Київ, 3 липня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Сергій Балабанов. Вітаємо Вас, шановні слухачі.
Сьогодні у програмі такі теми:
- Парламентська асамблея РЄ рекомендує запровадити посаду громадського прокурора при Європейському суді з прав людини. - Місцева влада Луганська відмовляється працювати з Конфедерацією вільних профспілок регіону.
- Львівські чиновники позбавляють мешканців міста їхнього законного права приватизувати землю для садівництва.
- Закордонні організації допомагають Україні у боротьбі з торгівлею людьми.
Парламентська Асамблея Ради Європи рекомендує Комітету Міністрів Ради Європи запровадити посаду громадського прокурора при Європейському суді з прав людини в Страсбурзі. Приводом для таких рекомендацій стали дискусії щодо прогалин, пов’язаних із застосуванням Європейської конвенції з прав людини. Передбачається, що запровадження посади громадського прокурора покладе край перешкодам у застосуванні Європейської конвенції з прав людини.
Про те, наскільки актуальним є це питання для України, наша кореспондентка Марина Пирожук розмовляє з членом постійної делегації Верховної ради України в ПАРЕ Віталієм Шибком.
Марина Пирожук
Пане Шибко, чи існує в Україні такий правовий вакуум, де не може бути застосована Європейська конвенція з прав людини?
Віталій Шибко
Так. Ви знаєте, на що тиснули ті, хто був ініціатором цього проекту? Вони казали, що це повинно бути на певній території. А я коли виступав, то я казав, що треба зняти поняття “певна територія”, тому що ми маємо багато прикладів, коли може бути ціла країна певною територією. Коли ми не можемо позначити, що вона там окупована чи там ведуться дії мелітарі, а не виконуються закони, влада може порушувати ці закони...
Ми повинні запровадити саме громадського прокурора, який не може виносити звинувачення, але цей прокурор може формувати громадську думку. Він може, посилаючись на свій авторитет, наприклад, так, як працює Омбудсмен у всьому світі, казати, що на підставі таких виявів, таких фактів, а також, керуючись таким законодавством, може виказувати свою думку.
Марина Пирожук
Запровадження посади громадського прокурора має бути у кожній країні, яка є членом РЄ чи в певних країнах, де, власне, є проблеми і ситуації, в яких не можна застосовувати Європейську конвенцію з прав людини?
Віталій Шибко
Є рекомендація запровадити в кожній країні. А от те, що стосується громадського прокурора при РЄ, то ця форма як громадського прокурора буде існувати при РЄ, який буде опікуватися якраз саме цими певними територіями і діяти згідно цієї Хартії з прав людини. Він повинен сформувати громадську думку, яка б тоді впливала на дії тих чи інших органів влади, які порушують закон.
Надія Шерстюк
Конфедерація вільних профспілок Луганщини вже півтора року безуспішно намагається встановити соціальне партнерство з обласною адміністрацією. На свої неодноразові звернення конфедерація нарешті одержала відповідь. У ній один з керівників області повідомив, що співпраця неможлива, тому що Конфедерація, на його думку, не існує юридично.
З подробицями – Василь Соколенко з Луганська.
Василь Соколенко
Голова Конфедерації вільних профспілок Луганщини М.Козіберда у зверненні до Президента, Генпрокуратури та ВР зазначав, що обласна адміністрація жодного разу не дала відповіді, у якій би пояснила, чому вона відмовляється від співпраці з вільними профспілками. І тільки після того, як керівництво Конфедерації почало наполягати на судовому розгляді цієї справи, надійшла відповідь. Ось як її коментує М.Кузоберда.
Микола Кузоберда
Конфедерація профспілок Луганщини 5 разів зверталася до голови луганської облдержадміністрації з пропозицією встановити соціальне партнерство: стратегічний напрямок діяльності Конфедерації. Протягом 400 днів Конфедерація не отримала жодного позитивного листа з відповіддю від облдержадміністрації.
Цього тижня на нараді голів Конфедерації було розглянуто питання про встановлення соціального партнерства, де, зокрема, було розглянуто лист-відповідь заступника голови керівника апарату облдержадміністрації М.В.Запорожцева , де він відповідає Конфедерації: “На Ваше звернення стосовно того, щоб встановити соціальне партнерство з облдержадміністрацією, яке було розглянуто, повідомляємо, що така форма роботи з Конфедерацією вільних профспілок Луганської області неможлива з причин не існування такої організації як юридичної особи”.
