Київ, 14 березня 2002 - На пострадянських теренах 8 березня традиційно вважається святом ушанування жінки. Можна сказати, що у цей день жінка отримує букетик квітів і компліменти як компенсацію за неувагу до неї і її проблем протягом року. Між тим, як стверджують і правозахисники, і представники різних жіночих державних і не урядових організацій, українські жінки є однією з найнезахищеніших соціальних прошарків, і їхні права порушуються постійно. Однією з найбільших проблем члени неурядової громадської організації “Правозахисники Мінесоти” називають домашнє насильство. За їхніми словами, найважливіше те, що представники системи кримінального судочинства не вважають його серйозним злочином. Часто жінкам, котрі скаржаться на домашнє насильство, працівники міліції, юристи, психологи радять змиритися зі своїм становищем. Тим часом, за словами Олени Кустової, співробітниці жіночої неурядової організації “Жіночий консорціум”, 68 відсотків українських жінок страждають від насильства з боку своїх чоловіків, причому 20 відсотків із них зазнають знущань постійно. Проблема насильства щодо жінок нерозривно пов'язана з проблемою торгівлі жінками.
“Ми проводили дослідження ще у 1998 році і з'ясували, що ці дві проблеми є дуже актуальними і мають спільні корені. Тому що найчастіше домашнє насильство та відсутність роботи стають причинами того, що жінки їдуть за кордон і намагаються влаштувати своє життя там, а не в Україні”, - наголосила представниця жіночої неурядової організації “Жіночий консорціум” Олена Кустова.
Як стверджують фахівці, за останні кілька років торгівля жінками сягнула нечуваних масштабів і стала не меншою загрозою для світової спільноти, ніж торгівля наркотиками чи зброєю. У 98 році український парламент ухвалив спеціальний закон про внесення до Кримінального Кодексу окремої статті про кримінальну відповідальність за участь у торгівлі “живим товаром”. Лише за останні кілька місяців минулого року за цією статтею було порушено 35 кримінальних справ. Більше половини звинувачених по цих справах є колишніми повіями, котрі, маючи власний гіркий досвід роботи у закордонних будинках розпусти, наразі вербують молодих дівчат для секс-індустрії.
На думку заступника директора консульського департаменту Міністерства закордонних справ Олександра Міщенка, фінансову допомогу, яку виділяють міжнародні організації на повернення жінок з сексуального рабства доцільно було б використати на створення нових робочих місць в регіонах, оскільки одна з основними причинами масового виїзду жінок за кордон є матеріальна скрута й безробіття.
“Ми проводили дослідження ще у 1998 році і з'ясували, що ці дві проблеми є дуже актуальними і мають спільні корені. Тому що найчастіше домашнє насильство та відсутність роботи стають причинами того, що жінки їдуть за кордон і намагаються влаштувати своє життя там, а не в Україні”, - наголосила представниця жіночої неурядової організації “Жіночий консорціум” Олена Кустова.
Як стверджують фахівці, за останні кілька років торгівля жінками сягнула нечуваних масштабів і стала не меншою загрозою для світової спільноти, ніж торгівля наркотиками чи зброєю. У 98 році український парламент ухвалив спеціальний закон про внесення до Кримінального Кодексу окремої статті про кримінальну відповідальність за участь у торгівлі “живим товаром”. Лише за останні кілька місяців минулого року за цією статтею було порушено 35 кримінальних справ. Більше половини звинувачених по цих справах є колишніми повіями, котрі, маючи власний гіркий досвід роботи у закордонних будинках розпусти, наразі вербують молодих дівчат для секс-індустрії.
На думку заступника директора консульського департаменту Міністерства закордонних справ Олександра Міщенка, фінансову допомогу, яку виділяють міжнародні організації на повернення жінок з сексуального рабства доцільно було б використати на створення нових робочих місць в регіонах, оскільки одна з основними причинами масового виїзду жінок за кордон є матеріальна скрута й безробіття.
