Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ, 29 липня 2004 року.
Тарас Марусик
Добрий вечір, Україно!
Радіо “Свобода” продовжує свої вечірні програми. З вами передача “Вечірня Свобода”. Перед мікрофоном Тарас Марусик.
Вітаємо всіх, хто нас слухає!
Теми сьогоднішньої “Вечірньої Свободи”: “Завершення висування кандидатів на посаду президента України і відповідальність журналістів під час президентської кампанії”.
Дискусію про це в прямому етері вестимуть наші гості: Володимир Панченко, віце-президент Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, професор, публіцист, літературознавець; Дмитро Лиховій, заступник головного редактора газети “Україна молода”; журналіст Віктор Каспрук.
Вітаю вас, шановні гості!
Як завше в цей час, ми працюємо в прямому етері. Подаю телефон для наших радіослухачів: 490-29-05, код Києва – 044. Запитання можете ставити, починаючи приблизно з 20-ї години 30-ти хвилин.
А зараз інтерв’ю, яке мій колега Олекса Починок записав з головою Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, директором Інституту політики Миколою Томенком про особливості цьогорічного висування кандидатів на посаду Президента України і відповідальність чи громадянський обов’язок журналістів і засобів масової інформації. Олекса Починок
Пане Миколо, вже висунулося на 8 осіб більше, ніж на минулих президентських виборах, а загалом подали документи 39 чи 40 осіб, тобто кількість досить велика. Як Ви можете це розцінити?
Микола Томенко
Крім традиційних, таких світоглядних чи ментальних особливостей, про які вчені і визначні діячі української політологічної думки ще в 19-му столітті говорили, мова йде про таку традиційну політичну гіпертрофовану активність чи певний нарцистизм, що, напевне, і сьогодні має місце.
Все-таки, я думаю, треба мислити категоріями більшого раціоналізму і політичної прагматики, і я знаходжу тільки одне реалістичне пояснення цій абсурдно великій кількості кандидатів, які в масі своїй не мають жодних шансів, - це те, що команда В.Януковича і влада пішли тим шляхом, щоб унеможливити перемогу В.Ющенка в першому турі, оскільки багато експертів після старту виборчої кампанії говорили про те, що підтримка його Ю.Тимошенко і сталий активний старт такий у вуличний спосіб, коли він як самовисуванець підтримується широкими масами людей, можуть привести до перемоги в першому турі.
Тому ці поодинокі кілери чи аутсайдери, чи невдахи, чи взагалі невідомо хто по 0,1 чи по 0,3, чи по 1% все-таки би страхували владу, що в першому турі, а вона якщо і програє, то тактично, бо в другому турі буде вирішуватися остаточна доля того, хто буде главою держави.
Олекса Починок
Скажіть, будь ласка, в чому полягає, з Вашого погляду, громадянський обов’язок на цих виборах журналістів і ЗМІ?
Микола Томенко
Меншим злом є, скажімо, щось не сказати, аніж, скажімо, маніпулювати.
Я дебатував з багатьма експертами, які говорять про те, що, можливо, взагалі треба ввести доповнення до Кримінального кодексу про кримінальну відповідальність, зокрема власників медіа, керівників медіа, які займаються маніпулюванням і таким своєрідним психозом серед громадськості чи суспільства.
Те, наприклад, що робив “1 плюс 1” чи робить “УТ-1”, на моє глибоке переконання, так само це підпадає під розпалювання ворожнечі, тільки часом не міжнаціональної, а міжсуспільної ворожнечі, за що треба нести кримінальну відповідальність.
Отже, я думаю, що на цих виборах – це розуміння все-таки реальної політичної кампанії президентської, яку треба висвітлювати, а не периферійної.
Друге – це інформування, а не пропагування, дискредитація, маніпулювання, перенацілювання чи щось таке із сфери брудних речей, що, умовно кажучи, що якщо журналіст працює на якомусь каналі і невільний щось робити, як він вважає за необхідне з точки зору професійної гідності, то краще нехай він не зробить, аніж підпишеться піл теле-, радіо-, чи газетним матеріалом, який і суперечить його поглядам, і є зневажливим по відношенню до суспільства.
Тарас Марусик
Це був голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, директор Інституту політики Микола Томенко. З ним розмовляв Олекса Починок.
