Аудіозапис програми:
Київ, 3 травня 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
“На відміну од Європи, де Першотравень збирає ліву анархістську молодь і часто завершується мордобоєм, в Україні це було свято пенсіонерів та їх ностальгії за СРСР,” – зауважує віртуальний часопис “Українська правда” і додає, - до групи святкуючих дедалі частіше приєднуються не ліві партії. Регулярно проводить мітинги СДПУ(О), на які, щоправда, жодного разу не прийшов їх лідер”.
А цього року до святкуючих приєдналась влада та права опозиція. Ющенко під нагоду поширив письмову заяву, у якій зажадав пояснень стосовно плодів економічного зростання, які декларує влада та наголосив, що за час правління теперішнього режиму смертність перевищила народжуваність у два рази. Україна стала лідером за темпами зростання захворювань на СНІД, туберкульоз, наркоманію та алкоголізм.
“Ми не дамо нищити себе на своїй землі,” - заявив колишній прем’єр та, на думку правої публіки, майбутній президент країни.
Президентами хочуть бути ще й лідер комуністів Петро Симоненко та лідер соціалістів Олександр Мороз.
Головного комуніста підтримав десятитисячний мітинг на Європейській площі, де, крім Симоненка, першого віце-спікера Мартинюка та екс-спікера Ткаченка, у перших рядах вождів стояв заступник Мороза Йосип Вінський.
Сам Мороз, за даними “Української правди”, мобілізував свої регіони у Житомирщині.
Червоний мітинг тим часом наприймав купу резолюцій з екзотичним додатком про виведення українських військ з Іраку.
У зв’язку з цим над головами “борців за пролетаріат” майорів прапор Палестини та прапор-“веселка” зі словом “мир” іспанською. Без названого слова полотнище було б точна копія всесвітньо визнаного символу секс-меншин.
З цього місця в голову починають лізти різні літературні алюзії та персонажі. Роман “Мать” Горького, Шекспір, Гашек та Швейк зі своїм абсолютним переконанням про вроджений естетизм голубої братії.
Словом, наступна тема “Література в Інтернеті”. А розкрити її намагається моя колега Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Кожен митець тарує свій шлях до Інтернету, кожен шукає своєї власної ниточки у глобальній “Павутині”. Так Євген Ожго вважає, що україномовному письменству в Інтернеті затишно, оскільки на видавничому ринку Україну відбувається “масована російськомовна атака”.
Євген Ожго
Російська книжка переважає в нас на ринку. Українські видавничі справи зараз дуже погано йдуть. Книжка дорожчає і дорожчає. Коли раніше було 0,3 книжки в рік на громадянина України, то зараз, я думаю, ще менше.
Дуже мало, я знаю, письменників, які видали б книжку: просто принесли б до видавництва, взяли, прочитали і сказали б, що її видають. Дуже багато чого треба: і реклами давати, і ще щось. Треба зв’язки мати.
Богдана Костюк
Як Ви думаєте, чи має перспективу ваше покоління письменників з тим, щоб працювати одночасно і в глобальній “Павутині”, і все ж таки видавати книжки?
Євген Ожго
Те, що ми видаємося в Інтернеті, не тай вже й погано, хоча Інтернет й має репутацію графоманського збіговиська. Але я думаю, що ми переживемо ці скрутні роки.
Богдана Костюк
Охоче друкує свої твори на літературних Інтернет–сторінках і Марія Камінська.
Марія Камінська
Відчайдушні є люди, які кажуть, що молоді кидаються в Інтернет із-за того, що немає грошей, немає видавців і немає зовсім ніякої можливості, аби та книжка, яку вони друкували самвидавом, пішла у світ, і немає механізмів просунення цієї книжки до читача. Але ви знаєте, якщо підходити до цієї позиції саме з цього боку, то можна піти в ліс і повіситися. Це жахливо, але я не хочу про це говорити.
Інтернет - це площина, це царина, це тінь, це ще один вимір. Я маю досить багато знайомих, які як в Інтернеті почувають себе добре, так і в реальному світі.
Все буде добре, тільки треба рухатися.
Богдана Костюк
“Рухатися, – стверджує Марія, – треба у напрямку поєднання літературного життя у “Павутині” та у реальному, буремному світі. Адже без штормів і випробувань література нормально існувати і розвиватися не може”.
