Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Юлія Жмакіна: Чи вдалося перезавантаження ВР? Все-таки це комп’ютер ми перенавантажуємо, чи всі так надихнулися кіноблокбастером, чи це своє, власного виробництва?
Олексій Мустафін: Ну, звичайно, простіше це перезавантаження, оскільки, принаймні автори, ті, хто натискали на кнопку, вважали, що минула ВР «зависла», її треба було перезавантажити, щоб вона почала працювати.
Але мені здається, що оскільки в нас помаранчеві політики дуже люблять і себе порівнювати, і взагалі дивитися цей фільм, то я думаю, що без цього впливу не обійшлося.
Ну, так. Вживали і слово «матриця».
Сергію, а от коли перезавантажують комп’ютер, то якісь елементи зникають чи, як правило, все зберігається? Це вже такі асоціації до ВР пропоную. Сергій Гармаш: Я думаю, що все зберігається. Комп’ютер повертається в той же стан, в якому він був, поки не «заглючив», як у нас кажуть.
Але єдиний позитивний момент, що якщо кожного дня перезавантажувати або ремонтувати цей комп’ютер, то в кінці-кінців треба викидати його. І чим ближче ми до цього рішення приходимо, тим краще. Тобто, це вже нова якість життя.
Зараз я пропоную послухати точку зору на це саме запитання політиків, представників чотирьох політичних сил, які були і в минулій Раді, п’ятого скликання, і в Раді шостого скликання.
Першим ми послухаємо Тараса Чорновола (Партія регіонів).
Тарас Чорновіл: Перше, чим відрізняється нова Рада, то це більшою задисциплінованістю, зашореністю і залежністю окремих депутатів і відповідно більшим волюнтаризмом багатьох керівників політичних сил.
Відповідно, як наслідок, ця ВР, мені здається, матиме трохи більше проблем, доки не налагодиться нормальна робота. Значно більше буде, я переконаний, і помилок внаслідок цього.
Це перше, що кидається в очі. Все інше особливо не помінялося.
Я б не казав, що дуже швидке створення коаліції – це якась особливість, якась відмінність самої Ради. Так, цього разу швидше вдалося, але це не означає, що ця Рада буде менш конфліктною в роботі.
А тепер послухаймо комуніста Олександра Голуба.
Олександр Голуб: Суттєвої різниці я не бачу. Чому? Як у парламенті минулого скликання, так і в цьому парламенті першу скрипку в прийнятті рішень і взагалі в поведінці фракцій грають фінансово-промислові групи, які продовжують ділити Україну. На жаль.
Отже, внаслідок цього я не бачу особливої зміни або тактики, або, скажімо, поведінки депутатів.
Все ж таки коаліція національної єдності або антикризова коаліція була більш стабільною, тобто, вона мала більше голосів. Ми чудово розуміємо, що перевага у два голоси абсолютно не гарантує прийняття рішень цим парламентом.
На мою думку, цей парламент більш нестабільний і непрогнозований, ніж той, що був, попередній.
Це були представники нині меншості, а в минулому парламенті більшості. А тепер, навпаки, ми звернемося до тих, хто створив коаліцію цього разу.
Микола Катеринчук. Це НУНС.
Микола Катеринчук: Головним елементом «перезавантаження» все ж таки буде той уряд, який створить нова коаліція в новій ВР.
Ну, а різницю ви бачите в стилі, різницю ви бачите в безпрецедентному в історії України демократичному підході створення умов для діяльності опозиції. Це вже демонстрація того, що ніхто нікого через коліно не ламає, як це було в 2006 році стосовно нас.
Крім того, я можу сказати, що ми будемо робити все, що ми обіцяли під час виборчої кампанії. Це не так, що коли працювала минула більшість і їхній уряд, то вони навіть не спромоглися програму уряду затвердити, щоб сказати суспільству, що вони збираються робити у владі.
Ну, і останні тези від Андрія Шкіля (БЮТ).
Андрій Шкіль: У 2006 році, коли я прийшов в сесійну залу, таке враження, що я потрапив на футбол, тому що цей фан-клуб «Шахтаря», який ідентифікував себе з Партією регіонів, не давав можливості працювати в стінах парламенту.
