Такої тривоги і сум’яття в душах людей я ще не пам’ятаю. За Ющенка переживали, бо ніхто по суті не знає який стан його здоров’я і чи може він йти на поєдинок. Слава Богу, може! Прихильники Януковича переживали, бо ану зірветься з дипломатичного тону і перейде на особисте.
Але дебати відбулися за стандартами. Хтось навіть проспівав хвалу українській демократії. Тут я повинен нагадати, що понад 10 років тому вже процвітала та демократія. Між Кравчуком і Кучмою були дебати. Я навіть запам’ятав вираз Кравчука: “Подивіться на себе, Ви можете бути президентом?” “Можу”, - відповів Кучма. “Може й можете, але якоїсь фірми чи товариства з обмеженою відповідальністю”. Отже, демократія була і тоді.
Чи задоволені з теледебатів керівники штабів? Дуже задоволені в штабі Віктора Януковича. Вони прийняли постійну переможну успішну перемогу кандидата за справжню перемогу. Команда справді попрацювала добре. “Шеф дуже швидко став публічним політиком”, - втішався Тигіпко і зауважив про великі здібності Януковича.
Це правда. Він перевершив сподівання і це було вже видно тоді, коли погодився кандидувати в президенти. Але й перехвалювати себе команді не слід. Що це за успіхи порівнювняно з успіхами професора Преображенського в повісті Булгакова “Собаче серце”?
До того ж штаб Януковича забуває, що професор Преображенський мав справу, так би мовити, сирим матеріалом, тоді як штаб Януковича працював над професором і доктором економічним наук.
До речі, одне точне спостереження Булгакова: “Олюднений Шарик блискуче імітує риторику епохи, не гірше пропагандиста Швондера, але він байдужий до змісту своєї розмови і жоден сумнів не закрадається в його голову. Його цікавить дві речі: перша, коти, друге влаштування вище свого “я”.
Штаб Віктора Ющенка не мав чим похвалитися, бо нічого особливого не трапилося в нього. Їхній кандидат мав за собою багато імпровізованих блискучих виступів і завжди був на висоті.
Тепер про самі дебати. На Інтернет-сторінці читач побачить, що це не дебати двох Вікторів, а конфронтація двох світоглядів і двох культур, оскільки в тексті зникає переможний блиск прем’єра, кандидата від влади, то залишається риторика оптимізму, дуже схожа на самокритичну доповідь секретарів ЦК ВКП(б).
А в тексті Віктора Ющенка є аналіз реальної ситуації в Україні економічної, політичної, моральної після чого можна задуматися як брати в свої руки таку спадщину. Пересічному слухачеві важко оцінити правду цифр і фактів, але “досягнення” уряду Януковича він відчуває на своїй шкірі.
Пересічний громадянин вже і не пам’ятає, що Віктор Ющенко був у прем’єри покликаний несподівано, коли Україна була на грані дефолту, і потрібна була уміла авторитетна фігура. Але коли справа налагодилась Ющенка дискредитували на офіційному телевізійному каналі, звільняли його міністрів, заарештували віце-прем’єра, а сам Кучма комусь там пояснював: “Молодий, хай укалує”. Мовляв, я його не захищаю, я використовую.
Але пересічний громадянин ще пам’ятає, що підозрілий представник донецького клану був просунутий наверх, як своя людина, як чоловік Кучми. Потім виявилося, як наступник, спадкоємець напрацювань епохи Кучми і як ставленик Кремля.
Отже, це різні прем’єри, тільки назва одна. Віктор Ющенко зауважив: “Вас або невірно інформують, а бо Ви свідомо говорите ті цифри, які не відповідають дійсності”. Але коли Янукович став звинувачувати Ющенка за всі провали кучмівської влади за 11 років, він заперечив його опозиційність: “Опозиція – це Вітренко”. І тоді все стало ясно.
Які можуть бути дебати, коли Янукович ототожнює себе з правдою? Заключне слово він виголосив своєю мовою. Не просто російською, а своєю звичною мовою без усякої цензури.
Те звучало так: “Кампанія моєво опонента построєна на враньє, на сплошной лжи, неправде і запугіваніє”. Це заперечення цілковите. Саме так говорив кримінальний Коба-Сталін з опозицією.
Делікатний Ющенко не говорив опонентові про його кримінальні подвиг, зате Янукович викривав опонента так хвацько, гукав: “Ловіть злодія”, що братки його були в захваті.
“Всьо, что ви говорілі обо мнє – ето просто наглая лож. Я как верующій ...” і пішло. Але ж опонент нічого не говорив Януковича. Той наперед заготовив відсіч і так перейшов у контрнаступ, що злодієм виявився не він, а Ющенко, і його партнери, і його “подруга” Тимошенко, “которая находіться в международном розиске”.
Яким же треба бути глухим, щоб говорити про демократичні дебати і не почути в цьому заключному слові зневаги до демократії і ще щось говорити про демократичний вибір.
“Новая власть уже прішла. Ви просто ето не заметілі і надо понімать, что она нє уйдет, і нєт способа єйо видавіть”. Чули? А ви щось там говорите про дебати, якісь вибори 21 листопада.
Кому потрібні якісь вибори? Читайте біг-борди. “Янукович новий прєзідент”. Це вам не “проффесор”, це біг-борди з двома гусеницями. І гусениці особливо і суспільно небезпечні.
