Баку анонсував (але згодом частково відхилив) заходи з видалення, як він називає, «фіктивних слідів» вірменської спадщини з церков у регіоні Нагірного Карабаху, який зараз підконтрольний Азербайджану. Архівні зображення показують, як виглядають деякі з цих написів та творів мистецтва.
Монастир Дадіванк є одним із десятків християнських місць, відвойованих Азербайджаном під час війни 2020 року з етнічними вірменами за Нагірний Карабах. Зараз Дадіванк перебуває під контролем російських миротворців на території Азербайджану.
3 лютого міністерство культури Азербайджану викликало негативну реакцію, оголосивши про створення спеціального комітету, який займатиметься «видаленням фіктивних слідів, написаних вірменами на албанських релігійних храмах» у відвойованих районах.
У своєму твіті Комісія США з міжнародної релігійної свободи заявила, що «глибоко стурбована планами Азербайджану прибрати вірменські апостольські написи з церков. Ми закликаємо уряд зберігати і захищати культові місця й інші релігійні та культурні об'єкти».
Азербайджанські чиновники неодноразово стверджували, що стародавні пам'ятники в регіоні Нагірного Карабаху мають кавказько-албанське, а не вірменське походження, а твори мистецтва як, наприклад, хачкар – кам'яна стела з різьбленим зображенням хреста – є «підробками».
Коли у березні 2021 року президент Азербайджану Ільхам Алієв відвідав церкву Пресвятої Богородиці, він заперечив, що напис над входом вірменський.
«Всі ці написи фальшиві. Вони були написані пізніше», – заявив Алієв, висловлюючи припущення, що церква має кавказько-албанське походження.
Історики стверджують, що християнські албанські племена дійсно жили на території сучасного Азербайджану. Їхній останній король був убитий у 822 році.
У 1950-х роках суперечливий азербайджанський академік Зія Бунядов вперше висунув теорію про те, що стародавні церкви в Нагірному Карабаху були побудовані зниклими албанськими племенами, а не вірменами. Останнім часом цю заяву посилили азербайджанські чиновники.
Претензії Албанії були різко розкритиковані міжнародними дослідниками. Томас де Ваал, британський експерт з питань Кавказу, називає заяви Азербайджану «досить дивними» і зазначає, що аргумент «має сильний політичний підтекст», що вірмени «не мали претензій на [Нагірний Карабах]».
Бунядов стояв за горезвісною статтею, в якій він стверджував, що самі вірмени влаштували різанину вірмен у 1988 році, щоб очорнити Азербайджан.
Реакції на заяви міністра культури Азербайджану від 3 лютого про створення робочої групи для «відновлення вірменізованих албанських храмів», Міністерство культури назвало повідомленнями «упереджених іноземних ЗМІ».
Здавалося, що заява від 7 лютого частково спростовує попередню, вказуючи, що робоча група лише відзначатиме будь-які «фальсифікації» пам’ятників на відвойованій території, які потім будуть «представлені міжнародній спільноті».
У своєму грудневому рішенні 2021 року Міжнародний суд ООН у справі, що була порушена Вірменією, вказав, що Азербайджан повинен «вжити всіх необхідних заходів для запобігання та покарання винних в актах вандалізму та наруги, що зачіпають вірменську культурну спадщину» на відвойованих територіях.
Але є побоювання, що після «стирання» вірменської спадщини з азербайджанського ексклаву Нахічевань Азербайджан наполягатиме на знищенні вірменської культурної спадщини у відвойованих районах.
Аналітики відзначають, що тепер Баку відновив важелі впливу на Захід через напруженість ситуації через концентрацію російських військ поблизу кордонів із Україною.
На тлі побоювань, що Росія може обмежити постачання газу до Європейського Союзу через напруженість з Україною, єврокомісар з питань енергетики Кадрі Сімсон відвідала Баку 4 лютого.
Після зустрічі комісар привітала «міцні двосторонні» зв'язки з авторитарною країною, а президент Азербайджану Алієв заявив про «новий етап» у партнерстві з ЄС щодо постачання енергоносіїв.
