Аудіозапис програми:
Київ, 1 вересня 2004 року.
Олекса Боярко
Вітаю вас, шановні слухачі!
В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко.
Сьогоднішня наша передача присвячена 65-літтю початку Другої світової війни.
1 вересня 1939 року напад нацистської Німеччини на Польщу ознаменував початок Другої світової війни. Яке місце посідає ця війна в історії українського народу? Як вона вплинула на його долю? Чи подолані негативні наслідки цієї війни у наші дні?
Про всі ці та деякі інші питання розмову з монреальським професором Романом Сербиним та київським істориком Віктором Ковалем веде мій колега Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
Стандартна схема Другої світової війни та участі у ній українського народу досі зводиться офіційною Україною до кількох моментів. Перший. Ця війна розпочата Гітлером і перші два роки буяла десь “там”, далеко від України; під час цих років відбулося возз‘єднання Західної України і Буковини з Радянською Україною.
Друге. 22 червня 1941 року Гітлер вчинив неспровоковану агресію проти СРСР і розпочалася Велика Вітчизняна війна, в якій український народ разом із іншими братніми народами героїчно бився проти загарбників.
Третє. СРСР переміг Німеччину та визволив Європу. До двох останніх моментів ми повернемося у наступних передачах, а зараз почнемо, як то кажуть, із самого початку.
Яке місце посідає Друга світова війна в історії українського народу? Як вона вплинула на його долю?
Віктор Коваль
ІІ Світова війна була великою подією для України, яку вона зачепила ще до свого початку. Коли розгорнулася і почала наростати воєнно-політична криза 1938-39 рр., то вона зачепила Закарпатську Україну, і навіть викликала спалах української незалежності 15 березня 1939 року.
Наш народ зустрів війну роздертим разом зі своєю територією на 4 частини. Основний масив території, основна маса народу була під владою червоної московської імперії. Друга за розміром і територією населення частини населення була Західна Україна, яка була у володінні Польщі.
Третім шматком роздертої пошматованої України була Північна Буковина, яка була віддана Версальською угодою Румунією. Нарешті, останній шматочок української території – Закарпатська Україна теж відданий чужинцям.
Вплинула на долю українського народу ІІ Світова війна ще важче, ніж І Світова війна, тому що на Східному фронті, на якому билася з одного боку царська Росія, а з другого богу Австро-Угорщина та Німеччина, бо основні воєнні дії відбувалися на Західній Україні, на Галичині, частково на Волині.
В ІІ світовій війні вогняний вал фронту двічі прокотився страшним катком по українській території з-за Заходу на Схід, а потім із Сходу на Захід руйнуючи все, що підминав під собою.
Україна зазнала жахливих людських втрат у цій війні. Загальна цифра підходить десь до 10 млн. жителів. Коли починалася війна, то Україна мала 41 млн. населення. Коли з Києва було вигнано німців, а далі з усієї території України, то в ній було тільки 27 млн.
Основні руйнування України були вчинені радянськими військами і владою, тому що начебто Сталін не вірив, що вдасться відвоювати втрачену Україну, і нищилося все підряд: промисловість, інфраструктура, яка обслуговувала населення, храми, яким ціни не було.
Коли німців вже вигнали за її межі і війна закінчилася, то не було в Україні жодної родини, яка б не мала людей, що загинули на війні. Журнал “Saturday Evening Post” писав у 1945 році, що війна ця ведеться передусім за Україну. Найбільші жертви у війні принесла ця країна і її народ.
Роман Сербин
Я думаю, що треба наголосити на трагічній ситуації українського народу в цей час. Як почалася війна, то прийшов остаточний поділ країни між двома тоталітарними режимами і імперіями. З одного боку, нацистська Німеччина, з другого боку, комуністичний Радянський Союз.
Тоді, коли Захід, який буде до великої міри окупований німцями мав надію на визволення, то Україна не мала надії. Майже неможливо було. Це треба було якогось чуда, тому що хто б не виграв, то це все залишалася тоталітарна система. Тут є велика трагедія українського народу.
