Аудіозапис програми:
Київ, 15 червня 2006 року.
Ірина Біла: Вітаю всіх, хто о цій порі з радіо “Свобода”!
Алкоголізм подвоївся в Україні за останні роки, і, за офіційною статистикою, кількість хворих понад 700 тисяч осіб. Неофіційно залежних від алкоголю майже втричі більше.
Чи можна вважати алкоголізм в Україні епідемією, яка загрожує здоров''ю нації? Це проблема конкретної людини чи суспільства загалом? Про те, що штовхає людей в обійми “зеленого змія”, чи намагається їх звідти визволити держава, і піде мова в сьогоднішній програмі “Нова Україні”, яку підготувала І.Біла.
Вважається, що українці є нацією непитущих або, точніше, тих, хто завжди знав міру у спілкуванні із “зеленим змієм”. А до вживання алкоголю їх, мовляв, привчили деякі північні сусіди, які у такий спосіб проводили дозвілля, набиралися хоробрості перед загарбанням чужих територій і заодно зігрівалися в прохолодному кліматі.
Не вірить в алкогольне минуле українців і Президент Віктор Ющенко.
Ірина Біла: Українці ніколи не були пияками.
Ірина Біла: Утім, ставлення Глави держави до цієї проблеми почуємо дещо пізніше. А наразі Сергій Грабовський пропонує дізнатися, чи дійсно український люд цурався оковитої?
Сергій Грабовський: На Русі ще у часи язичництва повна чаша символізувала статок і добробут у домівці. За столом не випити кубок до дна, до останньої краплини вважалося виявом недоброзичливості. При цьому людині бажали, аби у її ворогів крові залишилося не більше, ніж у цій чаші.
Найпопулярнішим напоєм знаті був ставлений мед – з витримкою від 10 до 40 років. Простолюд пив ситний мед, брагу, пиво.
У ХV столітті на українських теренах відбулася велика горілчана революція. Спільно з поляками українці навчилися дистилювати спирт на основі зерна, а зі спирту продукувати “воду життя” – aqua vitae, вона ж оковита.
Це була справді революція, бо на Близькому Сході та у Західній Європі тоді вміли переганяти на спирт тільки виноградне вино. А з‘явилася горілка і змінилися як асортимент алкогольних напоїв, так і традиції пиття.
Ось які напої називає Іван Котляревський в “Енеїді” вже наприкінці ХVІІІ століття: горілка, брага, сивуха, слив’янка, мед, пиво, горілка калганка, варенуха, з імбером пінна горілка, мокруха, пінненька, пивце, сивушна, ренське з курдимоном та пиво чорнеє з лимоном, сикізка, деренівка і кримська вкусная дулівка, що там айвівкою зовуть, охтирський мед, пальонка, з стрючком горілка, ганусна, підпінок, чикилдиха і так далі.
Що стоїть за деякими назвами, зараз навіть етнографу важко сказати.
А десь із ХVІ століття горілка стає політичним знаряддям у руках усіх, хто прагнув тримати під контролем українські землі. Справа не тільки в цілеспрямованому споюванні населення, до якого часом вдавалися різного ґатунку окупанти.
Виробництво хмільних напоїв дає колосальні прибутки, і тому російські імператори та більшовицькі генсеки тримали виробництво алкоголю у державній монополії. А народ відповідав на це вдосконаленням самогонних апаратів і вживанням найфантастичнішої сировини для перегонки.
Ірина Біла: Утім, знавець давньоруських письмових пам’яток, професор Василь Яременко все ж переконаний, що українці ще з часів Київської Русі вживали хмільні напої лише з метою “усладитися”, а не “насититися”, як це робили ті ж самі північні сусіди.
Його думкою цікавилася Ірина Перешило.
Ірина Перешило: Василю Васильовичу, якими були давні традиції споживання хмільних напоїв в Україні?
Василь Яременко: Коли говорити про традицію, то треба звертатися до нашої мови. Народ себе зберігає в слові.