Андрій Охрімович
На одному з форумів “МІГ-Ньюс” невідомий Пролетарій запитує: “Цей форум хтось взагалі відвідує? Самі пишуть, самі собі відповідають...”
Дядько під псевдо-Крук роздратовано цвірінькнув: “Це писав не я, і не я собі відповідаю”.
На форумах порталу “УКРОП” висить ще більш загадкове політичне повідомлення від ще загадковішого персонажа на ім’я Ифік. Звучить воно так: “И-и-и-и-и-и!!!!”
Все це дискутуюча публіка елегантно підвела під Першотравневу солідарність трудящих. “Хоча, з іншого боку, - мізкує дехто з них, - це може бути хитрою піар-акцією на підняття рейтингу деяких бажаючих у президенти”.
Мовляв, хай думають, що ми ідіоти, та втрачають пильність. Ми ж тим часом шурум-бурум та й запустим пазурі в печінки. Наші відгуки, мовляв, прочитають ті, кому треба, зроблять висновки та електорат прозомбують неслабо. А нас, бідових, запросять у який-небудь виборчий штаб.
Словом, маємо різновид маячні, характерний для деяких пострадянських мух. Найактивніші з них залипають у віртуальну “Палату №6” під пильний нагляд її незмінного санітара Віктора Недоступа.
Віктор Недоступ
На форумі “Українського порталу” згадували, що було в Чорнобилі вісімнадцять років тому.
Такий собі Локер згадав інше, що було в Києві на Перше травня у 1986-му році. “Тоді ми ще не знали, чому сонце так яскраво світить. Щербицький на трибуні стояв, як на сковорідці, він то знав, скільки рентгенів. Тим часом з Києва втихаря поголовно, цілими дитячими садочками вивозили дітей номенклатури. Любителі чорного гумору ходили тоді на вокзал, дивитися, як штурмувалися у ті кошмарні дні потяги на південь. Наш рідний уряд зберігав гробову мовчанку.
Ну а нас, простий народ, кинули на амбразуру четвертого реактора, – пише Локер і, натякаючи на нинішню номенклатуру, яка залишилася з тих часів неушкодженою, додає, - не забувайте всіх загиблих”.
Тим часом на форумах російського видання “Глобал.Рус” спалахнула дискусія щодо участі українців у Другій Світовій війні. Видання потрактувало визволення Києва від фашистів, як перемогу виключно руського “оружія”. Тож, мовляв, не забувайте українці, хто за вас загинув.
Такий собі Флаєр обурюється: “В Україні, між іншим, ніхто не забував, якою ціною форсували Дніпро. Навіть за совка про “великий геній” радянських полководців ніхто згадувати не наважувався, якраз навпаки: розповідали про погану організацію, невміння воювати. Старі люди пам’ятали про так званих “чорносвиточників”, швиденько мобілізованих українців з визволених територій, тілами яких було закидано німецькі кулемети та гармати. Не варто принижувати пам’ять загиблих людей. Київ брала не російська армія, а радянська, де були люди всіх національностей”.
На українських форумах так глибоко в історію не поринають.
Біжучий момент захопив форумчан вибухом сумнівних рейтингів кандидатів на президентську посаду.
На сайті “Майдан.Орг” замилувалися оголошеним рейтингом Януковича. “Отак-о, без причини, взяв та й зріс?” - запитуються пасажири.
Такий собі Андрій дивується: “Ти диви! Владу перед виборами народ все більше любить”.
Персонаж за підписом Максим’як пояснює: “Косять зелень соціологи, – і припускає, – Медведчук з Януковичем мало заплатили, а то б рейтинг був 99,9%”.
На форумах “Українського порталу” теж не надто довіряють соцопитуванням.
Дописувач за хитромудрим підписом ХТФКБЦН у перемозі Януковича сумнівається, але не має сумніву, що “переможуть брудні гроші та їх прислужники”.
Дописувач на ім’я Лео-18 додає: “Ці соцопитування фальсифікуються точно так же, як було сфальсифіковано вибори у Мукачевому”.
