Доступність посилання

ТОП новини

“Сюжети”


Надія Степула “Сюжети”

Київ, 28 листопада 2003 року.

Надія Степула

Дорогі слухачі! З вами – радіожурнал СЮЖЕТИ і я – Надія Степула, автор та ведуча.

- Де б знайти трохи тепла в передчутті подолання засніжених стежин і доріг, “трохи сонця в холодній воді”, як сказала б Франсуаза Саган?...

Триває колообіг подій і вражень, - і прозорі сліди сюжетів у тій круговерті проступають, мов малюнки на склі.

Кольорові, чорно-білі, яскраві й не дуже – сюжети днів і ночей, пошуку хліба насущного і святкової тиші відпочинку, - вони постають із миттєвостей і залишаються іноді назавжди. Принаймні, бодай для когось.

Потреба людей у добрих сюжетах не менша, ніж потреба у гарних людях... які виростають, звичайно ж, із дітей. А “найкращий спосіб зробити дітей гарними й добрими – це зробити їх щасливими”, - зауважував Оскар Уайльд.

Такою складною справою – робити дітей

щасливими – було життя Януша Корчака – “Старого Доктора”, польського дитячого письменника і педагога, , чиї повісті-казки та педагогічні бесіди навчали добру і терпеливості. Про Януша Корчака багато написано і сказано, його називали не раз і педагогом, і психологом. І – не тільки дитячим письменником. Існує думка, що навіть казку письменника про Короля Матіуша, приналежність якої до дитячої літератури майже безсумнівна, можна вважати річчю філософською, а навіть - антиутопією.

Сам Корчак вважав педагогіку наукою не про дітей, а – про людей. “Дитина – це насамперед людина”, - любив він повторювати. І вірив у те, що казкою можна лікувати – лікувати дитину, покалічену бідністю чи сирітством, війною чи будь-якою іншою бідою....

У 1978 році, коли виповнилося століття від дня народження відомого письменника і педагога, ЮНЕСКО оголосило той рік “Роком Януша Корчака”.

Цього року минуло 125 літ від дня народження Януша Корчака – це псевдонім, справжнє ім’я - Генрік Гольдшмідт, - праведника світу. Це він казав, що “реформи в житті дорослих слід починати з мудрого влаштування життя дітей”. У маленькій повісті “Слава” Януш Корчак розповідає про силу дитячих мрій. “Діти!” – закликав письменник, - “Дерзайте, мрійте про славні справи! Щось та збудеться!”. – Мрію він вважав “програмою життя”. І сам мріяв про те, щоб кожна мить у житті була коли не зовсім щасливою, то принаймні, трішки щасливішою...

Він опікувався дітьми все своє свідоме життя. – після закінчення медичного інституту у Варшаві на початку минулого століття працював у дитячій лікарні, був вихователем у дитячих літніх колоніях. А в 1911 році заснував єврейський ”Будинок сиріт”, яким керував – за винятком перерви у 1914-18 роках, - до кінця свого життя. Януш Корчак в часи фашистської окупації опікувався дітьми у Варшавському гетто. Саме тут він намагався зробити кожну мить їхнього життя бодай трішки не такою страшною, як це насправді було. І - добровільно пішов на смерть разом зі своїми двома сотнями вихованців, щоб не залишати їх у газовій камері самих. Це сталося у 1942 році. До останнього дня у класі ще йшли уроки, навіть проводилася репетиція п’єси – казки Робіндраната Тагора “Пошта”, яку діти готувалися поставити на сцені. Коли гітлерівці розпочали ліквідацію варшавського гетто, Янушу Корчаку було запропоновано, за одними даними – втечу, за іншими – ледь не офіційну пропозицію уникнути смерті. Але в середу 5 серпня 1942 року Корчак ішов останній раз вулицями Варшави, очолюючи смертний хід своїх вихованців і, як свідчать одні очевидці - несучи на руках найменшого з них. Інші згадують, що він ішов, тримаючи за ручки двох дітей – хлопчика і дівчинку. Над дитячими головами майорів зелений стяг Матіуша... Корчака і дітей вивезли з Варшави у товарних вагонах до табору знищення у Треблінці.

Відомий поет Александр Галич в епіграфі до поеми “Каддиш”, присвяченого тим подіям, писав: цитую в перекладі з російської мови: “ І в 1945 році у Варшаві говорили: “Вони живі – Старий Доктор, Доктор і діти. Їх не взяв вогонь – відступився... Діти живі... І Пан Доктор живий... Ходять селами. Де добра людина живе – у двері постукають. А коли зла живе – то не стукають...”

У своєму творі поет промовляє то від імені очевидця, то - від імені “Старого Корчака” “з дівчинкою Натею на руках”, то - від імені самих дітей, котрі “гордо й легко” заспівують обвітреними вустами:

“Наш славний похід починається просто: Від Старего Мяста до Гданьскего моста, І далі, з піснею, вишикувавшись по росту, До передмість варшавських, По Гданьському мосту, По Гданьскім мосту...”.

