Київ, 14 листопада 2001 - З початку цього року розміри такого скорочення становили 300 тисяч осіб, і зараз загальна кількість українського населення є меншою від 49 мільйонів осіб. Реально ця цифра, за оцінками незалежних експертів, наближається до 48 мільйонів, бо близько мільйона громадян України знаходиться на постійних заробітках за кордоном і невідомо, чи взагалі коли-небудь повернеться на Батьківщину. Тим часом на момент унезалежнення населення України перевищувало 52 мільйони осіб.
Опозиційні політики і мас-медіа постійно звинувачують у такій стрімкій депопуляції “злочинний антинародний режим”. Науковці ж значно стриманіші в оцінках. Слово Сергію Грабовському Ще на початку 70-х московські дослідники Борис Урланіс та Ігор Бестужев-Лада звернули увагу на різке падіння народжуваності у міських молодих сім‘ях. Головною причиною цього вони назвали відсутність житла, високих заробітків і поважного соціального статусу у тоді ще радянської молоді. З того часу жодна з названих дослідниками проблем не була розв‘язана; зараз їхній вплив на депопуляцію населення хіба що посилився.
Київський професор соціології Юрій Саєнко, зі свого боку, вважає, що зниження кількості населення в Україні спричинено чотирма головними чинниками, які діяли ще в радянський час. Перший із них – це помітна з кінця 50-х років загальна тенденція до зниження кількості дітей у сім‘ї у зв‘язку із руйнацією традиційного сімейного Устрою. Другий – пов‘язане із цим зменшення кількості жінок фертильного віку, що у кожному новому поколінні провокує нове зниження народжуваності. Третій – це вплив хвиль спаду народжуваності, пов‘язаних із наслідками Другої світової війни, який сягає максимуму кожних 20 років. Четвертий – це спадок Чорнобиля; в Україні близько 300 тисяч молодих чоловіків були тим чи іншим чином безпосередньо залучені до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; значна частина цих чоловіків уже пішла з життя, інші нерідко втратили репродуктивні здатності.
До цього, очевидно, слід додати ще один чинник – масову трудову еміграцію з України виключно людей репродуктивного віку. Частина з цього контингенту населення ніколи вже не збирається повертатися назад, поки що формально лишаючись українськими громадянами, частина відкладає дітонародження на потім, до досягнення кращого матеріального становища.
І ще один важливий штрих. Згідно із дослідженнями американських демографів, народжуваність у середовищі середнього класу стрімко знижується не тільки під час економічних спадів, а й передусім у час духовних криз, коли відбувається втрата життєвих орієнтирів.
Опозиційні політики і мас-медіа постійно звинувачують у такій стрімкій депопуляції “злочинний антинародний режим”. Науковці ж значно стриманіші в оцінках. Слово Сергію Грабовському Ще на початку 70-х московські дослідники Борис Урланіс та Ігор Бестужев-Лада звернули увагу на різке падіння народжуваності у міських молодих сім‘ях. Головною причиною цього вони назвали відсутність житла, високих заробітків і поважного соціального статусу у тоді ще радянської молоді. З того часу жодна з названих дослідниками проблем не була розв‘язана; зараз їхній вплив на депопуляцію населення хіба що посилився.
Київський професор соціології Юрій Саєнко, зі свого боку, вважає, що зниження кількості населення в Україні спричинено чотирма головними чинниками, які діяли ще в радянський час. Перший із них – це помітна з кінця 50-х років загальна тенденція до зниження кількості дітей у сім‘ї у зв‘язку із руйнацією традиційного сімейного Устрою. Другий – пов‘язане із цим зменшення кількості жінок фертильного віку, що у кожному новому поколінні провокує нове зниження народжуваності. Третій – це вплив хвиль спаду народжуваності, пов‘язаних із наслідками Другої світової війни, який сягає максимуму кожних 20 років. Четвертий – це спадок Чорнобиля; в Україні близько 300 тисяч молодих чоловіків були тим чи іншим чином безпосередньо залучені до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; значна частина цих чоловіків уже пішла з життя, інші нерідко втратили репродуктивні здатності.
До цього, очевидно, слід додати ще один чинник – масову трудову еміграцію з України виключно людей репродуктивного віку. Частина з цього контингенту населення ніколи вже не збирається повертатися назад, поки що формально лишаючись українськими громадянами, частина відкладає дітонародження на потім, до досягнення кращого матеріального становища.
І ще один важливий штрих. Згідно із дослідженнями американських демографів, народжуваність у середовищі середнього класу стрімко знижується не тільки під час економічних спадів, а й передусім у час духовних криз, коли відбувається втрата життєвих орієнтирів.