А форумчанин на ім’я Будулай загнав у тему останній гвіздок: “Все, що показало це соцопитування, – це лише те, що мало хто вірить у чесність виборів. Тобто, люди переконані, що вибори сфальсифікують. Вчіться читати між рядків, панове!”
Андрій Охрімович
Поки там панове вчаться читати між рядків, ми з вами прослідкуємо за першотравневими подіями.
“Українська правда” розповідає про майже детективну історію, яку одчибучив соціаліст Юрій Луценко. Прийшовши до висновку, що найвищим досягненням червоної влади є побудова найбільшої в світі “кравчучки-кучмовоза”, себто тачки для перевезення сумок, вищеозначений Луценко “со товаріщі” покотив нижчеозначену тачку Хрещатиком до Банкової.
“Кравчучку-кучмовоз” соціалісти залишили біля Адміністрації Президента у присутності двох розслаблених міліціянтів. Згодом тачка зникла у невідомому напрямку.
Деякі приватні детективи у зв’язку з цим думають, що причиною розслаблення міліціянтів було не що інше, як глибокі роздуми про природу 1-го травня. Особливо хвилювали правоохоронців ключові слова цього містичного свята: “трудящі”, “права” і “боротьба”. Запам‘ятаймо їх. Бо саме під цим оглядом Сергій Грабовський буде патрати матеріали різних політичних сайтів.
Звучить пісня
В коммунистической бригаде С нами Ленин впереди...
Сергій Грабовський
Спершу, звісна річ, про комуністів. Раніше їхні вожді стояли на трибунах, а народ демонстрував свою любов до них. Часи змінилися – вожді ходять разом з народом. Але все одно комуністи знаходять своє забарвлення Першотравня. Головна діюча персона свята у них – Володимир Ульянов-Ленін, котрий жодного дня не заробляв тяжкою працею собі та сім‘ї на прожиття і створив державу партократії.
Звучить пісня
Уперед полком єдиним Більшовицька сила йде...
Сергій Грабовський
Тепер соціалісти. Тут також фанатична любов до Леніна, який, до речі, ніколи не бував в Україні, натомість боровся з її незалежністю. А замість того, щоб показувати, що Першотравня велику дулю великому капіталові, замість завоювання профспілок і перетворення їх на бойову зброю в руках найманих працівників, ритуальні походи соціалістичних пенсіонерів разом із комуністами.
Звучить пісня
Миллион, миллион, миллион алых роз...
Сергій Грабовський
Об‘єднані соціал-демократи, як зауважив один колега-журналіст, – це клуб трудящих мільйонерів. Ідеться, звісна річ, про партійну верхівку. А низи – це, за словами того ж колеги, платні солдати залізних батальйонів остаточної соціальної справедливості. Коли все, що робитиме влада з людиною, буде справедливим. І ще момент. Як саме Віктор Медведчук і Григорій Суркіс поборюють великий капітал? Ото ж, мабуть, і видовище...
Цікава річ: не минуло і п‘ятнадцяти років, як українські націонал-демократи усвідомили, що серед їхніх симпатиків вистачає людей найманої праці, а великий капітал може діяти і на шкоду Україні. Усвідомили і те, що Першотравень принесли в Україну зовсім не більшовики. Ще 15 років і, ймовірно, від ходи націонал-демократичних колон Першого травня здригатиметься земля. Якщо доти вся ця земля не буде кимсь остаточно приватизована,і це не вимагатиме адекватних дій.
Звучить пісня
Ах лента за лентою набої подавай Вкраїнський повстане, в бою не відступай...
Андрій Охрімович
Минулий тиждень пройшов під знаком боксу. Було Там вдосталь екстреми з адреналіном. Спочатку “наших” били, потім били наші.
У зв’язку з цим пригадався давній адекдот. Замість суперника, що відмовився від бою з Майком Тайсоном, знайшли м’ясника з найближчого ринку. Пообіцяли півлімона за те, що не впаде у першому раунді. Відстояв під страшними ударами. За наступний раунд пропонують мільйон. Відстояв. Дають три мільйони. Але мужик, зрештою, відмовляється: “Ні, цей раунд останній. Зараз я його почну топтать!”
Такою є прелюдія до того, що пропонує Павло Вольвач у своїй рубриці “Екстрема в павутині”.
