Симферополь, 7 листопада 2001 - “Морською Вірменією” називали у середні віки південно-східну частину Криму. Тут були найбільші після історичної Вірменії і Киликії поселення вірмен. І зараз кримські вірмени відіграють значну роль в житті Автономної Республіки Крим.
Перші вірмени в Криму з’явилися ще в 2-1 століттях до нашої ери в часи царювання Тиграна Великого і Митридата Понтійського. Але перша хвиля масового переселення - істориками датується 11-им століттям, коли Вірменське царство зазнало нападу персів.
В середні віки вірмени складали значну частину населення міст Кафа – сучасна Феодосія, Солдайя – Судак, Солхат – Старий Крим, Кезлев – Євпаторія, Карасувбазар – Білогірськ, Чембало – Балаклава, Орабазар – Армянськ, Бахчисарай та Інкерман. Наприклад, тільки у Кафі в 15 столітті мешкало понад 50 тисяч вірмен. Взагалі, за даними істориків, у 14-18 віках вірменське населення Криму було другим за чисельністю після кримських татар.
Вірмени переважно займалися торгівлею, це була досить заможна та освідчена частина населення півострова. Досі тут збереглися середньовічні вірменські церкви, тільки у Феодосії їх кілька. А монастирський комплекс Сурб Хач – Святий Хрест біля Старого Криму за ініціатовою товариства вірменської культури “Луйс” взято під охорону держави і розпочато його реконструкцію.
За останні три століття кримські вірмени двічі пережили депортації. Маючи толерантне ставлення влади за часів кримських ханів-мусульман, вони втратили його з приходом на півострів християн – російської армії. За часів Єкатерини 2-ї понад 15 тисяч вірмен було вислано на північний Кавказ, де вони заснували поселення Нова Нахічевань – тепер Ростов-на-Дону. Приблизно стільки ж кримських вірмен вислали комуністи в червні 1944 року.
Зараз в Криму мешкає понад 4 тисячі кримчан вірменського походження. Більшість з них – вже пізніші переселенці з Вірменії. На сьогодні до Криму з місць депортації повернулося лише півтори тисячі депортованих кримських вірмен. Вірменська громада, попри свою нечисельність залишається досить впливовою в економічному житті регіону, а до останнього часу, поки на політичній арені діяли Анушаван Данелян і Володимир Шевйов – вона була досить впливовою й у владних структурах автономії. Вірменська громада має мережу недільних шкіл, вірменські класи є у двох загальноосвітніх школах Симферополя та у Симферопольському педучилищі. Видається газета “Голуб Масису” і журнал “Сурб Хач”. На кримському державному телебаченні і радіо виходять програми вірменською мовою. В Симферополі діє вірменська церква, відновлена на кошти місцевих підприємців. А особливістю кримської вірменської діаспори є її значна фінансова та матеріальна допомога Вірменії-матері.
Перші вірмени в Криму з’явилися ще в 2-1 століттях до нашої ери в часи царювання Тиграна Великого і Митридата Понтійського. Але перша хвиля масового переселення - істориками датується 11-им століттям, коли Вірменське царство зазнало нападу персів.
В середні віки вірмени складали значну частину населення міст Кафа – сучасна Феодосія, Солдайя – Судак, Солхат – Старий Крим, Кезлев – Євпаторія, Карасувбазар – Білогірськ, Чембало – Балаклава, Орабазар – Армянськ, Бахчисарай та Інкерман. Наприклад, тільки у Кафі в 15 столітті мешкало понад 50 тисяч вірмен. Взагалі, за даними істориків, у 14-18 віках вірменське населення Криму було другим за чисельністю після кримських татар.
Вірмени переважно займалися торгівлею, це була досить заможна та освідчена частина населення півострова. Досі тут збереглися середньовічні вірменські церкви, тільки у Феодосії їх кілька. А монастирський комплекс Сурб Хач – Святий Хрест біля Старого Криму за ініціатовою товариства вірменської культури “Луйс” взято під охорону держави і розпочато його реконструкцію.
За останні три століття кримські вірмени двічі пережили депортації. Маючи толерантне ставлення влади за часів кримських ханів-мусульман, вони втратили його з приходом на півострів християн – російської армії. За часів Єкатерини 2-ї понад 15 тисяч вірмен було вислано на північний Кавказ, де вони заснували поселення Нова Нахічевань – тепер Ростов-на-Дону. Приблизно стільки ж кримських вірмен вислали комуністи в червні 1944 року.
Зараз в Криму мешкає понад 4 тисячі кримчан вірменського походження. Більшість з них – вже пізніші переселенці з Вірменії. На сьогодні до Криму з місць депортації повернулося лише півтори тисячі депортованих кримських вірмен. Вірменська громада, попри свою нечисельність залишається досить впливовою в економічному житті регіону, а до останнього часу, поки на політичній арені діяли Анушаван Данелян і Володимир Шевйов – вона була досить впливовою й у владних структурах автономії. Вірменська громада має мережу недільних шкіл, вірменські класи є у двох загальноосвітніх школах Симферополя та у Симферопольському педучилищі. Видається газета “Голуб Масису” і журнал “Сурб Хач”. На кримському державному телебаченні і радіо виходять програми вірменською мовою. В Симферополі діє вірменська церква, відновлена на кошти місцевих підприємців. А особливістю кримської вірменської діаспори є її значна фінансова та матеріальна допомога Вірменії-матері.
