Гості Свободи: народний депутат України Василь Сільченко (СПУ, секретар Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин) та голова Асоціації фермерів України Іван Томич.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Кирило Булкін: Осінь 2006-го року принесла чимало турбот українським аграріям. Серед найсерйозніших –
Ведучий: Кирило Булкін
несприятливий для сільськогосподарських виробників бюджет-2007, рішення уряду про ліцензування експорту зерна, що спричинило перевантаження портів і елеваторів, та інші.
Як можна розв’язати ці проблеми? Що чекає на український АПК наступного року? Спробуємо з’ясувати це в нашій розмові.
А перш за все я хочу запитати наших гостей: чи не надто безапеляційно для вас звучить назва нашої теми? Чи є криза в агропромисловому комплексі України доконаним фактом, чи ви б оцінили ситуацію якось м’якше, оптимістичніше? Василь Сільченко: Вважаю, що на сьогоднішній день зарано говорити про кризу в цілому як явище.
Проте кризові моменти в сільському господарстві справді сьогодні спостерігаються. Це передусім ситуація на зерновому ринку України, цінова політика в галузі тваринницької продукції, безумовно стрімке зростання цін на енергоносії, яке серйозно вплинуло на хід всього комплексу осінньо-польових робіт, а також, звичайно, і ті проблеми, які виникають при ухваленні бюджету на 2007 рік.
Проте бюджет буде лише розглядатися в першому читанні. Вже є відпрацьована позиція більшості комітетів ВР, є позиція Міністерства аграрної політики. Я сподіваюся на те, що і в цьому питанні можна буде скорегувати курс уряду на наступний рік.
Іван Томич: Перш за все у реальній ситуації працюють українські фермери, сільськогосподарські товаровиробники.
Оцінюючи їхні економічні обставини, можна засвідчити, що мова не йде про моментну кризу, мова йде про затяжну кризу, в якій опинилося українське село. Мається на увазі і виробнича сфера, і соціальний розвиток нашої сільської місцевості. Безумовно, що це проблема декількох останніх десятиліть.
Але проблематичним постає те, що 2007 рік через бюджетну політику, яка представлена у ВР, через реалізацію тієї законодавчої бази, яка сьогодні є, прийнята, її реалізації, виходу непомітно. Непомітно те, що український селянин буде жити краще, і його добробут буде зростати: середня заробітна плата так і залишиться найнижчою серед всіх, безгрошів’я, бездоріжжя будуть основними факторами, присутніми в житті і в умовах виробництва сільськогосподарської продукції на 2007 рік. Якщо буде, безумовно, ухвалений такий бюджет.
Найбільш проблематичні підвалини закладаються всупереч бюджетному кодексу. Це зміна податкової політики на 2007 рік, що означає, що з кожної кишені виробника українського виймається 4,5 мільярди гривень, це означає те, що до найнижчої зарплати відрахування в 2,5 рази до Пенсійного фонду зростають, і цілий ряд інших факторів, зокрема і розвиток наших прекрасних українських садів, виноградників, хмелярства.
Іншими словами: перспектива через такий бюджет для українського села – це буде черговий удар по українському селу.
- Що можна зробити, щоб уникнути цих загроз?
Іван Томич: Цілком зрозуміло, що спільними зусиллями можна долати ті проблеми, які нагромадилися у житті українського селянина. Це завдання архіважливе і надто непросте. Одномоментно його вирішити неможливо. На жаль.
Перш за все для розв’язання цієї схеми необхідне врахування позицій тих людей, які працюють, які добре знають ситуацію у реальних умовах у будь-якому регіоні України. Це стосується чи напрямку зернового господарства, чи це тваринницька продукція, чи овочівництво, садівництво.
Якраз такі галузеві громадські об’єднання і можуть представляти, враховуючи потреби їх членів, своє бачення механізмів розв’язання, покращення ситуації в цілому розвитку українського...
- Представляти через які механізми?
Іван Томич: Механізми ці передбачені рядом законів прийнятих, що стосується українського села.
Але, на жаль, закон про професійні громадські об’єднання, який був ухвалений у першому читанні, який потребував серйозного доопрацювання, сьогодні немає його на виході, тобто як закону України. Це є теж серйозною проблемою.
І інша є серйозна проблема, що (я ж в громадському русі 16 років, то можу добре порівнювати всі уряди, починаючи з Фокіна і завершуючи сьогоднішнім приходом Януковича) діалогу громадськості зі владою майже немає. Останнім часом намагання донести – з тим, щоб упередити, розв’язати проблеми, які є, –залишаються, на жаль, глухою стіною.
Я думаю, що це корінь всіх проблем до виходу з кризи в першу чергу українського села.
- Пане Сільченко, що буде ВРУ робити? Ви вже говорили про те, що будете боротися за зміни до бюджету. Як Ви це собі уявляєте? Яка, власне, мета? Яким Ви хотіли б бачити бюджет?
Василь Сільченко: Передусім я не погодився б із моїм співрозмовником, з думкою про те, що нинішній уряд не розуміє проблем села і не приділяє йому тієї уваги, яка потрібна для села.
