«Баба Яга»: як великі дрони-бомбардувальники стали незамінними для армії України

Кіл-зона зростає із кожним місяцем через інтенсивність польотів дронів і глибину ударів. Але дрони цю зону не тільки створюють, а й роблять так, щоб у ній могли і далі перебувати військові.

Проєктк Донбас Реалії української служби Радіо Свобода цього разу розбирається в тому, як великі мультикоптери стали незамінною частиною не лише української оборони від російських просувань, а й елементом забезпечення українських підрозділів на найскладніших напрямках.

Саме завдяки великим мультикоптерам вдається забезпечити позиції, відрізані від основних сил. До прикладу, припаси можуть спочатку надіслати на НРК, а потім, за допомогою великого дрона доставити ще далі.

З російського боку цей клас БПЛА отримав узагальнену назву «Баба Яга» – адже їхні місії, здебільшого, відбувалися вночі. Хоча зараз пілоти цих дронів, ризикуючи бортами, чи не щодня здійснюють денні місії – і ударні, і логістичні.

Які завдання зараз виконують ці дрони? Як російська армія бореться з цією загрозою і чи створила вже власний аналог? Дивіться у програмі нижче або читайте текст.

До узбіччя траси швидко під’їжджає великий броньовик. Водій ще не встигає із нього вискочити, як до авто починають тягнутися військові із щільно обмотаними клейкою стрічкою пакунками – вже заздалегідь сплановано, на які позиції ці коробки сьогодні доправлять.

Боєць із позивним «Тесак» – водій цього броньовика, вказує, як вантажити речі. Їх складають біля дверей – бокових і задніх, щоб скинути їх на позиціях максимально швидко.

Зупинок сьогодні буде кілька і зайвий раз гнати авто в небезпечну зону не планують. Паралельно «Тесак» інструктує щодо поїздки.

«Вигрузка максимально швидко. Бо будете вивантажуватися на одні двері і плюс ще майно і посилки. Також там буде заміна. Все [робите] по команді. Тільки по команді. Якщо я кажу навіть FPV чи ждун – сидимо і тримаємося, нічого не робимо. Доки я не скажу «всі з машини», – чітко і голосно пояснює боєць 101-ї бригади охорони Генерального штабу.

Авто мчить нічною трасою – максимально швидко, як і попереджав водій. Перед кожним різким маневром він гукає пасажирам про свої дії:

«Тримаємося, місток з поворотом!» – дає команду він.

Цієї ночі автівка везе до позицій у районі Костянтинівки. Саме там тримає оборону 4 батальйон 101 окремої бригади охорони Генерального штабу – це зараз одна із найскладніших ділянок фронту на Донбасі.

Затемна усе тільки починається

Під час зупинок коробки викидають з авто із блискавичною швидкістю. Усі вони сьогодні для кількох розрахунків дронів-бомбардувальників – їхня робота затемна тільки починається. Без цих польотів зараз майже ніяк, каже «Мойша» – він сьогодні заступив на чергування.

«Усе що завгодно [носимо]. Ось нещодавно нову позицію «мавікістів» виставляли – повністю її обладнали: мачта, антени, генератор – він 32 кг важив, Ecoflow», – розповідає оператор БПЛА 101 ОБрО ГШ.

На цій позиції літають на великому БПЛА Heavy Shot. Через значні розміри дрона замість бомбардувань займаються логістикою – він занадто помітний. Що довше доведеться летіти – то більша ймовірність втрати через FPV-перехоплювачі противника.

Як ми бачимо з перехоплень – вони в певних точках зависають і просто оглядають територію вище, ніж ми літаємо, скажімо так. Оскільки борт не маленький, скажімо так, плюс це тепловізійна камера – дуже важко не помітити його за гарної погоди, – пояснює Олександр, боєць тієї ж бригади.

«Старлінкольоти» – окрема каста»

Поки бійці готують борт до польоту, впадає в око біла антена на БПЛА – це елемент адаптації до усе більш небезпечного поля бою. Це супутниковий зв’язок Stalink – завдяки ньому керування БПЛА відбувається з глибокого тилу. На позиції теж є пульт, але, радше, про всяк випадок.

Люди на позиції досі залишаються – щоб підготувати дрон до злету, замінити батареї і закріпити вантаж. Але така інновація зробила роботу хоча б частини розрахунку безпечнішою, розповідає Олександр, дивлячись на борт перед злетом.