Український народ мусив брати участь у тій війні або по одній або по другій стороні. Більшість, розуміється, опинилася в Радянському Союзі і тому пішли в Червону Армію. Маленька частина була в німецьких збройних силах. Пізніше, вже в часи війни, постала третя сила, яка сказала “ні” і тим і тим, і створили УПА.
Вона була заслаба. Вона не мала підтримки Заходу, розуміється, і не могла мати підтримки від Радянського Союзу. Тому вона не могла не програти, вона мусила програти. Це була та трагедія.
З другого боку, треба підкреслити, що українці боролися по якому фронті вони не були, з одного боку чи з іншого. Це були справжні герої, які віддавали не раз життя за своїх друзів та товаришів. Це були справжні герої, які були і в Червоній Армії, і в УПА, і в німецькій армії, а особливо в дивізії “Галичина”.
Сергій Грабовський
А відтак зануримося у 1939 рік.
Олекса Боярко
Як же розвивалися події у Європі 65 років тому? Коротку історичну довідку на цю тему підготував Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
19 серпня у Москві політбюро центрального комітету партії більшовиків схвалило невідкладні заходи з підготовки країни до війни. У своєму виступі на засіданні політбюро Сталін сказав: “В інтересах СРСР, щоб війна вибухнула між Рейхом та англо-французьким блоком. Треба зробити все, щоб ця війна тривала якомога довше”. У ніч на 24 серпня 1939 року у Москві нарком закордонних справ В’ячеслав Молотов та міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп підписали пакт про ненапад між Радянським Союзом та Німеччиною.
За таємним протоколом до договору, лінія, що розмежовувала сфери інтересів цих держав у Східній Європі, проходила північним кордоном Литви та ріками Нарва, Вісла, Сян. Сторони погодилися відкласти остаточне з’ясування питання (цитата), “чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польщі”. Одразу після підписання пакту уряд Третього Рейху висунув територіальні претензії до Польщі, але польський уряд їх відхилив. 1 вересня о четвертій 45 ранку німецькі гармати обстріляли польську прикордонну заставу на косі Вестерплятте, а німецька армія без оголошення війни вторглася на територію Польщі з півночі, заходу і півдня. Німецьким п’ятдесяти семи дивізіям і двом бригадам протистояли польські 38 дивізій та 2 бригади. Того ж дня позачергова четверта сесія Верховної Ради СРСР ухвалила закон про загальний військовий обов’язок. 2 вересня у Варшаві на останньому засіданні сейму його віце-маршалок Василь Мудрий заявив від імені Української Парламентської Репрезентації, що українці виконають свій громадянський обов’язок щодо Польщі. 3 вересня, виконуючи свої зобов’язання надати Польщі допомогу в разі аґресії, Франція та Велика Британія оголосили війну Німеччині.
Олекса Боярко
Отже, початок Другої світової війни й Україна. Мій колега Сергій Грабовський продовжує розмову з монреальським дослідником Романом Сербин та київським істориком Віктором Ковалем.
Сергій Грабовський
Хто ж реально був призвідцем ІІ Світової війни? Пане Коваль, хто стояв біля її витоків?
Віктор Коваль
Стояли двоє: Гітлер і Сталін. Але, на мій погляд, більша доля провини падає не так на Сталіна, як на Росію більшовицьку. Ми звикли до того, що Гітлер розпочав війну нападом на Польщу. Це, безумовно, правильно, але ж були причини, які породили і самого Гітлера.
Так от, на мій погляд, цією причиною була більшовицька революція 1917 року. Коли війна закінчилася, то люди на Заході були опановані тільки одним бажанням, однією думкою: як зробити повторення війни неможливим.
Для цього вони вважали необхідним обеззброїти Німеччину. Коли зібралися переможці ще в 1919 році у Версалі, то вони ставили собі за мету зробити так, щоб війну Німеччина повторити більш не могла.