Але все рівно ми повинні почувати себе на хвилі демократичного піднесення і дотримуватись правил вуличного руху.
Але дебати відбулися за стандартами. Хтось навіть проспівав хвалу українській демократії. Тут я повинен нагадати, що понад 10 років тому вже процвітала та демократія. Між Кравчуком і Кучмою були дебати. Я навіть запам’ятав вираз Кравчука: “Подивіться на себе, Ви можете бути президентом?” “Можу”, - відповів Кучма. “Може й можете, але якоїсь фірми чи товариства з обмеженою відповідальністю”. Отже, демократія була і тоді.
Чи задоволені з теледебатів керівники штабів? Дуже задоволені в штабі Віктора Януковича. Вони прийняли постійну переможну успішну перемогу кандидата за справжню перемогу. Команда справді попрацювала добре. “Шеф дуже швидко став публічним політиком”, - втішався Тигіпко і зауважив про великі здібності Януковича.
Це правда. Він перевершив сподівання і це було вже видно тоді, коли погодився кандидувати в президенти. Але й перехвалювати себе команді не слід. Що це за успіхи порівнювняно з успіхами професора Преображенського в повісті Булгакова “Собаче серце”?
До того ж штаб Януковича забуває, що професор Преображенський мав справу, так би мовити, сирим матеріалом, тоді як штаб Януковича працював над професором і доктором економічним наук.
До речі, одне точне спостереження Булгакова: “Олюднений Шарик блискуче імітує риторику епохи, не гірше пропагандиста Швондера, але він байдужий до змісту своєї розмови і жоден сумнів не закрадається в його голову. Його цікавить дві речі: перша, коти, друге влаштування вище свого “я”.
Штаб Віктора Ющенка не мав чим похвалитися, бо нічого особливого не трапилося в нього. Їхній кандидат мав за собою багато імпровізованих блискучих виступів і завжди був на висоті.
Тепер про самі дебати. На Інтернет-сторінці читач побачить, що це не дебати двох Вікторів, а конфронтація двох світоглядів і двох культур, оскільки в тексті зникає переможний блиск прем’єра, кандидата від влади, то залишається риторика оптимізму, дуже схожа на самокритичну доповідь секретарів ЦК ВКП(б).
А в тексті Віктора Ющенка є аналіз реальної ситуації в Україні економічної, політичної, моральної після чого можна задуматися як брати в свої руки таку спадщину. Пересічному слухачеві важко оцінити правду цифр і фактів, але “досягнення” уряду Януковича він відчуває на своїй шкірі.
Пересічний громадянин вже і не пам’ятає, що Віктор Ющенко був у прем’єри покликаний несподівано, коли Україна була на грані дефолту, і потрібна була уміла авторитетна фігура. Але коли справа налагодилась Ющенка дискредитували на офіційному телевізійному каналі, звільняли його міністрів, заарештували віце-прем’єра, а сам Кучма комусь там пояснював: “Молодий, хай укалує”. Мовляв, я його не захищаю, я використовую.
Але пересічний громадянин ще пам’ятає, що підозрілий представник донецького клану був просунутий наверх, як своя людина, як чоловік Кучми. Потім виявилося, як наступник, спадкоємець напрацювань епохи Кучми і як ставленик Кремля.
Отже, це різні прем’єри, тільки назва одна. Віктор Ющенко зауважив: “Вас або невірно інформують, а бо Ви свідомо говорите ті цифри, які не відповідають дійсності”. Але коли Янукович став звинувачувати Ющенка за всі провали кучмівської влади за 11 років, він заперечив його опозиційність: “Опозиція – це Вітренко”. І тоді все стало ясно.
Які можуть бути дебати, коли Янукович ототожнює себе з правдою? Заключне слово він виголосив своєю мовою. Не просто російською, а своєю звичною мовою без усякої цензури.
Те звучало так: “Кампанія моєво опонента построєна на враньє, на сплошной лжи, неправде і запугіваніє”. Це заперечення цілковите. Саме так говорив кримінальний Коба-Сталін з опозицією.
Делікатний Ющенко не говорив опонентові про його кримінальні подвиг, зате Янукович викривав опонента так хвацько, гукав: “Ловіть злодія”, що братки його були в захваті.
“Всьо, что ви говорілі обо мнє – ето просто наглая лож. Я как верующій ...” і пішло. Але ж опонент нічого не говорив Януковича. Той наперед заготовив відсіч і так перейшов у контрнаступ, що злодієм виявився не він, а Ющенко, і його партнери, і його “подруга” Тимошенко, “которая находіться в международном розиске”.
Яким же треба бути глухим, щоб говорити про демократичні дебати і не почути в цьому заключному слові зневаги до демократії і ще щось говорити про демократичний вибір.
“Новая власть уже прішла. Ви просто ето не заметілі і надо понімать, что она нє уйдет, і нєт способа єйо видавіть”. Чули? А ви щось там говорите про дебати, якісь вибори 21 листопада.
Кому потрібні якісь вибори? Читайте біг-борди. “Янукович новий прєзідент”. Це вам не “проффесор”, це біг-борди з двома гусеницями. І гусениці особливо і суспільно небезпечні.
Але все рівно ми повинні почувати себе на хвилі демократичного піднесення і дотримуватись правил вуличного руху.
