Прага, 27 липня 2003 року.
Марія Щур
Вітаю Вас, шановні слухачі на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».
Україна, Росія, Білорусь та Казахстан наблизилися до створення єдиного економічного простору. Про це у Москві наприкінці тижня говорили віце-прем’єри чотирьох країн, що входять до Групи високого рівня з формування єдиного економічного простору.
Наприкінці лютого президенти чотирьох країн СНД заявили про намір створити спільний економічний простір до вересня, але за шість засідань група високого рівня не дуже наблизилася до цієї мети. Хоча віце-прем’єр Росії Віктор Христенко і пообіцяв, що до самміту СНД у вересневій Ялті експерти завершать роботу над документами, що означає, що угода буде готова до підписання, за попередніми повідомленнями, віце-прем’єр міністр України Микола Азаров домігся у Москві включення до концепції розвитку єдиного економічного простору положення про розвиток зони вільної торгівлі без винятків та захисних заходів. З іншого боку, ще до поїздки у Москву, Микола Азаров заявляв, що Україна готова без жодних передумов приєднатися до єдиного економічного простору, що його створюють чотири країни СНД.
Детальніше про московську зустріч та про домовленості, досягнуті на ній, розповість наш кореспондент у Москві Віталій Портников.
Віталій Портников
Головним підсумком зустрічі групи високого рівня є те, що віце-прем’єри домовилися - документи про створення єдиного економічного простору будуть підписані вже у вересні на самміті СНД, тоді вони будуть підготовлені. Однак є певна проблема з цими документами: вони виглядають зовсім не так, як планували це президенти 23 лютого, коли виступали з своєю ініціативою. Так, віце-прем’єр Росії Віктор Христенко зазначив, що великий обсяг різних думок і розбіжностей залишається. Однак загальна конструкція створення економічного простору сьогодні виглядає однаково. Разом з тим, можна сказати, що всі експерти погодилися визнати можливість використання принципу різношвидкісної інтеграції в рамках єдиного економічного простору. Вважається, що це була саме ініціатива української делегації і що в усіх документах є певні застереження, які дозволяють Україні приєднатися спокійно до цих документів, однак нічого конкретно не змінювати. Тобто, це нагадує СНД.
Цікаво, що після зустрічі віце-прем’єрів, Христенко сказав, що для створення єдиного економічного простору реально буде потрібно 5 -7 років. Саме такий песимізм відчувався і у виступах казахстанського та білоруського учасників зустрічі.
«Є певний песимізм у тому, чим ми займаємося», - зазначив віце-прем’єр Білорусі Андрій Коб’яков, який очолював делегацію своєї країни. А віце-прем’єр Казахстану Савлат Менбаєв наголосив, що його країна має тепер почуття середнього оптимізму і занепокоєння рівнем випрацюваності документів, який залишає бажати кращого. Цікаво, що український віце-прем’єр Микола Азаров якраз вважає, що рухається четвірка досить швидко, і не погоджується з тим, що ситуація загальмовується. Російські джерела взагалі досить серйозно скаржилися на українську делегацію, наголошуючи, що будь-яку кому навіть цих документів українська делегація відразу обговорює з вищим керівництвом країни і оголошується перерва після будь-яких ініціатив російської делегації.
Так що можна сказати, що будь-які російські ініціативи, які є, так би мовити, експромтом, не є узгодженими президентами і пропонуються росіянами у розрахунку на те, що їх просто не помітять, – всі ці прийому з початку створення пострадянського простору не проходять. Спостерігачі все більше порівнюють зону єдиного економічного простору з Співдружністю незалежних держав.
Марія Щур
Несприятливі погодні умови призвели до того, що по всій Європі, а не лише в Україні, цього року буде низький врожай. Ветерани аграрного бізнесу, фермери та аналітики говорять, що вони не можуть пригадати гіршої катастрофи. Проте ані в Україні, ані в Європі немає зайвих грошей на допомогу селянам.
Сильні морози взимку, посушливе літо та сарана ніби змовилися проти українського фермера і знищили близько 65% цьогорічного врожаю. За оцінкою американського міністерства сільського господарства, врожай зернових в Україні буде на 16 мільйонів тонн меншим, ніж торік. Говорить аналітик міністерства Марк Ліндеманн: «Загальний врожай зернових в Україні ми очікуємо на рівні нецілих 23 мільйонів тонн. А врожай пшениці – близько 6 мільйонів тонн. Серед іншого, ми спираємося на дані Державного комітету зі статистики, що є дуже надійними. І, згідно з ними, було знищено 2/3 врожаю озимих. Це були найгірші погодні умови, які я бачив за час роботи в міністерстві, це, напевно, будуть рекордно високі втрати».