На сьогоднішній день, принаймні, фан-клубу немає. Партія регіонів ще є. Ну, лишилося пікетування, точніше, блокування трибуни як єдиний атрибут чи засіб боротьби за владу чи за комітети — короткий досвід перебування у попередній Раді.
Всіх тих, хто піддається вихованню, ми виховали і вплинули на них. Але, звичайно, у Партії регіонів є люди, які мали б по-інакшому (слово незрозуміле) виховувати чи ще якісь обставини, але вони вже стали в меншості, що важливо для якісної роботи вищого законодавчого органу.
От що Сергію Гармашу більше подобається: теза про волюнтаризм, що більш керована ВР тепер, ніж попередня, чи, наприклад, Андрій Шкіль, який говорить про те, що вони таки виховали тих, хто займався спекуляціями, перекуповуванням депутатів, і всіх поставили на місце?
Сергій Гармаш: По-перше, я не знаю, чи тут є український варіант цього прислів’я російського, що кожен кулик хвалить своє болото. Ми зараз почули саме той варіант. Тобто, ніякої альтернативи. Нинішня більшість каже, що вони стали кращими, нинішня меншість каже, що парламент ще гірший став...
Менш стабільний.
Сергій Гармаш: Взагалі слово «стабільність» після виборів 2004 року мене лякає, тому що тоді якраз і Кучма, і Янукович вийшли під гаслами «стабільності». Я це так для себе назвав: стабільність кладовища в країні була.
А тепер цирку, так?
Сергій Гармаш: Так. Але це веселіше.
Я хотів би нагадати тим же депутатам, які казали про волюнтаризм: нехай вони згадають Раду періоду Кучми і Медведчука, коли цього волюнтаризму не було, і що це було.
Я думаю, що зараз все ж таки інша якість. Ющенко ще навіть з Балогою не доріс до рівня Медведчука і Кучми. Хоча вже недалеко, мабуть, залишилося.
Олексію, а яка Вам з тез найближчою видається?
Олексій Мустафін: Мені здається, що у нас політики й справді видають бажане за дійсне.
Насправді говорити, що серйозно зросла дисципліна в голосуванні порівняно з минулим парламентом, то це неправильно. Оскільки вони в меншості...
От буде імперативний мандат...
Олексій Мустафін: Так.
Ну, а Катеринчук розповідає, що в нас ніколи для опозиції не були створені такі можливості...
А це правда чи ні, до речі?
Олексій Мустафін: Звичайно, неправда.
Ну як? От вони відразу кажуть: давайте перший віце-спікер буде...
Олексій Мустафін: Давайте порівняємо. От у нас був такий кривавий режим Кучми. Скільки при Кучмі парламентських комітетів мала опозиція? Що там про Кучму казати! Комуністи в 1990 році, обрана була ВР, і тодішня опозиція отримала дуже багато комітетів.
Взагалі просто парламент – це такий інститут, де це більше проявляється, опозиція фактично грає лише на цьому полі. Тому, мені здається, кожен видає... Або Андрій розповідає про фан-клуб. Ну, якби він не представляв фракцію, яка виходить на перші засідання в однакових майках, то це можна було б сприймати без гумору. А так в принципі, знаєте: яке їхало, таке й здибало...
Давайте тоді на перезавантаження ВР подивимося саме з точки зору українців. Що воно дало? Як швидко запрацює ця Рада? Що вона зробить для українців? Що з бюджетом?
Сергій Гармаш: Я думаю, що ця Рада буде обережніша, принаймні, тобто, вже не буде таких пікових конфліктних ситуацій, які були в тому парламенті, які зможуть призвести до якихось таких потрясінь, як перевибори.
Що це дасть звичайному українцю? Ну, мабуть, більше з’явиться часу для перегляду телесеріалів класичних, а не парламентських.
Олексій Мустафін: Я думаю, що українцям треба вже привчатися до того, що їхнє життя залежить насамперед від них самих, а не від політиків. Це ілюзія, яка рано чи пізно має розвіятися.
Сергій Гармаш: До речі, я хочу ще сказати. Коли Рада не працювала, а це майже півроку, я думаю, що ніхто з українців надто сильно не постраждав. Навпаки, я чув від бізнесменів, принаймні, такі думки, що, ну, і добре, що вона не працює — більше стабільності, як то кажуть.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
