Київ, 16 листопада 2001 – Ми постійно інформуємо наших слухачів про ситуацію у трьох гілках українського Православ’я, яке з великими труднощами рухається до об’єднання і створення помісної автокефальної Церкви. Нині йтиметься про те, що змінилося після цюріхської зустрічі наприкінці жовтня, де мали б зустрітися представники трьох Православних Церков України та делегація Вселенського Патріарха.
З попереднього інтерв’ю нашій програмі Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета ви, шановні слухачі, знаєте, що делегація Української Православної Церкви Київського Патріархату готувалася до цієї поїздки. Але минуло 26 жовтня, потім 29, а запрошенння так і не надійшло.
Пізніше стало відомо, що зустріч у Цюріху таки відбулася з 29 по 30 жовтня, і в ній узяли участь представники Вселенського Патріарха Варфоломея, Московського Патріархату – а українську сторону представляв лише державний чиновник високого рангу, голова Держкомітету у справах релігій Віктор Бондаренко.
Така конфігурація зустрічі не видасться дивною в світлі того документа, який став відомий громадськості трохи згодом. Ідеться про робочий документ секретаріату Кабінету Міністрів України, у якому передбачається розв’язання так званого церковного питання в Україні шляхом (цитую за документом) “просування автономії УПЦ, в тому числі й ініціювання проведення Архієрейського собору”. Зауважте: йдеться не про автокефалію, тобто самоврядність, а про автономію. Автономію від Московської Патріархії. А це – різні речі.
Із приводу цього документа Кабміну була прес-конференція Патріарха Філарета. Щоправда, уряд зреагував блискавично. 13 листопада “Урядовий кур’єр” опублікував заяву віце-прем’єра України Володимира Семиноженка, який заявив, що йому невідомо, звідки могла взятися така інформація – хоча в самому повідомленні прес-служби Кабміну існування такого робочого документа не заперечується, і підкреслюється, що він (цитую) “ не має нормативного характеру і не може вважатися таким, що відображає позицію уряду”.
Патріарх Філарет уважає, що сьогодні ситуація ще складніша, аніж вона була напередодні цюріхської зустрічі: “Якщо припустити, що дійсно буде автономною Українська Православна Церква і вона буде визнана іншими Православними Церквами, то це буде означати третю ліквідацію української автокефальної Православної Церкви. І тоді вже на законних підставах УПЦ стане частиною Московської Патріархії, хоч мені кажуть, що це перший крок до автокефалії. Але ж до цього можна йти тоді ціле століття…”
Патріарх Філарет уважає, що повсюди в регіонах владні структури толерують саме Московську Патріархію, з легкістю даючи згоду на відкриття все нових і нових її храмів.
Голова громадського Комітету “За єдину помісну Православну Церкву” народний депутат Павло Мовчан переконаний ,що релігійна ситуація в Україні не набула б такого загострення,як би не постійне втручання державних органів у тонку матерію церковного життя.
З попереднього інтерв’ю нашій програмі Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета ви, шановні слухачі, знаєте, що делегація Української Православної Церкви Київського Патріархату готувалася до цієї поїздки. Але минуло 26 жовтня, потім 29, а запрошенння так і не надійшло.
Пізніше стало відомо, що зустріч у Цюріху таки відбулася з 29 по 30 жовтня, і в ній узяли участь представники Вселенського Патріарха Варфоломея, Московського Патріархату – а українську сторону представляв лише державний чиновник високого рангу, голова Держкомітету у справах релігій Віктор Бондаренко.
Така конфігурація зустрічі не видасться дивною в світлі того документа, який став відомий громадськості трохи згодом. Ідеться про робочий документ секретаріату Кабінету Міністрів України, у якому передбачається розв’язання так званого церковного питання в Україні шляхом (цитую за документом) “просування автономії УПЦ, в тому числі й ініціювання проведення Архієрейського собору”. Зауважте: йдеться не про автокефалію, тобто самоврядність, а про автономію. Автономію від Московської Патріархії. А це – різні речі.
Із приводу цього документа Кабміну була прес-конференція Патріарха Філарета. Щоправда, уряд зреагував блискавично. 13 листопада “Урядовий кур’єр” опублікував заяву віце-прем’єра України Володимира Семиноженка, який заявив, що йому невідомо, звідки могла взятися така інформація – хоча в самому повідомленні прес-служби Кабміну існування такого робочого документа не заперечується, і підкреслюється, що він (цитую) “ не має нормативного характеру і не може вважатися таким, що відображає позицію уряду”.
Патріарх Філарет уважає, що сьогодні ситуація ще складніша, аніж вона була напередодні цюріхської зустрічі: “Якщо припустити, що дійсно буде автономною Українська Православна Церква і вона буде визнана іншими Православними Церквами, то це буде означати третю ліквідацію української автокефальної Православної Церкви. І тоді вже на законних підставах УПЦ стане частиною Московської Патріархії, хоч мені кажуть, що це перший крок до автокефалії. Але ж до цього можна йти тоді ціле століття…”
Патріарх Філарет уважає, що повсюди в регіонах владні структури толерують саме Московську Патріархію, з легкістю даючи згоду на відкриття все нових і нових її храмів.
Голова громадського Комітету “За єдину помісну Православну Церкву” народний депутат Павло Мовчан переконаний ,що релігійна ситуація в Україні не набула б такого загострення,як би не постійне втручання державних органів у тонку матерію церковного життя.
