Вашингтон, 29 січня 2004 - США і Польщі збов”язалися сприяти демократичним реформам та розвитку вільного ринку в Україні. Про це йдеться у спільній заяві президента США Джорджа Буша та президента Польщі Олександра Кваснєвського, оприлюдненій після їхньої зустрічі у Білому Домі. У тексті заяви також зазначається, що самеУкраїна, разом із Грузією, прагнуть зміцнювати інтеграцію з євроатлантичним співтовариством. Водночас, як стверджує в інтерв”ю для радіо “Свобода” професор історії Йельського університету Тімоті Снайдер, Україна стане цікавою для Європи лише тоді, коли зміниться система її управління.
Професор Тімоті Снайдер вважає, що упереджене ставлення багатьох європейських держав щодо України пов’язане із історичною спадщиною часів Холодної війни:
“Кінець Другої світової війни створив Західну і Східну Європу. Такий розподіл ніколи не був важливим раніше. Однак зараз західні європейці вважають, що справжньою Європою є лише Західна Європа, а статус Східної Європи відкритий для обговорення. Однак все це, безумовно, може змінитися”.
Снайдер вважає, що головною умовою зміни ставлення європейців до України є покращення системи державного управління. Тоді, вважає американський науковець, будуть реальні підстави говорити про інтеграцію України до європейського простору. Однак, на його думку, в Україні традиційно звертають увагу чомусь на інші, менш важливі для європейців фактори:
“Основа Європейського Союзу – це система управління. Однак, коли українці говорять про ЄС, вони зазвичай говорять про історію, вони нагадують, що Україна завжди були європейською державою. Це не має жодного значення з точки зору європейської інтеграції. Окрім того, українці також часто нагадують, що їхня держава займає важливе геостратегічне положення. Тобто, якщо Україна знаходится у центрі Європи, то ЄС повинен включити її до своїх лав. Однак, це, на жаль, також не відповідає дійсності. Для ЄС територія не відіграє великого значення. А українці продовжують говорити про свою територію та її геостратегічне значення. Це може бути важливим аргументом для НАТО, але не може зацікавити ЄС. Україна викличе зацікавлення ЄС лише тоді, коли вона стане державою із ефективною системою управління”.
Снайдер застеріг українців від розчарування в Європі через жорсткі вимоги європейців до України:
“Українці повинні остерігатися думок про те, що якщо ЄС зараз не приймає нас, то нам потрібна інша демократія, відмінна від європейської. Це насправді обгрунтування узурпації влади однією особою чи кланом. Інший аргумент, що, мовляв, якщо Європа нас не приймає, то єдиним союзником залишається Росія. Це також помилкове уявлення, адже немає підстав вважати, що Москва буди проводити спрятливу для України політику. Москва завжди переслідуватиме лише власні інтереси. Тому для України не повинно бути іншої реакції на розширення ЄС ,окрім посилення спроб вступити до цієї організації”.
Як історик, професор Снайдер переконаний, що минуле держави не може визначати її майбутнє. Держави, як і люди, щодня роблять вибір, який впливає на їхній подальший шлях. Тому Тімоті Снайдер вважає, що якщо українці сьогодні зроблять правильний вибір, то за двадцять років Європу можна буде вже не впізнати.
Професор Тімоті Снайдер вважає, що упереджене ставлення багатьох європейських держав щодо України пов’язане із історичною спадщиною часів Холодної війни:
“Кінець Другої світової війни створив Західну і Східну Європу. Такий розподіл ніколи не був важливим раніше. Однак зараз західні європейці вважають, що справжньою Європою є лише Західна Європа, а статус Східної Європи відкритий для обговорення. Однак все це, безумовно, може змінитися”.
Снайдер вважає, що головною умовою зміни ставлення європейців до України є покращення системи державного управління. Тоді, вважає американський науковець, будуть реальні підстави говорити про інтеграцію України до європейського простору. Однак, на його думку, в Україні традиційно звертають увагу чомусь на інші, менш важливі для європейців фактори:
“Основа Європейського Союзу – це система управління. Однак, коли українці говорять про ЄС, вони зазвичай говорять про історію, вони нагадують, що Україна завжди були європейською державою. Це не має жодного значення з точки зору європейської інтеграції. Окрім того, українці також часто нагадують, що їхня держава займає важливе геостратегічне положення. Тобто, якщо Україна знаходится у центрі Європи, то ЄС повинен включити її до своїх лав. Однак, це, на жаль, також не відповідає дійсності. Для ЄС територія не відіграє великого значення. А українці продовжують говорити про свою територію та її геостратегічне значення. Це може бути важливим аргументом для НАТО, але не може зацікавити ЄС. Україна викличе зацікавлення ЄС лише тоді, коли вона стане державою із ефективною системою управління”.
Снайдер застеріг українців від розчарування в Європі через жорсткі вимоги європейців до України:
“Українці повинні остерігатися думок про те, що якщо ЄС зараз не приймає нас, то нам потрібна інша демократія, відмінна від європейської. Це насправді обгрунтування узурпації влади однією особою чи кланом. Інший аргумент, що, мовляв, якщо Європа нас не приймає, то єдиним союзником залишається Росія. Це також помилкове уявлення, адже немає підстав вважати, що Москва буди проводити спрятливу для України політику. Москва завжди переслідуватиме лише власні інтереси. Тому для України не повинно бути іншої реакції на розширення ЄС ,окрім посилення спроб вступити до цієї організації”.
Як історик, професор Снайдер переконаний, що минуле держави не може визначати її майбутнє. Держави, як і люди, щодня роблять вибір, який впливає на їхній подальший шлях. Тому Тімоті Снайдер вважає, що якщо українці сьогодні зроблять правильний вибір, то за двадцять років Європу можна буде вже не впізнати.