«Позиція не розкривається. Бо коли стоїть антена – щогла 8 м, то вже очевидно і за кабелями можна зрозуміти, де сидять пілоти... Можна приземлитися з вантажем, поставити його. Тобто вода, бензин – більше не розбиваються. А раніше ми кидали метрів 20-30, тому що потім вже немає картинки. А зараз вони сіли, поклали посилку, хлопці забрали і навіть є можливість підчепити щось і назад передати. Якісь рації на прошивку і так далі. Дрони на ремонт, ворожі рації…» – розповідає військовий.

За кількадесят кілометрів від фронту двоє пілотів вже дивляться на монітори і коротко переговорюються зі штабом.

– Вилітаєм на [назва позиції] Що там по пі***-дронам?
– Наразі не бачу.
– Плюс, дякую.

Кілька хвилин польоту, спуск до землі, легке клацання кнопки на пульті і вантаж летить до землі. Цього разу посилка кілька разів перекидається.

– Є!
– Ох ти…
– Нормас, нормас. Тікаєм-тікаєм-тікаєм!

«Тільки комфорт і все. Просто ти сидиш у бліндажі або в якомусь підвалі, а так – все те ж саме. Ті ж пульти, ті ж ноутбуки. Попрацюємо 3-4 дні, потім ми виїжджаємо на позицію – ті хлопці відпочивають, приїжджають сюди. Ось так от. Те, що тут безпечніше – звісно. Благо старлінку», – розмірковує про польоти з тилу пілот БПЛА 101-ї ОБрО ГШ із позивним «Турбо».

Використання Старлінка на дронах зараз надзвичайно популярне у ЗСУ – на ньому працюють нічні бомбардувальники, розвідувальні і ударні БПЛА – навіть відносно недорогі. А ще наземні і морські дрони. Крім того, що зникає потреба у великих, а отже добре помітних антенах, супутниковий зв’язок ще й дозволяє польоти у зонах із подавленням від засобів РЕБ. Частина виробників вже пропонують супутниковий зв’язок як базове рішення, розповідає Донбас Реалії виконавчий директор об’єднання виробників зброї «Українська рада зброярів» Ігор Федірко.

«Це, по суті, ціла окрема каста – це «старлінкольоти». Вони дійсно є «коробочним рішенням». Воно далеко не нове – я пам’ятаю, що, мабуть, тільки перші старлінки з’явилися – наші інженери вже думали як би його пристосувати до систем, які вони можуть використовувати.

А з появою Starlink mini, коли він став у дійсності компактний і не втрачає у своїй якості зв’язку – це стало взагалі проривом. Проблема [використання] породжена виключно тим, що це надзвичайно стійкий засіб зв’язку – з хорошою якістю, роздільною здатністю, передачею, швидкістю. Так, є певні затримки, але, все ж таки. І вона не потербує гонки частот».

У Михайла, який наступні тижні проведе на позиції поруч з нічним бомбером, на ноутбуці постійно увімкнені трансляції із відеоперехопленнями з FPV противника. Боєць проводить багато часу, спостерігаючи за російськими польотами.

«Я оце на перехвати втикаю – мені цікава їхня тактика. От він зараз у селі якомусь по перехвату. Він висікає машини. Якщо він щось не знаходить – він зараз у***ться або в дім, або в якусь припарковану стару машину», – розповідає боєць 101-ї ОБрО ГШ.

За кілька хвилин спостережень бачимо наживо не екрані як російський FPV уражає український великий коптер – Nemesis. Михайло спокійно коментує побачену ситуацію ситуацію.

– Просто ФПВ-ешка ганяє по полю, бачить «Вампіра», йде ураження і дрон не долітає і не виконує свою місію. Кожен день – мінімум три борти. В основному – це у суміжників. Ну і в нас є, звісно, свої втрати.
– Бувало, що ваш збивали?
– Так, було. Пару днів назад ми втратили борт Nemesis.

Денні місії для нічних «бомберів»

Хоча про великі дрони говорять, здебільшого, як про нічні, це не означає, що вдень вони не виконують завдань. Андрій і Олег щойно повернулися зі своїм Vampire із завдання – доставляли антени і кабелі на позиції.

«Насправді, навіть просте переміщення піхоти – і вже може бути використання вдень «бомбера». Або якщо піхота [противника] закрилась в якомусь укритті. Так як він понесе великий боєприпас – дає можливість або знищити укриття або не дати можливість його використовувати як укриття», – пояснює Андрій, оператор БПЛА 100-ї ОМБр, у яких випадках готові ризикувати втратою борта.

