і Азії, порушує права і свободи українських громадян. І навіть три чверті депутатів від партій у парламенті – це, мовляв, забагато. Але злі язики плещуть: уся справа в тому, що дехто у президентській адміністрації вже розподілив між надійними особами 225 мажоритарних округів, і тому зміна чинної виборчої системи – це просто ніж у спину.

І нарешті, Конституційний суд ухвалив рішення щодо конституційності законопроекту про втрату депутатом мандату у разі його виходу з партії, за списком якої він обраний. На думку західних аналітиків, це рішення є суто недемократичним. В Україні ж любов частини нардепів до постійних міґрацій з фракції до фракції сприймається як зрада волевияву виборців. От і розберися з цим демократичним ребусом у вирі політичної спеки...”

А виборча кампанія, незважаючи на спеку набирає обертів. Заплановані установчий з‘їзд народно-патріотичного об‘єднання “За Україну”, сьомий з‘їзд народно-демократичного об‘єднання “Нова Україна” і перший з‘їзд партії “Нова політика”. Але про це у наступній рубриці “Четвертий парламент: час вибору”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG