Газета «Інтернешанел геральд трібюн» містить коментар колишнього прем’єр-міністра Боснії Силайджича і Дейвіда Філіпса - фахівця з міжнародних взаємин. Поряд з іншими аспектами міжнародного тероризму автори порушують також причини поширення цього явища, особливо останніми часами. На їхню думку, одна із серйозних причин поширення тероризму – це зростаючий розкол в соціальному й економічному розвитку між індустріально розвиненими країнами Заходу і країнами третього світу. Коментатори підкреслюють, що західні лідери мали б запевнити, що глобалізація послужить справі збагачення усіх причетних країн, а не лише кількох обраних. Багато мусульман мають відчуття, ведуть далі автори, що вони залишаються позаду у цьому процесі. Крім того мусульманський світ продемонстрував свій критичний погляд на безумовну підтримку Ізраїлю (у близькосхідному конфлікті) з боку Сполучених Штатів.
Крім цього всього, як вважають автори коментаря, Вашінгтон не повинен прикривати очі на порушення Росією прав людини в Чечні. Своїм критичним ставленням до Москви, як вважають автори коментаря, Сполучені Штати продемонстрували б мусульманському світу своє співчуття. Боротьба з тероризмом, на думку авторів, повинна охоплювати також боротьбу з бідністю, несправедливістю і неосвіченістю. Саме ці три фактори провадять людей до відчаю і створюють сприятливий грунт для антиамериканських настроїв.
Тим часом гаезта «Нью-Йорк таймс» аналізує роль трьох середньоазійських колишніх радянських республік – Таджикистану, Узбекистану і Туркменистану в антитерористичній коаліції. Бажання залучити ті чи інші країни до співпраі в боротьбі з тероризмом, пише газета в редакційній статті, не повинно заслоняти очі на систематичні порушення прав людини у низці країн, можливих нових союзників проти тероризму. Інакше це зблизить Вашінгтон з авторитарними режимами у Середній Азії. Можливий удар по терористичних базах в Афганістані вимагатиме тимчосової співпраці зі згаданими республіками у справі використання військових аеродромів або баз, проте Вашінгтон, як підкреслює газета, не повинен погоджуватися із практикою придушення громадянських свобод у цих країнах. Захід не повинен допускатися до жодних вчинків, які заохочували б згадані режими до дальших репресій проти свого населення.