Москва, 14 травня 2002 - Під час чергового самміту учасників Євразійської економічної спільноти у Москві відбулася телефонна розмова президентів Казахстану і України Нурсултана Назарбаєва і Леоніда Кучми, під час якої було узгоджено рішенні про те, що Україна стає спостерігачем у Євразійській економічній спільноті і братиме участь вже у наступній зустрічі керівників держав-членів спільноти у цьому новому статусі. Статус спостерігача не є зобов`язуючим для України. Однак уже були прецеденти, коли країна-спостерігач невдовзі ставала членом Євразійської економічної спільноти. Що це може означати для України в економічному й політичному плані? В економічному, треба відразу відзначити, практично нічого.
Євразійська економічна спільнота є недіючою економічною організацією. Скептично про неї відгукуються навіть російські чиновники. Добре пам`ятаю ситуацію, коли на одній із зустрічей представників російського Міністерства економіки і Європейського Союзу я запитав, чи не є Євразійська економічна спільнота альтернативою ЄС. Представники російського Міністерства економічного розвитку гучно розреготалися. Адже за час існування Євразійської економічної спільноти не ухвалено жодного документу, який би свідчив про те, що Євразійська економічна спільнота розвивається як реально діюча організація. Однак, Євразійська економічна спільнота є організацією, яка відповідає уявленням Росії про необхідність її домінування на пострадянському просторі. І останнє рішення самміту Євразійської економічної спільноти – країни-члени цієї організації будуть продовжувати свої переговори з Всесвітньою торгівельною організацією про вступ до неї, маючи на увазі, що позиція Росії на таких переговорах є зобов`язуючою і єдиною для всіх інших країн. Це досить серйозне зауваження, і, якщо Україна стане повноправним членом Євразійської економічної спільноти, такі рішення ЄЕС можуть реально негативно позначитися на подальшому розвитку української економіки, в`язках України з міжнародними організаціями і реально на політичних взаєминах України із західними державами. Таким чином, можна сказати, що, так звана, багатовекторність української зовнішньої політики дається в знаки на будь-яких серйозних економічних рішеннях. Поки Україна є лише спостерігачем у Євразійській економічній спільноті, можна вважати, що це лише жест доброї волі, особистий жест українського президента Леоніда Кучми до російського лідера Володимира Путіна, який вважає, що його держава має бути домінуючою силою на пострадянському просторі. Однак, якщо Україна стане повноправним членом недіючої, однак амбітної Євразійської економічної спільноти, це в недовгий час може негативно позначитися на політичних перспективах України і на її інтеграційних планах щодо реальних структур, існуючих на Європейському континенті, в Європейському Союзі та Північноатлантичному Союзі. А це вже буде суперечити українським державним інтересам і продемонструє, що українське керівництво дбає, скоріш, про інтереси власної політичної тактики, а не про інтереси державної стратегії.
Євразійська економічна спільнота є недіючою економічною організацією. Скептично про неї відгукуються навіть російські чиновники. Добре пам`ятаю ситуацію, коли на одній із зустрічей представників російського Міністерства економіки і Європейського Союзу я запитав, чи не є Євразійська економічна спільнота альтернативою ЄС. Представники російського Міністерства економічного розвитку гучно розреготалися. Адже за час існування Євразійської економічної спільноти не ухвалено жодного документу, який би свідчив про те, що Євразійська економічна спільнота розвивається як реально діюча організація. Однак, Євразійська економічна спільнота є організацією, яка відповідає уявленням Росії про необхідність її домінування на пострадянському просторі. І останнє рішення самміту Євразійської економічної спільноти – країни-члени цієї організації будуть продовжувати свої переговори з Всесвітньою торгівельною організацією про вступ до неї, маючи на увазі, що позиція Росії на таких переговорах є зобов`язуючою і єдиною для всіх інших країн. Це досить серйозне зауваження, і, якщо Україна стане повноправним членом Євразійської економічної спільноти, такі рішення ЄЕС можуть реально негативно позначитися на подальшому розвитку української економіки, в`язках України з міжнародними організаціями і реально на політичних взаєминах України із західними державами. Таким чином, можна сказати, що, так звана, багатовекторність української зовнішньої політики дається в знаки на будь-яких серйозних економічних рішеннях. Поки Україна є лише спостерігачем у Євразійській економічній спільноті, можна вважати, що це лише жест доброї волі, особистий жест українського президента Леоніда Кучми до російського лідера Володимира Путіна, який вважає, що його держава має бути домінуючою силою на пострадянському просторі. Однак, якщо Україна стане повноправним членом недіючої, однак амбітної Євразійської економічної спільноти, це в недовгий час може негативно позначитися на політичних перспективах України і на її інтеграційних планах щодо реальних структур, існуючих на Європейському континенті, в Європейському Союзі та Північноатлантичному Союзі. А це вже буде суперечити українським державним інтересам і продемонструє, що українське керівництво дбає, скоріш, про інтереси власної політичної тактики, а не про інтереси державної стратегії.