Агентство “Bloomberg” підрахувало, що цього року Україні доведеться імпортувати найбільшу кількість пшениці за останні 16 років – близько 2,5 мільйонів тонн упродовж наступних 12 місяців. В Україні уряд зреагував на це обіцянками дешевших кредитів для фермерів та пошуком винних. У середу 23 липня, відкриваючи засідання Кабінету міністрів, прем''єр-міністр Віктор Янукович заявив, що за виникнення кризової ситуації на ринку продовольства відповідальне Міністерство аграрної політики, Міністерство економіки та Антимонопольний комітет. За словами Януковича, уряд планує розглянути на засіданні персональну відповідальність керівників цих відомств.
Тим часом, у Європейському Союзі також говорять про «катастрофу» та про найгіршу посуху на пам’яті нині живучих, але увага державних чиновників спрямована на те, як допомогти європейським фермерам, які потерпають від посухи так само, як і українські. Щоправда, і там дієвого рецепту допомоги немає.
У Франції пропала майже половина врожаю, ще гірші справи прогнозуються у Німеччині, де у деяких областях пропаде від 70 до 80% врожаю зернових.
Говорить голова асоціації німецьких фермерів Ґерд Зоннляйтнер: «На сході Німеччини було дуже сухо, але також і на південному заході. Ми втратили посіви з понад 3,5 мільйонів гектарів, а це – мільярд євро у грошовому вимірі. Втрати з інших продуктів (картоплі, кукурудзи, фруктів, овочів) ми ще навіть не можемо оцінити. Загалом, це – катастрофа для німецьких фермерів. Втрати набагато більші, ніж від минулорічної повені».
Європейський Союз обіцяє допомогти «усіма можливими засобами», проте у межах виділеного бюджету. «Я хочу сказати, що Європейська комісія добре розуміє, як почуваються фермери у нинішніх умовах. Ми розуміємо їхні турботи і ми готові допомогти усіма засобами, які є у нашому розпорядженні», - заявив 23 липня комісар Європейського Союзу з питань сільського господарства Франц Фішлер. Зрозуміло, що ця заява не змогла підбадьорити європейських фермерів.
З іншого боку, якщо кому і пощастило цього року, так це американцям. Ïхній урожай буде більшим, ніж очікувалося, тож його, ймовірно, вистачить і для України, і для всієї Європи. Щоправда, в інших реґіонах хліба може і забракнути. За оцінками фахівців, пшениця у світі цього року буде в дефіциті.
Держави Центральної Європи зробили колосальний економічний поступ протягом 90-тих років, й створювалося враження, що уже ніщо не зможе перешкодити їм реалізуватися в рамках розширеного Євросоюзу. Як на запоруку цього міжнародні інвестори на зламі століття з впевненістю вказували не лише на прискорений вступ до ЄС, але й на приєднання до спільної європейської валюти. Однак, як пише британський діловий часопис Financial Times, ця первісна ейфорія уже дещо вщухла, й зараз більш тверезо розглядають передусім економічні реалії країн-кандидатів, запрошених до ЄС. З подробицями Михайло Мигалисько.
Михайло Мигалисько
«Довготривалий ентузіазм стосовно Центральної Європи зазнав різкого спаду», - пише Financial Times, посилаючись на слова Еріка Нілсена, економіста з інвестиційного банку Ґолдман-Сакс. Серед чотирьох найвагоміших претендентів на вступ в ЄС (Угорщини, Польщі, Чеської республіки та Словаччини) не усунено вагомих перешкод на шляху економічних перетворень, хоча аналогічні труднощі зустрічають й інші країни-кандидати.
Ось такою нагальною проблемою є передусім урядова заборгованість. Бюджетний дефіцит Угорщини торік сягнув 9.4 % валового продукту країни, Чеської республіки – 7.3%, Польщі - 5.7% та Словаччини - 5.5 %. Хоча уряди цих країни вживають заходи, щоб виправити цю ситуацію, але, крім Словаччини, іншим тяжко буде досягти встановленого Маастріхтським договором трьох відсоткового ліміту бюджетного дефіциту. Попри значне, на відміну від Євросоюзу, економічне зростання, як зазначає Financial Times, уряди цих країн не спроможні утримати бюджетні витрати в параметрах економічного росту.
«В цих чотирьох країнах втрачено фіскальний контроль», - вважає Віллем Буітер, головний економіст ЄБРР.
Експерти Financial Times доходять висновку, що «попри 12 років економічних реформ, тривожною правдою є те, що перехід від комунізму не завершено. Економіки тих країн і далі перебувають під тягарем надмірної бюрократії, збиткових державних підприємств й схем соціального забезпечення соціалістичного зразка». В порівняні з європейськими стандартами, надмірним є й штатний апарат управління у всіх галузях - від залізничного транспорту до податкових адміністрацій.