Твір, який має символічну назву – “Каддиш” – означає єврейську поминальну молитву, яку промовляє син в ім’ пам”яті покійного батька, - завершується словами дітей уже з Потойбіччя:

“Хоч ми димом розтанем у пеклі пекельнім, Хоч тіла перетворяться в гарячу лаву, Та – дощем, та – травою, та – вітром, золою Ми вертаєм, вертаєм, вертаєм В Варшаву!”.

Януш Корчак залишив не тільку добру пам’ять по собі, а й безліч творів. Понад два десятки книг з його обширної творчої спадщини присвячені питанням виховання дітей. Головними з цих книг вважаються видана в 1914 році –“Як любити дитину?” та пізніша – 1929 року – “Право дитини на повагу”. У 1922 році вийшла книга Яна Корчака “На самоті з Богом”, в ній умістилося 18 молитв “для тих, хто не молиться”.

Книга “На самоті з Богом” нещодавно видана в українському перекладі у видавництві “Дух і літера”. Говорить директор цього видавництва Леонід Фінберг.

Леонід Фінберг

Як на мене, Януш Корчак один з найвидатніших не тільки педагогів ХХ століття, а й взагалі мислителів. Мислителів з абсолютною якоюсь безпощадністю по відношенню до правди життя. Так як він зміг підняти дитину на певний рівень якихось рівних стосунків з дорослими не зміг зробити ніхто. Я часто це повторюю в колі друзів.

Він написав таку фразу, що людина, яка жодного разу не вкрала, ніколи не буде чесною. Я розумію, що з цією боротьбою з тим гріхом, який вкрав народжується чесність.

Так само Януш Корчак блискуче доводить, що за рахунок того, що дитина не має коштів для життя, що дитина маленька на зріст. З цього об’єктивно вимальовується нерівність і дорослою людини і дитиною. І він пише, що всі взаємини дорослої людини з дитиною пронизані недовірою до дитини, нерівністю до дитини.

І на тому він акцентує звертаючись до дорослих: “Будьте людьми, якщо Ви вільні люди, то поводьте себе на рівних з дітьми, які мають свої фантастичні можливості, які стануть дорослими, які якщо їх не пригнічувати, якщо їх не давити з молоду дадуть набагато більший результат в майбутньому, що вони стануть тими людьми майбутнього про яке ми всі мріємо.”

Коли я вперше прочитав переклади Сашка Ірванця, я нікому іншому не говорив іншої фрази, як ця книжка геніального автора і геніально перекладена Сашком Ірванцем.

Надія Степула

Стислий огляд видання книги Януша Корчака в українському перекладі підготувала для радіожурналу СЮЖЕТИ Інна Набока.

Інна Набока

"На самоті з Богом. Молитви тих, котрі не моляться" - так називається книжка Януша Корчака, яка нещодавно вийшла у видавництві "Дух і літера". Переклав її з польської, і зробив це блискуче, Сашко Ірванець.

ікар, письменник, педагог і захисник прав дитини, Януш Корчак був дивовижною людиною. Один з польських ієрархів назвав його "святим всіх церков". Не можна сказати, що ім’я Корчака-письменника зовсім невідоме в Україні. Видавалися деякі його педагогічні праці, знамениті повісті-казки про короля Матіуша та інші дитячі книжки, фрагменти писаного у Варшавському гетто "Щоденника". Це добра, мудра і щира література. Але "На самоті з Богом" - річ особлива. Навряд чи можна однозначно визначити жанр цієї тоненької книжечки. Поетична проза, психологічні портрети-монологи і водночас - виклад філософських, етичних, педагогічних поглядів її автора. У "Молитві вихователя", здається, звучить голос самого Корчака:

Хоча і покірний я у вірі своїй в Тебе, Господи, але в проханні моєму стаю проти Тебе, як стовп вогняний.

Хоча зазвичай тихо шепочу я, та прохання це вимовляю голосом, повним несхитної волі.

Поглядом своїм гордим ширяю я понад хмари.

Не благаю, а вимагаю, бо це вже не для себе.

Дай дітям доброї долі, підтримай їх у зусиллях їхніх щирих, працю їхню благослови.

Не провадь їх шляхами найлегшими, але найпрекраснішими проведи.

А в завдаток до мого прохання прийми тепер скарб мій єдиний: смуток.

Смуток і працю.


Ці пронизливі рядки - щось більше, ніж просто література. Це справді Молитва. Те, що Митрополит Василь Липківський назвав "піднесенням душі до Бога".

Надія Степула

Незадовго до своє смерті і смерті його улюблених вихованців Януш Корчак написав: Якби можна було зупинити сонце, то це треба було б зробити саме тепер”.

...Ніхто не зупинив сонце...

Події даленіють, залишаючись тільки у пам’яті тих, хто пам’ятає. Життю і творчості Януша Корчака присвячено багато книг і досліджень, написаних польською, німецькою, російською та іншими мовами світу.

З’ява книги Корчака “На самоті з Богом. Молитви тих, котрі не моляться” українською мовою допоможе, будемо сподіватися, багатьом в Україні знайти свою духовну стежку до того стану, де, долаючи страждання, панують сюжети світла, тепла і добра.

Нинішній випуск радіожурналу СЮЖЕТИ відзвучав. Дякую за увагу, дорогі слухачі!

З вами була автор і ведуча – Надія Степула. До нової зустрічі! Говорить “Радіо Свобода”!

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG