Київ, 7 грудня 2001 - Протягом минулого тижня Україну відвідували чільні урядовці, політики і міністри закордонних справ багатьох держав – Німеччини, Канади, Великобританії, Сполучених Штатів Америки. Постійно лунало словосполучення “система регіональної безпеки”, але чи не вперше – у соціальному контексті. На думку американців і британців, Україна задля внутрішньої стабільності, потребує впровадження пенсійної реформи, адже пенсіонери – чи не найбільш соціально незахищений прошарок населення. А міжнародна спільнота пробує допомогти українському урядові у реформуванні пенсійної системи.
Президент України підписав Закон, яким затверджено прожитковий мінімум на наступний рік: від 1 січня 2002-го року він становитиме 342 гривні. На жаль, на думку експертів Міжнародного бюро праці, новий мінімум буде реальним не для усіх українських громадян: різні джерела наводять цифри від 50 до 70 відсотків – тих, хто в Україні мешкає на межі бідності або за цією межею. Експерти Агентства США з міжнародного розвитку кажуть, що названі цифри стосуються міських жителів, а у сільській місцевості ситуація ще гірша. Днями на міжнародній конференції з питань пенсійного забезпечення віце-прем”єр Володимир Семиноженко наголосив, що пенсійна реформа гальмується не тільки через нестачу коштів, а і за відсутності соціального зрізу сучасного українського суспільства. На думку урядовця, нинішній перепис населення має прояснити картину.
І виходить, що і надалі фінансову допомогу мало забезпеченим і бідним прошаркам українського населення надаватиме Захід – усілякі благодійні фонди, гуманітарні організації, тощо. А тим часом, пенсійна реформа, соціальна допомога мало забезпеченим – це одна з вимог співпраці України з МВФ, Світовим банком. Схоже, що міжнародна спільнота нарешті зрозуміла, що самотужки, навіть за умови економічної стабілізації і фіскальної реформи, Київ не зможе подолати проблему “соціальних ножиць”. Так, експерти міжнародного бюро праці працюють разом з фахівцями міністерства праці України, аби на початку наступного року презентувати Верховній Раді проект програми пенсійної реформи.
А днями у Києві заступник міністра з міжнародного розвитку Великобританії Гілері Бенн презентував нову стратегію співпраці Британії з Україною: цей документ передбачає, серед іншого, надання технічної допомоги і грантів державним та громадським установам, які працюють з малозабезпеченими сім”ями, пенсіонерами, інвалідами і сиротами. Як вважає британський експерт Керолайн Дауні, “Мабуть, це не просто – адоптувати і запровадити в Україні програми, спрямовані на подолання бідності. За Західними мірками, абсолютна більшість українського населення – це бідні люди. Серед найбідніших - пенсіонери та люди з фізичними вадами, багатодітні родини і сироти. Їм треба допомогти у першу чергу”, - каже пані Дауні. Особливої уваги та опіки потребують літні люди – тому українська влада має якнайшвидше запровадити нову систему пенсійного забезпечення, яка відповідає реаліям економічного сьогодення України, - наголошує пані Дауні. Крім того, її дивують ще одні ножиці – у розмірі пенсій, які отримують учорашні депутати і чиновники та гірники: в останніх пенсія набагато нижча, хоча за рівнем трудових ризиків порівнювати дві групи неможливо.
Міністр закордонних справ Канади Джон Менлі, перебуваючи у Києві, теж торкнувся питання боротьби з бідністю в Україні:
“Я приділяю великого значення цьому візитові, оскільки з наступного року Канада головуватиме у Великій Вісімці і матиме змогу надавати Україні дієвіше допомогу. А нині Україна потребує такої допомоги, щоб підняти загальний рівень життя у державі, щоб не було великих соціальних ножиць”, - каже міністр Менлі. Надання гуманітарної допомоги окремим родинам, які ледве виживають, не є виходом з положення. У випадку з Україною, зазначив канадський урядовець, треба змінити систему і принципи надання соціальної допомоги, ураховуючи економічні та фінансові особливості України. Благодійність – хороша річ, але за умови, коли її надають не тільки “багаті дядечки Семи”, але й “нові українці”, відшкодовуючи до Пенсійного фонду зароблені кошти.
Президент України підписав Закон, яким затверджено прожитковий мінімум на наступний рік: від 1 січня 2002-го року він становитиме 342 гривні. На жаль, на думку експертів Міжнародного бюро праці, новий мінімум буде реальним не для усіх українських громадян: різні джерела наводять цифри від 50 до 70 відсотків – тих, хто в Україні мешкає на межі бідності або за цією межею. Експерти Агентства США з міжнародного розвитку кажуть, що названі цифри стосуються міських жителів, а у сільській місцевості ситуація ще гірша. Днями на міжнародній конференції з питань пенсійного забезпечення віце-прем”єр Володимир Семиноженко наголосив, що пенсійна реформа гальмується не тільки через нестачу коштів, а і за відсутності соціального зрізу сучасного українського суспільства. На думку урядовця, нинішній перепис населення має прояснити картину.
І виходить, що і надалі фінансову допомогу мало забезпеченим і бідним прошаркам українського населення надаватиме Захід – усілякі благодійні фонди, гуманітарні організації, тощо. А тим часом, пенсійна реформа, соціальна допомога мало забезпеченим – це одна з вимог співпраці України з МВФ, Світовим банком. Схоже, що міжнародна спільнота нарешті зрозуміла, що самотужки, навіть за умови економічної стабілізації і фіскальної реформи, Київ не зможе подолати проблему “соціальних ножиць”. Так, експерти міжнародного бюро праці працюють разом з фахівцями міністерства праці України, аби на початку наступного року презентувати Верховній Раді проект програми пенсійної реформи.
А днями у Києві заступник міністра з міжнародного розвитку Великобританії Гілері Бенн презентував нову стратегію співпраці Британії з Україною: цей документ передбачає, серед іншого, надання технічної допомоги і грантів державним та громадським установам, які працюють з малозабезпеченими сім”ями, пенсіонерами, інвалідами і сиротами. Як вважає британський експерт Керолайн Дауні, “Мабуть, це не просто – адоптувати і запровадити в Україні програми, спрямовані на подолання бідності. За Західними мірками, абсолютна більшість українського населення – це бідні люди. Серед найбідніших - пенсіонери та люди з фізичними вадами, багатодітні родини і сироти. Їм треба допомогти у першу чергу”, - каже пані Дауні. Особливої уваги та опіки потребують літні люди – тому українська влада має якнайшвидше запровадити нову систему пенсійного забезпечення, яка відповідає реаліям економічного сьогодення України, - наголошує пані Дауні. Крім того, її дивують ще одні ножиці – у розмірі пенсій, які отримують учорашні депутати і чиновники та гірники: в останніх пенсія набагато нижча, хоча за рівнем трудових ризиків порівнювати дві групи неможливо.
Міністр закордонних справ Канади Джон Менлі, перебуваючи у Києві, теж торкнувся питання боротьби з бідністю в Україні:
“Я приділяю великого значення цьому візитові, оскільки з наступного року Канада головуватиме у Великій Вісімці і матиме змогу надавати Україні дієвіше допомогу. А нині Україна потребує такої допомоги, щоб підняти загальний рівень життя у державі, щоб не було великих соціальних ножиць”, - каже міністр Менлі. Надання гуманітарної допомоги окремим родинам, які ледве виживають, не є виходом з положення. У випадку з Україною, зазначив канадський урядовець, треба змінити систему і принципи надання соціальної допомоги, ураховуючи економічні та фінансові особливості України. Благодійність – хороша річ, але за умови, коли її надають не тільки “багаті дядечки Семи”, але й “нові українці”, відшкодовуючи до Пенсійного фонду зароблені кошти.
