Київ, 12 серпня 2004 – Учора міністр закордонних справ невизнаної республіки Придністров''я Валерій Ліцкай закликав Україну ввести в реґіон свій миротворчий контингент. Він попередив, що криза в стосунках Тирасполя з Кишиневом триватиме й не виключив військового тиску на Придністров’я з боку Молдови. Офіційний Київ поки не висловив свого ставлення до пропозиції глави придністровського МЗС. Тим часом українські політики активно коментують цю ідею.
Ліцкай, спілкуючись із українськими журналістами в Тирасполі, закликав Україну активізувати свою участь у миротворчій операції в реґіоні. Він нагадав, що, відповідно до Одеських домовленостей 1998 року, Київ може відправити в Придністров’я повноцінний миротворчий контингент. А під час зустрічі в Тирасполі з кандидатом на Президента України, лідером партії «Братство» Дмитром Корчинським глава придністровського МЗС заявив, що Київ мав би запровадити економічні санкції проти Кишинева.
Спостерігачі не надто вірять у те, що провідні українські політики, які під час виборчої президентської кампанії майже в унісон заговорили про необхідність повернути додому українських миротворців із Іраку, підтримають направлення інших миротворців у зону молдовсько-придністровського конфлікту. Тим не менше, за словами Дмитра Корчинського, слід пам’ятати: якщо молдовсько-придністровський конфлікт переросте у війну, на території України опиняться щонайменше 500 тисяч придністровських біженців. В інтерв’ю для радіо “Свобода” Корчинський зазначив:
«Зараз у Придністров’ї перебуває близько 500 миротворців із боку Росії. Україна брала на себе зобов’язання країни-ґаранта придністровського врегулювання. Там є 12 спостерігачів військових із боку України. Ті 12 осіб нічого не вирішують. Безумовно, українські миротворці повинні бути в Придністров’ї в кількості, не меншій, ніж там мають росіяни. Ми плануємо низку громадських акцій щодо Придністров’я. По-перше, в разі загострення там ситуації члени "Братства" будуть живим щитом на можливих напрямках удару з боку румунсько-молдавської воєнщини. Друге: ми плануємо низку акцій протесту в Україні, спрямованих на те, щоб звернути увагу українського керівництва на Придністров’я і увагу української громадськості на Придністров’я. І третє – ми будемо домагатися, щоб вибори (Президента України) відбувалися на території Придністров’я. Придністров’я – це 50 тисяч громадян України, вони мають право голосувати».
Перший заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони України, член Соціал-демократичної об’єднаної партії Борис Андресюк в інтерв’ю для радіо “Свобода” заявив, що, на його думку, в молдовсько-придністровському конфлікті Україна посідає виважену позицію. Однак питання про відправку в зону конфлікту миротворців справді непросте:
«Сьогодні Україна належить до десятки країн, які беруть участь у всіх миротворчих операціях у світі. Я думаю, що ми зацікавлені в тому, щоб у Молдові була стабільність і мир, тому що це найближча наша сусідка. Але все ж таки це питання слід розглядати в правовому полі, оскільки це прерогатива і Президента, і Ради національної безпеки і оборони, і це рішення обов’язкове для затвердження Верховною Радою України, і тільки після цього воно може бути реалізоване. Я думаю, що це питання потребує додаткового розгляду».
Олег Білорус, член опозиційної парламентської фракції БЮТ, колишній посол України в США, в інтерв’ю радіо “Свобода” застеріг:
“Придністров’я звернулось до України з проханням ввести миротворців для упередження конфлікту. Це нормально. Але Придністров’я не є державою. І тому Україна повинна дуже обережно вирішувати ці питання”.
І ще одна думка про причини виникнення нинішнього конфлікту, яку в інтерв’ю для радіо “Свобода” висловив колишній посол України в США, а потім у Румунії Антон Бутейко. Він вважає, що дехто штучно роздмухує молдовсько-придністровський конфлікт, провокуючи і Кишинів, і Тирасполь, і навіть Київ:
«Ми маємо пам’ятати, що Придністров’я виникло як креатура Москви з певною і конкретною метою : розповсюдження її впливу. Сьогодні Україна напередодні виборів. От певні сили в Росії й хочуть використати і цю карту, щоб справити тиск на нинішній політичний режим в Україні, аби отримати максимальні поступки і стосовно подальшої приватизації важливих об’єктів, і з погляду одержання політичних переваг у плані інтеграції України під свій вплив. Я особисто вважаю, що найреальнішим і найдієвішим способом урегулювати придністровську проблему мають бути не українські миротворці, а залучення механізмів, які існують у розпорядженні і Європейського Союзу, і НАТО, на додаток до ОБСЄ».