Павло Вольвач
З причин глибокої коньячної втоми, в яку поринув після перемоги старшого з Кличків, я не мав змоги спостерігати за післяпереможною ейфорією на київських вулицях.
Але, напевно ж, таки була, позаяк вперше в історії професійного боксу володарем чемпіонського поясу в найпрестижнішій версії став суперважковаговик із слов’янським прізвищем.
Якщо ж пам’ятати про вже згаданого м’ясника, думається, приводів для масових гулянь ще буде достатньо.
Схожі народні святкування раніше відбувалися в далекому Іраку, але не з причини спортових перемог, а у зв’язку із днем народження Саддама Гусейна. Тепер Саддаму не до масових заходів, позаяк він випав із “рейтингу” всерйоз і назавжди. Єдиними гостями екс-диктатора в іракській тюрмі стали представники Міжнародного комітету Червоного Хреста. Про подарунки не повідомляється.
Ну, що іще? Можливо, подарунок собі коханому хотів зробити один київський бізнесмен, який, підкупивши єгеря одного з мисливських господарств, влаштував справжнє сафарі на лося. Сохатого він таки завалив, але краще б йому було того не робити.
Справа в тому, що лосика полюбляв годувати з руки не хто інший, як Президент України. І, зрозуміло, тепер браконьєру-бізнесюку доведеться клювати з долоньки української петенціарної системи, суворої, але справедливої...
Ну, і наостанок знову про бокс. Знаменитий Рой Джонс заявив, що порве на клапті Кличка-старшого, якщо гонорар за бій складатиме 30 мільйонів доларів.
За такі гроші, напевне, справді й попробувати. А якщо ще й відписати права на рекламу пива “Чернігівське”, то бебі Рой, певно, зголоситься битися з обома слов’янськими братами...
Андрій Охрімович
І на завершення повчальна цитата з роману Селінджера “Над прірвою у житі”.
“Я випив півчашки кави і з’їв половинку печива, твердого, як камінець. А містер Антоліні знов налив собі, каналія, віскі. Я помітив, що він його майже не розводить. Якщо містер Антоліні не стримуватиметься, то стане справжнім алкоголіком”.
На цьому все!
В київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Київ, 3 травня 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
“На відміну од Європи, де Першотравень збирає ліву анархістську молодь і часто завершується мордобоєм, в Україні це було свято пенсіонерів та їх ностальгії за СРСР,” – зауважує віртуальний часопис “Українська правда” і додає, - до групи святкуючих дедалі частіше приєднуються не ліві партії. Регулярно проводить мітинги СДПУ(О), на які, щоправда, жодного разу не прийшов їх лідер”.
А цього року до святкуючих приєдналась влада та права опозиція. Ющенко під нагоду поширив письмову заяву, у якій зажадав пояснень стосовно плодів економічного зростання, які декларує влада та наголосив, що за час правління теперішнього режиму смертність перевищила народжуваність у два рази. Україна стала лідером за темпами зростання захворювань на СНІД, туберкульоз, наркоманію та алкоголізм.
“Ми не дамо нищити себе на своїй землі,” - заявив колишній прем’єр та, на думку правої публіки, майбутній президент країни.
Президентами хочуть бути ще й лідер комуністів Петро Симоненко та лідер соціалістів Олександр Мороз.
Головного комуніста підтримав десятитисячний мітинг на Європейській площі, де, крім Симоненка, першого віце-спікера Мартинюка та екс-спікера Ткаченка, у перших рядах вождів стояв заступник Мороза Йосип Вінський.
Сам Мороз, за даними “Української правди”, мобілізував свої регіони у Житомирщині.
Червоний мітинг тим часом наприймав купу резолюцій з екзотичним додатком про виведення українських військ з Іраку.
У зв’язку з цим над головами “борців за пролетаріат” майорів прапор Палестини та прапор-“веселка” зі словом “мир” іспанською. Без названого слова полотнище було б точна копія всесвітньо визнаного символу секс-меншин.
З цього місця в голову починають лізти різні літературні алюзії та персонажі. Роман “Мать” Горького, Шекспір, Гашек та Швейк зі своїм абсолютним переконанням про вроджений естетизм голубої братії.
