Бєлград, 27 лютого 2002 – Мілошевич під час перехресного допиту свідків приголомшив не лише прокурорів та суддів, але й сербську громадськість. Він кілька разів навів подробиці, які відомі лише експертам та мешканцям далеких гірських сіл, де він ніколи не бував. Скажімо, одному свідкові він поставив запитання: “Хто перебував в одній хаті 200 метрів за потоком”. Оглядачі доходять висновку, що Мілошевич має топографічні карти та що отримує матеріали, які повинні бути державною таємницею.
Бєлградська газета “Тижневий телеграф” повідомляє, що підсудному допомагає команда експертів, які перебувають у Гаазі. Їх фінансує, за неперевіреними даними, син Мілошевича Марко, який перебуває в Казахстані. Інші газети зазначають, що в Мілошевича є не лише дані з поліцейських та військових архівів, які він зібрав в час коли був главою держави, але й такі, що зібрано після його усунення від влади. Нагадаємо, що торік у Бєлграді до шести років ув’язнення засуджено Раде Марковича, колишнього начальника політичної поліції. Процес проходив за закритими дверима, а преса писала, що його засуджено тому, що вкрав з архіви й передав невідомим особам велику кількість документів. Газета “Данас” повідомляє, що з архіви глави держави, перед тим як президентом став Воїслав Коштуніца, щезла більшість документів пов’язаних із подіями у Косові.
Соціал-демократична партія у зв’язку з цим розповсюдила повідомлення, в якому відзначається, що Мілошевичу допомагають як колишні, так і певні теперішні урядовці та, ймовірно, високопоставлені військовослужбовці. Газета “Націонал” стверджує, що до справи причетні й певні закордонні служби розвідки, з метою скомпрометувати Трибунал.
Мир’яна Маркович, жінка Мілошевича, у вівторок в союзному парламенті заявила, що її чоловік “сам собі найкращий адвокат” та що йому матеріали для оборони постачають “друзі, знайомі, співробітники й партійні товариші, які сформували окремий комітет для його звільнення”.
Бєлградський правозахисник Біляна Ковачевич Вучо вважає, що використання державних таємниць може стати обтяжливим чинником для Мілошевича. За її словами, виявляється, що колишній президент був докладно поінформований про усі подробиці. Таким чином він сам спростовує свої твердження, що не знав, що саме діється в окремих районах. Якщо в Мілошевича є усі поліцейські дані, він повинен знати й хто викрав та ліквідував окремі особи у Бєлграді, зазначає Біляна Ковачевич. Підготованість прокуратури та свідків вона назвала “скандально поверховою”. Це, за її словами, “ображає усіх у Сербії хто виступав за ув’язнення й видачу Мілошевича”.
З певністю можна сказати лиш одне: Мілошевич для своїх земляків був великою таємницею й поки був при владі. Таким він залишається й сьогодні.
Бєлградська газета “Тижневий телеграф” повідомляє, що підсудному допомагає команда експертів, які перебувають у Гаазі. Їх фінансує, за неперевіреними даними, син Мілошевича Марко, який перебуває в Казахстані. Інші газети зазначають, що в Мілошевича є не лише дані з поліцейських та військових архівів, які він зібрав в час коли був главою держави, але й такі, що зібрано після його усунення від влади. Нагадаємо, що торік у Бєлграді до шести років ув’язнення засуджено Раде Марковича, колишнього начальника політичної поліції. Процес проходив за закритими дверима, а преса писала, що його засуджено тому, що вкрав з архіви й передав невідомим особам велику кількість документів. Газета “Данас” повідомляє, що з архіви глави держави, перед тим як президентом став Воїслав Коштуніца, щезла більшість документів пов’язаних із подіями у Косові.
Соціал-демократична партія у зв’язку з цим розповсюдила повідомлення, в якому відзначається, що Мілошевичу допомагають як колишні, так і певні теперішні урядовці та, ймовірно, високопоставлені військовослужбовці. Газета “Націонал” стверджує, що до справи причетні й певні закордонні служби розвідки, з метою скомпрометувати Трибунал.
Мир’яна Маркович, жінка Мілошевича, у вівторок в союзному парламенті заявила, що її чоловік “сам собі найкращий адвокат” та що йому матеріали для оборони постачають “друзі, знайомі, співробітники й партійні товариші, які сформували окремий комітет для його звільнення”.
Бєлградський правозахисник Біляна Ковачевич Вучо вважає, що використання державних таємниць може стати обтяжливим чинником для Мілошевича. За її словами, виявляється, що колишній президент був докладно поінформований про усі подробиці. Таким чином він сам спростовує свої твердження, що не знав, що саме діється в окремих районах. Якщо в Мілошевича є усі поліцейські дані, він повинен знати й хто викрав та ліквідував окремі особи у Бєлграді, зазначає Біляна Ковачевич. Підготованість прокуратури та свідків вона назвала “скандально поверховою”. Це, за її словами, “ображає усіх у Сербії хто виступав за ув’язнення й видачу Мілошевича”.
З певністю можна сказати лиш одне: Мілошевич для своїх земляків був великою таємницею й поки був при владі. Таким він залишається й сьогодні.