Як приклад посткомуністичних держав-кандидатів в ЄС, які втішаються сильним економічним зростанням, є також три балтійські держави. Латвія, Литва й Естонія зуміли, однак, обмежити державну роль в економіці нижче 40% валового продукту. За словами губернатора польського Національного банку Лешека Бальцеровича, вони успадкували після розвалу Радянського Союзу набагато меншу посткомуністичну адміністративну структуру й вирішили створити за кількістю обмежену бюрократію. Вони отже є теперішніми «європейськими економічними тиграми », - вважає Бальцерович.
Ключовим питанням для Чеської Республіки, Польщі, Угорщини та Словаччини є зменшення бюджетного дефіциту. З огляду на теперішні ускладнення, прискорене приєднання цих країн до європейської грошової одиниці зараз є малоймовірним. Зрештою й Європейська комісія попередила, що не рекомендуватиме такий крок доти, доки не буде наведено фіскальний порядок в цих країн.
На думку Financial Times, однак, більш вагомим мірилом успіху буде економічне зростання цих країн. У них ще є цей потенціал. Зрештою, попри спад в інвестиціях на глобальному рівні, не скорочуються прямі іноземні капіталовкладення в центральноєвропейські країни. Як також, попри високе безробіття, зростає експорт та збільшується споживчий ринок. Однак цей потенціал не можна буде вповні реалізувати, якщо й далі не буде тверезої фіскальної політики, - доходить висновку британський діловий часопис Financial Times.
Марія Щур
Як ми щойно почули, Центральна Європа починає втрачати привабливість для західних інвесторів. Дехто з них починає замислюватись над тим, щоб перенести своє виробництво далі на схід, тобто в Україну, яка незабаром буде безпосередньою сусідкою Європейського Союзу. Про те, як зараз виглядає ситуація з підприємництвом в Україні, про головні проекти, зокрема в енергетичній галузі, прийшли послухати німецькі бізнесмени, коли Німеччину відвідував голова спілки промисловців та підприємців Анатолій Кінах. Детальніше про цей візит розповідає Надія Кандиба з Німеччини.
Надія Кандиба
Попри 35-градусну спеку, зал у Німецькому товаристві зовнішньої політики в Берліні, де Анатолій Кінах виступив з доповіддю, був заповнений вщент. Понад 200 представників політичних та економічних кіл Німеччини прийшли для того, щоб послухати голову Української спілки промисловців та підприємців. Їх цікавив надзвичайно широкий спектр питань – від політичної реформи в Україні до участі українських фірм у відбудові Іраку. Стосовно останнього Анатолій Кінах сказав:
Анатолій Кінах
Ми працюємо зараз з американськими компаніями, які стали переможцями тендерів, з тим, щоб на субконтрактних умовах забезпечити той чи інший пакет замовлень на роботу в Іраку. На цей день поки що результатів немає.
Надія Кандиба
Анатолію Кінаху довелося говорити і про нафтопровід Одеса – Броди. Зокрема, голова Української спілки промисловців та підприємців категорично виступив проти використання цієї нафтомагістралі в реверсному напрямку. До речі, цього тижня компанія “Укртранснафта” та фірма “PricewaterhousCooper“ представили в німецькому міністерстві економіки та в міністерстві екології проект експлуатації нафтопроводу Одеса – Броди і начебто німців вдалося серйозно зацікавити ним. Тим більше, що запасів нафти в Північному морі ще вистачить не більше, ніж на 30 років. Річ у тім, що свої потреби в нафті Німеччина майже на 60% задовольняє за рахунок “чорного золота” саме з цього регіону. Отже, Україна справді має шанс на те, щоб зрушити з мертвої точки питання про постачання нафти до Західної Європи по трубопроводу Одеса-Броди.
Врешті, Анатолій Кінах закликав німецьких бізнесменів інтенсивніше інвестувати в українську економіку. Водночас, він визнав, що інвестиційний клімат в Україні ще не найкращим. Адже й надалі доводиться мати справу з корупцією, бюрократією, а також недосконалим законодавством. Анатолій Кінах повідомив, що під час його переговорів у Берліні вдалося домовитися про налагодження тіснішої співпраці між Федеральною спілкою німецької промисловості та Українською спілкою підприємців та промисловців.
Марія Щур
Тим часом, Світовий Банк заявив про те, що позику Україні буде відкладено, поки вона не визначиться про приватизацію “Обленерго”, не поліпшить роботу інших енергетичних компаній, не зменшить кількість податкових пільг та не покращить становище із захистом інтелектуальної власності. Про це заявив у Києві голова відділу України, Білорусі та Молдови Лука Барбоне. Він сказав, що банк може затримати виплату понад 2/3 із 250 мільйонного кредиту, запланованого на цей рік. Разом із тим, він висловив сподівання, що до вересня, коли питання про кредити розглядатиме Рада директорів, Україна зуміє впоратися з названими проблемами. Тему продовжить моя київська колега Марина Пирожук.