- Але ж проект бюджету-2007...
Василь Сільченко: Проектом бюджету-2007 передбачене збільшене фінансування – це понад 2 мільярди гривень.
- А зменшення фондів кредитування?
Василь Сільченко: В тому, що закінчується дія пільгового оподаткування сільськогосподарських виробників з 1 січня, то це справді виникла проблема.
На нараді за участю віце-прем’єр-міністра Микола Азарова та говори ВРУ розглядалося це проблемне питання і було зроблено оцінку ролі пільгового оподаткування для розвитку сільськогосподарського виробництва. Не дивлячись на його позитивні фактори, все-таки на пільговому оподаткуванні більше всього (і на цьому наголошувалося) наживалися посередники. Нам же потрібна підтримка виробника реального, конкретного, того виробника, який працює на землі, який працює в селі. Це перший момент.
Тому негативні наслідки треба міняти і треба змінювати систему оподаткування. Це зрозуміло усім: і виробничникам, і тим, хто представляє сьогодні урядову частину цього проекту.
З іншої сторони, запропонований Кабміном в системі оподаткування спеціальний режим оподаткування не знижує сьогодні податковий тиск на виробника, а, навпаки, збільшує.
Ми кілька днів тому проводили прес-конференцію в УНІАНі з приводу ситуації, яка склалася на молочному ринку в Україні, особливо із-за вкрай низької ціни на молоко. Відміна податку на 20% головним фондом дотацій на молоко...
- А все ж таки, що можуть зробити парламентарі, щоб у наступному році АПК...?
Василь Сільченко: Передусім ми добиваємося 1,5 – 3 мільярди додаткових виділити на сільське господарство. Тим більше, що Президентом Ющенком оголошений нинішній рік роком села, де чітко і ясно вказано про те, що 10% витратної частини бюджету повинно йти на його фінансування. Ми поки що добилися лише 6%. Хоча, звичайно, це 2% додаткових у порівняні з попередніми роками. І це той позитив, якого ми сьогодні добилися.
Друге. Серед політичних сил, представлених в парламенті, зріє думка про необхідність створення потужного аграрного лобі, яке буде захищати свої позиції у ВР.
На сьогоднішній день вже є понад 20 підписів депутатів різних політичних сил з тим, щоб ми могли захистити аграрний сектор економіки, виходячи із позицій всіх політичних сил.
Іван Томич: Я хотів би просто уточнити питання, яке ставлять громадські організації. Це питання діалогу. Не йде звинувачення уряду у всіх бідах. А основне питання діалогу – як разом вирішувати ті проблеми, які є. Ми не хочемо бути осторонь.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Кирило Булкін: Осінь 2006-го року принесла чимало турбот українським аграріям. Серед найсерйозніших –
Ведучий: Кирило БулкінЯк можна розв’язати ці проблеми? Що чекає на український АПК наступного року? Спробуємо з’ясувати це в нашій розмові.
А перш за все я хочу запитати наших гостей: чи не надто безапеляційно для вас звучить назва нашої теми? Чи є криза в агропромисловому комплексі України доконаним фактом, чи ви б оцінили ситуацію якось м’якше, оптимістичніше? Василь Сільченко: Вважаю, що на сьогоднішній день зарано говорити про кризу в цілому як явище.
Проте кризові моменти в сільському господарстві справді сьогодні спостерігаються. Це передусім ситуація на зерновому ринку України, цінова політика в галузі тваринницької продукції, безумовно стрімке зростання цін на енергоносії, яке серйозно вплинуло на хід всього комплексу осінньо-польових робіт, а також, звичайно, і ті проблеми, які виникають при ухваленні бюджету на 2007 рік.
Проте бюджет буде лише розглядатися в першому читанні. Вже є відпрацьована позиція більшості комітетів ВР, є позиція Міністерства аграрної політики. Я сподіваюся на те, що і в цьому питанні можна буде скорегувати курс уряду на наступний рік.
Іван Томич: Перш за все у реальній ситуації працюють українські фермери, сільськогосподарські товаровиробники.
Оцінюючи їхні економічні обставини, можна засвідчити, що мова не йде про моментну кризу, мова йде про затяжну кризу, в якій опинилося українське село. Мається на увазі і виробнича сфера, і соціальний розвиток нашої сільської місцевості. Безумовно, що це проблема декількох останніх десятиліть.
Але проблематичним постає те, що 2007 рік через бюджетну політику, яка представлена у ВР, через реалізацію тієї законодавчої бази, яка сьогодні є, прийнята, її реалізації, виходу непомітно. Непомітно те, що український селянин буде жити краще, і його добробут буде зростати: середня заробітна плата так і залишиться найнижчою серед всіх, безгрошів’я, бездоріжжя будуть основними факторами, присутніми в житті і в умовах виробництва сільськогосподарської продукції на 2007 рік. Якщо буде, безумовно, ухвалений такий бюджет.
