Прага, 23 липня 2001 - В пенітенціарних закладах Туркменістану процвітає корупція та поширена практика знущань над в’язнями, а умови утримання в’язнів вкрай важкі, - мовиться в окремій довідці, що її оприлюднив цими днями Правозахисний центр «Меморіал» у Москві.
На сьогодні в тюрмах та слідчих ізоляторах Туркменістану утримують в півтори-три рази більше ув’язнених, ніж це передбачено відповідними нормами. Так у камерах, розрахованих на 5 осіб, утримують до 15-17 підсудних, що змушує їх спати по черзі.
Ув’язнені страждають від нестачі води. У літній час для пиття і вмивання в’язень отримує лише півтори літри води на добу. А продукти харчування в’язнів, - як зауважує Правозахисний центр «Моморіал», надзвичайно низької якості.
Медичної допомоги в’язням практично не надають. І це при тому, що серед засуджених поширені такі інфекційні хвороби, як дизентерія, черевний тиф та туберкульоз. Так лише у двох колоніях поблизу міста Сейді бліз Чарджоу у 2000 році померло 212 в’язнів.
У пенітенціарних закладах Туркменістану, як повідомляють правозахисники, поширено практику тортур та жорстокого ставлення, як до осіб, що перебувають під слідством, так і засуджених. Аби домогтися від підозрюваного зізнання, тюремна адміністрація використовує інших в’язнів, як підсадних осіб, які знущаються над підозрюваним. У колоніх практикують так звані «планові» побиття гумовими кийками. Зареєстовано також факти гвалтувань, що робилося з відома тюремної адміністрації. А у колоніях суворого режиму Лебапської області були випадки тортур за допомогою електрошоку. Побиттям і карцером в’язнів карають за будь-яку дрібну провину. І коли ув’язненого поміщують у карцер, то його роздягають до нижньої білизни, незалежно від пори року та температури у камері.
За даними Правозахисного центру «Меморіал», практично усі співробітники пенітенціарної системи Туркменістану беруть хабарі, причому, за кожну послугу існує визначений тариф. Скажімо, перадача харчів понад норму «коштує» від 10 до 20 американських доларів. За дозвіл на побачення беруть від 20 до 40 доларів. А за підготовку документів для дострокового звільнення, родичі в’язнів платять керівництву тюрем хабарі в розмірі від 500 до 1000 доларів.
Окрім цього, останнім часом працівники туркменських правоохоронних органів беруть хабарі за внесення в’язнів до списку кандидатів на помилування. Починаючи з 1999 року з ініціативи Президента Туркменістану Сапармурата Ніязова провадяться масові амністії. Таке «президентське помилування» може «коштувати» від одніє до 10 тисяч доларів. Були навіть випадки, коли члени комісій з помилування самі зверталися до родичів ув’язнених і пропонували свої послуги, - мовиться у спеціальній довідці Правозахисного центру «Меморіал».
На сьогодні в тюрмах та слідчих ізоляторах Туркменістану утримують в півтори-три рази більше ув’язнених, ніж це передбачено відповідними нормами. Так у камерах, розрахованих на 5 осіб, утримують до 15-17 підсудних, що змушує їх спати по черзі.
Ув’язнені страждають від нестачі води. У літній час для пиття і вмивання в’язень отримує лише півтори літри води на добу. А продукти харчування в’язнів, - як зауважує Правозахисний центр «Моморіал», надзвичайно низької якості.
Медичної допомоги в’язням практично не надають. І це при тому, що серед засуджених поширені такі інфекційні хвороби, як дизентерія, черевний тиф та туберкульоз. Так лише у двох колоніях поблизу міста Сейді бліз Чарджоу у 2000 році померло 212 в’язнів.
У пенітенціарних закладах Туркменістану, як повідомляють правозахисники, поширено практику тортур та жорстокого ставлення, як до осіб, що перебувають під слідством, так і засуджених. Аби домогтися від підозрюваного зізнання, тюремна адміністрація використовує інших в’язнів, як підсадних осіб, які знущаються над підозрюваним. У колоніх практикують так звані «планові» побиття гумовими кийками. Зареєстовано також факти гвалтувань, що робилося з відома тюремної адміністрації. А у колоніях суворого режиму Лебапської області були випадки тортур за допомогою електрошоку. Побиттям і карцером в’язнів карають за будь-яку дрібну провину. І коли ув’язненого поміщують у карцер, то його роздягають до нижньої білизни, незалежно від пори року та температури у камері.
За даними Правозахисного центру «Меморіал», практично усі співробітники пенітенціарної системи Туркменістану беруть хабарі, причому, за кожну послугу існує визначений тариф. Скажімо, перадача харчів понад норму «коштує» від 10 до 20 американських доларів. За дозвіл на побачення беруть від 20 до 40 доларів. А за підготовку документів для дострокового звільнення, родичі в’язнів платять керівництву тюрем хабарі в розмірі від 500 до 1000 доларів.
Окрім цього, останнім часом працівники туркменських правоохоронних органів беруть хабарі за внесення в’язнів до списку кандидатів на помилування. Починаючи з 1999 року з ініціативи Президента Туркменістану Сапармурата Ніязова провадяться масові амністії. Таке «президентське помилування» може «коштувати» від одніє до 10 тисяч доларів. Були навіть випадки, коли члени комісій з помилування самі зверталися до родичів ув’язнених і пропонували свої послуги, - мовиться у спеціальній довідці Правозахисного центру «Меморіал».