Марина Пирожук
Пан Барбоне висловив сподівання, що Україна виконає усі взяті на себе зобов’язання і банк зможе виділити обидва транші уже найближчим часом. Водночас, він наголосив, що Світовий банк стурбований відмовою українського парламенту скасувати податкові пільги, що ставить під загрозу державний бюджет України на 2004 рік і що це також може позначитися на питанні надання першого траншу.
Лука Барбоне
Ми також підтримуємо спроби України і її спрямованість стосовно інтеграції з світовою спільнотою, підтримуємо рух України до вступу у Світову організацію торгівлі для того, щоб Україна могла стати частиною світової економіки. Таким чином, цей європейський вибір міг би конкретизуватися, стати дійсною реальністю і у такий спосіб впливати на життя людей.
Марина Пирожук
Представник Світового банку зазначив, що продовження підтримки Світовим банком залежатиме від здатності українського уряду продовжувати реформи.
Марія Щур
Понад половина ліків, що продаються в Україні, надходять з-за кордону. У 90-х роках ця цифра становила близько 90%. Поволі місцеві виробники починають відвойовувати свої позиції на власному ринку, і одним з лідерів у фармацевтичному виробництві є нині київська фабрика «Київмедпрепарат». Ця назва, що натякає на нещодавню радянську історію компанії, приховує набагато старші традиції підприємства. Починалося воно наприкінці ХІХ століття, а засновниками фабрики були кияни – брати Марцинчики. Про них у рубриці «Українські підприємці в історії» розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Найстаріше в Україні фармацевтичне підприємство і досі працює у Києві у тому самому будинку з написом на фасаді «ЮРОТАТ», що його власники брати Марцинчики 105 років тому звели неподалік залізничного вокзалу.
На початку 1840-х років киянин Адольф Марцинчик виїхав на стажування до Берліна та Відня, щоб доповнити свою університетську освіту досвідом роботи західних фармацевтичних підприємств. Повернувшись до Києва, він 1846 року орендував одну з міських аптек, а вже 24 лютого наступного року зареєстрував власну фірму з виробництва та продажу медичних препаратів.
1881 року троє братів Марцинчиків заснували «Південно-Російське товариство торгівлі аптекарськими товарами», згодом відоме за російською абревіатурою «ЮРОТАТ». Хімічна лабораторія, оптовий склад та контора товариства розмістилися на початку теперішньої вулиці Хмельницького. Марцинчики володіли також аптеками на Хрещатику, на Великій Васильківській і на нинішній вулиці Ярославів Вал.
Поступово брати перетворили свою лабораторію на справжнє підприємство, на якому працювало 25 робітників та 20 фармацевтів. На виробничому обладнанні, що приводилося у дію паровим двигуном потужністю 4 кінські сили, виготовлялися не тільки таблетки та настої, а і деякі види косметики.
Специфічне виробництво із запахом плісняви було недоречним у самому центрі міста. Тож коли 1896 року лабораторія Марцинчиків згоріла, Міська дума домоглася перенесення їхнього підприємства на тодішню околицю Києва – неподалік вокзалу. Через 2 роки архітектор Олександр Хойнацький збудував на розі нинішніх вулиць Комінтерна і Саксаганського триповерхову неокласичну споруду для офісу, аптеки і складу ЮРОТАТу. Навпроти Марцинчики спорудили триповерховий виробничий корпус і невдовзі кияни прозвали це місце «аптекарським перехрестям».
«ЮРОТАТ» виробляв, розфасовував і постачав до аптек та лікарень медикаменти, перев’язочні матеріали, хірургічні інструменти, мінеральні води. Для цукрозаводів і фотолабораторій підприємство виготовляло прибори та реактиви. Вироблений «ЮРОТАТом» пральний порошок «Юроксиль» дозволяв, за словами реклами, «прати білизну без хлору, без соди, без мила». А найбільшим попитом в аптеках Марцинчиків користувалася карамель від кашлю «Кетті-Босс» київської кондитерської фабрики Бернарда Семадені.
Більшовики конфіскували «ЮРОТАТ» і назвали його «Першою Українською радянською хімфабрикою», а 1923 року присвоїли їй ім’я Якова Свердлова. Сьогодні це – відкрите акціонерне товариство «Київмедпрепарат».
Марія Щур
Ментолові цукерки "Кетті-Босс", про які ви щойно почули, були не єдиною причиною популярності у Києві кондитерської фабрики швейцарського громадянина Бернарда Семадені. Ця фабрика приваблювала навіть депутатів Міської думи та біржових маклерів. А от у чому була причина такої популярності – ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов розповідь наступного разу у передачі «Економічний журнал». Передача вийде в ефір, як завжди, у неділю о 22 годині за київським часом на хвилях радіо «Свобода».
Ви слухали передачу «Економічний журнал». На все добре. Говорить радіо «Свобода».