Німеччина була за Версальським миром обеззброєна. Їй залишили тільки стотисячну армію, важку зброю було мати заборонено, широка смуга вздовж Рейну демілітаризована. Словом, Німеччина, як воєнна машина перестала існувати. Це було досить надійна перепона для того, щоб вона змогла розпочати ІІ Світову війну.
А сталося зовсім навпаки. Чому так сталося? Тому що виникла на європейській та світовій арені нова воєнно-політична сила – російський більшовизм. Більшовики проголосили непримиренну війну світовому капіталізму, не ховали свого бажання перекинути полум’я революції з Росії в Європу, а далі на весь світ.
Словом, виникло вогнище світової небезпеки, якої демократичні держави Європи боялися страшенно. Через те, коли до влади в січні 1933 року до влади прийшов Гітлер і через півтора роки розпочав ремілітаризацію Німеччини, то західні демократії змушені були дивитись на це крізь пальці, враховуючи, що необхідним був заслон від більшовиків в Західній Європі. Таким заслоном могла стати гітлерівська Німеччина, як сподівалися на Заході.
Тому вони поблажливо дивилися на переозброєння Німеччини, вважаючи, що більш нікому спинити більшовицьку навалу, якщо вона розпочнеться.
Ще Ленін говорив, що нехай зчепляться між собою капіталісти, а тоді, коли настане час і вони знесиляться, то ми зможемо вступитися. Коли тільки ми посилимося достаньою мірою, то ми негайно схопимо капіталізм за комір, тобто нападемо на нього.
Отже, завдання зовнішньої радянської політики полягало в тому, щоб усіляко сприяти розпаленню політичної ворожнечі, сприяти початку війни, а самим залишитися осторонь.
Сергій Грабовський
Чи могли події 1939 року піти іншим шляхом, пане Сербин?
Роман Сербин
Історику завжди легше говорити про те, що було, ніж про те, що могло бути. Я не знаю, чи інакше могло би статися, тому що ці дві мотивовані ідеологічні імперії не могли себе довго толерувати, тим більше, що вони були обидві експансивні.
Німеччині треба було далі іти, так само і Радянському Союзу. Москва також хотіла завоювати світ. Я думаю, що ленінська ідея про світову революцію в іншій формі все ж таки була підтримана Сталіним. Так що то мало відбутися.
Сергій Грабовський
Чому демократичний світ виявився тоді неспроможним поставити бар’єр на шляху війни, чи принаймні реально допомогти Польщі?
Віктор Коваль
Реально допомогти Польщі було просто фізично неможливо, тому що для цього треба було перелетіти повітрям, доступу не було. Отже, допомога могла бути тільки ударом по Німеччині із Заходу.
Чому вони на це не спромоглися? Через свій ганебний стан збройних сил. Якщо взяти час, коли Франція почала будувати на всю потужність лінію Мажіно, і Гітлер почав переозброювати свою країну, то це був 1935 рік.
Так от за час з 1935 по 1938 роки включно, то німецькі витрати на війну були в 9,6 разів більші, ніж витрати Франції. Німці будували сухопутну воєнну машину перш за все. Їм супротивника на терені Європи не було. Через це вдалося німцям так легко розчавити Польщу. Такої воєнної машини, коли порівняти з іншими машинами світу, історія ще не знала.
Сергій Грабовський
У 900-тисячному Війську Польському, яке билося у вересні 1939 року з нацистськими й більшовицькими агресорами, 200 тисяч вояків були українцями. За оцінками істориків, кожен десятий з-поміж цих вояків загинув на полі бою чи помер від ран і хвороб у таборах для полонених.
Отож загалом ідеться про перші десятки тисяч українських жертв Другої світової, які загинули вже у вересні 1939 року і про які офіційна Україна, як свідчать факти, не пам‘ятає.
Нагадаю слухачам, що моїми співрозмовниками були київський історик Віктор Коваль і професор із Монреаля Роман Сербин. Вів розмову Сергій Грабовський.
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі!
Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Наступного місяця ми продовжимо розмову про місце ІІ Світової війни в історії українського народу.
Вів передачу Олекса Боярко.