Старослов’янське слово “насладітєся” і “наситітєся”. Виголошуючи побажання (це солодкі слова), для цього вживали напої.
В усіх кодексах, які до нас дійшли судові, немає статей, які б карали за п’янство.
Ірина Перешило: Чому? Воно не було надужитковим?
Василь Яременко: Не було надужитковим.
Ірина Перешило: Чи завжди вживання хмільного обмежувалося?
Василь Яременко: Коли глянеш у той найдавніший пласт фольклору, то на різних землях Руської імперії були різні традиції. Скажімо, той елемент, який виїжджав з Києва у північні райони, він користувався іншим.
Билини про Ваську Буслаєва, такого “удальца”, який зібрав дружину з тих, “кто хочєт піть і есть із готового”. Тобто, які самі не виробляли, а які грабунком добували і випивали. Причому ці північні райони колонізувалися, і туди йшов елемент рухливий, войовничий і осідав там. Це й виробило традицію північну, де не насолоджувалися напоями, а “насищаліся”.
В українській мові навіть пізнішого часу немає такого вислову, як “спіртоводочниє кушанія”. У північного нашого сусіда є. Ці два слова, які я назвав на початку, й говорять про дві традиції, які складалася на півночі і в метрополії, тобто в Києві.
Зміни йшли тоді, коли українські землі ввійшли в склад Російської імперії. Тоді й пішла деморалізація і поширення п’янства. Це вже 18 століття. І йде аж до сьогоднішнього дня.
Ірина Біла: Папа Римський Іван Павло ІІ стверджував, що "фундаментом залежності від алкоголю є на загал екзистенційна пустка, спричинена браком моральних цінностей, а також недовірою до себе та до інших людей і врешті в сенс життя”.
Схоже, що недовіра до себе особливо активно зростає на селі. Надто ж серед молоді, яка потерпає від безробіття, нестачі розваг, а відтак частенько зазирає до пляшки.
Як часто? Цікавилася Наталка Коваленко.
Наталка Коваленко: Пити горілку у селі Бобрівник на Полтавщині починають вже з років 15. У місцевому барі і серед тижня, і на вихідні щовечора збирається молодь. Тут це одне із найпопулярніших місць відпочинку.
Розповідає 25-річна Яніна.
Яніна: Ми йдемо в магазин. В магазині обов’язково треба щось купити. Не буде ж ти сидіти з “Джусом”. Це ж не престижно. А так, що 1,10 грн. коштує “Джус” сільський, а що пляшка пива. А там ще й самогоночки хтось піднесе.
Наталка Коваленко: 50 грамів на розлив – 1 гривня, 100 грамів – 2. Зараз якраз 15-річні хлопці замовляють собі по 100-150 грамів найдешевшої горілочки. Кажуть, що п’ють для настрою.
У сільський клуб на танці йдуть вже після розпитої пляшки, а то й другої. Продавець Олена знає те, хто і скільки п’є. Однак говорити боїться. Щоправда, вона теж полюбляє випити під гарну закуску.
Олена: Дуже. Хто з горя, а хто так п’є.
Наталка Коваленко: Святославу 22 роки. Він дуже переймається алкоголізмом своїх односельчан.
Святослав: Воно вже, мабуть, у звичку увійшло. До 20 років у їхній крові, крові взагалі немає, один спирт.
Наталка Коваленко: Хоча повеселитися зайвий раз не відмовляється.
Святослав: Пляшка на двох і гарна компанія.
Наталка Коваленко: Ніяких культурних програм без 100 грам тут не буває.
Ірина Біла: Впливає на захоплення людей, особливо молоді хмільними напоями і реклама. З рекламою алкоголю ми стикаємося повсякчас: вмикаючи телевізор, гортаючи популярні журнали, їдучи містом.
Особливо ревно старається телебачення. Численні ролики наполегливо переконують, що вживання спиртного – це неодмінний атрибут мужнього успішного чоловіка, спокусливої красуні та й взагалі стильної сучасної особистості.
Наслідками такої реклами вивчала Інна Набока.