Марія Щур
Вітаю Вас, шановні слухачі на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».
Україна, Росія, Білорусь та Казахстан наблизилися до створення єдиного економічного простору. Про це у Москві наприкінці тижня говорили віце-прем’єри чотирьох країн, що входять до Групи високого рівня з формування єдиного економічного простору.
Наприкінці лютого президенти чотирьох країн СНД заявили про намір створити спільний економічний простір до вересня, але за шість засідань група високого рівня не дуже наблизилася до цієї мети. Хоча віце-прем’єр Росії Віктор Христенко і пообіцяв, що до самміту СНД у вересневій Ялті експерти завершать роботу над документами, що означає, що угода буде готова до підписання, за попередніми повідомленнями, віце-прем’єр міністр України Микола Азаров домігся у Москві включення до концепції розвитку єдиного економічного простору положення про розвиток зони вільної торгівлі без винятків та захисних заходів. З іншого боку, ще до поїздки у Москву, Микола Азаров заявляв, що Україна готова без жодних передумов приєднатися до єдиного економічного простору, що його створюють чотири країни СНД.
Детальніше про московську зустріч та про домовленості, досягнуті на ній, розповість наш кореспондент у Москві Віталій Портников.
Віталій Портников
Головним підсумком зустрічі групи високого рівня є те, що віце-прем’єри домовилися - документи про створення єдиного економічного простору будуть підписані вже у вересні на самміті СНД, тоді вони будуть підготовлені. Однак є певна проблема з цими документами: вони виглядають зовсім не так, як планували це президенти 23 лютого, коли виступали з своєю ініціативою. Так, віце-прем’єр Росії Віктор Христенко зазначив, що великий обсяг різних думок і розбіжностей залишається. Однак загальна конструкція створення економічного простору сьогодні виглядає однаково. Разом з тим, можна сказати, що всі експерти погодилися визнати можливість використання принципу різношвидкісної інтеграції в рамках єдиного економічного простору. Вважається, що це була саме ініціатива української делегації і що в усіх документах є певні застереження, які дозволяють Україні приєднатися спокійно до цих документів, однак нічого конкретно не змінювати. Тобто, це нагадує СНД.
Цікаво, що після зустрічі віце-прем’єрів, Христенко сказав, що для створення єдиного економічного простору реально буде потрібно 5 -7 років. Саме такий песимізм відчувався і у виступах казахстанського та білоруського учасників зустрічі.
«Є певний песимізм у тому, чим ми займаємося», - зазначив віце-прем’єр Білорусі Андрій Коб’яков, який очолював делегацію своєї країни. А віце-прем’єр Казахстану Савлат Менбаєв наголосив, що його країна має тепер почуття середнього оптимізму і занепокоєння рівнем випрацюваності документів, який залишає бажати кращого. Цікаво, що український віце-прем’єр Микола Азаров якраз вважає, що рухається четвірка досить швидко, і не погоджується з тим, що ситуація загальмовується. Російські джерела взагалі досить серйозно скаржилися на українську делегацію, наголошуючи, що будь-яку кому навіть цих документів українська делегація відразу обговорює з вищим керівництвом країни і оголошується перерва після будь-яких ініціатив російської делегації.
Так що можна сказати, що будь-які російські ініціативи, які є, так би мовити, експромтом, не є узгодженими президентами і пропонуються росіянами у розрахунку на те, що їх просто не помітять, – всі ці прийому з початку створення пострадянського простору не проходять. Спостерігачі все більше порівнюють зону єдиного економічного простору з Співдружністю незалежних держав.
Марія Щур
Несприятливі погодні умови призвели до того, що по всій Європі, а не лише в Україні, цього року буде низький врожай. Ветерани аграрного бізнесу, фермери та аналітики говорять, що вони не можуть пригадати гіршої катастрофи. Проте ані в Україні, ані в Європі немає зайвих грошей на допомогу селянам.
Сильні морози взимку, посушливе літо та сарана ніби змовилися проти українського фермера і знищили близько 65% цьогорічного врожаю. За оцінкою американського міністерства сільського господарства, врожай зернових в Україні буде на 16 мільйонів тонн меншим, ніж торік. Говорить аналітик міністерства Марк Ліндеманн: «Загальний врожай зернових в Україні ми очікуємо на рівні нецілих 23 мільйонів тонн. А врожай пшениці – близько 6 мільйонів тонн. Серед іншого, ми спираємося на дані Державного комітету зі статистики, що є дуже надійними. І, згідно з ними, було знищено 2/3 врожаю озимих. Це були найгірші погодні умови, які я бачив за час роботи в міністерстві, це, напевно, будуть рекордно високі втрати».