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 1 вересня 2004 року.
Олекса Боярко
Вітаю вас, шановні слухачі!
В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко.
Сьогоднішня наша передача присвячена 65-літтю початку Другої світової війни.
1 вересня 1939 року напад нацистської Німеччини на Польщу ознаменував початок Другої світової війни. Яке місце посідає ця війна в історії українського народу? Як вона вплинула на його долю? Чи подолані негативні наслідки цієї війни у наші дні?
Про всі ці та деякі інші питання розмову з монреальським професором Романом Сербиним та київським істориком Віктором Ковалем веде мій колега Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
Стандартна схема Другої світової війни та участі у ній українського народу досі зводиться офіційною Україною до кількох моментів. Перший. Ця війна розпочата Гітлером і перші два роки буяла десь “там”, далеко від України; під час цих років відбулося возз‘єднання Західної України і Буковини з Радянською Україною.
Друге. 22 червня 1941 року Гітлер вчинив неспровоковану агресію проти СРСР і розпочалася Велика Вітчизняна війна, в якій український народ разом із іншими братніми народами героїчно бився проти загарбників.
Третє. СРСР переміг Німеччину та визволив Європу. До двох останніх моментів ми повернемося у наступних передачах, а зараз почнемо, як то кажуть, із самого початку.
Яке місце посідає Друга світова війна в історії українського народу? Як вона вплинула на його долю?
Віктор Коваль
ІІ Світова війна була великою подією для України, яку вона зачепила ще до свого початку. Коли розгорнулася і почала наростати воєнно-політична криза 1938-39 рр., то вона зачепила Закарпатську Україну, і навіть викликала спалах української незалежності 15 березня 1939 року.
Наш народ зустрів війну роздертим разом зі своєю територією на 4 частини. Основний масив території, основна маса народу була під владою червоної московської імперії. Друга за розміром і територією населення частини населення була Західна Україна, яка була у володінні Польщі.
Третім шматком роздертої пошматованої України була Північна Буковина, яка була віддана Версальською угодою Румунією. Нарешті, останній шматочок української території – Закарпатська Україна теж відданий чужинцям.
Вплинула на долю українського народу ІІ Світова війна ще важче, ніж І Світова війна, тому що на Східному фронті, на якому билася з одного боку царська Росія, а з другого богу Австро-Угорщина та Німеччина, бо основні воєнні дії відбувалися на Західній Україні, на Галичині, частково на Волині.
В ІІ світовій війні вогняний вал фронту двічі прокотився страшним катком по українській території з-за Заходу на Схід, а потім із Сходу на Захід руйнуючи все, що підминав під собою.
Україна зазнала жахливих людських втрат у цій війні. Загальна цифра підходить десь до 10 млн. жителів. Коли починалася війна, то Україна мала 41 млн. населення. Коли з Києва було вигнано німців, а далі з усієї території України, то в ній було тільки 27 млн.
Основні руйнування України були вчинені радянськими військами і владою, тому що начебто Сталін не вірив, що вдасться відвоювати втрачену Україну, і нищилося все підряд: промисловість, інфраструктура, яка обслуговувала населення, храми, яким ціни не було.
Коли німців вже вигнали за її межі і війна закінчилася, то не було в Україні жодної родини, яка б не мала людей, що загинули на війні. Журнал “Saturday Evening Post” писав у 1945 році, що війна ця ведеться передусім за Україну. Найбільші жертви у війні принесла ця країна і її народ.
Роман Сербин
Я думаю, що треба наголосити на трагічній ситуації українського народу в цей час. Як почалася війна, то прийшов остаточний поділ країни між двома тоталітарними режимами і імперіями. З одного боку, нацистська Німеччина, з другого боку, комуністичний Радянський Союз.
Тоді, коли Захід, який буде до великої міри окупований німцями мав надію на визволення, то Україна не мала надії. Майже неможливо було. Це треба було якогось чуда, тому що хто б не виграв, то це все залишалася тоталітарна система. Тут є велика трагедія українського народу.
