Надія Степула: Святом свят і святом любові називають Різдво Христове. Світле і просвітлююче. Це свято відзначає величезна кількість людей у світі. Різні народи мають свої традиції. Існує безліч відмінностей у самому ритуалі святкових дійств, але головні залишаються єдиними для всіх.
Звучить фрагмент колядки «Пречиста Діва»
Надія Степула: Різдво Христове в Україні переважна більшість святкує 7 січня за Григоріанським календарем. У цей час багато людей і в Україні, і в світі вже відсвяткували його за календарем Юліанським.
Різниця між календарями склалася історично, як мовлять експерти. Напередодні свят знову спалахують дискусії щодо причин і наслідків такого поділу, але віз і досі там. І, мабуть, ще не скоро у світі буде тільки один «Різдвяний календар».
Навіть в окремих регіонах України святкування Різдва Христового має істотні відмінності. Якщо на Заході й досі дотримуються давніх традицій: 12 страв на Свят-вечір напередодні Різдва, сіно під скатертиною на столі, спалювання солом’яного «дідуха», колядування, то на Сході чи Півдні такі традиції тільки починають чи то впроваджуватися, чи повертатися з глибини віків.
Колядки - це примітна ознака Різдва, яке ще називають в народі Колядою. В Україні традиція колядування не зникала навіть у часи лихоліть та під тиском недавньої репресивно-депресивної тоталітарної радянської системи. Співали колядки давні, знайомі, але з’являлися й нові, колядки свого часу. Як ось ця:
Звучить колядка «Сумний Святий вечір в 46-ім році…»
Надія Степула: І в Україні, і в інших країнах Різдву передував кількатижневий піст. Сьогодні цієї традиції дотримуються не всі. Ознакою нового часу є й те, що і сам спосіб колядування змінився.
Якщо в багатьох країнах світу, де переважна частина населення святкує за католицьким обрядом, колядки і різдвяні пісні авторського виконання звучать здебільшого у храмах, у виконанні професійних колективів і фахових виконавців, то в Україні поряд із цим збереглася традиція інша. Тут колядують, ходячи від хати до хати, на вулицях і в громадських місцях.
Послухаймо кілька фрагментів різних колядок у світі.
Звучать фрагменти колядок різних європейських народів
Надія Степула: Останнім часом, уже в роки незалежності України, популярним тут став своєрідний «обмін» гостями. Зі Східної України на Західну приїжджає багато дітей і дорослих, щоб причаститися незнаним їм досі духом свят, беруть участь у різдвяних дійствах.
Три роки тому у Львові в стінах Українського Католицького університету та університету імені Івана Франка народилась акція «Різдво разом», у рамках якої у Львові на Різдво побували більше 4 тисяч студентів зі Східної та Центральної України. Переважна більшість з них мешкали у галицьких родинах.
Головною метою акції було передати дух релігійних традицій з Галичини у різні регіони України.
Говорить студентка Українського Католицького університету Марічка Погорілко.
Наталка Погорілко: В нас було шестеро студентів тоді. Ми їх взяли разом з собою до бабці на село. Вони були захоплені від того, що це насправді все так святкується, від цього обряду, як ми вносили «дідуха», як ми розставляли страви.
Вони не могли зрозуміти, як це люди так можуть, наприклад, дотримуватися такого строго посту, цілий день нічого не їсти до Святої вечері. Тобто, їм це все було дивно. Вони слухали колядки і казали, що ми думали, що це тільки на касетах ще таке продають, а воно, виявляється, ще дуже живе і справжнє.
Вони дуже змінилися. Я так побачила, що коли вони приїхали до нас, то були одними, а коли вже їхали, то були інакшими.
Потім дзвонили і розказували. Була Наталя з Полтави, то вона нам хвалилася трохи, що вже два місяці тільки українською мовою розмовляє. Потім, правда, не знаю, чим все це закінчилося.
Євгенія з Краматорська приїжджала на 750-ліття Львова зі своїми друзями, то вони знову у нас жили. Їх було десь восьмеро, здається. Вони також з захопленням пишуть листи часто нам, передають всім вітання.