Агентство “Bloomberg” підрахувало, що цього року Україні доведеться імпортувати найбільшу кількість пшениці за останні 16 років – близько 2,5 мільйонів тонн упродовж наступних 12 місяців. В Україні уряд зреагував на це обіцянками дешевших кредитів для фермерів та пошуком винних. У середу 23 липня, відкриваючи засідання Кабінету міністрів, прем''єр-міністр Віктор Янукович заявив, що за виникнення кризової ситуації на ринку продовольства відповідальне Міністерство аграрної політики, Міністерство економіки та Антимонопольний комітет. За словами Януковича, уряд планує розглянути на засіданні персональну відповідальність керівників цих відомств.
Тим часом, у Європейському Союзі також говорять про «катастрофу» та про найгіршу посуху на пам’яті нині живучих, але увага державних чиновників спрямована на те, як допомогти європейським фермерам, які потерпають від посухи так само, як і українські. Щоправда, і там дієвого рецепту допомоги немає.
У Франції пропала майже половина врожаю, ще гірші справи прогнозуються у Німеччині, де у деяких областях пропаде від 70 до 80% врожаю зернових.
Говорить голова асоціації німецьких фермерів Ґерд Зоннляйтнер: «На сході Німеччини було дуже сухо, але також і на південному заході. Ми втратили посіви з понад 3,5 мільйонів гектарів, а це – мільярд євро у грошовому вимірі. Втрати з інших продуктів (картоплі, кукурудзи, фруктів, овочів) ми ще навіть не можемо оцінити. Загалом, це – катастрофа для німецьких фермерів. Втрати набагато більші, ніж від минулорічної повені».
Європейський Союз обіцяє допомогти «усіма можливими засобами», проте у межах виділеного бюджету. «Я хочу сказати, що Європейська комісія добре розуміє, як почуваються фермери у нинішніх умовах. Ми розуміємо їхні турботи і ми готові допомогти усіма засобами, які є у нашому розпорядженні», - заявив 23 липня комісар Європейського Союзу з питань сільського господарства Франц Фішлер. Зрозуміло, що ця заява не змогла підбадьорити європейських фермерів.
З іншого боку, якщо кому і пощастило цього року, так це американцям. Ïхній урожай буде більшим, ніж очікувалося, тож його, ймовірно, вистачить і для України, і для всієї Європи. Щоправда, в інших реґіонах хліба може і забракнути. За оцінками фахівців, пшениця у світі цього року буде в дефіциті.
Держави Центральної Європи зробили колосальний економічний поступ протягом 90-тих років, й створювалося враження, що уже ніщо не зможе перешкодити їм реалізуватися в рамках розширеного Євросоюзу. Як на запоруку цього міжнародні інвестори на зламі століття з впевненістю вказували не лише на прискорений вступ до ЄС, але й на приєднання до спільної європейської валюти. Однак, як пише британський діловий часопис Financial Times, ця первісна ейфорія уже дещо вщухла, й зараз більш тверезо розглядають передусім економічні реалії країн-кандидатів, запрошених до ЄС. З подробицями Михайло Мигалисько.
Михайло Мигалисько
«Довготривалий ентузіазм стосовно Центральної Європи зазнав різкого спаду», - пише Financial Times, посилаючись на слова Еріка Нілсена, економіста з інвестиційного банку Ґолдман-Сакс. Серед чотирьох найвагоміших претендентів на вступ в ЄС (Угорщини, Польщі, Чеської республіки та Словаччини) не усунено вагомих перешкод на шляху економічних перетворень, хоча аналогічні труднощі зустрічають й інші країни-кандидати.
Ось такою нагальною проблемою є передусім урядова заборгованість. Бюджетний дефіцит Угорщини торік сягнув 9.4 % валового продукту країни, Чеської республіки – 7.3%, Польщі - 5.7% та Словаччини - 5.5 %. Хоча уряди цих країни вживають заходи, щоб виправити цю ситуацію, але, крім Словаччини, іншим тяжко буде досягти встановленого Маастріхтським договором трьох відсоткового ліміту бюджетного дефіциту. Попри значне, на відміну від Євросоюзу, економічне зростання, як зазначає Financial Times, уряди цих країн не спроможні утримати бюджетні витрати в параметрах економічного росту.
«В цих чотирьох країнах втрачено фіскальний контроль», - вважає Віллем Буітер, головний економіст ЄБРР.
Експерти Financial Times доходять висновку, що «попри 12 років економічних реформ, тривожною правдою є те, що перехід від комунізму не завершено. Економіки тих країн і далі перебувають під тягарем надмірної бюрократії, збиткових державних підприємств й схем соціального забезпечення соціалістичного зразка». В порівняні з європейськими стандартами, надмірним є й штатний апарат управління у всіх галузях - від залізничного транспорту до податкових адміністрацій.
