Прага, 3 вересня ― З початку свого існування Україна здивувала Захід тим, що зуміла стати суверенною та стабільною країною, тепер вона дивує його тим, що не може стати демократичним суспільством з ринковою економікою. Чому західні оглядачі весь час помиляються в оцінці України? Над цим питанням розмірковує київський кореспондент швейцарського часопису Базлер Цайтунґ.
Першого серпня 1991 року, виступаючи у Києві перед Верховною Радою, тодішній американський президент Джордж Буш переконував українців залишатися у Радянській імперії, бо свобода, за його словами, це не те саме, що незалежність. А американці, як сказав Буш, не будуть підтримувати тих, хто стане на шлях «самогубчого націоналізму». Через 24 дні Верховна Рада, що була головним об’єктом цих настанов, проголосила незалежність України, а промова Буша дістала принизливу назву Chicken Kiev speech, або промова котлета по-київськи.
Кореспондент швейцарського видання говорить, що Буш насправді висловлював не стільки свої власні погляди, скільки бачення України всім Заходом. Він нагадує, як тоді європейськими столицями курсувало дослідження американського ЦРУ, яке доходило висновку, що Україна невдовзі розпадеться, її розірвуть національні конфлікти та нападки сусідів, насамперед Росії.
Сумніви у життєздатності української держави коштувала їй багатьох переваг у стосунках зі Заходом, говорить кореспондент базельського часопису. Але чому ж західні експерти та політики прорахувалися, а Україна, не переживши жодного збройного конфлікту на своїй території за час незалежності, нещодавно успішно відсвяткувала перший ювілей? Українці відповідають, що причина у самому існуванні незалежної України, де знайшлося місце і для національносвідомих галичан і для російськомовних донечан, і навіть для кримчан, які увійшли до складу України лише у 1954 році. Українці не лише нарікають на розчарування останніх десяти років, вони знають, що багато чому вони завдячують саме незалежності своєї батьківщини. Адже їхні сини більше не помирають у Афганістані, чи у Чечні, українська валюта стабільніша за російську, а конфлікти інтересів серед можновладців вирішуються хоч і за кулісами, але не за допомогою танків.
Парадоксально, пише кореспондент Basler Zeitung, але можливо причиною цієї стабільності є відсутність української тотжності, бо націоналісти, які хотіли побудови національнооднорідної держави, так і залишилися у меншості.
Найголовніші побоювання Заходу не здійснилися - Україна залишилася стабільною. «На жаль», дедалі частіше говорять інтелектуали у Києві, зауважує швейцарський журналіст. І тут Захід помилився вдруге, бо Україна не стала ані громадянським суспільством, ані демократією, ані ринковою економікою. Перехід від тоталітаризму і планової економіки не відбувася, сталася лише траснформація попередньої системи, вважають київські політологи. На їхню думку, національно-визвольного руху вистачило лише на те, щоб домогтися незалежності, але він не був достатньо міцним для того, щоб змінити пост-радянський істебілшмент. Олігархи від вугілля, військового виробництва, газу і колгоспів захопили владу, а пасивність населення, що не допустила націоналістичних вибухів, подібних до Югославії, уможливила мирну передачу влади еліті, що сформувалася у радянській системі.
Президент Кучма утримує баланс між різними конкуруючими кланами, а добрі стосунки з Польщею та прозахідна риторика компенсуються передачею Росії стратегічних підприємств та дискримінацією західних інвесторів, веде далі швейцарський журналіст. Ринкова економіка існує лише завдяки спроможності підприємців протстояти утиску з боку влади та рекетирів, і важко сказати, чий утиск сильніший. Життя українців стало вільнішим і складнішим, хоч деякі з тих, хто виборював незалежність України говорять, що вони хотіли б померти тоді, у час проголошення незалежності, щоб не пережити тих всіх розчарувань.
Першого серпня 1991 року, виступаючи у Києві перед Верховною Радою, тодішній американський президент Джордж Буш переконував українців залишатися у Радянській імперії, бо свобода, за його словами, це не те саме, що незалежність. А американці, як сказав Буш, не будуть підтримувати тих, хто стане на шлях «самогубчого націоналізму». Через 24 дні Верховна Рада, що була головним об’єктом цих настанов, проголосила незалежність України, а промова Буша дістала принизливу назву Chicken Kiev speech, або промова котлета по-київськи.
Кореспондент швейцарського видання говорить, що Буш насправді висловлював не стільки свої власні погляди, скільки бачення України всім Заходом. Він нагадує, як тоді європейськими столицями курсувало дослідження американського ЦРУ, яке доходило висновку, що Україна невдовзі розпадеться, її розірвуть національні конфлікти та нападки сусідів, насамперед Росії.
Сумніви у життєздатності української держави коштувала їй багатьох переваг у стосунках зі Заходом, говорить кореспондент базельського часопису. Але чому ж західні експерти та політики прорахувалися, а Україна, не переживши жодного збройного конфлікту на своїй території за час незалежності, нещодавно успішно відсвяткувала перший ювілей? Українці відповідають, що причина у самому існуванні незалежної України, де знайшлося місце і для національносвідомих галичан і для російськомовних донечан, і навіть для кримчан, які увійшли до складу України лише у 1954 році. Українці не лише нарікають на розчарування останніх десяти років, вони знають, що багато чому вони завдячують саме незалежності своєї батьківщини. Адже їхні сини більше не помирають у Афганістані, чи у Чечні, українська валюта стабільніша за російську, а конфлікти інтересів серед можновладців вирішуються хоч і за кулісами, але не за допомогою танків.
Парадоксально, пише кореспондент Basler Zeitung, але можливо причиною цієї стабільності є відсутність української тотжності, бо націоналісти, які хотіли побудови національнооднорідної держави, так і залишилися у меншості.
Найголовніші побоювання Заходу не здійснилися - Україна залишилася стабільною. «На жаль», дедалі частіше говорять інтелектуали у Києві, зауважує швейцарський журналіст. І тут Захід помилився вдруге, бо Україна не стала ані громадянським суспільством, ані демократією, ані ринковою економікою. Перехід від тоталітаризму і планової економіки не відбувася, сталася лише траснформація попередньої системи, вважають київські політологи. На їхню думку, національно-визвольного руху вистачило лише на те, щоб домогтися незалежності, але він не був достатньо міцним для того, щоб змінити пост-радянський істебілшмент. Олігархи від вугілля, військового виробництва, газу і колгоспів захопили владу, а пасивність населення, що не допустила націоналістичних вибухів, подібних до Югославії, уможливила мирну передачу влади еліті, що сформувалася у радянській системі.
Президент Кучма утримує баланс між різними конкуруючими кланами, а добрі стосунки з Польщею та прозахідна риторика компенсуються передачею Росії стратегічних підприємств та дискримінацією західних інвесторів, веде далі швейцарський журналіст. Ринкова економіка існує лише завдяки спроможності підприємців протстояти утиску з боку влади та рекетирів, і важко сказати, чий утиск сильніший. Життя українців стало вільнішим і складнішим, хоч деякі з тих, хто виборював незалежність України говорять, що вони хотіли б померти тоді, у час проголошення незалежності, щоб не пережити тих всіх розчарувань.
