Симферополь, 25 червня 2002 - У Криму у ці дні відзначають 58-у річницю депортації з півострова болгар, вірмен і греків. Уперше жалобні урочистості з цього приводу в автономії проходять на офіційному рівні.
Починаючи з 24 червня 1944 року за тиждень із Криму до Казахстану, на Урал і в Сибір було виселено понад 12 тисяч болгар, майже 10 тисяч вірмен і 15 тисяч греків, які мешкали на півострові кілька століть поспіль. Загалом за часи війни комуністами з півострова було депортовано понад 300 тисяч осіб, в тому числі – кримських татар і німців, значна частина з яких у дорозі, або в перші роки вислання загинула.
Повернення в Крим депортованих вірменів, болгар і греків, а також німців, виселених у серпні 1941 року, розпочалося в 60-і та 70-і роки, однак дотепер цей процес не став масовим. Особливістю є також те, що з усього вірменського, болгарського і грецького населення Криму, що нараховує за даними Республіканського комітету у справах національностей і депортованих близько 10 тисяч осіб, лише третина має статус депортованих громадян, або їхніх нащадків, решта ж – біженці чи економічні мігранти з інших регіонів колишнього Радянського Союзу. Загалом, за не зовсім точними даними, зараз до Криму повернулося близько півтисячі депортованих кримських вірмен, на кілька десятків більше болгар і майже 3 тисячі греків.
В понеділок у Криму відбулися молебні за жертвами депортації, а також пройшло покладання квітів до пам’ятного знаку на залізничному вокзалі Симферополя, звідки у 1944 році й розпочалося примусове виселення. У жалобній церемонії взяли участь керівники уряду й парламенту автономії, представники національних громад Криму. Того ж дня представники кримської влади вручили кільком десяткам сімей репатріантів ключі від нових квартир у будинках, збудованих за рахунок коштів Державної програми з повернення та облаштування раніше депортованих кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків і німців, яка фінансується з Держбюджету України. До речі, ні Болгарія, ні Вірменія, ні Греція практично не беруть участі у фінансуванні програм повернення своїх раніше депортованих співвітчизників до Криму.
Починаючи з 24 червня 1944 року за тиждень із Криму до Казахстану, на Урал і в Сибір було виселено понад 12 тисяч болгар, майже 10 тисяч вірмен і 15 тисяч греків, які мешкали на півострові кілька століть поспіль. Загалом за часи війни комуністами з півострова було депортовано понад 300 тисяч осіб, в тому числі – кримських татар і німців, значна частина з яких у дорозі, або в перші роки вислання загинула.
Повернення в Крим депортованих вірменів, болгар і греків, а також німців, виселених у серпні 1941 року, розпочалося в 60-і та 70-і роки, однак дотепер цей процес не став масовим. Особливістю є також те, що з усього вірменського, болгарського і грецького населення Криму, що нараховує за даними Республіканського комітету у справах національностей і депортованих близько 10 тисяч осіб, лише третина має статус депортованих громадян, або їхніх нащадків, решта ж – біженці чи економічні мігранти з інших регіонів колишнього Радянського Союзу. Загалом, за не зовсім точними даними, зараз до Криму повернулося близько півтисячі депортованих кримських вірмен, на кілька десятків більше болгар і майже 3 тисячі греків.
В понеділок у Криму відбулися молебні за жертвами депортації, а також пройшло покладання квітів до пам’ятного знаку на залізничному вокзалі Симферополя, звідки у 1944 році й розпочалося примусове виселення. У жалобній церемонії взяли участь керівники уряду й парламенту автономії, представники національних громад Криму. Того ж дня представники кримської влади вручили кільком десяткам сімей репатріантів ключі від нових квартир у будинках, збудованих за рахунок коштів Державної програми з повернення та облаштування раніше депортованих кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків і німців, яка фінансується з Держбюджету України. До речі, ні Болгарія, ні Вірменія, ні Греція практично не беруть участі у фінансуванні програм повернення своїх раніше депортованих співвітчизників до Криму.