До речі, з того моменту події розвиваються досить швидко і з того моменту, як О.Починок записував інтерв’ю, вже різниця не на вісім, а на дев’ять кандидатів, тобто зареєстровано 22 кандидати, а в 99-му році участь у виборах брали 13 кандидатів. Для порівняння: в 91-му – 6, в 94-му – 7 кандидатів.
От перше моє запитання торкається того, що ви тепер почули. Що ви думаєте з приводу висловлених Томенком тез? Спочатку з приводу великої кількости висунутих кандидатів. Володимир Панченко.
Володимир Панченко
М.Томенко правильно сказав про те, що ця ситуація дійде до абсурду, якщо мати на увазі кількість претендентів на булаву гетьмана України. Але разом з тим при цій всій величезній кількості, я сказав би, що ситуація не така вже й складна.
Якщо говорити про нинішніх кандидатів, то я поділив би їх на три групи.
Перша група - це, власне, два претенденти: Янукович і Ющенко, які справді мають шанси стати президентом.
Друга група – це Мороз, Симоненко, Кінах, можливо Кононов і Корчинський. Це політики, які вирішують проблеми 2006-го року, тобто вони вирішують майбутнє своїх партій на президентських виборах.
І третя група – це, я назвав би, що це маргінали, це люди, яких ніхто не знає, і не мають ніяких шансів.
Віктор Каспрук
На мою думку, вибори цього року будуть оцінюватися не тільки за політичним критерієм, а, в першу чергу, за моральними.
В цьому сенсі можна сказати, що частина журналістів, яких ми вважали порядними, будуть або підкуплені, або вони під тиском перекинуться на іншу сторону, як ми бачили в попередні роки.
На жаль, влада вміє тиснути, вона вміє діставати, і вона вміє використовувати той ресурс журналістський, який кидається на амбразуру виборів.
Якщо говорити про кандидатів, то я згоден з паном Володимиром в тому сенсі, що є дві прохідні фігури – це Ющенко і Янукович. Але тут треба звернути увагу, що Мороз грає дуже цікаву гру. Вже є відомості, що влада намагається його підтримувати в деяких регіонах, і, не виключено, що ми маємо два кандидати від влади – це В.Янукович і О.Мороз.
Дмитро Лиховій
Якщо говорити про думку М.Томенка, то, в принципі, варто звернути увагу на ті величини, якими він оперує.
В принципі, з ним можна погодитися в тому, що велика кількість висунутих кандидатів-маргиналів, як сказав Володимир, то це дуже схоже на політтехнологічний хід влади.
По-перше, вони цими своїми десятими відсотками набраних голосів можуть щось таке відтягнути в когось. Крім того, зараз, якщо погортати ті газети, які керуються темниками, і подивитися програми новин на каналах, які користуються цими темниками, то можна побачити, що саме від таких кандидатів цього четвертого ешелону на кшталт Корчинського, Базилюка, деякої мірою Наталії Вітренко, скажімо, виходить саме та інформація, яка покликана вбивати (чого там гріха таїти?) саме Віктора Ющенка.
Але загалом потрібно говорити про конкретні величини. Якщо порівняти ситуацію з загальною кількістю таких от кандидатів-маргиналів з попередніми виборами, то Ржавський, до речі, той самий був, Кононов, Базилюк, то вся сума набраних ними голосів не перевищує 2-3%.
Я особисто вважаю, що така кількість відсотків не буде вирішальною для впливу в протиборстві Ющенко-Янукович щодо їхнього вирішення долі, чи буде І чи ІІ тур.
Тому що насправді застосування адмінресурсу і фальсифікації дрібні і не дрібні виборів, які, я думаю, матимуть місце в деяких регіонах значно переважають за своєю важливістю ці 2%, про які говорить Микола Томенко, що мають набрати ці другорядні кандидати.
Крім того, в мене тут такий нпівжарт з’явився, що якщо додати всі ті по 500 тисяч, що є доволі немалими сумами для кандидатів і прикинути скільки саме кандидатів не набере 7%, то це просто держава отримає безкоштовно 10 млн. гривень. Такий бонус за присутність десь там у хвості списку цих от, близько 20 кандидатів, які не пройдуть 7% бар’єр. Так що це, мабуть, не так уже й погано.
Тарас Марусик
Добре, щоб цей бонус справді працював у державному бюджеті.
