Брюссель, 2 лютого 2004 - Проблема міграції робочої сили після розширення Європейського Союзу досить серйозно турбує ЄС і країн-кандидатів. Чимало мешканців з держав центральної і східної Європи покладають надії на те, що вони зможуть після 1-го травня, коли їхні країни вже офіційно приєднаються до Євросоюзу, зможуть легально шукати роботу в багатших країнах. Однак, як повідомила нині в Брюсселі речниця Єврокомісії Антоніа Мохан, решта країн за винятком Великобританії, Ірландії та Голландії вирішили запровадити обмеження на імпорт робочої сили з нових країн - кандидатів.
Ця тема не нова. Вона порушувалась ще на початку переговорів про розширення ЄС, але згодом якось відійшла на задній план у зв”язку з іншими труднощами ,котрі виникли на шляху розширення Європейського Союзу. Реанімували тему про міграцію робочої сили Німеччина і Бельгія. Вони нині офіційно повідомили Європейській Комісії, що запроваджують обмеження для робітників з нових країн-членів ЄС мінімум на три роки.
Речниця ЄС у справах соціального захисту населення Антоніа Мохан під час сьогоднішнього прес-брифінгу заявила, що Європейська Комісія вважає, що вільне пересування капіталу, товарів, послуг і робочої сили повинні діяти в межах існуючого законодавства і поширюватись на нові країни без обмежень. Але разом з тим представник Єврокомісії зазначила, що комісія не може втручатись у внутрішнє законодавство країн-членів ЄС, оскільки вони мають право захищати свій власний ринок робочої сили.
Я попросив Антоніу Мохан докладніше прокоментувати цю ситуацію. Зокрема, чи обмеження не суперечать вільному пересуванню робочої сили, не суперечать базовим документам Європейського Союзу і не перетворюють нові країни Євросоюзу в другосортних членів ЄС.
Антоніа Мохан відповіла: “Ми не можемо щось диктувати країнам ЄС в цій сфері або їх контролювати”.
“Тобто, Ви не можете принаймні надати їм свої рекомендації?” - перепитав я.
Антоніа Мохан: “Прецедент виник не тепер, обмеження припливу на ринки праці виник під час попередньої хвилі розширення ЄС. Це стосується в першу чергу Франції, яка після приєднання у вісімдесятих роках до Європейського Союзу Іспанії обмежила доступ іспанців на французький ринок праці. Але згодом виявилось, що іспанці не завдали шкоди французькій соціальній безпеці та економіці Франції”.
А польський спостерігач Інга Росинська коментує це питтання так: ”Польща та інші країни, які вступають до Євросоюзу, одержали усні запевнення, що їхні громадяни зможуть працювати в інших країнах ЄС від першого дня вступу до Європейського Союзу. Наприклад, так говорили шведи. Але тепер шведи відмовляються від своїх обіцянок, стверджуючи, що вони бояться дешевої робочої сили з Польщі та з інших країн, бо це може становити небезпеку для їхнього ринку праці і тому вирішують запровадити обмеження для робітників із закордону. А це може спровокувати ланцюгову реакцію. Бо якщо нині Великобританія та Ірландія є відкритими для польських працівникіцв та робітників із центральної і східної Європи, то вони за прикладом інших країн ЄС можуть також змінити свою позицію”.
На думку деяких кометаторів, питання обмеження доступу робочої сили на трудові ринки країн західної Євроропи є безпідставними.
Ця тема не нова. Вона порушувалась ще на початку переговорів про розширення ЄС, але згодом якось відійшла на задній план у зв”язку з іншими труднощами ,котрі виникли на шляху розширення Європейського Союзу. Реанімували тему про міграцію робочої сили Німеччина і Бельгія. Вони нині офіційно повідомили Європейській Комісії, що запроваджують обмеження для робітників з нових країн-членів ЄС мінімум на три роки.
Речниця ЄС у справах соціального захисту населення Антоніа Мохан під час сьогоднішнього прес-брифінгу заявила, що Європейська Комісія вважає, що вільне пересування капіталу, товарів, послуг і робочої сили повинні діяти в межах існуючого законодавства і поширюватись на нові країни без обмежень. Але разом з тим представник Єврокомісії зазначила, що комісія не може втручатись у внутрішнє законодавство країн-членів ЄС, оскільки вони мають право захищати свій власний ринок робочої сили.
Я попросив Антоніу Мохан докладніше прокоментувати цю ситуацію. Зокрема, чи обмеження не суперечать вільному пересуванню робочої сили, не суперечать базовим документам Європейського Союзу і не перетворюють нові країни Євросоюзу в другосортних членів ЄС.
Антоніа Мохан відповіла: “Ми не можемо щось диктувати країнам ЄС в цій сфері або їх контролювати”.
“Тобто, Ви не можете принаймні надати їм свої рекомендації?” - перепитав я.
Антоніа Мохан: “Прецедент виник не тепер, обмеження припливу на ринки праці виник під час попередньої хвилі розширення ЄС. Це стосується в першу чергу Франції, яка після приєднання у вісімдесятих роках до Європейського Союзу Іспанії обмежила доступ іспанців на французький ринок праці. Але згодом виявилось, що іспанці не завдали шкоди французькій соціальній безпеці та економіці Франції”.
А польський спостерігач Інга Росинська коментує це питтання так: ”Польща та інші країни, які вступають до Євросоюзу, одержали усні запевнення, що їхні громадяни зможуть працювати в інших країнах ЄС від першого дня вступу до Європейського Союзу. Наприклад, так говорили шведи. Але тепер шведи відмовляються від своїх обіцянок, стверджуючи, що вони бояться дешевої робочої сили з Польщі та з інших країн, бо це може становити небезпеку для їхнього ринку праці і тому вирішують запровадити обмеження для робітників із закордону. А це може спровокувати ланцюгову реакцію. Бо якщо нині Великобританія та Ірландія є відкритими для польських працівникіцв та робітників із центральної і східної Європи, то вони за прикладом інших країн ЄС можуть також змінити свою позицію”.
На думку деяких кометаторів, питання обмеження доступу робочої сили на трудові ринки країн західної Євроропи є безпідставними.