Василь Соколенко
Активісти незалежних профспілок, які зазнають утисків на підприємствах, неодноразово звертали увагу влади на те, що профспілки за Конституцією, законодавством не підлягають юридичній легалізації, на якій так наполягають чиновники з обласної адміністрації.
Голова незалежної профспілки Луганського верстатобудівного заводу Тетяна Кисла.
Тетяна Кисла
Норми законодавства, Конституції України підтверджують, що профспілкам непотрібна реєстрація для здійснення їхньої діяльності: про це зазначено у ст. 36 Конституції, ст. 243 Кодексу законів про працю та 87 – Конвенції міжнародної організації праці, нарешті, у рішенні Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року теж говориться про те. У останньому чітко дається роз’яснення, чому для профспілок не потрібна реєстрація.
Всі крапки над “і” поставлені Президентом, який схвалив закон “Про профспілки”. Ця норма там підтверджується у ст. 16, до якої внесені зміни. Президент, як стало нам відомо, днів 5 тому підписав цей документ, де говориться про те, що профспілки здійснюють легалізацію тільки повідомленням.
Василь Соколенко
Керівництво Конфедерації вільних профспілок вирішило звернутися до СБУ, щоб та притягнула до відповідальності луганських чиновників на підставі закону “Про боротьбу з корупцією”.
Надія Шерстюк
До 1 січня 2005 року згідно із Земельним Кодексом України проводиться безоплатна приватизація землі. Після цього вона продаватиметься чи надаватиметься державою в оренду. Але, як вважають львів’яни, чиновники львівської міської ради та львівські депутати позбавляють мешканців міста законного права приватизувати землю під садівництво.
У львівській міськраді їх переконують, що у Львові садів немає і не може бути. І навіть попри те, що місцеві суди вже визнали право трьох городян, які звернулись до них, на приватизацію земельних ділянок, міська влада Львова надалі не бере до уваги судові рішення.
Тему продовжує наша львівська колега Галина Терещук.
Галина Терещук
Уже два роки триває ходіння коридорами Ратуші львів’янки Ольги Онишко, яка прагне отримати акт права власності на земельну ділянку, придбану її прадідом у Львові, на Знесінні, ще у середині 19-го століття, а це 37 сотих землі, що припадають на родину, що складається з 3 осіб. Тим паче, що закон дає право обстоювати надання у приватне користування десяти сотих землі для обслуговування одного житлового будинку. Крім цього, ще дванадцять сотих належиться для садівництва на кожного, хто проживає у будинку. Про це сказано у статі 121 Земельного Кодексу України, а стаття 89 вказує на спільну сумісну власність на земельну ділянку. І тільки решту землі можна просити в оренду для ведення городництва. Якщо людина користувалась землею більше 15 років, то вона має право отримати землю у приватну власність.
Пані Оля, дотримуючись букви закону, написала заяву на ім’я міського голови Любомира Буняка, зареєструвала її, познайомилась зі своїм землепорядником у міськраді. І землеміри з різних установ вже тричі проводили заміри ділянки. Ця послуга обійшлась родині Онишко у 900 гривень. Зібрані і підписи її сусідів про те, що вони не мають претензій до намірів приватизувати ділянку.
Лише з одним з них є давній конфлікт, оскільки той має лише 5 сотих землі і збудував велику хату, і, як виявилось, його діти не мають де бавитися, хоча родина Онишко надала йому три метри під гараж. Але сусід вважає, що в Онишків землі забагато, тому треба її відібрати. Окрім усього у сусіда є родич - не остання людина у міськраді. Тому спілкуватися із членами земельної комісії міськради, які мають винести питання про приватизацію земельної ділянки на сесію міськради, пані Олі є доволі складно, адже чиновник лобіює інтереси родича.
Оля Онишко
Користуючись положеннями Конституції, зокрема, пункт 4 про те, що кожна людина має право на приватну власність в Україні, і також, говорячи мовою Конституції, що місцеві влади не мають права обмежувати дію закону, я вважаю, що це є порушення з боку рад, але в міській раді просто по-інакшому інтерпретують це закон.
Галина Терещук
Цього року на сесії міськради жодне питання щодо земельної ділянки, яку городяни мають право безоплатно приватизувати, не ухвалено на користь простих львів’ян, які намагаються це зробити не через хабарі, а безоплатно, зрештою, це їх право передбачене законом.
