Прага, 10 квітня 2002 - «Дякуємо за українців» - під такою назвою помістив авторитетний празький тижневик «Респект» велику - на трьох сторінках – публікацію, присвячену умовам життя й праці українських заробітчан на чеських теренах.
Україна – держава, близька Чехії, - зазначається в публікації. Ії громадяни виконують тут велику й потрібну чехам роботу. Однак саме вони тут переживають постійний страх: з одного боку їх тримає в лещатах своя ж мафія, з іншого - незмінну загрозу викликають чеські державні органи, зокрема - прикордонна поліція й поліція для іноземців. Чи не час позбавити українців цього страху – запитує автор матеріалу Петр Ганоусек. Сам автор є редактором на головному чеському державному телеканалі, він зібрав та проаналізував інформацію про становище робочого люду з України в Чехії. Крім газетної публікації йому також належить кінодокумент «Український шлях», показаний цього понеділка і присвячений тій самій темі.
Автор вважає, що «більшість українців у Чехії прагне чесно заробляти на хліб. На ринку праці для них місце є, та незважаючи на це, державні інституції дивляться на українців, як на непрошених гостей». Автор статті вважає помилковим таке ставлення чехів до українців - другої за величиною після словаків національної меншини. Не дають і дати не можуть бажаних наслідків нічні облави й перевірки документів у робітничих гуртожитках. Не приносять наслідків і контрольні перевірки на самих робочих місцях. Тому що причина нелегального працевлаштування лежить не там. Вона – в безкінечних тяганинах з чиновниками в установах працевлаштування як вдома, так і в Чехії, в довгих і часто непосильно дорогих для кишені пересічного українця чергах за візою, вона також у майже цілковитій непрозорості самого процесу працевлаштування. В цій каламутній воді і зродився так званий «клієнт» - український посередник, котрий, як пише тижневик «Респект»,» уміє крутитись в українських і чеських установах і дістане вам усі потрібні дозволи». Зрозуміло, що «клієнтові» потрібно заплатити. Потрібно дати хабар і на чесько-українському кордоні. По телебаченню в телефільмі «Український шлях» показали, як бездоганно ця процедура налагоджена. Тисячу чеських крон – це близько 30 американських доларів, за кожен місяць поза визначеним візою терміном – і ви спокійнісінько перетинаєте кордон. Якусь частку платить «клієнт» своєму «мафіозі» за прикриття, так званий дах, але всі збори до останньої копієчки, витягаються, зрозуміло, з кишені українського робітника. Він утримує мафію, чиновників і свого «клієнта». Але і це не кінець. На вокзалах на заробітчан чекає ще одна мафія, найчастіше - із своїх же співгромадян, яка під загрозою фізичної розправи відбирає кровно зароблені гроші. У телефільмі виступили жертви таких розправ, був показаний механізм злочинних дій мафії. Автор статті й фільму Петр Ганоусек вважає, що чеські державні органи, передусім – поліція, повинні врешті сказати своє слово на захист українських громадян. Українці все частіше замикаються у своїх комунах, не подаючи скарг ні на мафію, ні на чеських чиновників, ні на свого хлібодавця. Як один з можливих виходів із становища автор пропонує легалізацію як програму чеської держави у ставленні до заробітчанів, зрештою, шлях, виправданий уже в Іспанії, Португалії чи, наприклад, у США.
Україна – держава, близька Чехії, - зазначається в публікації. Ії громадяни виконують тут велику й потрібну чехам роботу. Однак саме вони тут переживають постійний страх: з одного боку їх тримає в лещатах своя ж мафія, з іншого - незмінну загрозу викликають чеські державні органи, зокрема - прикордонна поліція й поліція для іноземців. Чи не час позбавити українців цього страху – запитує автор матеріалу Петр Ганоусек. Сам автор є редактором на головному чеському державному телеканалі, він зібрав та проаналізував інформацію про становище робочого люду з України в Чехії. Крім газетної публікації йому також належить кінодокумент «Український шлях», показаний цього понеділка і присвячений тій самій темі.
Автор вважає, що «більшість українців у Чехії прагне чесно заробляти на хліб. На ринку праці для них місце є, та незважаючи на це, державні інституції дивляться на українців, як на непрошених гостей». Автор статті вважає помилковим таке ставлення чехів до українців - другої за величиною після словаків національної меншини. Не дають і дати не можуть бажаних наслідків нічні облави й перевірки документів у робітничих гуртожитках. Не приносять наслідків і контрольні перевірки на самих робочих місцях. Тому що причина нелегального працевлаштування лежить не там. Вона – в безкінечних тяганинах з чиновниками в установах працевлаштування як вдома, так і в Чехії, в довгих і часто непосильно дорогих для кишені пересічного українця чергах за візою, вона також у майже цілковитій непрозорості самого процесу працевлаштування. В цій каламутній воді і зродився так званий «клієнт» - український посередник, котрий, як пише тижневик «Респект»,» уміє крутитись в українських і чеських установах і дістане вам усі потрібні дозволи». Зрозуміло, що «клієнтові» потрібно заплатити. Потрібно дати хабар і на чесько-українському кордоні. По телебаченню в телефільмі «Український шлях» показали, як бездоганно ця процедура налагоджена. Тисячу чеських крон – це близько 30 американських доларів, за кожен місяць поза визначеним візою терміном – і ви спокійнісінько перетинаєте кордон. Якусь частку платить «клієнт» своєму «мафіозі» за прикриття, так званий дах, але всі збори до останньої копієчки, витягаються, зрозуміло, з кишені українського робітника. Він утримує мафію, чиновників і свого «клієнта». Але і це не кінець. На вокзалах на заробітчан чекає ще одна мафія, найчастіше - із своїх же співгромадян, яка під загрозою фізичної розправи відбирає кровно зароблені гроші. У телефільмі виступили жертви таких розправ, був показаний механізм злочинних дій мафії. Автор статті й фільму Петр Ганоусек вважає, що чеські державні органи, передусім – поліція, повинні врешті сказати своє слово на захист українських громадян. Українці все частіше замикаються у своїх комунах, не подаючи скарг ні на мафію, ні на чеських чиновників, ні на свого хлібодавця. Як один з можливих виходів із становища автор пропонує легалізацію як програму чеської держави у ставленні до заробітчанів, зрештою, шлях, виправданий уже в Іспанії, Португалії чи, наприклад, у США.
