Москва, 18 квітня 2002 – Російський президент Володимир Путін сьогодні виступав із традиційним посланням до Федеральних Зборів, верхньої палати парламенту своєї країни – головним документом, який визначає найважливіші напрямки російської внутрішньої та зовнішньої політики на наступний рік і також говорить про підсумки минулого року. Що ж російський президент говорив про російсько-українські взаємини? Зовсім нічого.
Оглядачі російського інтернет-видання Газета.ру прослухали послання президента Володимира Путіна Федеральним Зборам Росії з годинником у руках. Вийшло, що на взаємини зі Сполученими Штатами і Північноатлантичним союзом президент у своїй промові перед Федеральними Зборами Російської Федерації відвів … нуль хвилин дві секунди.
Однак щасливими є ті, хто досліджує взаємини Російської Федерації зі Сполученими Штатами та НАТО. Багато важче тим, хто стежить за російсько-українським діалогом – адже на взаємини між Російською Федерацією і Україною в рік, який був проголошений Володимиром Путіним роком України, президент Російської Федерації у своїй промові відвів нуль хвилин нуль секунд.
Це є досить важливим моментом у посланні російського президента – не те, що Володимир Путін сказав, а те, про що він не говорив. Це факт, який є достатньо промовистим із погляду справжнього ставлення російського політичного керівництва і президента Росії Володимира Путіна до нинішнього стану діалогу з Києвом. Одна справа – це масштабні ініціативи з проведення року України, візити, розмови, а інше – це реальні, конкретні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики Російської Федерації.
Звичайно, в посланні мовиться про Співдружність незалежних держав як про важливу частину російської зовнішньої політики – однак скоріше в контексті участі Російської Федерації в антитерористичній коаліції.
Таким чином, співробітництво з цими країнами також лягло важливою частиною в нову концепцію російської зовнішньої політики, а саме – солідарність із антитерористичною коаліцією і зі Сполученими Штатами в боротьбі з тероризмом.
Жодна з країн – членів СНД на відміну від минулих років не була згадана в виступі президента Росії Володимира Путіна. Жодна: Україна з роком України і промовами російських політиків у Києві на користь більшої інтеграції між Москвою і Києвом – нуль хвилин нуль секунд. Навіть Білорусь, із якою Росія нібито будує союзну державу, – нуль хвилин нуль секунд. Країни Центральної Азії, які є важливими для Росії з погляду участі в антитерористичній коаліції – нуль хвилин нуль секунд. Закавказзя, з яким, як відомо, в Росії не найкращі взаємини в контексті чеченського конфлікту, такі складні останнім часом узаємини з Грузією – нуль хвилин нуль секунд.
Це є важливим моментом майбутньої зовнішньої політики Росії. В Москві починають усвідомлювати, що тільки інтеграція в європейські структури, тільки співробітництво з Заходом може допомогти російській економіці. А що може бути в російсько-українському діалозі, якщо макроекономічних реформ в Україні так і не відбулося, а саме до таких змін у власній країні закликає президент Росії Володимир Путін?
Отже, важлива наука для тих в Україні, хто займається взаєминами з Росією: стосунки з Києвом сьогодні не є найвагомішою частиною російської зовнішньої політики.
Промова російського президента має бути важливим моментом для тих, хто будує зовнішню політику Києва. В Україні мають усвідомити – ця зовнішня політика завжди буде виглядати ілюзорною аж до того моменту, як в Україні не відбудуться справжні економічні і політичні реформи на макрорівні. Без цих перетворень і Захід, і Москва, попри всі декларації й незважаючи на всі промови і концерти, будуть приділяти співробітництву з Києвом нуль хвилин нуль секунд.
Оглядачі російського інтернет-видання Газета.ру прослухали послання президента Володимира Путіна Федеральним Зборам Росії з годинником у руках. Вийшло, що на взаємини зі Сполученими Штатами і Північноатлантичним союзом президент у своїй промові перед Федеральними Зборами Російської Федерації відвів … нуль хвилин дві секунди.
Однак щасливими є ті, хто досліджує взаємини Російської Федерації зі Сполученими Штатами та НАТО. Багато важче тим, хто стежить за російсько-українським діалогом – адже на взаємини між Російською Федерацією і Україною в рік, який був проголошений Володимиром Путіним роком України, президент Російської Федерації у своїй промові відвів нуль хвилин нуль секунд.
Це є досить важливим моментом у посланні російського президента – не те, що Володимир Путін сказав, а те, про що він не говорив. Це факт, який є достатньо промовистим із погляду справжнього ставлення російського політичного керівництва і президента Росії Володимира Путіна до нинішнього стану діалогу з Києвом. Одна справа – це масштабні ініціативи з проведення року України, візити, розмови, а інше – це реальні, конкретні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики Російської Федерації.
Звичайно, в посланні мовиться про Співдружність незалежних держав як про важливу частину російської зовнішньої політики – однак скоріше в контексті участі Російської Федерації в антитерористичній коаліції.
Таким чином, співробітництво з цими країнами також лягло важливою частиною в нову концепцію російської зовнішньої політики, а саме – солідарність із антитерористичною коаліцією і зі Сполученими Штатами в боротьбі з тероризмом.
Жодна з країн – членів СНД на відміну від минулих років не була згадана в виступі президента Росії Володимира Путіна. Жодна: Україна з роком України і промовами російських політиків у Києві на користь більшої інтеграції між Москвою і Києвом – нуль хвилин нуль секунд. Навіть Білорусь, із якою Росія нібито будує союзну державу, – нуль хвилин нуль секунд. Країни Центральної Азії, які є важливими для Росії з погляду участі в антитерористичній коаліції – нуль хвилин нуль секунд. Закавказзя, з яким, як відомо, в Росії не найкращі взаємини в контексті чеченського конфлікту, такі складні останнім часом узаємини з Грузією – нуль хвилин нуль секунд.
Це є важливим моментом майбутньої зовнішньої політики Росії. В Москві починають усвідомлювати, що тільки інтеграція в європейські структури, тільки співробітництво з Заходом може допомогти російській економіці. А що може бути в російсько-українському діалозі, якщо макроекономічних реформ в Україні так і не відбулося, а саме до таких змін у власній країні закликає президент Росії Володимир Путін?
Отже, важлива наука для тих в Україні, хто займається взаєминами з Росією: стосунки з Києвом сьогодні не є найвагомішою частиною російської зовнішньої політики.
Промова російського президента має бути важливим моментом для тих, хто будує зовнішню політику Києва. В Україні мають усвідомити – ця зовнішня політика завжди буде виглядати ілюзорною аж до того моменту, як в Україні не відбудуться справжні економічні і політичні реформи на макрорівні. Без цих перетворень і Захід, і Москва, попри всі декларації й незважаючи на всі промови і концерти, будуть приділяти співробітництву з Києвом нуль хвилин нуль секунд.