Оля Онишко звернулася із позовом до суду на дії львівської міськради. І насамкінець зауважу, що сади у Львові були від часу, коли його заснували. Тут навіть організовувалися різноманітні свята, пов’язані із садами. Однак у нинішніх львівських депутатів, свої, специфічні уявлення про сади.
Надія Шерстюк
Згідно зі звітом Державного департаменту США, в якому йдеться про торгівлю людьми, Україна належить до низки держав, які постачають живий товар за кордон. Серед іншого, особливо загрозливих масштабів набула торгівля жінками, що турбує міжнародну спільноту. Далі продовжує Богдана Костюк.
Богдана Костюк
І офіційний Вашингтон, і ООН, й “Інтерпол” наголошують, що Україна “експортує” жінок на “чорний ринок” праці. Найчастіше, українські жінки потрапляють у тенета сексуального бізнесу – жорстокої машини, яка приносить страждання “гвинтикам” і шалені прибутки власникам.
Самотужки, боротися з міжнародним кримінальним світом, залученим у торгівлю жінками, Україна не здатна. На допомогу приходять як міжнародні організації, так і посадовці різних держав. Наприклад, днями, відвідуючи Україну, Президент Туреччини Ахмет Сезер підняв питання про “живий товар” під час переговорів з Президентом України.
Ахмет Сезер
Одна з проблем, яку ми з Президентом Кучмою обговорили, стосувалася торгівлі жінками. І в Україні, і у Туреччині діють кримінальні групи, що спеціалізуються на секс-бізнесі. Ми думаємо, що правоохоронці наших держав мають спільно працювати, щоб зашкодити злочинцям у їхній діяльності.
Богдана Костюк
Депутатка шведського парламенту від соціал-демократів, українка за походженням, Марія Хасан стверджує, що проблема торгівлі українськими “секс – рабинями” належить до найбільш гострих.
Марія Хасан
Україна – одна з держав, котрі постачають жінок, а Швеція – одна з держав, котрі їх приймають. Наша фракція (соціал-демократична) постійно піднімає це питання як одне з найбільш гострих для шведського суспільства.
Богдана Костюк
“Секс-імпорт” з України, переконані експерти “Інтерполу”, можна зменшити, по-перше, за умов економічного добробуту і захисту соціальних прав українських жінок і, по-друге, за умови ведення спільних дій проти міжнародного криміналітету.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Сергій Балабанов. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Сергій Балабанов. Вітаємо Вас, шановні слухачі.
Сьогодні у програмі такі теми:
- Парламентська асамблея РЄ рекомендує запровадити посаду громадського прокурора при Європейському суді з прав людини. - Місцева влада Луганська відмовляється працювати з Конфедерацією вільних профспілок регіону.
- Львівські чиновники позбавляють мешканців міста їхнього законного права приватизувати землю для садівництва.
- Закордонні організації допомагають Україні у боротьбі з торгівлею людьми.
Парламентська Асамблея Ради Європи рекомендує Комітету Міністрів Ради Європи запровадити посаду громадського прокурора при Європейському суді з прав людини в Страсбурзі. Приводом для таких рекомендацій стали дискусії щодо прогалин, пов’язаних із застосуванням Європейської конвенції з прав людини. Передбачається, що запровадження посади громадського прокурора покладе край перешкодам у застосуванні Європейської конвенції з прав людини.
Про те, наскільки актуальним є це питання для України, наша кореспондентка Марина Пирожук розмовляє з членом постійної делегації Верховної ради України в ПАРЕ Віталієм Шибком.
Марина Пирожук
Пане Шибко, чи існує в Україні такий правовий вакуум, де не може бути застосована Європейська конвенція з прав людини?
Віталій Шибко
Так. Ви знаєте, на що тиснули ті, хто був ініціатором цього проекту? Вони казали, що це повинно бути на певній території. А я коли виступав, то я казав, що треба зняти поняття “певна територія”, тому що ми маємо багато прикладів, коли може бути ціла країна певною територією. Коли ми не можемо позначити, що вона там окупована чи там ведуться дії мелітарі, а не виконуються закони, влада може порушувати ці закони...
Ми повинні запровадити саме громадського прокурора, який не може виносити звинувачення, але цей прокурор може формувати громадську думку. Він може, посилаючись на свій авторитет, наприклад, так, як працює Омбудсмен у всьому світі, казати, що на підставі таких виявів, таких фактів, а також, керуючись таким законодавством, може виказувати свою думку.
Марина Пирожук
Запровадження посади громадського прокурора має бути у кожній країні, яка є членом РЄ чи в певних країнах, де, власне, є проблеми і ситуації, в яких не можна застосовувати Європейську конвенцію з прав людини?