Ліцкай, спілкуючись із українськими журналістами в Тирасполі, закликав Україну активізувати свою участь у миротворчій операції в реґіоні. Він нагадав, що, відповідно до Одеських домовленостей 1998 року, Київ може відправити в Придністров’я повноцінний миротворчий контингент. А під час зустрічі в Тирасполі з кандидатом на Президента України, лідером партії «Братство» Дмитром Корчинським глава придністровського МЗС заявив, що Київ мав би запровадити економічні санкції проти Кишинева.
Спостерігачі не надто вірять у те, що провідні українські політики, які під час виборчої президентської кампанії майже в унісон заговорили про необхідність повернути додому українських миротворців із Іраку, підтримають направлення інших миротворців у зону молдовсько-придністровського конфлікту. Тим не менше, за словами Дмитра Корчинського, слід пам’ятати: якщо молдовсько-придністровський конфлікт переросте у війну, на території України опиняться щонайменше 500 тисяч придністровських біженців. В інтерв’ю для радіо “Свобода” Корчинський зазначив:
«Зараз у Придністров’ї перебуває близько 500 миротворців із боку Росії. Україна брала на себе зобов’язання країни-ґаранта придністровського врегулювання. Там є 12 спостерігачів військових із боку України. Ті 12 осіб нічого не вирішують. Безумовно, українські миротворці повинні бути в Придністров’ї в кількості, не меншій, ніж там мають росіяни. Ми плануємо низку громадських акцій щодо Придністров’я. По-перше, в разі загострення там ситуації члени "Братства" будуть живим щитом на можливих напрямках удару з боку румунсько-молдавської воєнщини. Друге: ми плануємо низку акцій протесту в Україні, спрямованих на те, щоб звернути увагу українського керівництва на Придністров’я і увагу української громадськості на Придністров’я. І третє – ми будемо домагатися, щоб вибори (Президента України) відбувалися на території Придністров’я. Придністров’я – це 50 тисяч громадян України, вони мають право голосувати».
Перший заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони України, член Соціал-демократичної об’єднаної партії Борис Андресюк в інтерв’ю для радіо “Свобода” заявив, що, на його думку, в молдовсько-придністровському конфлікті Україна посідає виважену позицію. Однак питання про відправку в зону конфлікту миротворців справді непросте:
«Сьогодні Україна належить до десятки країн, які беруть участь у всіх миротворчих операціях у світі. Я думаю, що ми зацікавлені в тому, щоб у Молдові була стабільність і мир, тому що це найближча наша сусідка. Але все ж таки це питання слід розглядати в правовому полі, оскільки це прерогатива і Президента, і Ради національної безпеки і оборони, і це рішення обов’язкове для затвердження Верховною Радою України, і тільки після цього воно може бути реалізоване. Я думаю, що це питання потребує додаткового розгляду».
Олег Білорус, член опозиційної парламентської фракції БЮТ, колишній посол України в США, в інтерв’ю радіо “Свобода” застеріг:
“Придністров’я звернулось до України з проханням ввести миротворців для упередження конфлікту. Це нормально. Але Придністров’я не є державою. І тому Україна повинна дуже обережно вирішувати ці питання”.
І ще одна думка про причини виникнення нинішнього конфлікту, яку в інтерв’ю для радіо “Свобода” висловив колишній посол України в США, а потім у Румунії Антон Бутейко. Він вважає, що дехто штучно роздмухує молдовсько-придністровський конфлікт, провокуючи і Кишинів, і Тирасполь, і навіть Київ:
«Ми маємо пам’ятати, що Придністров’я виникло як креатура Москви з певною і конкретною метою : розповсюдження її впливу. Сьогодні Україна напередодні виборів. От певні сили в Росії й хочуть використати і цю карту, щоб справити тиск на нинішній політичний режим в Україні, аби отримати максимальні поступки і стосовно подальшої приватизації важливих об’єктів, і з погляду одержання політичних переваг у плані інтеграції України під свій вплив. Я особисто вважаю, що найреальнішим і найдієвішим способом урегулювати придністровську проблему мають бути не українські миротворці, а залучення механізмів, які існують у розпорядженні і Європейського Союзу, і НАТО, на додаток до ОБСЄ».