До речі, я згадаю прямий ефір “Вечірньої Свободи” рівно тиждень тому. Тут були 2 кандидати на посаду президента України Богдан Бойко і Олександр Ржавський. Тема етеру була зазначена таким чином, що про висування і реєстрацію кандидатів на цю посаду, на ту, яку вони в принципі не можуть зайняти, то були певні, навіть такі образи з їхнього боку.
Володимир Панченко
Це природно, бо кожен, хто висувається якісь там ілюзії все одно має або, принаймні демонструє своє ім’я, яких може насправді і не бути.
Тарас Марусик
Хоча це була просто тема, це не була констатація.
Володимир Панченко
Але ви знаєте, я до цього хотів ще 2 слова додати про те, що все-таки виборча кампанія буде дуже різко, на мій погляд, поляризована. Тобто за всією цією великою кількістю кандидатів все одно поставатиме для виборця питання: за чи проти?
Тобто виборець в масі своїй буде ділити всіх кандидатів на 2 половини: тобто тих, хто представляє владу і тих, хто опонує владі. Дуже важко, кому вдасться розіграти, так би мовити, образ третьої сили. Можливо, на цю роль претендує Кінах, чи хто. Але все одно, мені здається, поляризація буде домінувати.
Тарас Марусик
Повертаючись до того невеликого інтерв’ю з Миколою Томенком, то я б хотів поставити таке запитання: чи ви погоджуєтеся з тим, що сказав він, про менше і більше зло? Пригадуєте? Ні?
Я маю на увазі, що про менше зло – це не сказати, краще не покривити душею, а більше зло – це маніпулювати. Тому передовсім це запитання до журналістів тут присутніх.
Дмитро Лиховій
Я, мабуть, в цьому не погоджуся з Миколою Томенком, тому що, якщо це питання долучити до того, що ми говорили перед цим, то складається парадоксальна ситуація: у багатьох ЗМІ, в тому числі, державних, скажімо, на державному телебаченні, саме ці от кандидати, які найменше заслуговують на висвітлення їхніх позицій, чи створення навколо них інформаційних приводів мають більше ефірного часу, мають більше можливостей для донесення своїх думок, чи свого компромату, який їм там всунули в портфель до аудиторії, ніж кандидати першого ряду.
Це саме якраз і полягає в тому, що про Ющенка зараз або, якщо його не “мочать” і не поливають брудом, то про нього здебільшого мовчать, тобто взагалі не згадують.
Натомість медіа-простір заповнюється такими інформаційними подачами від цих кандидатів, які використовуються саме для того, щоб щось говорити або за Януковича або проти Ющенка або т.п.
Тому не згадувати Ющенка, не лити на нього бруд, скажімо, то це, мені здається, до того ж і вимагати цього є великою помилкою. Тому що потрібно вимагати просто об’єктивності у висвітленні всіх кандидатів, створювати якісь квоти. Проводити справді якісь дебати, а не замовчувати, тому що замовчення може дорого коштувати.
Віктор Каспрук
Мені здається, що ця остання теза про дебати дуже цікава. Ми пам’ятаємо, що у 1999 році Леонід Кучма просто ухилився від теледебатів. Мені було б цікаво побачити, якби на теледебати прийшло два Віктори, тобто Віктор Янукович і Віктор Ющенко.
Тарас Марусик
До речі, Сергій Тигипко вже запропонував це, принаймні публічно, про це було сказано кілька днів тому.
Віктор Каспрук
Це було б дуже цікаво. Чому? Як влада може ремонтувати той стан економіки і життя людей, якщо вони вважають, що їхня економіка піднімається? Це можна дізнатися, як люди живуть зараз.
І ще, на що мені хотілося звернути увагу. Ми говорили про двох реальних політичних кандидатів. Те, що все-таки Симоненко зможе відтягнути певну частину протестного електорату. Про це теж не треба забувати.
У нас, скоріше всього, не буде цього російського варіанту, коли б КПУ просто не пройшла. Все-таки у нас є значна частина людей старшого віку, яких не можна переконати. Вони можуть, навіть погодитись з тим, що жити погано, це, що нормально, але все рівно їхні за КПУ голоси будуть чітко. Тобто, я думаю, що Симоненко зараз отримає менше голосів, але приблизно до 10% він може витягнути. Це теж є біда.