Я впевнена, що цим людям, які в нас жили, він змінив світогляд, Львів, і враження про це все. Відповідно вони розказували і своїм родичам, мабуть, і студентам.
Наступного року акція ця вже не організовувалася, то вони писали, що дуже хочуть приїхати сюди, багато їхніх знайомих хочуть до нас приїхати. Але така акція вже не організовувалася і не було можливості прийняти їх стільки, скільки їх хотіло приїхати.
Ми завжди на Різдво їздимо до бабці на село. Зазвичай, взимку всі дороги переметені. Ми якось там добираємося далеко-далеко.
Ті такі головні ознаки – це запах всіх тих страв, які там готуються, і таке відчуття, що треба до самого вечора дочекатися, зараз нічого не можна їсти.
Нас п’ятеро таких дітей в сім’ї було. Кожен мав якісь свої слова і їх традиційно з року в рік говорив.
Звучать фрагменти колядок «Добрий вечір» та «Йдем колядувати» у виконанні дитячого хору «Цвітень»
Надія Степула: Кожний народ має свої вірування і традиції свят. Але і в ХХІ столітті ознаки Різдва: сяюча ялинка, чи смерека ( у північних народів) або якесь інше зовсім екзотичне деревце у тих теплих краях, де не ростуть ялини, але є християни, а ще - прикрашені «шопки» з ясельцями, вертепи, колядки та різдвяні дзвони залишаються головними.
Звучить фрагмент твору «Свята ніч», музика Ф.Грубера
Надія Степула: Різдво Христове називають святом любові. У нинішньому світі, сповненому не тільки нових досягнень і технічних та наукових відкриттів, залишається багато печалі та смутку. Є безліч знедолених, які потребують просто шматка хліба і ковтка води. Є багато проблем і бракує любові.
А від благодаті, яке несе в собі Різдво Христове, серця людські теплішають і добра та любові теж стає трішки більше. Бо любов множить любов, як і добро множить добро.
У світлі цього великого християнського свята люди намагаються очиститися від скверни, відшукати прощення у Бога та в інших людей, покаятися і розкаятися, поділитися любов’ю.
У дні Різдва в Україні звичне вітання «Добридень!» замінює інше: «Христос Рождається! – Славімо Його!»
З Різдвом Христовим, дорогі слухачі!
Звучить фрагмент колядки «Нова радість стала…»
 |
| У ніч проти Різдва, як ніколи, гуляє нечиста й зла скла. Проти неї клали на чотири краї столу зубці часнику, засікав господар сокирою пороги господарських будівель, примовляючи, при цьому: «Згинь, щезни, нечиста сило!» |
Надія Степула: Різдво Христове в Україні переважна більшість святкує 7 січня за Григоріанським календарем. У цей час багато людей і в Україні, і в світі вже відсвяткували його за календарем Юліанським.
Різниця між календарями склалася історично, як мовлять експерти. Напередодні свят знову спалахують дискусії щодо причин і наслідків такого поділу, але віз і досі там. І, мабуть, ще не скоро у світі буде тільки один «Різдвяний календар».
Навіть в окремих регіонах України святкування Різдва Христового має істотні відмінності. Якщо на Заході й досі дотримуються давніх традицій: 12 страв на Свят-вечір напередодні Різдва, сіно під скатертиною на столі, спалювання солом’яного «дідуха», колядування, то на Сході чи Півдні такі традиції тільки починають чи то впроваджуватися, чи повертатися з глибини віків.
Колядки - це примітна ознака Різдва, яке ще називають в народі Колядою. В Україні традиція колядування не зникала навіть у часи лихоліть та під тиском недавньої репресивно-депресивної тоталітарної радянської системи. Співали колядки давні, знайомі, але з’являлися й нові, колядки свого часу. Як ось ця:
Звучить колядка «Сумний Святий вечір в 46-ім році…»
Надія Степула: І в Україні, і в інших країнах Різдву передував кількатижневий піст. Сьогодні цієї традиції дотримуються не всі. Ознакою нового часу є й те, що і сам спосіб колядування змінився.
Якщо в багатьох країнах світу, де переважна частина населення святкує за католицьким обрядом, колядки і різдвяні пісні авторського виконання звучать здебільшого у храмах, у виконанні професійних колективів і фахових виконавців, то в Україні поряд із цим збереглася традиція інша. Тут колядують, ходячи від хати до хати, на вулицях і в громадських місцях.