Український народ мусив брати участь у тій війні або по одній або по другій стороні. Більшість, розуміється, опинилася в Радянському Союзі і тому пішли в Червону Армію. Маленька частина була в німецьких збройних силах. Пізніше, вже в часи війни, постала третя сила, яка сказала “ні” і тим і тим, і створили УПА.
Вона була заслаба. Вона не мала підтримки Заходу, розуміється, і не могла мати підтримки від Радянського Союзу. Тому вона не могла не програти, вона мусила програти. Це була та трагедія.
З другого боку, треба підкреслити, що українці боролися по якому фронті вони не були, з одного боку чи з іншого. Це були справжні герої, які віддавали не раз життя за своїх друзів та товаришів. Це були справжні герої, які були і в Червоній Армії, і в УПА, і в німецькій армії, а особливо в дивізії “Галичина”.
Сергій Грабовський
А відтак зануримося у 1939 рік.
Олекса Боярко
Як же розвивалися події у Європі 65 років тому? Коротку історичну довідку на цю тему підготував Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
19 серпня у Москві політбюро центрального комітету партії більшовиків схвалило невідкладні заходи з підготовки країни до війни. У своєму виступі на засіданні політбюро Сталін сказав: “В інтересах СРСР, щоб війна вибухнула між Рейхом та англо-французьким блоком. Треба зробити все, щоб ця війна тривала якомога довше”. У ніч на 24 серпня 1939 року у Москві нарком закордонних справ В’ячеслав Молотов та міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп підписали пакт про ненапад між Радянським Союзом та Німеччиною.
За таємним протоколом до договору, лінія, що розмежовувала сфери інтересів цих держав у Східній Європі, проходила північним кордоном Литви та ріками Нарва, Вісла, Сян. Сторони погодилися відкласти остаточне з’ясування питання (цитата), “чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польщі”. Одразу після підписання пакту уряд Третього Рейху висунув територіальні претензії до Польщі, але польський уряд їх відхилив. 1 вересня о четвертій 45 ранку німецькі гармати обстріляли польську прикордонну заставу на косі Вестерплятте, а німецька армія без оголошення війни вторглася на територію Польщі з півночі, заходу і півдня. Німецьким п’ятдесяти семи дивізіям і двом бригадам протистояли польські 38 дивізій та 2 бригади. Того ж дня позачергова четверта сесія Верховної Ради СРСР ухвалила закон про загальний військовий обов’язок. 2 вересня у Варшаві на останньому засіданні сейму його віце-маршалок Василь Мудрий заявив від імені Української Парламентської Репрезентації, що українці виконають свій громадянський обов’язок щодо Польщі. 3 вересня, виконуючи свої зобов’язання надати Польщі допомогу в разі аґресії, Франція та Велика Британія оголосили війну Німеччині.
Олекса Боярко
Отже, початок Другої світової війни й Україна. Мій колега Сергій Грабовський продовжує розмову з монреальським дослідником Романом Сербин та київським істориком Віктором Ковалем.
Сергій Грабовський
Хто ж реально був призвідцем ІІ Світової війни? Пане Коваль, хто стояв біля її витоків?
Віктор Коваль
Стояли двоє: Гітлер і Сталін. Але, на мій погляд, більша доля провини падає не так на Сталіна, як на Росію більшовицьку. Ми звикли до того, що Гітлер розпочав війну нападом на Польщу. Це, безумовно, правильно, але ж були причини, які породили і самого Гітлера.
Так от, на мій погляд, цією причиною була більшовицька революція 1917 року. Коли війна закінчилася, то люди на Заході були опановані тільки одним бажанням, однією думкою: як зробити повторення війни неможливим.
Для цього вони вважали необхідним обеззброїти Німеччину. Коли зібралися переможці ще в 1919 році у Версалі, то вони ставили собі за мету зробити так, щоб війну Німеччина повторити більш не могла.