Тарас Марусик
Ваша думка з приводу меншого чи більшого зла, про що говорив Томенко. Як повинні діяти журналісти в сьогоднішніх умовах?
Віктор Каспрук
Я вважаю, що в сьогоднішніх умовах перше, що мають робити журналісти, то це не продаватись за ті копійки і не продавати майбутнє нашої держави.
Тому що цей компроміс, якщо не я продамся, то продасться хтось інший поруч, то це є теза неправильна. Тому що влада кидає ті гроші на підкуп журналістів, які вона вкрала в народу.
Якщо журналісти вважають себе частиною народу, то вони мають розуміти, що вони не мають просто морального права брати ці гроші, вони брудні.
Володимир Панченко
Я б на це питання відповів таким чином. У кожної людини, так само і в журналіста, в будь-якій ситуації, навіть у дуже важкій є певна амплітуда можливостей. Тобто є мінімум, є максимум. І цей мінімум чи максимум вибирає кожна людина, кожен журналіст.
Я думаю, що Томенко в даному випадку мав на увазі якраз той мінімум нижче, якого не варто себе, так би мовити, в професійному і моральному сенсі опускатися кожному журналістові. А пан Віктор, швидше мабуть, мав якраз максимум, коли йдеться про такі серйозні і великі цінності для нашої держави.
І ще мені здається суттєвим в тому, що сказане було Миколою Томенком є думка про те, що нагадування такої дуже важливої фундаментальної істини, що журналіст повинен давати, забезпечити громадянам право на інформацію, а не бути агітатором і пропагандистом.
Я можу назвати багато, на жаль, прізвищ талановитих колишніх, я б сказав, журналістів, які починали, як добрі аналітики, а тепер перетворилися в обслугу.
Тарас Марусик
Що для Вас означає, власне, те, про що ми говоримо сьогодні? Але от конкретно слово чи вираз: відповідальність журналістів. Адже цей вираз за певних обставин може бути використаний, скажімо, не лише за призначенням, але, наприклад, для тієї самої маніпуляції.
Отже, що таке відповідальність журналіста в конкретних умовах напередодні президентських виборів під час президентської кампанії? Хто? Дмитро Лиховій.
Дмитро Лиховій
Я можу сказати так, як-таки найбільш практикуючий журналіст, який щодня робить газету. В принципі, апелювати до совісті кожної конкретної людини, мабуть, не є особливо доречним, тому що стандарти совісті у кожного свої.
Мабуть, нічого кращого за об’єктивність мати совість перед суспільством в такий важливий час, коли є вибори взагалі і конкретні зокрема, мабуть, нічого придумати неможливо.
В принципі, зрозуміло, що неможливо вимагати неможливого, щоб в кожному матеріалі були абсолютно протилежні думки, щоб журналіст абсолютно звільнився від своїх симпатій, абсолютно звільнився від симпатій своєї газети. Тому що справді, настільки незалежних газет, напевне, в Україні взагалі не існує.
Але при цьому, маючи свою думку щодо певних політичних процесів, потрібно також давати можливість проводити навколо своїх матеріалів або паралельно зі своїми матеріалами на сторінці, на шпальті газети чи наступні 5 хвилин випуску теленовин. Це такі своєрідні дебати між різними точками зору, між конкретними кандидатами, між ідеологіями конкретних кандидатів.
Тут у нас вже тема дебатів була вже трохи зачеплена. Мені здається, що саме цього повинно вимагати суспільство, саме до цього потрібно підштовхувати кандидатів загалом.
Якщо чесно, у мене є великі сумніви, що Сергій Тигіпко, коли говорив про потребу таких дебатів його кандидата Віктора Януковича, він не кривив душею.
Тому що складається враження, що пан Тигіпко просто грає роль такого собі чистого штабіста, такого щирого технолога - головика, який позбавлений бажання застосовувати адмінресурс, а при цьому навколо нього і саме вариться оця жахлива каша, яку ми вже зараз спостерігаємо, хоча ще тільки початок виборчої кампанії.
Я думаю, що насправді, якщо будуть дебати за участю Віктора Януковича, всі побачать хто є хто. Раніше нагоди такої не було, а зараз ми бачимо, наскільки цей кандидат, скажімо, грамотний, а він просто кілька слів написав на кількох аркушах, в тому числі свою нинішню посаду. Ми побачимо справді, яким є конкретний кандидат.