Як приклад посткомуністичних держав-кандидатів в ЄС, які втішаються сильним економічним зростанням, є також три балтійські держави. Латвія, Литва й Естонія зуміли, однак, обмежити державну роль в економіці нижче 40% валового продукту. За словами губернатора польського Національного банку Лешека Бальцеровича, вони успадкували після розвалу Радянського Союзу набагато меншу посткомуністичну адміністративну структуру й вирішили створити за кількістю обмежену бюрократію. Вони отже є теперішніми «європейськими економічними тиграми », - вважає Бальцерович.
Ключовим питанням для Чеської Республіки, Польщі, Угорщини та Словаччини є зменшення бюджетного дефіциту. З огляду на теперішні ускладнення, прискорене приєднання цих країн до європейської грошової одиниці зараз є малоймовірним. Зрештою й Європейська комісія попередила, що не рекомендуватиме такий крок доти, доки не буде наведено фіскальний порядок в цих країн.
На думку Financial Times, однак, більш вагомим мірилом успіху буде економічне зростання цих країн. У них ще є цей потенціал. Зрештою, попри спад в інвестиціях на глобальному рівні, не скорочуються прямі іноземні капіталовкладення в центральноєвропейські країни. Як також, попри високе безробіття, зростає експорт та збільшується споживчий ринок. Однак цей потенціал не можна буде вповні реалізувати, якщо й далі не буде тверезої фіскальної політики, - доходить висновку британський діловий часопис Financial Times.
Марія Щур
Як ми щойно почули, Центральна Європа починає втрачати привабливість для західних інвесторів. Дехто з них починає замислюватись над тим, щоб перенести своє виробництво далі на схід, тобто в Україну, яка незабаром буде безпосередньою сусідкою Європейського Союзу. Про те, як зараз виглядає ситуація з підприємництвом в Україні, про головні проекти, зокрема в енергетичній галузі, прийшли послухати німецькі бізнесмени, коли Німеччину відвідував голова спілки промисловців та підприємців Анатолій Кінах. Детальніше про цей візит розповідає Надія Кандиба з Німеччини.
Надія Кандиба
Попри 35-градусну спеку, зал у Німецькому товаристві зовнішньої політики в Берліні, де Анатолій Кінах виступив з доповіддю, був заповнений вщент. Понад 200 представників політичних та економічних кіл Німеччини прийшли для того, щоб послухати голову Української спілки промисловців та підприємців. Їх цікавив надзвичайно широкий спектр питань – від політичної реформи в Україні до участі українських фірм у відбудові Іраку. Стосовно останнього Анатолій Кінах сказав:
Анатолій Кінах
Ми працюємо зараз з американськими компаніями, які стали переможцями тендерів, з тим, щоб на субконтрактних умовах забезпечити той чи інший пакет замовлень на роботу в Іраку. На цей день поки що результатів немає.
Надія Кандиба
Анатолію Кінаху довелося говорити і про нафтопровід Одеса – Броди. Зокрема, голова Української спілки промисловців та підприємців категорично виступив проти використання цієї нафтомагістралі в реверсному напрямку. До речі, цього тижня компанія “Укртранснафта” та фірма “PricewaterhousCooper“ представили в німецькому міністерстві економіки та в міністерстві екології проект експлуатації нафтопроводу Одеса – Броди і начебто німців вдалося серйозно зацікавити ним. Тим більше, що запасів нафти в Північному морі ще вистачить не більше, ніж на 30 років. Річ у тім, що свої потреби в нафті Німеччина майже на 60% задовольняє за рахунок “чорного золота” саме з цього регіону. Отже, Україна справді має шанс на те, щоб зрушити з мертвої точки питання про постачання нафти до Західної Європи по трубопроводу Одеса-Броди.
Врешті, Анатолій Кінах закликав німецьких бізнесменів інтенсивніше інвестувати в українську економіку. Водночас, він визнав, що інвестиційний клімат в Україні ще не найкращим. Адже й надалі доводиться мати справу з корупцією, бюрократією, а також недосконалим законодавством. Анатолій Кінах повідомив, що під час його переговорів у Берліні вдалося домовитися про налагодження тіснішої співпраці між Федеральною спілкою німецької промисловості та Українською спілкою підприємців та промисловців.
Марія Щур
Тим часом, Світовий Банк заявив про те, що позику Україні буде відкладено, поки вона не визначиться про приватизацію “Обленерго”, не поліпшить роботу інших енергетичних компаній, не зменшить кількість податкових пільг та не покращить становище із захистом інтелектуальної власності. Про це заявив у Києві голова відділу України, Білорусі та Молдови Лука Барбоне. Він сказав, що банк може затримати виплату понад 2/3 із 250 мільйонного кредиту, запланованого на цей рік. Разом із тим, він висловив сподівання, що до вересня, коли питання про кредити розглядатиме Рада директорів, Україна зуміє впоратися з названими проблемами. Тему продовжить моя київська колега Марина Пирожук.