Німеччина була за Версальським миром обеззброєна. Їй залишили тільки стотисячну армію, важку зброю було мати заборонено, широка смуга вздовж Рейну демілітаризована. Словом, Німеччина, як воєнна машина перестала існувати. Це було досить надійна перепона для того, щоб вона змогла розпочати ІІ Світову війну.
А сталося зовсім навпаки. Чому так сталося? Тому що виникла на європейській та світовій арені нова воєнно-політична сила – російський більшовизм. Більшовики проголосили непримиренну війну світовому капіталізму, не ховали свого бажання перекинути полум’я революції з Росії в Європу, а далі на весь світ.
Словом, виникло вогнище світової небезпеки, якої демократичні держави Європи боялися страшенно. Через те, коли до влади в січні 1933 року до влади прийшов Гітлер і через півтора роки розпочав ремілітаризацію Німеччини, то західні демократії змушені були дивитись на це крізь пальці, враховуючи, що необхідним був заслон від більшовиків в Західній Європі. Таким заслоном могла стати гітлерівська Німеччина, як сподівалися на Заході.
Тому вони поблажливо дивилися на переозброєння Німеччини, вважаючи, що більш нікому спинити більшовицьку навалу, якщо вона розпочнеться.
Ще Ленін говорив, що нехай зчепляться між собою капіталісти, а тоді, коли настане час і вони знесиляться, то ми зможемо вступитися. Коли тільки ми посилимося достаньою мірою, то ми негайно схопимо капіталізм за комір, тобто нападемо на нього.
Отже, завдання зовнішньої радянської політики полягало в тому, щоб усіляко сприяти розпаленню політичної ворожнечі, сприяти початку війни, а самим залишитися осторонь.
Сергій Грабовський
Чи могли події 1939 року піти іншим шляхом, пане Сербин?
Роман Сербин
Історику завжди легше говорити про те, що було, ніж про те, що могло бути. Я не знаю, чи інакше могло би статися, тому що ці дві мотивовані ідеологічні імперії не могли себе довго толерувати, тим більше, що вони були обидві експансивні.
Німеччині треба було далі іти, так само і Радянському Союзу. Москва також хотіла завоювати світ. Я думаю, що ленінська ідея про світову революцію в іншій формі все ж таки була підтримана Сталіним. Так що то мало відбутися.
Сергій Грабовський
Чому демократичний світ виявився тоді неспроможним поставити бар’єр на шляху війни, чи принаймні реально допомогти Польщі?
Віктор Коваль
Реально допомогти Польщі було просто фізично неможливо, тому що для цього треба було перелетіти повітрям, доступу не було. Отже, допомога могла бути тільки ударом по Німеччині із Заходу.
Чому вони на це не спромоглися? Через свій ганебний стан збройних сил. Якщо взяти час, коли Франція почала будувати на всю потужність лінію Мажіно, і Гітлер почав переозброювати свою країну, то це був 1935 рік.
Так от за час з 1935 по 1938 роки включно, то німецькі витрати на війну були в 9,6 разів більші, ніж витрати Франції. Німці будували сухопутну воєнну машину перш за все. Їм супротивника на терені Європи не було. Через це вдалося німцям так легко розчавити Польщу. Такої воєнної машини, коли порівняти з іншими машинами світу, історія ще не знала.
Сергій Грабовський
У 900-тисячному Війську Польському, яке билося у вересні 1939 року з нацистськими й більшовицькими агресорами, 200 тисяч вояків були українцями. За оцінками істориків, кожен десятий з-поміж цих вояків загинув на полі бою чи помер від ран і хвороб у таборах для полонених.
Отож загалом ідеться про перші десятки тисяч українських жертв Другої світової, які загинули вже у вересні 1939 року і про які офіційна Україна, як свідчать факти, не пам‘ятає.
Нагадаю слухачам, що моїми співрозмовниками були київський історик Віктор Коваль і професор із Монреаля Роман Сербин. Вів розмову Сергій Грабовський.
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі!
Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Наступного місяця ми продовжимо розмову про місце ІІ Світової війни в історії українського народу.
Вів передачу Олекса Боярко.
Говорить радіо “Свобода”!