Володимир Панченко
Знаєте, я на доповнення скажу, що я щойно, кілька годин тому, повернувся з Кіровограда, де я був кілька днів, і я мав можливість пересвідчитись, як розбігаються, абсолютно розбігаються всі ті гасла добрі, які начебто проголошує Сергій Тигіпко, про чесні вибори, про небажаність адмінресурсу для його кандидата, і те, що є насправді, на рівні (я не кажу столиці) регіонів.
Там завтра (в Кіровограді) має відбутися мітинг на підтримку Януковича. І мені безліч людей, моїх старих знайомих і друзів розповідали, як це робиться. Технологія стара і відома.
І Тигіпко або прикидається, що він нічого не знає, або це якийсь великий ілюзіоніст, який не знає, що відбувається насправді. Людей заганяють, людей змушують, пригрожують звільненням з роботи і все інше…
Цей старий репертуар залишається в силі. Тобто адмінресурс був, є і залишиться до 31 жовтня залізно, і потім коли там? До другого туру ще.
Тарас Марусик
До листопада. Віктор Каструк?
Віктор Каструк
Я б хотів так сказати, ми з нашої української історії прекрасно пам’ятаємо, що через непослідовність української еліти ми неодноразово втрачали нашу державу.
В сенсі журналісти є частиною української еліти, частиною української інтелігенції, тому, я думаю, від журналістів зараз дуже багато залежить, яку вони позицію приймуть.
Ще є такий момент: частина журналістів буде розмірковувати, а що буде після виборів? Чи я зможу мати, наприклад, роботу, якщо я зараз підтримаю Віктора Ющенка, а потім він не прийде до влади, чи не будуть на мене гоніння, чи не будуть певні списки, що цих людей просто не брати на роботу. Я думаю, що це теж досить цікавий момент, тому що люди живуть в конкретній, реальній ситуації.
На жаль, професія в нас не має такого великого статусу, який є в журналістів на Заході, немає гарантії роботи, нема соціальної гарантії. Мені здається, що треба було б розглядати у цьому контексті, щоб підвищити роль журналістів в Україні.
Тому що влада бачить журналіста, як обслуговуючий персонал, і ми неодноразово бачили, як Леонід Кучма просто зневажливо ставиться до журналістів під час конференції.
Тарас Марусик
Дякую. Отже, залишаємося на цьому запитанні про відповідальність, тому що, в принципі, навіть я перед прямим етером розмовляв зі своїми колегами, дехто висловлював свої міркування, що, мовляв (це банально, яке в цьому запитання, яка в цьому проблема…) відповідальність журналістів – це як моральна заповідь. Мовляв, нема про що говорити.
Володимир Панченко
Ну чому нема про що говорити? Як є в лікарів заповідь Гіппократа, так, я думаю, може вони не сформульовані, але якісь існують професійні, моральні заповіді журналіста. Я, між іншим, оскільки я не журналіст, можу говорити, дивлячись так трохи збоку.
Я інколи заздрю, скажімо, чеським журналістам. Пам’ятаєте ситуацію, коли вони мали велику підтримку, висловили свою солідарну позицію і добились того, чого хотіли добитися? Мені, наприклад, жаль того, начебто елементарного і самоохоронного почуття, інстинкту навіть. Солідарності журналістів дуже не вистачає Україні.
Тарас Марусик
Тут деталь невеличка: ту солідарність журналістів підтримали чи не мільйон громадян, які вийшли на вулицю.
Володимир Панченко
От правильно, через те проблематика журналістської професії – це водночас віддзеркалення проблематики суспільства, як такого.
Тарас Марусик
У нас перший дзвінок, добрий вечір! Слухаємо Вас!
Слухач
Добрий вечір, Полтава, Іван Іванович турбує вас. На майбутніх виборах в Україні буде дуже велика залежність журналістів правильно і об’єктивно висвітлювати позицію того чи іншого кандидата.
Моє глибоке переконання, що влада все приложить, щоб журналісти їхню сторону висвітлювали, хоча вони будуть абсолютно впевнені в нашому, так сказати, демократичному претенденті - Віктора Андрійовича Ющенка. Оце моє глибоке переконання.
