Варшава, 4 жовтня 2005 - Після розвалу помаранчевої команди Україна змушена буде шукати шляхів порозуміння з Москвою, вважають польські аналітики. Вони також звинувачують Захід, ЄС та США в анемічній поведінці щодо України. Після тривалої перерви Росія повертається на українську політичну сцену як важливий гравець. Однак польські експерти не упевнені, наскільки глибоким та тривалим буде прогнозоване зближення Росії та України, а також чи означає це, що Київ змушений буде відмовитися від прозахідної орієнтації.
Розкол у помарачевому таборі дозволив Росії повернутися на українську політичну сцену, вважає Богдан Цивінський, відомий польський історик та публіцист. Українські позиції послаблені: уряд Юлії Тимошенко залишив економіку країни майже в кризовому стані, а Росія тимчасом погрожує підвищити ціна на газ втричі.
Отож президент Ющенко буде змушений знайти компроміс з Кремлем, вважає польський історик, однак цей компроміс матиме тактичний характер і після певного часу Україна знову повернеться до активної прозахідної політики.
Роль Юлії Тимошенко в процесі розвалу табору помаранчевих Цивінський пояснює прикладом з польського минулого. Він каже, що завжди було так, що на території, де поширювалася імперська політика Москви, після моментів національного піднесення – як минулого року в Україні – обов’язково підніметься “п”ята колона”, яка компрометує досягнуте.
Ще критичніше про роль пані Тимошенко у розвалі помаранчевої команди висловлюється польський публіцист і політолог Єжи Марек Новаковський.
“Я припускаю, що Юлія Тимошенко завжди була елементом російської політики в Україні. Ви розумієте, я просто не довіряю людям, які торгували енергоносіями у союзі з росіянами. Це зрозуміло, що всі оліґархи, які доробилися величезних грошей, вони їх заробили на лінії Росія-Україна. Тому я не гадаю, що росіяни відмовляться від впливу на ситуацію в Україні, вони будуть це робити і використовуватимуть для цього зокрема людей, які великі гроші заробили на часом зовсім каламутних зв”язках з Росією”.
За невідрадний стан, у якому нині опинилася Україна, польські експерти також звинувачують Захід.
“Ставлення Європейського союзу до України - це похідне явище від стосунків на лінії ЄС- Росія. Отже в ситуації, коли Брюссель байдуже ставиться до України, то це означає, що це є все, що Європа може нині запропонувати Україні. Моя особиста оцінка такого ставлення дуже критична. Однак, коли я дивлюся реально на політику ЄС, мене не дивує, що ЄС не демонструє найменшої солідарності з Україною”.
Єжи Марек Новаковський, на відміну від пана Цивінського, не переконаний, що команда Ющенка зможе вийти з ситуації без вагомих поступок Москві. На його думку, це буде украй складно зробити, тому Польща, наголошує він, повинна зробити усе можливе, щоб Сполучені Штати та ЄС цікавилися Україною. Захід має активніше, ніж дотепер, підтримати процес перемін в Україні.
Коли йдеться про російське ставлення до постпомаранчевої України, то Новаковський стверджує, що на даний момент Росії йдеться не так про відновлення своїх впливів над Києвом, як про необхідність продемонструвати світові, що кольорові революції є неперспективними:
“Росіяни уже тривалий час лише тим і займаються, щоб довести, що кольорові революції не мають сенсу. Їм це уже майже вдалося в Кирґизстані, проблем якого Захід не хоче бачити. Проглядається, що зараз Кирґизстан уже достатньо чітко ведеться на московській мотузці. Це вийшло в Узбекистані шляхом придушення революції, те саме починає виходити в Україні. Для Польщі це надзвичайно застережлива інформація з якої треба негайно робити висновки”.
На думку Новаковського, поки що лише Грузія впевнено несе прапор своєї революції. Чому? Польський експерт має просте пояснення: з усіх країн, де відбулися революції на зміну влади, Захід (в тому випадку конкретно США) веде себе достатньо активно лише у Грузії.
Розкол у помарачевому таборі дозволив Росії повернутися на українську політичну сцену, вважає Богдан Цивінський, відомий польський історик та публіцист. Українські позиції послаблені: уряд Юлії Тимошенко залишив економіку країни майже в кризовому стані, а Росія тимчасом погрожує підвищити ціна на газ втричі.
Отож президент Ющенко буде змушений знайти компроміс з Кремлем, вважає польський історик, однак цей компроміс матиме тактичний характер і після певного часу Україна знову повернеться до активної прозахідної політики.
Роль Юлії Тимошенко в процесі розвалу табору помаранчевих Цивінський пояснює прикладом з польського минулого. Він каже, що завжди було так, що на території, де поширювалася імперська політика Москви, після моментів національного піднесення – як минулого року в Україні – обов’язково підніметься “п”ята колона”, яка компрометує досягнуте.
Ще критичніше про роль пані Тимошенко у розвалі помаранчевої команди висловлюється польський публіцист і політолог Єжи Марек Новаковський.
“Я припускаю, що Юлія Тимошенко завжди була елементом російської політики в Україні. Ви розумієте, я просто не довіряю людям, які торгували енергоносіями у союзі з росіянами. Це зрозуміло, що всі оліґархи, які доробилися величезних грошей, вони їх заробили на лінії Росія-Україна. Тому я не гадаю, що росіяни відмовляться від впливу на ситуацію в Україні, вони будуть це робити і використовуватимуть для цього зокрема людей, які великі гроші заробили на часом зовсім каламутних зв”язках з Росією”.
За невідрадний стан, у якому нині опинилася Україна, польські експерти також звинувачують Захід.
“Ставлення Європейського союзу до України - це похідне явище від стосунків на лінії ЄС- Росія. Отже в ситуації, коли Брюссель байдуже ставиться до України, то це означає, що це є все, що Європа може нині запропонувати Україні. Моя особиста оцінка такого ставлення дуже критична. Однак, коли я дивлюся реально на політику ЄС, мене не дивує, що ЄС не демонструє найменшої солідарності з Україною”.
Єжи Марек Новаковський, на відміну від пана Цивінського, не переконаний, що команда Ющенка зможе вийти з ситуації без вагомих поступок Москві. На його думку, це буде украй складно зробити, тому Польща, наголошує він, повинна зробити усе можливе, щоб Сполучені Штати та ЄС цікавилися Україною. Захід має активніше, ніж дотепер, підтримати процес перемін в Україні.
Коли йдеться про російське ставлення до постпомаранчевої України, то Новаковський стверджує, що на даний момент Росії йдеться не так про відновлення своїх впливів над Києвом, як про необхідність продемонструвати світові, що кольорові революції є неперспективними:
“Росіяни уже тривалий час лише тим і займаються, щоб довести, що кольорові революції не мають сенсу. Їм це уже майже вдалося в Кирґизстані, проблем якого Захід не хоче бачити. Проглядається, що зараз Кирґизстан уже достатньо чітко ведеться на московській мотузці. Це вийшло в Узбекистані шляхом придушення революції, те саме починає виходити в Україні. Для Польщі це надзвичайно застережлива інформація з якої треба негайно робити висновки”.
На думку Новаковського, поки що лише Грузія впевнено несе прапор своєї революції. Чому? Польський експерт має просте пояснення: з усіх країн, де відбулися революції на зміну влади, Захід (в тому випадку конкретно США) веде себе достатньо активно лише у Грузії.
