Років сім-вісім така ситуація з напівпідпільною торгівлею крамом широкого вжитку існувала й в Угорщині. Щоправда, після згортання в Україні діяльності підприємств побутової хімії, легкої промисловості, а також машинобудування асортимент не обкладених митом українських товарів у сусідній країні зменшився, звузившись до цигарок, горілки, кондитерських виробів. Нині простий люд в Угорщині принаймні розпізнає дві речі – братів Кличко як своєрідну спортивну емблему України і сигарети «Прима», «Прилуки» і «Беркут». Можливо, це буде трохи спрощений образ сприйняття реалій, але нічого не вдієш. Часом тутешня людина може скласти собі уяву про те чи те лише за допомогою чітких асоціацій, порівнянь.
Тим часом, містки, лазівки постачальників контрабандного курива діють дуже ефективно. Якось доводилося спостерігати досить непривабливу картину на залізничній станції Загоні. Угорські митники побачили в молодих українських шахтарів невелику картонну коробку з-під взуття, вщерть наповнену поштучно махорковими цигарками без пачок, щоб можна було більше помістити. Даремно хлопці пояснювали, що везуть цигарки з України на роботу, аби мали що палити. Митники забрали все до останньої тютюнової крушинки. Тим часом, справжні порушники без перешкод поїхали собі далі. Звичайно, на їхньому боці досвід і знання неписаних правил роботи митниці.
Угорське прислів’я «Біля великих воріт завжди знайдеться невелика хвіртка в цьому випадку є дуже влучним. Перевезення контрабандних цигарок автомобілем з України – справа більш ризикована, але й прибутковіша. І хоча руки такого сміливця часто вкриті саднами від постійного облаштування схованок у машині й у крові не раз підвищується вміст адреналіну, виторг за один такий рейс у кілька разів може перевищувати його місячну платню в Україні. Це якщо чоловік десь працює і вчасно отримує гроші. Буває навпаки, на жаль. Тому й подаються мешканці прикордонних сіл у контрабандисти, збільшуючи неконтрольовані потоки товарів.