Інна Набока: На думку фахівців, реклама спиртного є серйозним чинником алкоголізації населення. Недаремно на неї витрачаються такі шалені гроші: сім кампаній виробників алкоголю входять до сотні найбільших рекламодавців світу.
Видатки українських кампаній, звичайно, скромніші, але з огляду на розцінки на рекламу на вітчизняних телеканалах також чималі.
Втім, сюди ходить не лише пряма реклама, а й спонсорування спортивних і культурних заходів, продаж виробів зі символікою алкогольних брендів, використання в рекламі кумирів молоді.
Видається дивним, що практично всі спортивні передачі на нашому ТБ, включно з нинішнім чемпіонатом світу з футболу, спонсорують виробники якщо не горілки, то в кращому випадку пива.
До речі, реклама пива та різноманітних слабоалкогольних напоїв зовсім не така невинна річ як може здатися на перший погляд. Саме ці легкі напої привчають до алкоголю молодь, а пивний алкоголізм давно турбує медиків.
Занепокоєння викликає і те, як виконується досить таки ліберальний Закон України “Про рекламу”. Зокрема, ті його норми, що забороняють рекламу алкоголю на радіо і телебачення з 6 до 23-ої години, зображення процесу вживання спиртного, рекламу в транспорті.
Останнім часом можна почути думку, що реклама алкоголю не впливає на збільшення його вживання і пов’язані з цим проблеми. Це всього лише прояв конкуренції між його виробниками.
Але це не так. Дослідження показали, що в тих країнах, де заборонена реклама алкоголю, його вживання нижче на 16%, а автомобільних аварій на 10% менше, ніж там, де така реклама дозволена.
Особливо реклама алкоголю впливає на молодих людей у віці від 15 до 26 років. “Вона приваблює підлітків і молодь, оскільки відображає стиль життя і образи, що відповідають їхнім соціальним установкам,” - вважають психологи. Молодим людям навіюється переконання, що спиртне допоможе їм стати успішними, популярними, знайти друзів, гарно розважитись.
Тому багатьом досить слушною видається пропозиція заборонити рекламу алкоголю. Така заборона, за даними ВООЗ, може знизити його споживання на 5-8%, що відповідно приведе і до зменшення нещасних випадків, кримінальних злочинів і самогубств.
Ірина Біла: Смертність серед дітей, батьки яких алкоголіки, в 5 разів вища. А розумова відсталість перевищує 60%.
У підлітків з різними формами психічної патології алкоголізм батьків встановлено у більшої половини. У переважної більшості жінок, що мають чоловіків алкоголіків, виявлено різноманітні психічні відхилення, а 30% з них перебували на лікуванні у психіатричних лікарнях.
Які ж іще наслідки вживання алкоголю? Відповідає головний нарколог України Анатолій Вієвський.
Анатолій Вієвський: Головні наслідки вживання алкоголю негативні. Вони заключаються в травмах, злочинах, ДТП з відповідним результатом, з проблемами на робочому місці, сімейні конфлікти і так далі.
Сотні тисяч людей так чи інакше мають алкогольні проблеми чи пов’язані з алкоголем. Це дуже відчутно для країни з населення в майже 47 мільйонів.
Ірина Біла: Утім, навіть ця цифра продовжує зменшуватися. І не в останню чергу через проблему алкоголізму в Україні. Хоча, все ще можна змінити на краще, – переконаний Президент України Віктор Ющенко.
Віктор Ющенко: Я закликаю усіх українців позбутися паління, обмежити споживання алкогольних напоїв. Від цього виграють і ваші родини, і суспільство.
Нас має бути 52 мільйони, а можливо, навіть і більше.
Ірина Біла: Цим закликом пропоную поставити крапку в сьогоднішній програмі “Нова Україна”, яку підготувала і провела Ірина Біла.
Хоча все ж не можу втриматися, аби не згадати вислів Френсіса Бекона, що жодні напасті і злочини не знищують стільки народу і народного добра, як п’янство та алкоголізм. То ж шануймося!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 15 червня 2006 року.