Словом, наступна тема “Література в Інтернеті”. А розкрити її намагається моя колега Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Кожен митець тарує свій шлях до Інтернету, кожен шукає своєї власної ниточки у глобальній “Павутині”. Так Євген Ожго вважає, що україномовному письменству в Інтернеті затишно, оскільки на видавничому ринку Україну відбувається “масована російськомовна атака”.
Євген Ожго
Російська книжка переважає в нас на ринку. Українські видавничі справи зараз дуже погано йдуть. Книжка дорожчає і дорожчає. Коли раніше було 0,3 книжки в рік на громадянина України, то зараз, я думаю, ще менше.
Дуже мало, я знаю, письменників, які видали б книжку: просто принесли б до видавництва, взяли, прочитали і сказали б, що її видають. Дуже багато чого треба: і реклами давати, і ще щось. Треба зв’язки мати.
Богдана Костюк
Як Ви думаєте, чи має перспективу ваше покоління письменників з тим, щоб працювати одночасно і в глобальній “Павутині”, і все ж таки видавати книжки?
Євген Ожго
Те, що ми видаємося в Інтернеті, не тай вже й погано, хоча Інтернет й має репутацію графоманського збіговиська. Але я думаю, що ми переживемо ці скрутні роки.
Богдана Костюк
Охоче друкує свої твори на літературних Інтернет–сторінках і Марія Камінська.
Марія Камінська
Відчайдушні є люди, які кажуть, що молоді кидаються в Інтернет із-за того, що немає грошей, немає видавців і немає зовсім ніякої можливості, аби та книжка, яку вони друкували самвидавом, пішла у світ, і немає механізмів просунення цієї книжки до читача. Але ви знаєте, якщо підходити до цієї позиції саме з цього боку, то можна піти в ліс і повіситися. Це жахливо, але я не хочу про це говорити.
Інтернет - це площина, це царина, це тінь, це ще один вимір. Я маю досить багато знайомих, які як в Інтернеті почувають себе добре, так і в реальному світі.
Все буде добре, тільки треба рухатися.
Богдана Костюк
“Рухатися, – стверджує Марія, – треба у напрямку поєднання літературного життя у “Павутині” та у реальному, буремному світі. Адже без штормів і випробувань література нормально існувати і розвиватися не може”.
Андрій Охрімович
На одному з форумів “МІГ-Ньюс” невідомий Пролетарій запитує: “Цей форум хтось взагалі відвідує? Самі пишуть, самі собі відповідають...”
Дядько під псевдо-Крук роздратовано цвірінькнув: “Це писав не я, і не я собі відповідаю”.
На форумах порталу “УКРОП” висить ще більш загадкове політичне повідомлення від ще загадковішого персонажа на ім’я Ифік. Звучить воно так: “И-и-и-и-и-и!!!!”
Все це дискутуюча публіка елегантно підвела під Першотравневу солідарність трудящих. “Хоча, з іншого боку, - мізкує дехто з них, - це може бути хитрою піар-акцією на підняття рейтингу деяких бажаючих у президенти”.
Мовляв, хай думають, що ми ідіоти, та втрачають пильність. Ми ж тим часом шурум-бурум та й запустим пазурі в печінки. Наші відгуки, мовляв, прочитають ті, кому треба, зроблять висновки та електорат прозомбують неслабо. А нас, бідових, запросять у який-небудь виборчий штаб.
Словом, маємо різновид маячні, характерний для деяких пострадянських мух. Найактивніші з них залипають у віртуальну “Палату №6” під пильний нагляд її незмінного санітара Віктора Недоступа.
Віктор Недоступ
На форумі “Українського порталу” згадували, що було в Чорнобилі вісімнадцять років тому.
Такий собі Локер згадав інше, що було в Києві на Перше травня у 1986-му році. “Тоді ми ще не знали, чому сонце так яскраво світить. Щербицький на трибуні стояв, як на сковорідці, він то знав, скільки рентгенів. Тим часом з Києва втихаря поголовно, цілими дитячими садочками вивозили дітей номенклатури. Любителі чорного гумору ходили тоді на вокзал, дивитися, як штурмувалися у ті кошмарні дні потяги на південь. Наш рідний уряд зберігав гробову мовчанку.
