Белград, 27 травня 2002 – Половина з них належить до партії югославського президента Воїслава Коштуніци. Через це поглиблено розходження між главою держави й прем’єр-міністром Сербії Зораном Джінджичем
Відсутність більше від половини депутатів останнім часом часто сповільнювала, а то й блокувала діяльність Парламенту. Разом з опозицією, сесії навмисно бойкотували й депутати Демократичної партії Сербії, яку очолює президент Югославії Воїслав Коштуніца. Через це лідери партій правлячої коаліції постановили позбавити мандатів п'ятдесятьох депутатів. Половина з них належить до президентської партії, яка таким чином утратила свого роду “контрольний пакет акцій” у парламенті. Одночасно, коаліція сповістила, що членів партії Коштуніци буде звільнено з керівних посад на республіканському та окружному рівнях.
Партія Коштуніци такі заходи назвала юридичним насильством. Її лідери заявляють про намір сформувати тіньовий кабінет міністрів. Вони поки що відмовляються уточнити чи до цього уряду мають намір залучити й інші опозиційні партії.
Склалася вкрай нелогічна ситуація, оскільки партія глави держави опинилася у опозиції. Ніхто не вміє пояснити як це виглядатиме в дійсності, оскільки президент може не погоджуватися з окремими діями уряду, але не може бути опозиціонером. До речі, його партія ще торік вийшла з республіканського уряду й піддавала різкій критиці команду Зорана Джінджича, прем’єр-міністра Сербії яка, нібито, править республікою за допомогою указів й декретів, порушуючи при цьому чинне законодавство.
Отож, розпочався останній етап боротьби за владу між реформаторами й консервативними силами, які разом скинули режим Слободана Мілошевича.
Остаточне рішення щодо позбавлення мандатів має винести Адміністративний комітет Парламенту, в якому більшість членів мають прихильники республіканського прем’єра. Між юристами тим часом триває полеміка щодо того чи мандати належать окремим партіям чи лише тим, хто залишився у складі коаліції. Усе ж, остаточне рішення залежить не від правових аргументів, а від розкладу сил. Окремі лідери коаліції, включаючи міністра закордонних справ Ґорана Свілановича, висловлюють сподівання, що все-таки буде досягнуто певного компромісу, оскільки кілька малих партій від яких залежить розв’язання кризи боїться як надто сильного Коштуніци, так і надто сильного Джінджича.
Відсутність більше від половини депутатів останнім часом часто сповільнювала, а то й блокувала діяльність Парламенту. Разом з опозицією, сесії навмисно бойкотували й депутати Демократичної партії Сербії, яку очолює президент Югославії Воїслав Коштуніца. Через це лідери партій правлячої коаліції постановили позбавити мандатів п'ятдесятьох депутатів. Половина з них належить до президентської партії, яка таким чином утратила свого роду “контрольний пакет акцій” у парламенті. Одночасно, коаліція сповістила, що членів партії Коштуніци буде звільнено з керівних посад на республіканському та окружному рівнях.
Партія Коштуніци такі заходи назвала юридичним насильством. Її лідери заявляють про намір сформувати тіньовий кабінет міністрів. Вони поки що відмовляються уточнити чи до цього уряду мають намір залучити й інші опозиційні партії.
Склалася вкрай нелогічна ситуація, оскільки партія глави держави опинилася у опозиції. Ніхто не вміє пояснити як це виглядатиме в дійсності, оскільки президент може не погоджуватися з окремими діями уряду, але не може бути опозиціонером. До речі, його партія ще торік вийшла з республіканського уряду й піддавала різкій критиці команду Зорана Джінджича, прем’єр-міністра Сербії яка, нібито, править республікою за допомогою указів й декретів, порушуючи при цьому чинне законодавство.
Отож, розпочався останній етап боротьби за владу між реформаторами й консервативними силами, які разом скинули режим Слободана Мілошевича.
Остаточне рішення щодо позбавлення мандатів має винести Адміністративний комітет Парламенту, в якому більшість членів мають прихильники республіканського прем’єра. Між юристами тим часом триває полеміка щодо того чи мандати належать окремим партіям чи лише тим, хто залишився у складі коаліції. Усе ж, остаточне рішення залежить не від правових аргументів, а від розкладу сил. Окремі лідери коаліції, включаючи міністра закордонних справ Ґорана Свілановича, висловлюють сподівання, що все-таки буде досягнуто певного компромісу, оскільки кілька малих партій від яких залежить розв’язання кризи боїться як надто сильного Коштуніци, так і надто сильного Джінджича.
