Київ, 13 лютого 2002 - Адміністративний ресурс. Поєднання цих двох доволі загадкових слів українські громадяни із наближенням виборів чують ледь не щодня. Але коли запитати, що це таке, то навряд чи пересічний виборець зможе однозначно відповісти. Утім, політики, які мріють про депутатські крісла, зовсім не зважають на необізнаність електорату і легко жонглюють словосполученням “ адміністративний ресурс”.
Визначення “адміністративний ресурс” у словнику знайти неможливо. Напевно, із часом мовознавці введуть цю політичну дефініцію у книги. А ось тлумачення просто ресурсу - будь ласка. За словником іншомовних слів , ресурс - це запаси, цінності, кошти, які у разі потреби можна використати. Отже, виходить, що адміністративний ресурс – це намагання владою використати увесь цей потенціал. Більшість політиків сходяться на думці, що адмінресурс – то є щось невловиме і незбагненне. Однак таке, що його використовують усі. Володимир Бондаренко, чинний депутат із фракції “ Реформи-Конгрес” каже, що за теперішньої правової культури роль адмінресурсу є домінуючою щодо впливу на населення. Але за словами депутата, цей адмінресурс є настільки багатогранним, що його не можна сприймати просто як команду певним людям щось робити або не робити. І починається дія адмінресурсу із впливу влади на мас-медіа шляхом часткового , чи повного фінансування мас-медіа впевнений пан Бондаренко. Таким чином, тональність передвиборчих публікацій – це наслідок адмінресурсу. Ще один його вияв, за словами парламентарія, це можливість влади вирішити соціально-побутові питання виборців. Про інші, приховані форми впливу на електорат.
БОНДАРЕНКО: «Є зовсім закриті системи впливу на виборців, які здійснюються через адміністративні органи. Є підзвітні або підконтрольні категорії громадян, які можуть не світитися. Вони просто контролюються, відмічаються у дільничного інспектора і можуть отримати так звану пораду, за кого голосувати. Окрім цього, зменшення адмінвпливу, яке відбулося шляхом підвищення ролі партій у формуванні виборчих компаній, стосувалося лише виборів народних депутатів. А місцеві вибори сьогодні провадяться під егідою комісій , сформованих місцевими органами влади. Тобто ми маємо зразок широкомасштабного адмінвпливу на виборчий процес.»
Натомість заступник Голови паламенту Степан Гавриш наголосив, що адмінресурс не матиме сильного впливу. Найбільш впливовими чинниками, на його думку, є виборчі програми, фінансові можливості, минула робота кандидата у депутати. Тому адмінресурс дасть не більше 3-4 відсотків голосів. Хоча з другого боку, сказав пан Гавриш, немає у світі такої демократії, де б адмінресурс не використовувався. Інша справа – в яких межах.
ГАВРИШ: «Я думаю, що використання адмінресурсу матиме зворотну дію. І замість того, щоб добитися великої кількості симпатиків, може призвести до великої кількості людей, які прийшовши у кабіну для голосування, зроблять усе навпаки.
Тому завжди даю поради у своєму виборчому окрузі працювати з виборцями, виходячи із тих результатів, які народний депутат здобув за чотири роки депутатства. Тому я думаю, що адмінресурс не є новелою для України, він не є несподіванкою ні для кого. Хотів би наголосити на головному - вибори 1998 і 2002 років – це дві абсолютно різні епохи, це різні системи оцінок і різне розуміння перспектив майбутнього. Тому адмінресурс не стане головною причиною в ухваленні рішень під час боротьби за мандати у Верховну Раду України.»
Що можна до цього додати? Хіба що - адмінресурс адмінресурсом, а робити вибір достойників треба за власною совістю та сумлінням.
Визначення “адміністративний ресурс” у словнику знайти неможливо. Напевно, із часом мовознавці введуть цю політичну дефініцію у книги. А ось тлумачення просто ресурсу - будь ласка. За словником іншомовних слів , ресурс - це запаси, цінності, кошти, які у разі потреби можна використати. Отже, виходить, що адміністративний ресурс – це намагання владою використати увесь цей потенціал. Більшість політиків сходяться на думці, що адмінресурс – то є щось невловиме і незбагненне. Однак таке, що його використовують усі. Володимир Бондаренко, чинний депутат із фракції “ Реформи-Конгрес” каже, що за теперішньої правової культури роль адмінресурсу є домінуючою щодо впливу на населення. Але за словами депутата, цей адмінресурс є настільки багатогранним, що його не можна сприймати просто як команду певним людям щось робити або не робити. І починається дія адмінресурсу із впливу влади на мас-медіа шляхом часткового , чи повного фінансування мас-медіа впевнений пан Бондаренко. Таким чином, тональність передвиборчих публікацій – це наслідок адмінресурсу. Ще один його вияв, за словами парламентарія, це можливість влади вирішити соціально-побутові питання виборців. Про інші, приховані форми впливу на електорат.
БОНДАРЕНКО: «Є зовсім закриті системи впливу на виборців, які здійснюються через адміністративні органи. Є підзвітні або підконтрольні категорії громадян, які можуть не світитися. Вони просто контролюються, відмічаються у дільничного інспектора і можуть отримати так звану пораду, за кого голосувати. Окрім цього, зменшення адмінвпливу, яке відбулося шляхом підвищення ролі партій у формуванні виборчих компаній, стосувалося лише виборів народних депутатів. А місцеві вибори сьогодні провадяться під егідою комісій , сформованих місцевими органами влади. Тобто ми маємо зразок широкомасштабного адмінвпливу на виборчий процес.»
Натомість заступник Голови паламенту Степан Гавриш наголосив, що адмінресурс не матиме сильного впливу. Найбільш впливовими чинниками, на його думку, є виборчі програми, фінансові можливості, минула робота кандидата у депутати. Тому адмінресурс дасть не більше 3-4 відсотків голосів. Хоча з другого боку, сказав пан Гавриш, немає у світі такої демократії, де б адмінресурс не використовувався. Інша справа – в яких межах.
ГАВРИШ: «Я думаю, що використання адмінресурсу матиме зворотну дію. І замість того, щоб добитися великої кількості симпатиків, може призвести до великої кількості людей, які прийшовши у кабіну для голосування, зроблять усе навпаки.
Тому завжди даю поради у своєму виборчому окрузі працювати з виборцями, виходячи із тих результатів, які народний депутат здобув за чотири роки депутатства. Тому я думаю, що адмінресурс не є новелою для України, він не є несподіванкою ні для кого. Хотів би наголосити на головному - вибори 1998 і 2002 років – це дві абсолютно різні епохи, це різні системи оцінок і різне розуміння перспектив майбутнього. Тому адмінресурс не стане головною причиною в ухваленні рішень під час боротьби за мандати у Верховну Раду України.»
Що можна до цього додати? Хіба що - адмінресурс адмінресурсом, а робити вибір достойників треба за власною совістю та сумлінням.
