Доступність посилання

ТОП новини

Зв’язок політики, бізнесу й криміналу: повернення у початок 90-х?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучі: Кирило Булкін, Юлія Жмакіна
Гості Свободи: журналісти Станіслав Речинський та Володимир Бойко.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: Убитого просто у дворі Святошинського суду міста Києва Максима Курочкіна пов’язували з бізнесом, криміналом і політикою. Тому вчорашній резонансний злочин спонукує ще раз замислитись над зв’язком між цими трьома “китами”, на яких значною мірою, на жаль, тримається життя пострадянських країн і, зокрема, України.

Юлія Жмакіна: Чому в Україні 2007 року стало можливе таке зухвале вбивство у суді?

Станіслав Речинський: На мій погляд, перш за все, що у нас немає правоохоронних органів. Тобто, ніхто в країні не знав, що Курочкіна будуть вбивати, хоча вже вбили його чотирьох компаньйонів. Ніхто не знав, що в Україні є такі зараз кілери, які можуть з рушниці прицільно вбивати на великій відстані.

Тобто, правоохоронні органи не мають ні очей, ні вух, ні волі до протидії цій злочинності. Володимир Бойко: На мій погляд, проблема трішечки глибша.

Передусім в Україні немає правової системи, тобто інституту державного, який розв’язує суперечки між громадянами, між громадянами і державою.

Якщо виникають конфлікти, наприклад, у бізнесі, то що робити підприємцеві, бізнесмену, навіть хай олігархові? Звертатися до суду? В наші продажні суди, перепрошую, можна з одного боку занести гроші, з іншого боку занести гроші, але якщо навіть судове рішення буде винесене, воно не буде виконуватися.

Відсутність саме правової системи, тобто механізму розв’язання конфліктів легальними, цивілізованими способами, і призводить до того, що люди змушені братися за зброю.

Причому Курочкін – це ж верхівка айсберга, а скільки відбувається таких вбивств щодня, про які ми не говоримо через їхню, начебто, непомітність чи, начебто, нерезонансність, але це дуже небезпечні симптоми.

Юлія Жмакіна: А для чого ця показовість у цій справі? А, може, ще щось демонструють Україні, українцям?

Станіслав Речинський: Я не думаю, що це демонстрація. Це просто стиль іншої країни, на мій погляд.

Тобто, в нас якщо вбивають, то так “по-хуторянськи”, просто, старорежимно. А тут якось відчувається така інша рука, інший стиль, жорсткий, тобто відточений там, може, на Чечні чи ще щось. Ну, багато спеціалістів у Росії. Вони вже спокійно працюють тут. І нікому до цього немає...

Володимир Бойко: Я повністю погоджуюся. І не тільки з цього, до речі, видно.

Про російський слід були певні роздуми у мене ще наприкінці минулого року. Але хочу додати відносно самого механізму вбивства.

Як правило, спосіб обирає сам кілер залежно від своїх можливостей, від своїх зв’язків. Якби кілер був, так би мовити, українського походження, то скоріш за все було б простіше домовитися з адміністрацією місця ув’язнення, передати, наприклад, якусь отруту. Але для іноземця найпростіший спосіб – це вбити саме з даху будинку, вбити людину, коли вона виходить з приміщення суду.

Кирило Булкін: Шановні гості, а чи можна зараз взагалі в Україні займатися, наприклад, політикою і бізнесом та жодним чином не мати справи з криміналом (я не кажу, що самому бути задіяним, бо це було б надто огульно)?

Володимир Бойко: Передусім давайте розберемося, що таке кримінал? Саме поняття може існувати в правовій державі, коли от є закон, а те, що за законом, то це нормально, це легально, а от те, що поза законом, то це кримінал.

Якщо Україна не є правовою державою, якщо закон – це формальність, це такий собі ритуал, обряд, коли діє принцип “для друзів все, а для ворогів закон”, ну, не можна говорити, що от це є закон, а це є кримінал. Тобто, дуже розмите саме поняття, і воно не може застосовуватися щодо України.

Друге зауваження. А хіба в Україні є політики (в європейському, цивілізованому значенні цього слова)? В Україні немає політичних партій, бо те, що ми маємо, те, що ми бачимо, це є бізнес-клуби, але це не є політичні партії, які, як прийнято в Європі, формуються знизу, котрі об’єднують однодумців, громадян. Це по суті бізнес.