Найбільш проблематичні підвалини закладаються всупереч бюджетному кодексу. Це зміна податкової політики на 2007 рік, що означає, що з кожної кишені виробника українського виймається 4,5 мільярди гривень, це означає те, що до найнижчої зарплати відрахування в 2,5 рази до Пенсійного фонду зростають, і цілий ряд інших факторів, зокрема і розвиток наших прекрасних українських садів, виноградників, хмелярства.
Іншими словами: перспектива через такий бюджет для українського села – це буде черговий удар по українському селу.
- Що можна зробити, щоб уникнути цих загроз?
Іван Томич: Цілком зрозуміло, що спільними зусиллями можна долати ті проблеми, які нагромадилися у житті українського селянина. Це завдання архіважливе і надто непросте. Одномоментно його вирішити неможливо. На жаль.
Перш за все для розв’язання цієї схеми необхідне врахування позицій тих людей, які працюють, які добре знають ситуацію у реальних умовах у будь-якому регіоні України. Це стосується чи напрямку зернового господарства, чи це тваринницька продукція, чи овочівництво, садівництво.
Якраз такі галузеві громадські об’єднання і можуть представляти, враховуючи потреби їх членів, своє бачення механізмів розв’язання, покращення ситуації в цілому розвитку українського...
- Представляти через які механізми?
Іван Томич: Механізми ці передбачені рядом законів прийнятих, що стосується українського села.
Але, на жаль, закон про професійні громадські об’єднання, який був ухвалений у першому читанні, який потребував серйозного доопрацювання, сьогодні немає його на виході, тобто як закону України. Це є теж серйозною проблемою.
І інша є серйозна проблема, що (я ж в громадському русі 16 років, то можу добре порівнювати всі уряди, починаючи з Фокіна і завершуючи сьогоднішнім приходом Януковича) діалогу громадськості зі владою майже немає. Останнім часом намагання донести – з тим, щоб упередити, розв’язати проблеми, які є, –залишаються, на жаль, глухою стіною.
Я думаю, що це корінь всіх проблем до виходу з кризи в першу чергу українського села.
- Пане Сільченко, що буде ВРУ робити? Ви вже говорили про те, що будете боротися за зміни до бюджету. Як Ви це собі уявляєте? Яка, власне, мета? Яким Ви хотіли б бачити бюджет?
Василь Сільченко: Передусім я не погодився б із моїм співрозмовником, з думкою про те, що нинішній уряд не розуміє проблем села і не приділяє йому тієї уваги, яка потрібна для села.
- Але ж проект бюджету-2007...
Василь Сільченко: Проектом бюджету-2007 передбачене збільшене фінансування – це понад 2 мільярди гривень.
- А зменшення фондів кредитування?
Василь Сільченко: В тому, що закінчується дія пільгового оподаткування сільськогосподарських виробників з 1 січня, то це справді виникла проблема.
На нараді за участю віце-прем’єр-міністра Микола Азарова та говори ВРУ розглядалося це проблемне питання і було зроблено оцінку ролі пільгового оподаткування для розвитку сільськогосподарського виробництва. Не дивлячись на його позитивні фактори, все-таки на пільговому оподаткуванні більше всього (і на цьому наголошувалося) наживалися посередники. Нам же потрібна підтримка виробника реального, конкретного, того виробника, який працює на землі, який працює в селі. Це перший момент.
Тому негативні наслідки треба міняти і треба змінювати систему оподаткування. Це зрозуміло усім: і виробничникам, і тим, хто представляє сьогодні урядову частину цього проекту.
З іншої сторони, запропонований Кабміном в системі оподаткування спеціальний режим оподаткування не знижує сьогодні податковий тиск на виробника, а, навпаки, збільшує.
Ми кілька днів тому проводили прес-конференцію в УНІАНі з приводу ситуації, яка склалася на молочному ринку в Україні, особливо із-за вкрай низької ціни на молоко. Відміна податку на 20% головним фондом дотацій на молоко...
- А все ж таки, що можуть зробити парламентарі, щоб у наступному році АПК...?
Василь Сільченко: Передусім ми добиваємося 1,5 – 3 мільярди додаткових виділити на сільське господарство. Тим більше, що Президентом Ющенком оголошений нинішній рік роком села, де чітко і ясно вказано про те, що 10% витратної частини бюджету повинно йти на його фінансування. Ми поки що добилися лише 6%. Хоча, звичайно, це 2% додаткових у порівняні з попередніми роками. І це той позитив, якого ми сьогодні добилися.
Друге. Серед політичних сил, представлених в парламенті, зріє думка про необхідність створення потужного аграрного лобі, яке буде захищати свої позиції у ВР.
На сьогоднішній день вже є понад 20 підписів депутатів різних політичних сил з тим, щоб ми могли захистити аграрний сектор економіки, виходячи із позицій всіх політичних сил.
Іван Томич: Я хотів би просто уточнити питання, яке ставлять громадські організації. Це питання діалогу. Не йде звинувачення уряду у всіх бідах. А основне питання діалогу – як разом вирішувати ті проблеми, які є. Ми не хочемо бути осторонь.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
