Житомир, 6 серпня 2001 - Лише один місяць залишився до початку нового навчального року. Кінець літніх відпусток для освітян, медиків та інших бюджетних працівників повинен бути осяяний втішним фактом – підвищенням їхньої зарплати на 50 відсотків. Втім, одна справа передвиборча риторака людей, які ухвалюють рішення на горі, а інша - реальне життя. В Житомирі міська влада заявила, що підвищення зарплат є не реальним. Адже нові видатки не передбачені бюджетом. Держава навіть не запропонувала жодного реального способу покриття витрат, тим самим закладаючи соціальний конфлікт, який може вибухнути найближчим часом.
Для того, аби підняти зарплату працівникам бюджетних установ місту Житомиру небхідно збільшити на рік доходи міського бюджету на 10 мільйонів 300 тисяч гривень. Це складає близько 25 відсотків від запланованих надходжень. Звичайно, збільшити на чверть дохідну частину бюджету всьго лише одним наказом просто неможливо. Про це категорично заявив на останній сесії обласної ради Житомирській міській голова Анатолій Фесенко.
Підвищити зарплату бюджетникам міській владі пропонують за рахунок збільшення надходжень з прибуткового та єдиного податку. А також коштів від приватизації аб’єктів комунальної власності. На думку спеціалістів управління фінансів Житомирського міськвиконкому, запропоновані моделі збільшення надходженнь до бюджету не мають під собою економічного підгрунтя. Адже цього року й без того заплановано продати велику частку комунального майна, а виконання міського бюджету за попередні 7 місяців виявило майже півторамільйонний дефіцит.
Проблему підвищення зарплат слід розв’язувати на державному рівні за рахунок центральног бюджету. Але вкотре все скидається на, й без того бідні, органи місцевого самоврядування. Так було із заборгованими виплатами за 57 статтею Закону “Про освіт”. Після затяжного протистояння освітян з місцевою владою борги все ж таки було визнано, як такі, що мають покриватися із центрального бюджету.
Нинішня ситуація з підвищенням зарплат дуже нагадує попередній конфлікт, який точився навколо 57-ої статті. Цілком справедливе рішення допомогти бюджетникам ніяк не підкріплене механізмами його реалізації. Підвищення заробітної плати без надання реальних грошей може призвести до небажаних наслідків. Замість того, аби допомогти бюджетникам і заручитися їхньою пітримкою на виборах, політики, припадаюючи на популістські пропозиції, розганяють нову хвилю соціальної напруги. Підігріта передвиборчими гаслами, вона може перерсти у ще небачений конфлікт.
Для того, аби підняти зарплату працівникам бюджетних установ місту Житомиру небхідно збільшити на рік доходи міського бюджету на 10 мільйонів 300 тисяч гривень. Це складає близько 25 відсотків від запланованих надходжень. Звичайно, збільшити на чверть дохідну частину бюджету всьго лише одним наказом просто неможливо. Про це категорично заявив на останній сесії обласної ради Житомирській міській голова Анатолій Фесенко.
Підвищити зарплату бюджетникам міській владі пропонують за рахунок збільшення надходжень з прибуткового та єдиного податку. А також коштів від приватизації аб’єктів комунальної власності. На думку спеціалістів управління фінансів Житомирського міськвиконкому, запропоновані моделі збільшення надходженнь до бюджету не мають під собою економічного підгрунтя. Адже цього року й без того заплановано продати велику частку комунального майна, а виконання міського бюджету за попередні 7 місяців виявило майже півторамільйонний дефіцит.
Проблему підвищення зарплат слід розв’язувати на державному рівні за рахунок центральног бюджету. Але вкотре все скидається на, й без того бідні, органи місцевого самоврядування. Так було із заборгованими виплатами за 57 статтею Закону “Про освіт”. Після затяжного протистояння освітян з місцевою владою борги все ж таки було визнано, як такі, що мають покриватися із центрального бюджету.
Нинішня ситуація з підвищенням зарплат дуже нагадує попередній конфлікт, який точився навколо 57-ої статті. Цілком справедливе рішення допомогти бюджетникам ніяк не підкріплене механізмами його реалізації. Підвищення заробітної плати без надання реальних грошей може призвести до небажаних наслідків. Замість того, аби допомогти бюджетникам і заручитися їхньою пітримкою на виборах, політики, припадаюючи на популістські пропозиції, розганяють нову хвилю соціальної напруги. Підігріта передвиборчими гаслами, вона може перерсти у ще небачений конфлікт.