Кирило Булкін: Це і позапарламентських стосується?

Володимир Бойко: Безсумнівно!

Тому, мені здається, сама постановка такого питання не зовсім є коректною, тому що у нас політика – це бізнес, а бізнес – це політика, і все це разом утворює суцільний кримінал.

Юлія Жмакіна: За часів Бакая, за часів президента Кучми так широко і об’ємно з обленерго, з “прем’єр-палацами”, з готельним бізнесом у Криму пан Курочкін зайшов, зрозуміло, за сприяння тодішньої влади.

А зараз яка ситуація в Україні? Так само момент зіткнення інтересів політики великої і бізнесу? Так само будуть сприяти для таких широких заходів на територію України подібних бізнесменів? Чи далі буде безкрай?


Станіслав Речинський: Це буде безкрай знов-таки в ширших масштабах. Недавня історія з “Луганськтепловозом”. Що це? Я не маю жодних претензій до російського олігарха, який прикупив цей завод, але це було зроблено незаконно, кулуарна домовленість і, звісно, “відкат”...

Юлія Жмакіна: І влада цього не помітила?

Станіслав Речинський: Та влада не помітила нас.

Володимир Бойко: Я думаю, що зараз в Україні вже є нові гравці, котрі мають можливість зіграти свою гру. І вже зараз їм не дуже потрібні ці варяги з Росії. Тому в Курочкіна було дуже погане бізнесове становище в Україні – він заважав усім.

Я думаю, що не буде секретом, якщо я ще раз скажу, що це була людина зі зруйнованою психікою, тому що зловживання наркотиками впродовж дуже тривалого часу... Як мені розповідали його дуже близькі друзі, останнім часом йому передавали в тюрму стільки кокаїну, що він приймав за один прийом 8 доз.

Юлія Жмакіна: Це тому він “бєшений”?

Володимир Бойко: Це у нього прізвисько, між іншим, ще з студентських часів, бо він себе поводив завжди так.

Кирило Булкін: Володимире, якщо незацікавлені ті, хто тепер є в Україні, щоб заходили ззовні з Росії, то ці люди, мабуть, могли б впливати на політику? Чому політика і, скажімо, вектор зовнішньополітичний залишаються переорієнтованими в бік Росії тоді?

Володимир Бойко: А чому так вирішили? Це якщо судити зі слів?

Кирило Булкін: Тобто, насправді це як якийсь камуфляж?

Володимир Бойко: З дій, які от реальні дії Прем’єр-міністра, уряду, які можуть робити такі висновки. Передусім уряду потрібно забезпечувати інтереси бізнесу, певних бізнесових кіл на Заході, бо потрібний вихід на ринок зовнішніх запозичень...

Кирило Булкін: Тобто, на Вашу думку, вони лише своєму електорату так це кидають, як кістку?

Володимир Бойко: Якщо електоратом називати кількох олігархів, то так.

Юлія Жмакіна: А слід довіряти заявам опозиції нинішньої?

От в Парижі сьогодні Юлія Тимошенко сказала, що вбивства на ґрунті бізнесу стають нормою в Україні, а також вона пообіцяла західним партнерам, що скоро все зміниться, тому що до влади прийде БЮТ і її соратники. Слід довіряти таким заявам?


Станіслав Речинський: Я не думаю, що правоохоронну систему можна змінити за один рік.

Володимир Бойко: Я думаю, що ми не в церкві, і це не є питання віри.

А підстав вважати, що буде саме так, у мене немає.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• Вбивство Максима Курочкіна – політичні й бізнесові версії. Росія і Польща у боротьбі за Україну. (Огляд європейської преси) • Вбивство у суді – чи мали українські правоохоронці посиленно захищати російського бізнесмена, підозрюваного у здирництві, поза залою суду? • Курочкіна вбили під носом у міліції • Російський бізнесмен Максим Курочкін залишиться під вартою • Справа Курочкіна: з міжнародного розшуку в руки міліції. • Росiйський бiзнесмен Курочкiн заявляє, що фiнансово пiдтримував «Народну опозицiю» Наталії Вiтренко на парламентських виборах

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG