Київ, 1 листопада 2005 (RFE/RL) - Олександру Медведьку 50 років. Народився в Запорізькій області. Закінчив Харківський юридичний інститут. Працював заступником прокурора Луганської області і в органах прокуратури Донецької області. До Києва заступником генпрокурора приїхав у липні 2002 року.
Випадково, чи ні, але і перший генеральний прокурор України Віктор Шишкін, і тривалий час виконуючий обов‘язки Генерального Олег Литвак, і двічі генеральний Михайло Потебенько категорично відмовлялися коментувати пропозицію Президента. Лише Михайло Потебенько після тривалий вмовлянь зазначив, чомусь російською:
“Я считаю, что это не порядок. За этим судьба, за этим авторитет. Коль предложили, то надо уже выдерживать и пусть голосуют. А знаете, сегодня одного, завтра другого – это не порядок”.
Що ж відомо про діяльність Олександра Медведька?
Він, зокрема, опікувався гучною справою про смерть в лікарні швидкої допомоги колишнього УБОЗівця Ігоря Гончарова, якого звинувачували в організації банди “перевертнів”.
Розслідував Олександр Медведько і справу про вбивство журналіста Ігоря Олександрова. Ось що говорить про це журналіст Олега Єльцов, який нині здійснює журналістське розслідування цієї справи:
“Медведько особисто проводив слідчі дії з Вередюком, у перебігу яких Вередюк діаметрально змінив покази стосовно одягу потерпілого Олександрова. Зокрема, він згадав, що “потерпілий був не в костюмі та краватці, а в тенісці”. Повністю змінив прикмети людини, яка його підвозила і навів у відповідність напрямки ударів, які він наносив, і які підтверджуються на трупі. Як особисто Медведько, так і під його керівництвом, такі собі Пашков і Порунов проводили опізнання між водіями, які підвозили Вередюка до місця до місця злочину і обратно. А також самим Вередюком. Це є свідоцтвом фальсифікації розкриття вбивства Олександрова і участі Медведька в цьому”.
Олег Єльцов зазначив, що має й інші факти причетності Олександра Медведька до фальсифікацій, але вони потребують уточнення.
Проте, не усі так думають про діяльність кандидата на посаду генерального прокурора. Говорить голова парламентського комітету з питань судово-правової реформи Василь Онопенко:
“Це не зовсім логічно і послідовно, коли президент вранці представляє одну кандидатуру, а вже в обід говорить про іншу кандидатуру на посаду генерального прокурора. Це можна пояснити, що шукають прокурора не з точки зору вимог Конституції України, а можливо за якимись особистими якостями: особистої відданості, як це було і поки що є у нас в Україні. Якщо говорити про самого Медведка, то він професіонал. Я не помічав якихось пристрастей за ним, і це вже не погано. Тому мені здається, що це більш менш вдала кандидатура.”
Верховна Рада має затверджувати кандидатуру Генерального прокурора України в четвер. Якщо Президент, звичайно, не передумає.