Ну а нас, простий народ, кинули на амбразуру четвертого реактора, – пише Локер і, натякаючи на нинішню номенклатуру, яка залишилася з тих часів неушкодженою, додає, - не забувайте всіх загиблих”.
Тим часом на форумах російського видання “Глобал.Рус” спалахнула дискусія щодо участі українців у Другій Світовій війні. Видання потрактувало визволення Києва від фашистів, як перемогу виключно руського “оружія”. Тож, мовляв, не забувайте українці, хто за вас загинув.
Такий собі Флаєр обурюється: “В Україні, між іншим, ніхто не забував, якою ціною форсували Дніпро. Навіть за совка про “великий геній” радянських полководців ніхто згадувати не наважувався, якраз навпаки: розповідали про погану організацію, невміння воювати. Старі люди пам’ятали про так званих “чорносвиточників”, швиденько мобілізованих українців з визволених територій, тілами яких було закидано німецькі кулемети та гармати. Не варто принижувати пам’ять загиблих людей. Київ брала не російська армія, а радянська, де були люди всіх національностей”.
На українських форумах так глибоко в історію не поринають.
Біжучий момент захопив форумчан вибухом сумнівних рейтингів кандидатів на президентську посаду.
На сайті “Майдан.Орг” замилувалися оголошеним рейтингом Януковича. “Отак-о, без причини, взяв та й зріс?” - запитуються пасажири.
Такий собі Андрій дивується: “Ти диви! Владу перед виборами народ все більше любить”.
Персонаж за підписом Максим’як пояснює: “Косять зелень соціологи, – і припускає, – Медведчук з Януковичем мало заплатили, а то б рейтинг був 99,9%”.
На форумах “Українського порталу” теж не надто довіряють соцопитуванням.
Дописувач за хитромудрим підписом ХТФКБЦН у перемозі Януковича сумнівається, але не має сумніву, що “переможуть брудні гроші та їх прислужники”.
Дописувач на ім’я Лео-18 додає: “Ці соцопитування фальсифікуються точно так же, як було сфальсифіковано вибори у Мукачевому”.
А форумчанин на ім’я Будулай загнав у тему останній гвіздок: “Все, що показало це соцопитування, – це лише те, що мало хто вірить у чесність виборів. Тобто, люди переконані, що вибори сфальсифікують. Вчіться читати між рядків, панове!”
Андрій Охрімович
Поки там панове вчаться читати між рядків, ми з вами прослідкуємо за першотравневими подіями.
“Українська правда” розповідає про майже детективну історію, яку одчибучив соціаліст Юрій Луценко. Прийшовши до висновку, що найвищим досягненням червоної влади є побудова найбільшої в світі “кравчучки-кучмовоза”, себто тачки для перевезення сумок, вищеозначений Луценко “со товаріщі” покотив нижчеозначену тачку Хрещатиком до Банкової.
“Кравчучку-кучмовоз” соціалісти залишили біля Адміністрації Президента у присутності двох розслаблених міліціянтів. Згодом тачка зникла у невідомому напрямку.
Деякі приватні детективи у зв’язку з цим думають, що причиною розслаблення міліціянтів було не що інше, як глибокі роздуми про природу 1-го травня. Особливо хвилювали правоохоронців ключові слова цього містичного свята: “трудящі”, “права” і “боротьба”. Запам‘ятаймо їх. Бо саме під цим оглядом Сергій Грабовський буде патрати матеріали різних політичних сайтів.
Звучить пісня
В коммунистической бригаде С нами Ленин впереди...
Сергій Грабовський
Спершу, звісна річ, про комуністів. Раніше їхні вожді стояли на трибунах, а народ демонстрував свою любов до них. Часи змінилися – вожді ходять разом з народом. Але все одно комуністи знаходять своє забарвлення Першотравня. Головна діюча персона свята у них – Володимир Ульянов-Ленін, котрий жодного дня не заробляв тяжкою працею собі та сім‘ї на прожиття і створив державу партократії.
Звучить пісня
Уперед полком єдиним Більшовицька сила йде...
Сергій Грабовський
Тепер соціалісти. Тут також фанатична любов до Леніна, який, до речі, ніколи не бував в Україні, натомість боровся з її незалежністю. А замість того, щоб показувати, що Першотравня велику дулю великому капіталові, замість завоювання профспілок і перетворення їх на бойову зброю в руках найманих працівників, ритуальні походи соціалістичних пенсіонерів разом із комуністами.