Алкоголізм подвоївся в Україні за останні роки, і, за офіційною статистикою, кількість хворих понад 700 тисяч осіб. Неофіційно залежних від алкоголю майже втричі більше.
Чи можна вважати алкоголізм в Україні епідемією, яка загрожує здоров''ю нації? Це проблема конкретної людини чи суспільства загалом? Про те, що штовхає людей в обійми “зеленого змія”, чи намагається їх звідти визволити держава, і піде мова в сьогоднішній програмі “Нова Україні”, яку підготувала І.Біла.
Вважається, що українці є нацією непитущих або, точніше, тих, хто завжди знав міру у спілкуванні із “зеленим змієм”. А до вживання алкоголю їх, мовляв, привчили деякі північні сусіди, які у такий спосіб проводили дозвілля, набиралися хоробрості перед загарбанням чужих територій і заодно зігрівалися в прохолодному кліматі.
Не вірить в алкогольне минуле українців і Президент Віктор Ющенко.
Ірина Біла: Українці ніколи не були пияками.
Ірина Біла: Утім, ставлення Глави держави до цієї проблеми почуємо дещо пізніше. А наразі Сергій Грабовський пропонує дізнатися, чи дійсно український люд цурався оковитої?
Сергій Грабовський: На Русі ще у часи язичництва повна чаша символізувала статок і добробут у домівці. За столом не випити кубок до дна, до останньої краплини вважалося виявом недоброзичливості. При цьому людині бажали, аби у її ворогів крові залишилося не більше, ніж у цій чаші.
Найпопулярнішим напоєм знаті був ставлений мед – з витримкою від 10 до 40 років. Простолюд пив ситний мед, брагу, пиво.
У ХV столітті на українських теренах відбулася велика горілчана революція. Спільно з поляками українці навчилися дистилювати спирт на основі зерна, а зі спирту продукувати “воду життя” – aqua vitae, вона ж оковита.
Це була справді революція, бо на Близькому Сході та у Західній Європі тоді вміли переганяти на спирт тільки виноградне вино. А з‘явилася горілка і змінилися як асортимент алкогольних напоїв, так і традиції пиття.
Ось які напої називає Іван Котляревський в “Енеїді” вже наприкінці ХVІІІ століття: горілка, брага, сивуха, слив’янка, мед, пиво, горілка калганка, варенуха, з імбером пінна горілка, мокруха, пінненька, пивце, сивушна, ренське з курдимоном та пиво чорнеє з лимоном, сикізка, деренівка і кримська вкусная дулівка, що там айвівкою зовуть, охтирський мед, пальонка, з стрючком горілка, ганусна, підпінок, чикилдиха і так далі.
Що стоїть за деякими назвами, зараз навіть етнографу важко сказати.
А десь із ХVІ століття горілка стає політичним знаряддям у руках усіх, хто прагнув тримати під контролем українські землі. Справа не тільки в цілеспрямованому споюванні населення, до якого часом вдавалися різного ґатунку окупанти.
Виробництво хмільних напоїв дає колосальні прибутки, і тому російські імператори та більшовицькі генсеки тримали виробництво алкоголю у державній монополії. А народ відповідав на це вдосконаленням самогонних апаратів і вживанням найфантастичнішої сировини для перегонки.
Ірина Біла: Утім, знавець давньоруських письмових пам’яток, професор Василь Яременко все ж переконаний, що українці ще з часів Київської Русі вживали хмільні напої лише з метою “усладитися”, а не “насититися”, як це робили ті ж самі північні сусіди.
Його думкою цікавилася Ірина Перешило.
Ірина Перешило: Василю Васильовичу, якими були давні традиції споживання хмільних напоїв в Україні?
Василь Яременко: Коли говорити про традицію, то треба звертатися до нашої мови. Народ себе зберігає в слові.
Старослов’янське слово “насладітєся” і “наситітєся”. Виголошуючи побажання (це солодкі слова), для цього вживали напої.