Послухаймо кілька фрагментів різних колядок у світі.
Звучать фрагменти колядок різних європейських народів
Надія Степула: Останнім часом, уже в роки незалежності України, популярним тут став своєрідний «обмін» гостями. Зі Східної України на Західну приїжджає багато дітей і дорослих, щоб причаститися незнаним їм досі духом свят, беруть участь у різдвяних дійствах.
Три роки тому у Львові в стінах Українського Католицького університету та університету імені Івана Франка народилась акція «Різдво разом», у рамках якої у Львові на Різдво побували більше 4 тисяч студентів зі Східної та Центральної України. Переважна більшість з них мешкали у галицьких родинах.
Головною метою акції було передати дух релігійних традицій з Галичини у різні регіони України.
Говорить студентка Українського Католицького університету Марічка Погорілко.
Наталка Погорілко: В нас було шестеро студентів тоді. Ми їх взяли разом з собою до бабці на село. Вони були захоплені від того, що це насправді все так святкується, від цього обряду, як ми вносили «дідуха», як ми розставляли страви.
Вони не могли зрозуміти, як це люди так можуть, наприклад, дотримуватися такого строго посту, цілий день нічого не їсти до Святої вечері. Тобто, їм це все було дивно. Вони слухали колядки і казали, що ми думали, що це тільки на касетах ще таке продають, а воно, виявляється, ще дуже живе і справжнє.
Вони дуже змінилися. Я так побачила, що коли вони приїхали до нас, то були одними, а коли вже їхали, то були інакшими.
Потім дзвонили і розказували. Була Наталя з Полтави, то вона нам хвалилася трохи, що вже два місяці тільки українською мовою розмовляє. Потім, правда, не знаю, чим все це закінчилося.
Євгенія з Краматорська приїжджала на 750-ліття Львова зі своїми друзями, то вони знову у нас жили. Їх було десь восьмеро, здається. Вони також з захопленням пишуть листи часто нам, передають всім вітання.
Я впевнена, що цим людям, які в нас жили, він змінив світогляд, Львів, і враження про це все. Відповідно вони розказували і своїм родичам, мабуть, і студентам.
Наступного року акція ця вже не організовувалася, то вони писали, що дуже хочуть приїхати сюди, багато їхніх знайомих хочуть до нас приїхати. Але така акція вже не організовувалася і не було можливості прийняти їх стільки, скільки їх хотіло приїхати.
Ми завжди на Різдво їздимо до бабці на село. Зазвичай, взимку всі дороги переметені. Ми якось там добираємося далеко-далеко.
Ті такі головні ознаки – це запах всіх тих страв, які там готуються, і таке відчуття, що треба до самого вечора дочекатися, зараз нічого не можна їсти.
Нас п’ятеро таких дітей в сім’ї було. Кожен мав якісь свої слова і їх традиційно з року в рік говорив.
Звучать фрагменти колядок «Добрий вечір» та «Йдем колядувати» у виконанні дитячого хору «Цвітень»
 |
| Різдвяний вертеп на Закарпатті |
| (ukrinform) |
Звучить фрагмент твору «Свята ніч», музика Ф.Грубера
Надія Степула: Різдво Христове називають святом любові. У нинішньому світі, сповненому не тільки нових досягнень і технічних та наукових відкриттів, залишається багато печалі та смутку. Є безліч знедолених, які потребують просто шматка хліба і ковтка води. Є багато проблем і бракує любові.
А від благодаті, яке несе в собі Різдво Христове, серця людські теплішають і добра та любові теж стає трішки більше. Бо любов множить любов, як і добро множить добро.
У світлі цього великого християнського свята люди намагаються очиститися від скверни, відшукати прощення у Бога та в інших людей, покаятися і розкаятися, поділитися любов’ю.
У дні Різдва в Україні звичне вітання «Добридень!» замінює інше: «Христос Рождається! – Славімо Його!»
З Різдвом Христовим, дорогі слухачі!
Звучить фрагмент колядки «Нова радість стала…»