Віталій Шибко
Є рекомендація запровадити в кожній країні. А от те, що стосується громадського прокурора при РЄ, то ця форма як громадського прокурора буде існувати при РЄ, який буде опікуватися якраз саме цими певними територіями і діяти згідно цієї Хартії з прав людини. Він повинен сформувати громадську думку, яка б тоді впливала на дії тих чи інших органів влади, які порушують закон.
Надія Шерстюк
Конфедерація вільних профспілок Луганщини вже півтора року безуспішно намагається встановити соціальне партнерство з обласною адміністрацією. На свої неодноразові звернення конфедерація нарешті одержала відповідь. У ній один з керівників області повідомив, що співпраця неможлива, тому що Конфедерація, на його думку, не існує юридично.
З подробицями – Василь Соколенко з Луганська.
Василь Соколенко
Голова Конфедерації вільних профспілок Луганщини М.Козіберда у зверненні до Президента, Генпрокуратури та ВР зазначав, що обласна адміністрація жодного разу не дала відповіді, у якій би пояснила, чому вона відмовляється від співпраці з вільними профспілками. І тільки після того, як керівництво Конфедерації почало наполягати на судовому розгляді цієї справи, надійшла відповідь. Ось як її коментує М.Кузоберда.
Микола Кузоберда
Конфедерація профспілок Луганщини 5 разів зверталася до голови луганської облдержадміністрації з пропозицією встановити соціальне партнерство: стратегічний напрямок діяльності Конфедерації. Протягом 400 днів Конфедерація не отримала жодного позитивного листа з відповіддю від облдержадміністрації.
Цього тижня на нараді голів Конфедерації було розглянуто питання про встановлення соціального партнерства, де, зокрема, було розглянуто лист-відповідь заступника голови керівника апарату облдержадміністрації М.В.Запорожцева , де він відповідає Конфедерації: “На Ваше звернення стосовно того, щоб встановити соціальне партнерство з облдержадміністрацією, яке було розглянуто, повідомляємо, що така форма роботи з Конфедерацією вільних профспілок Луганської області неможлива з причин не існування такої організації як юридичної особи”.
Василь Соколенко
Активісти незалежних профспілок, які зазнають утисків на підприємствах, неодноразово звертали увагу влади на те, що профспілки за Конституцією, законодавством не підлягають юридичній легалізації, на якій так наполягають чиновники з обласної адміністрації.
Голова незалежної профспілки Луганського верстатобудівного заводу Тетяна Кисла.
Тетяна Кисла
Норми законодавства, Конституції України підтверджують, що профспілкам непотрібна реєстрація для здійснення їхньої діяльності: про це зазначено у ст. 36 Конституції, ст. 243 Кодексу законів про працю та 87 – Конвенції міжнародної організації праці, нарешті, у рішенні Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року теж говориться про те. У останньому чітко дається роз’яснення, чому для профспілок не потрібна реєстрація.
Всі крапки над “і” поставлені Президентом, який схвалив закон “Про профспілки”. Ця норма там підтверджується у ст. 16, до якої внесені зміни. Президент, як стало нам відомо, днів 5 тому підписав цей документ, де говориться про те, що профспілки здійснюють легалізацію тільки повідомленням.
Василь Соколенко
Керівництво Конфедерації вільних профспілок вирішило звернутися до СБУ, щоб та притягнула до відповідальності луганських чиновників на підставі закону “Про боротьбу з корупцією”.
Надія Шерстюк
До 1 січня 2005 року згідно із Земельним Кодексом України проводиться безоплатна приватизація землі. Після цього вона продаватиметься чи надаватиметься державою в оренду. Але, як вважають львів’яни, чиновники львівської міської ради та львівські депутати позбавляють мешканців міста законного права приватизувати землю під садівництво.
У львівській міськраді їх переконують, що у Львові садів немає і не може бути. І навіть попри те, що місцеві суди вже визнали право трьох городян, які звернулись до них, на приватизацію земельних ділянок, міська влада Львова надалі не бере до уваги судові рішення.
Тему продовжує наша львівська колега Галина Терещук.