В усіх кодексах, які до нас дійшли судові, немає статей, які б карали за п’янство.
Ірина Перешило: Чому? Воно не було надужитковим?
Василь Яременко: Не було надужитковим.
Ірина Перешило: Чи завжди вживання хмільного обмежувалося?
Василь Яременко: Коли глянеш у той найдавніший пласт фольклору, то на різних землях Руської імперії були різні традиції. Скажімо, той елемент, який виїжджав з Києва у північні райони, він користувався іншим.
Билини про Ваську Буслаєва, такого “удальца”, який зібрав дружину з тих, “кто хочєт піть і есть із готового”. Тобто, які самі не виробляли, а які грабунком добували і випивали. Причому ці північні райони колонізувалися, і туди йшов елемент рухливий, войовничий і осідав там. Це й виробило традицію північну, де не насолоджувалися напоями, а “насищаліся”.
В українській мові навіть пізнішого часу немає такого вислову, як “спіртоводочниє кушанія”. У північного нашого сусіда є. Ці два слова, які я назвав на початку, й говорять про дві традиції, які складалася на півночі і в метрополії, тобто в Києві.
Зміни йшли тоді, коли українські землі ввійшли в склад Російської імперії. Тоді й пішла деморалізація і поширення п’янства. Це вже 18 століття. І йде аж до сьогоднішнього дня.
Ірина Біла: Папа Римський Іван Павло ІІ стверджував, що "фундаментом залежності від алкоголю є на загал екзистенційна пустка, спричинена браком моральних цінностей, а також недовірою до себе та до інших людей і врешті в сенс життя”.
Схоже, що недовіра до себе особливо активно зростає на селі. Надто ж серед молоді, яка потерпає від безробіття, нестачі розваг, а відтак частенько зазирає до пляшки.
Як часто? Цікавилася Наталка Коваленко.
Наталка Коваленко: Пити горілку у селі Бобрівник на Полтавщині починають вже з років 15. У місцевому барі і серед тижня, і на вихідні щовечора збирається молодь. Тут це одне із найпопулярніших місць відпочинку.
Розповідає 25-річна Яніна.
Яніна: Ми йдемо в магазин. В магазині обов’язково треба щось купити. Не буде ж ти сидіти з “Джусом”. Це ж не престижно. А так, що 1,10 грн. коштує “Джус” сільський, а що пляшка пива. А там ще й самогоночки хтось піднесе.
Наталка Коваленко: 50 грамів на розлив – 1 гривня, 100 грамів – 2. Зараз якраз 15-річні хлопці замовляють собі по 100-150 грамів найдешевшої горілочки. Кажуть, що п’ють для настрою.
У сільський клуб на танці йдуть вже після розпитої пляшки, а то й другої. Продавець Олена знає те, хто і скільки п’є. Однак говорити боїться. Щоправда, вона теж полюбляє випити під гарну закуску.
Олена: Дуже. Хто з горя, а хто так п’є.
Наталка Коваленко: Святославу 22 роки. Він дуже переймається алкоголізмом своїх односельчан.
Святослав: Воно вже, мабуть, у звичку увійшло. До 20 років у їхній крові, крові взагалі немає, один спирт.
Наталка Коваленко: Хоча повеселитися зайвий раз не відмовляється.
Святослав: Пляшка на двох і гарна компанія.
Наталка Коваленко: Ніяких культурних програм без 100 грам тут не буває.
Ірина Біла: Впливає на захоплення людей, особливо молоді хмільними напоями і реклама. З рекламою алкоголю ми стикаємося повсякчас: вмикаючи телевізор, гортаючи популярні журнали, їдучи містом.
Особливо ревно старається телебачення. Численні ролики наполегливо переконують, що вживання спиртного – це неодмінний атрибут мужнього успішного чоловіка, спокусливої красуні та й взагалі стильної сучасної особистості.
Наслідками такої реклами вивчала Інна Набока.