Тарас Марусик
Дякуємо, хтось прокоментує це?
Дмитро Лиховій
В нас ще жодного разу в цій передачі не звучало слово піар, хоча воно зараз дуже модне і, мабуть, треба колись почати.
Я думаю, що тут, якщо говорити і про відповідальність і про те, як мають поводитися журналісти, не треба плутати грішне з праведним, не треба плутати роботу піарника з роботою, власне, журналіста.
Тому що, справді, журналістика об’єктивна – це зовсім інше, ніж агітація і пропаганда. Тут все ж таки треба подавати кілька точок зору і мати відповідальність.
Тарас Марусик
Зі свого досвіду знаю, що коли доводилося записувати думку двох сторін, і тієї сторони, про яку думали, що вона відмовиться, а насправді не відмовилася. І наскільки це було показово, коли самі себе (я не буду називати прізвища моїх співрозмовників) роздягали і, мабуть, самі це не до кінця усвідомлювали.
Віктор Каспрук
Я хотів би ще таку репліку до того, що сказав пан Дмитро. Він абсолютно все говорить правильно, але це все може бути тільки в нормальній країні за нормальної влади.
Я дуже погано собі уявляю, як, наприклад, якась пропрезидентська газета дає бруд на Ющенка, а поруч дає позитивний матеріал. Тобто це не стикується.
Я прекрасно розумію, що, може, це звучить наївно, але поки влада не буде відповідальною, доти західні стандарти, про які Ви сказали, серед журналістів у нас ніколи не будуть реалізовані.
Дмитро Лиховій
Я кажу з трохи іншої дзвіниці, у нас питання трохи по-іншому стоїть, бо у нас газета фактично підтримує Ющенка, при цьому намагається якось балансувати на межі інтересів і об’єктивності, то мушу сказати, що ми і щоб читачам було цікаво, щоб таку об’єктивність зберегти, започаткували проект спільний з сайтом “Телекритика” і Українським незалежним центром політичних досліджень.
Показати об’єктивно і зовсім нетенденційно всі програми і погляди основних кандидатів. Для цього, звичайно, треба дати інтерв’ю з ними. Це у буде у вигляді чатів в “Телекритиці”. Треба порівняти програми.
Ми дуже хочемо взяти інтерв’ю у Віктора Януковича, але, звичайно, з тими питаннями, які ми хочемо йому поставити, щоб це не було таким “вилизаним”, як зараз виходять ледь не кожного дня в багатьох газетах, які його підтримують.
Для цього ми навіть вибачилися перед Ганною Герман-Стеців, вона мала на нас одну образу за один анекдот. Нібито, це має бути останнім прибраним бар’єром до Віктора Януковича.
Ми дуже сподіваємося, що він нам таке інтерв’ю дасть. Тоді всі побачать, що ми ставимося до нього об’єктивно, що саме він говорить в такому інтерв’ю.
Але знову ж таки у мене є великі сумніви, що таке інтерв’ю відбудеться.
Тарас Марусик
Я думаю, що Вам має поталанити, оскільки Віктор Янукович свого часу дав інтерв’ю Ганні Герман, коли вона ще була на “Свободі”.
Віктор Каспрук
У пана Дмитра є шанс стати другим.
Дмитро Лиховій
Я думаю, що там всі вакансії вже зайняті.
Володимир Панченко
Дмитро щойно в своїй репліці згадав про такі “прилизані” матеріали, які серійно виготовляються на користь Януковича і друкуються по всій Україні, в тому числі і в регіональних виданнях.
Я пригадав такий (теж, на мій погляд, анекдотичний епізод), коли 12 квітня на День космонавтики основний матеріал в “Вечірній газеті” в Кіровограді був присвячений Віктору Януковичу.
А прив’язка здійснена через Берегового, звичайно.
Тарас Марусик
У нас ще дзвоник. Добрий вечір!
Слухачка
Добрий вечір! Панове, я хочу висловити вам свою думку. Перше, що я визначилася за Віктора Андрійовича Ющенка, більше я ні за кого не слухаю. Так що даремно, якщо якісь ЗМІ будуть щось говорити, це моя остаточна і чітка визначеність.
І друге: мене єдине, що турбує, чи будуть ці вибори чесними, наші органи будуть чесно спостерігати. А так я за Віктора Андрійовича і всі мої приятелі теж.