Галина Терещук
Уже два роки триває ходіння коридорами Ратуші львів’янки Ольги Онишко, яка прагне отримати акт права власності на земельну ділянку, придбану її прадідом у Львові, на Знесінні, ще у середині 19-го століття, а це 37 сотих землі, що припадають на родину, що складається з 3 осіб. Тим паче, що закон дає право обстоювати надання у приватне користування десяти сотих землі для обслуговування одного житлового будинку. Крім цього, ще дванадцять сотих належиться для садівництва на кожного, хто проживає у будинку. Про це сказано у статі 121 Земельного Кодексу України, а стаття 89 вказує на спільну сумісну власність на земельну ділянку. І тільки решту землі можна просити в оренду для ведення городництва. Якщо людина користувалась землею більше 15 років, то вона має право отримати землю у приватну власність.
Пані Оля, дотримуючись букви закону, написала заяву на ім’я міського голови Любомира Буняка, зареєструвала її, познайомилась зі своїм землепорядником у міськраді. І землеміри з різних установ вже тричі проводили заміри ділянки. Ця послуга обійшлась родині Онишко у 900 гривень. Зібрані і підписи її сусідів про те, що вони не мають претензій до намірів приватизувати ділянку.
Лише з одним з них є давній конфлікт, оскільки той має лише 5 сотих землі і збудував велику хату, і, як виявилось, його діти не мають де бавитися, хоча родина Онишко надала йому три метри під гараж. Але сусід вважає, що в Онишків землі забагато, тому треба її відібрати. Окрім усього у сусіда є родич - не остання людина у міськраді. Тому спілкуватися із членами земельної комісії міськради, які мають винести питання про приватизацію земельної ділянки на сесію міськради, пані Олі є доволі складно, адже чиновник лобіює інтереси родича.
Оля Онишко
Користуючись положеннями Конституції, зокрема, пункт 4 про те, що кожна людина має право на приватну власність в Україні, і також, говорячи мовою Конституції, що місцеві влади не мають права обмежувати дію закону, я вважаю, що це є порушення з боку рад, але в міській раді просто по-інакшому інтерпретують це закон.
Галина Терещук
Цього року на сесії міськради жодне питання щодо земельної ділянки, яку городяни мають право безоплатно приватизувати, не ухвалено на користь простих львів’ян, які намагаються це зробити не через хабарі, а безоплатно, зрештою, це їх право передбачене законом.
Оля Онишко звернулася із позовом до суду на дії львівської міськради. І насамкінець зауважу, що сади у Львові були від часу, коли його заснували. Тут навіть організовувалися різноманітні свята, пов’язані із садами. Однак у нинішніх львівських депутатів, свої, специфічні уявлення про сади.
Надія Шерстюк
Згідно зі звітом Державного департаменту США, в якому йдеться про торгівлю людьми, Україна належить до низки держав, які постачають живий товар за кордон. Серед іншого, особливо загрозливих масштабів набула торгівля жінками, що турбує міжнародну спільноту. Далі продовжує Богдана Костюк.
Богдана Костюк
І офіційний Вашингтон, і ООН, й “Інтерпол” наголошують, що Україна “експортує” жінок на “чорний ринок” праці. Найчастіше, українські жінки потрапляють у тенета сексуального бізнесу – жорстокої машини, яка приносить страждання “гвинтикам” і шалені прибутки власникам.
Самотужки, боротися з міжнародним кримінальним світом, залученим у торгівлю жінками, Україна не здатна. На допомогу приходять як міжнародні організації, так і посадовці різних держав. Наприклад, днями, відвідуючи Україну, Президент Туреччини Ахмет Сезер підняв питання про “живий товар” під час переговорів з Президентом України.
Ахмет Сезер
Одна з проблем, яку ми з Президентом Кучмою обговорили, стосувалася торгівлі жінками. І в Україні, і у Туреччині діють кримінальні групи, що спеціалізуються на секс-бізнесі. Ми думаємо, що правоохоронці наших держав мають спільно працювати, щоб зашкодити злочинцям у їхній діяльності.
Богдана Костюк
Депутатка шведського парламенту від соціал-демократів, українка за походженням, Марія Хасан стверджує, що проблема торгівлі українськими “секс – рабинями” належить до найбільш гострих.
Марія Хасан
Україна – одна з держав, котрі постачають жінок, а Швеція – одна з держав, котрі їх приймають. Наша фракція (соціал-демократична) постійно піднімає це питання як одне з найбільш гострих для шведського суспільства.
Богдана Костюк
“Секс-імпорт” з України, переконані експерти “Інтерполу”, можна зменшити, по-перше, за умов економічного добробуту і захисту соціальних прав українських жінок і, по-друге, за умови ведення спільних дій проти міжнародного криміналітету.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Сергій Балабанов. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