Інна Набока: На думку фахівців, реклама спиртного є серйозним чинником алкоголізації населення. Недаремно на неї витрачаються такі шалені гроші: сім кампаній виробників алкоголю входять до сотні найбільших рекламодавців світу.
Видатки українських кампаній, звичайно, скромніші, але з огляду на розцінки на рекламу на вітчизняних телеканалах також чималі.
Втім, сюди ходить не лише пряма реклама, а й спонсорування спортивних і культурних заходів, продаж виробів зі символікою алкогольних брендів, використання в рекламі кумирів молоді.
Видається дивним, що практично всі спортивні передачі на нашому ТБ, включно з нинішнім чемпіонатом світу з футболу, спонсорують виробники якщо не горілки, то в кращому випадку пива.
До речі, реклама пива та різноманітних слабоалкогольних напоїв зовсім не така невинна річ як може здатися на перший погляд. Саме ці легкі напої привчають до алкоголю молодь, а пивний алкоголізм давно турбує медиків.
Занепокоєння викликає і те, як виконується досить таки ліберальний Закон України “Про рекламу”. Зокрема, ті його норми, що забороняють рекламу алкоголю на радіо і телебачення з 6 до 23-ої години, зображення процесу вживання спиртного, рекламу в транспорті.
Останнім часом можна почути думку, що реклама алкоголю не впливає на збільшення його вживання і пов’язані з цим проблеми. Це всього лише прояв конкуренції між його виробниками.
Але це не так. Дослідження показали, що в тих країнах, де заборонена реклама алкоголю, його вживання нижче на 16%, а автомобільних аварій на 10% менше, ніж там, де така реклама дозволена.
Особливо реклама алкоголю впливає на молодих людей у віці від 15 до 26 років. “Вона приваблює підлітків і молодь, оскільки відображає стиль життя і образи, що відповідають їхнім соціальним установкам,” - вважають психологи. Молодим людям навіюється переконання, що спиртне допоможе їм стати успішними, популярними, знайти друзів, гарно розважитись.
Тому багатьом досить слушною видається пропозиція заборонити рекламу алкоголю. Така заборона, за даними ВООЗ, може знизити його споживання на 5-8%, що відповідно приведе і до зменшення нещасних випадків, кримінальних злочинів і самогубств.
Ірина Біла: Смертність серед дітей, батьки яких алкоголіки, в 5 разів вища. А розумова відсталість перевищує 60%.
У підлітків з різними формами психічної патології алкоголізм батьків встановлено у більшої половини. У переважної більшості жінок, що мають чоловіків алкоголіків, виявлено різноманітні психічні відхилення, а 30% з них перебували на лікуванні у психіатричних лікарнях.
Які ж іще наслідки вживання алкоголю? Відповідає головний нарколог України Анатолій Вієвський.
Анатолій Вієвський: Головні наслідки вживання алкоголю негативні. Вони заключаються в травмах, злочинах, ДТП з відповідним результатом, з проблемами на робочому місці, сімейні конфлікти і так далі.
Сотні тисяч людей так чи інакше мають алкогольні проблеми чи пов’язані з алкоголем. Це дуже відчутно для країни з населення в майже 47 мільйонів.
Ірина Біла: Утім, навіть ця цифра продовжує зменшуватися. І не в останню чергу через проблему алкоголізму в Україні. Хоча, все ще можна змінити на краще, – переконаний Президент України Віктор Ющенко.
Віктор Ющенко: Я закликаю усіх українців позбутися паління, обмежити споживання алкогольних напоїв. Від цього виграють і ваші родини, і суспільство.
Нас має бути 52 мільйони, а можливо, навіть і більше.
Ірина Біла: Цим закликом пропоную поставити крапку в сьогоднішній програмі “Нова Україна”, яку підготувала і провела Ірина Біла.
Хоча все ж не можу втриматися, аби не згадати вислів Френсіса Бекона, що жодні напасті і злочини не знищують стільки народу і народного добра, як п’янство та алкоголізм. То ж шануймося!
Говорить радіо “Свобода”!