Тарас Марусик
А звідки Ви телефонуєте?
Слухачка
Я з Дарницького району міста Києва.
Володимир Панченко
Ви знаєте, в цій реплиці нашої слухачки є така одна цікава, як мені здається, тенденція. От вона сказала: “Щоб там не говорили, а я вже своє знаю, я проголосую так, як вже давно вирішила”.
Мені здається, якщо ми вже говоримо про ЗМІ і про журналістів, то ці всі маніпулятивні ходи, до яких дуже сильно вдаються всі пропрезидентські канали, провладні канали телевізійні можуть певною мірою не спрацювати.
Це вже було в 2001-му році. Тобто вже певна алергія у наших виборців великою мірою є. Я не кажу, що цей імунітет від маніпуляцій 100%-вий і від такого “чорного” піару, але все-таки я маю надію, що, по-перше, два місяці літні відпускні знімуть частину маніпуляційного нашарування і піару, а по-друге, цей імунітет теж дасться взнаки, і вплив ЗМІ, можливо, буде меншим, ніж розраховують ті власники і ідеологи певних видань і каналів, які думають, що це може зробити абсолютну погоду.
Віктор Каспрук
Я хочу додати в цьому сенсі, що влада не враховує такий чинник, як переінформаційність ідеологією. Якщо ми пам’ятаємо, радянська влада нам дуже сильно “вдолблювала” нелюбов до США. Як сказав один співак, що нас настільки довго привчали ненавидіти США, що ми полюбили їх назавжди.
Щоб не було навпаки – вони настільки ллють бруд на Ющенка, що більшість людей подумає: “Якщо влада так не любить Ющенка, якщо ми так любимо Ющенка, так може нам потрібно голосувати за Ющенка?””
Володимир Панченко
Я думаю, що фактор Джангірова саме так і спрацює. Його чим більше будуть показувати, тим більше буде прихильників у Ющенка.
Тарас Марусик
Здається, вже “Проте” не виходить. То це може бути загрозою для Ющенка?
Дмитро Лиховій
А я б на прикладі цього дзвінка, цієї нашої слухачки виділив би іншу думку. Ми говорили про відповідальність журналістів, а я сказав би про відповідальність виборців, крім того, відповідальність споживачів журналістського продукту, тобто про відповідальність глядачів телебачення, про слухачів радіо і про читачів газет.
Ми вже згадували про те, як народ підтримав журналістів в Чехії, які виступили проти приватизації їхнього телебачення. В Україні такого немає.
В Україні народ фактично стверджує застосування “темників”, коли він купує ті газеті, які користуються цими “темниками”. Коли він фактично цією копійкою, навіть не копійкою, а 50 копійками, хоча ці газети дуже дешево коштують, як для їхньої товщини і кольору, формату, коли виходить, що найретинговішими каналами в Україні є не канали чесних новин, а ті канали, які саме послуговуються “темниками”.
То тут, як мінімум, вже здається ознакою такого суспільства, яке рухається в бік громадянського, було б неспоживання, або, як мінімум, якісь там акції протесту, чи як.
Тарас Марусик
У нас останній дзвоник.
Слухач
Це ж Ужгорода Олексій Ковальчук.
Знаєте, що, зрозуміло, що номенклатура готує президента для себе. Але я беру в кіоску “Україну молоду” . 4-5 номерів всього приходить. Іншого, крім місцевої однієї газети, більш нічого немає. А інша – це все провладна. Там нічого ні про Ющенка, ні про Тимошенко. Як можуть люди знати? Вони тільки так: інтуїцією здогадуються, що це, може, наші. Я прошу відповісти.
Віктор Каспрук
Я можу сказати в цьому сенсі одне, що не тільки “Україна молода”. Якщо пошукати, навіть в столиці Києві газету “Шлях перемоги”, яка, до речі, дуже має велику підписку по всій України, то в більшості кіосків її знайти не можна. Тому є підтвердження, що ця преса чомусь секретиться від народу.
Дмитро Лиховій
Справа не в засекречуванні, а в тих грошах, які потрібні на рекламу газети, на “розкрутку” газети. У нас велике коло є передплатників, але щоб купували газету в кіосках потрібно дещо інші більші зусилля.
Тарас Марусик
Дякуємо нашим всім слухачам.
На все добре!