Марина Пирожук
Пан Барбоне висловив сподівання, що Україна виконає усі взяті на себе зобов’язання і банк зможе виділити обидва транші уже найближчим часом. Водночас, він наголосив, що Світовий банк стурбований відмовою українського парламенту скасувати податкові пільги, що ставить під загрозу державний бюджет України на 2004 рік і що це також може позначитися на питанні надання першого траншу.
Лука Барбоне
Ми також підтримуємо спроби України і її спрямованість стосовно інтеграції з світовою спільнотою, підтримуємо рух України до вступу у Світову організацію торгівлі для того, щоб Україна могла стати частиною світової економіки. Таким чином, цей європейський вибір міг би конкретизуватися, стати дійсною реальністю і у такий спосіб впливати на життя людей.
Марина Пирожук
Представник Світового банку зазначив, що продовження підтримки Світовим банком залежатиме від здатності українського уряду продовжувати реформи.
Марія Щур
Понад половина ліків, що продаються в Україні, надходять з-за кордону. У 90-х роках ця цифра становила близько 90%. Поволі місцеві виробники починають відвойовувати свої позиції на власному ринку, і одним з лідерів у фармацевтичному виробництві є нині київська фабрика «Київмедпрепарат». Ця назва, що натякає на нещодавню радянську історію компанії, приховує набагато старші традиції підприємства. Починалося воно наприкінці ХІХ століття, а засновниками фабрики були кияни – брати Марцинчики. Про них у рубриці «Українські підприємці в історії» розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Найстаріше в Україні фармацевтичне підприємство і досі працює у Києві у тому самому будинку з написом на фасаді «ЮРОТАТ», що його власники брати Марцинчики 105 років тому звели неподалік залізничного вокзалу.
На початку 1840-х років киянин Адольф Марцинчик виїхав на стажування до Берліна та Відня, щоб доповнити свою університетську освіту досвідом роботи західних фармацевтичних підприємств. Повернувшись до Києва, він 1846 року орендував одну з міських аптек, а вже 24 лютого наступного року зареєстрував власну фірму з виробництва та продажу медичних препаратів.
1881 року троє братів Марцинчиків заснували «Південно-Російське товариство торгівлі аптекарськими товарами», згодом відоме за російською абревіатурою «ЮРОТАТ». Хімічна лабораторія, оптовий склад та контора товариства розмістилися на початку теперішньої вулиці Хмельницького. Марцинчики володіли також аптеками на Хрещатику, на Великій Васильківській і на нинішній вулиці Ярославів Вал.
Поступово брати перетворили свою лабораторію на справжнє підприємство, на якому працювало 25 робітників та 20 фармацевтів. На виробничому обладнанні, що приводилося у дію паровим двигуном потужністю 4 кінські сили, виготовлялися не тільки таблетки та настої, а і деякі види косметики.
Специфічне виробництво із запахом плісняви було недоречним у самому центрі міста. Тож коли 1896 року лабораторія Марцинчиків згоріла, Міська дума домоглася перенесення їхнього підприємства на тодішню околицю Києва – неподалік вокзалу. Через 2 роки архітектор Олександр Хойнацький збудував на розі нинішніх вулиць Комінтерна і Саксаганського триповерхову неокласичну споруду для офісу, аптеки і складу ЮРОТАТу. Навпроти Марцинчики спорудили триповерховий виробничий корпус і невдовзі кияни прозвали це місце «аптекарським перехрестям».
«ЮРОТАТ» виробляв, розфасовував і постачав до аптек та лікарень медикаменти, перев’язочні матеріали, хірургічні інструменти, мінеральні води. Для цукрозаводів і фотолабораторій підприємство виготовляло прибори та реактиви. Вироблений «ЮРОТАТом» пральний порошок «Юроксиль» дозволяв, за словами реклами, «прати білизну без хлору, без соди, без мила». А найбільшим попитом в аптеках Марцинчиків користувалася карамель від кашлю «Кетті-Босс» київської кондитерської фабрики Бернарда Семадені.
Більшовики конфіскували «ЮРОТАТ» і назвали його «Першою Українською радянською хімфабрикою», а 1923 року присвоїли їй ім’я Якова Свердлова. Сьогодні це – відкрите акціонерне товариство «Київмедпрепарат».
Марія Щур
Ментолові цукерки "Кетті-Босс", про які ви щойно почули, були не єдиною причиною популярності у Києві кондитерської фабрики швейцарського громадянина Бернарда Семадені. Ця фабрика приваблювала навіть депутатів Міської думи та біржових маклерів. А от у чому була причина такої популярності – ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов розповідь наступного разу у передачі «Економічний журнал». Передача вийде в ефір, як завжди, у неділю о 22 годині за київським часом на хвилях радіо «Свобода».
Ви слухали передачу «Економічний журнал». На все добре. Говорить радіо «Свобода».