Звучить пісня
Миллион, миллион, миллион алых роз...
Сергій Грабовський
Об‘єднані соціал-демократи, як зауважив один колега-журналіст, – це клуб трудящих мільйонерів. Ідеться, звісна річ, про партійну верхівку. А низи – це, за словами того ж колеги, платні солдати залізних батальйонів остаточної соціальної справедливості. Коли все, що робитиме влада з людиною, буде справедливим. І ще момент. Як саме Віктор Медведчук і Григорій Суркіс поборюють великий капітал? Ото ж, мабуть, і видовище...
Цікава річ: не минуло і п‘ятнадцяти років, як українські націонал-демократи усвідомили, що серед їхніх симпатиків вистачає людей найманої праці, а великий капітал може діяти і на шкоду Україні. Усвідомили і те, що Першотравень принесли в Україну зовсім не більшовики. Ще 15 років і, ймовірно, від ходи націонал-демократичних колон Першого травня здригатиметься земля. Якщо доти вся ця земля не буде кимсь остаточно приватизована,і це не вимагатиме адекватних дій.
Звучить пісня
Ах лента за лентою набої подавай Вкраїнський повстане, в бою не відступай...
Андрій Охрімович
Минулий тиждень пройшов під знаком боксу. Було Там вдосталь екстреми з адреналіном. Спочатку “наших” били, потім били наші.
У зв’язку з цим пригадався давній адекдот. Замість суперника, що відмовився від бою з Майком Тайсоном, знайшли м’ясника з найближчого ринку. Пообіцяли півлімона за те, що не впаде у першому раунді. Відстояв під страшними ударами. За наступний раунд пропонують мільйон. Відстояв. Дають три мільйони. Але мужик, зрештою, відмовляється: “Ні, цей раунд останній. Зараз я його почну топтать!”
Такою є прелюдія до того, що пропонує Павло Вольвач у своїй рубриці “Екстрема в павутині”.
Павло Вольвач
З причин глибокої коньячної втоми, в яку поринув після перемоги старшого з Кличків, я не мав змоги спостерігати за післяпереможною ейфорією на київських вулицях.
Але, напевно ж, таки була, позаяк вперше в історії професійного боксу володарем чемпіонського поясу в найпрестижнішій версії став суперважковаговик із слов’янським прізвищем.
Якщо ж пам’ятати про вже згаданого м’ясника, думається, приводів для масових гулянь ще буде достатньо.
Схожі народні святкування раніше відбувалися в далекому Іраку, але не з причини спортових перемог, а у зв’язку із днем народження Саддама Гусейна. Тепер Саддаму не до масових заходів, позаяк він випав із “рейтингу” всерйоз і назавжди. Єдиними гостями екс-диктатора в іракській тюрмі стали представники Міжнародного комітету Червоного Хреста. Про подарунки не повідомляється.
Ну, що іще? Можливо, подарунок собі коханому хотів зробити один київський бізнесмен, який, підкупивши єгеря одного з мисливських господарств, влаштував справжнє сафарі на лося. Сохатого він таки завалив, але краще б йому було того не робити.
Справа в тому, що лосика полюбляв годувати з руки не хто інший, як Президент України. І, зрозуміло, тепер браконьєру-бізнесюку доведеться клювати з долоньки української петенціарної системи, суворої, але справедливої...
Ну, і наостанок знову про бокс. Знаменитий Рой Джонс заявив, що порве на клапті Кличка-старшого, якщо гонорар за бій складатиме 30 мільйонів доларів.
За такі гроші, напевне, справді й попробувати. А якщо ще й відписати права на рекламу пива “Чернігівське”, то бебі Рой, певно, зголоситься битися з обома слов’янськими братами...
Андрій Охрімович
І на завершення повчальна цитата з роману Селінджера “Над прірвою у житі”.
“Я випив півчашки кави і з’їв половинку печива, твердого, як камінець. А містер Антоліні знов налив собі, каналія, віскі. Я помітив, що він його майже не розводить. Якщо містер Антоліні не стримуватиметься, то стане справжнім алкоголіком”.
На цьому все!
В київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
