Лондон, 25 січня 2005 року - Одного з найбільших сучасних арґентинських музикантів Чанґа Спасюка, українця за походженням, номіновано на цьогорічну нагороду в царині World Music - світової музики, що її традиційно вручає третя програма британського радіо БіБіСі. Спасюк є майстром гри на акордеоні.
Коли наприкінці лютого - на початку березня 2004 року я потрапив на тиждень танго до столиці Аргентини Буенос-Айреса, то один із численних концертів у місті давав Чанґо Спасюк. Він грав просто неба у парку Лесана дивовижну музику Чамаме з рідною йому маленької аргентинської провінції Місьйонес для сотень портеньйос (так себе називають мешканці аргентинської столиці).
Кілька речей, які він виконував, були українського походження - данина корінню 36-річного аргентинця. У музиці Спасюка переплітається український вплив (у провінції Місьйонес мешкають тисячі етнічних українців) з дикою музикою чамаме.
Чамаме походить з первинного довкілля тропічних лісів, диких річок і водоспадів, гарячої погоди і частих дощів. Ця атмосфера тримає людину у романтичному стані боротьби з природою. Місьйонес – це північний схід Аргентини на кордоні з півднем Бразилії. Місцева спільнота є продуктом складного процесу змішування і взаємодії з різними елементами населення, тубільними громадами, індіанськими мбія-гарані, креолами і іноземними поселенцями, які прибули сюди на початку ХХ ст.
Саме тоді з’явилися і українці, до яких Спасюк прив’язаний через дідуся і бабусю. Цікавим є той факт, що у Місьйонес дуже поширеною є індіанська мова гварані і багато хто з місцевих мешканців досить погано знають іспанську.
До музики Чангові Спасюку перше натхнення дало родинне коло. Його батько Лукас грав на скрипці, а дядько Маркос співав. Тож Чанґо почав співати дуети, граючися на червоній землі у субтропічному кліматі джунглів і широчезних річок серед робітників, що працювали з мачете на плантаціях місцевого чаю мате. Звідси і світ могутнього насичення і містики музики Спасюка.
Найбільшої віртуозності музикант досяг саме у стилі чамаме, але те, що принесло йому величезний успіх в Аргентині і тепер приносить визнання у світі, є суміш сучасного звуку, джазових елементів і традицій, де, крім української музики, присутні також такі аргентинські стилі, як шутіс, ранчерас і раскідос-добрес. Ця музика є спадщиною і синтезом.
Стасюк віддав данину й своєму українському корінню, награвши альбом “Полькас де мітьєра” (“Польки моєї землі”). Одну пісню на ньому виконала Клаудія Еліса-Полотнянка, пам’ятна українцям за участю у 17-річному віці у першому фестивалі “Червона рута” в Чернівцях у 1989 року.
Коли наприкінці лютого - на початку березня 2004 року я потрапив на тиждень танго до столиці Аргентини Буенос-Айреса, то один із численних концертів у місті давав Чанґо Спасюк. Він грав просто неба у парку Лесана дивовижну музику Чамаме з рідною йому маленької аргентинської провінції Місьйонес для сотень портеньйос (так себе називають мешканці аргентинської столиці).
Кілька речей, які він виконував, були українського походження - данина корінню 36-річного аргентинця. У музиці Спасюка переплітається український вплив (у провінції Місьйонес мешкають тисячі етнічних українців) з дикою музикою чамаме.
Чамаме походить з первинного довкілля тропічних лісів, диких річок і водоспадів, гарячої погоди і частих дощів. Ця атмосфера тримає людину у романтичному стані боротьби з природою. Місьйонес – це північний схід Аргентини на кордоні з півднем Бразилії. Місцева спільнота є продуктом складного процесу змішування і взаємодії з різними елементами населення, тубільними громадами, індіанськими мбія-гарані, креолами і іноземними поселенцями, які прибули сюди на початку ХХ ст.
Саме тоді з’явилися і українці, до яких Спасюк прив’язаний через дідуся і бабусю. Цікавим є той факт, що у Місьйонес дуже поширеною є індіанська мова гварані і багато хто з місцевих мешканців досить погано знають іспанську.
До музики Чангові Спасюку перше натхнення дало родинне коло. Його батько Лукас грав на скрипці, а дядько Маркос співав. Тож Чанґо почав співати дуети, граючися на червоній землі у субтропічному кліматі джунглів і широчезних річок серед робітників, що працювали з мачете на плантаціях місцевого чаю мате. Звідси і світ могутнього насичення і містики музики Спасюка.
Найбільшої віртуозності музикант досяг саме у стилі чамаме, але те, що принесло йому величезний успіх в Аргентині і тепер приносить визнання у світі, є суміш сучасного звуку, джазових елементів і традицій, де, крім української музики, присутні також такі аргентинські стилі, як шутіс, ранчерас і раскідос-добрес. Ця музика є спадщиною і синтезом.
Стасюк віддав данину й своєму українському корінню, награвши альбом “Полькас де мітьєра” (“Польки моєї землі”). Одну пісню на ньому виконала Клаудія Еліса-Полотнянка, пам’ятна українцям за участю у 17-річному віці у першому фестивалі “Червона рута” в Чернівцях у 1989 року.