Олег, побратим Андрія, каже, що раніше від скидання бомб на противника відчував приплив адреналіну, а зараз вже звик. Тому для нього набагато важливіші польоти із посилками для побратимів. Це 75% завдань їхнього розрахунку. Ще чверть – ураження цілей і мінування шляхів. Завдання виконувати все складніше через FPV-перехоплювачі – лише зрідка великі БПЛА переживають їхній удар.

«Заходить FPV на мене, але не влучає в центр борту, а десь в самі пропи і виходить так, що я її перемолов – просто вибух в повітрі. 1-2 пропів вже немає, відбиті і дрон ще повертається додому. Якось так. Це вже удача», – пригадує оператор Vampire.

Здебільшого ж атаки FPV на великі ударні коптери закінчуються фатально для останніх. Андрій трохи задумується після запитання про кількість втрачених БПЛА.

– Напевно… Більше ніж 30 дронів було замінено вже.
– Скільки зараз для такого типу дрона нормальна тривалість його життя?
– 4-5 днів. Або давайте скажемо так – 4-5 операційних ночей.

Про втрати дронів і можливість їх компенсувати

Донбас Реалії переглянули відео перехоплень українських дронів-бомбардувальників найбільш спроможного і забезпеченого російського підрозділу БПЛА – центру перспективних безпілотних технологій «Рубікон». Протягом травня вони у своїх соцмережах опублікували 742 епізоди уражень таких дронів. Цими перехопленнями займаються й інші російські підрозділи, а також їх збивають стрілецькою зброєю із землі. Тому загальна кількість втрат може бути дещо більшою.

«Ми ж ціль №1, тому що ми можемо прилетіти з великою «бімбою», можемо доставити хлопцям БК, привезти провізію, тому пошук великого «бомбера» та екіпажу, що керує «бомбером» – це ціль №1 у FPV-ешок. Вони ці всі пікапи знищують, особливо якщо у них є дані, що заїжджає екіпаж «бомберів». Туди летить все – FPV-шки, волокно…» – ділиться досвідом оператор БПЛА 101 ОБрО ГШ із позивним «Турбо».

Місячні втрати цього типу БПЛА, які зараз, імовірно, наближаються до 1000 бортів на місяць, суто з точки виробничих спроможностей перекрити можливо, каже Ігор Федірко.

«Навіть тисяча бортів, навіть 10 тисяч бортів втрачених на рік – це абслютно не та спроможність виробнича, яку мають наші виробники, – каже він. – У нас «бомбери» виробляють понад 10 компаній і топ-3 компанії можуть виробляти більше, ніж 100 тисяч одиниць на рік. Тобто виробничих спроможностей у нас вистачає. У нас не вистачає, як завжди, виключно грошей. Бо ми розуміємо, що це лише одна номенклатура з тисяч, яких потребують військові. Ми можемо казати, що, в середньому, по сегментам, і «бомберів» в тому числі, мінімум 70% не закуповується із тих спроможностей, які можуть бути. Умовно кажучи, в системах радіоелектронної боротьби – там цей відсоток ще більший».

Ці БПЛА – недешеві. Наприклад, найбільш поширений у ЗСУ Vampire, благодійний фонд «Повернись живим» закуповував цьогоріч за 339 тисяч гривень – майже 7700 доларів. Борти можуть бути дорожчими в залежності від комплектації. Загалом на ринку багато виробників зі своїми дронами – «Кажан», Perun, Lasar, Heavy Shot та інші – у них різні розміри, кількість двигунів, але всі вони здатні переносити значну вагу на відстань у багато кілометрів, а в умовах розростання кіл-зони – це одна з можливостей забезпечувати позиції на передовій і у ближньому тилу.

«По правді кажучи, перші дрони – ще були якісь емоції. Так як це великий «бомбер», це дорога річ. Але після [втрати] перших трьох-чотирьох єдині емоції, які є – це невиконане завдання. Те, що ти не допоміг хлопцям, не виконав якесь ураження. Втрата дрона – це просто засіб. Засіб, яким ми ведемо цю війну», – каже оператор БПЛА Vampire 100-ї ОМБр Андрій.

Зібрати з двох або трьох – один

У одній з майстерень 28-ої ОМБр на продовгуватих дерев’яних полицях стоять великі дрони. Якісь – візуально цілі і потербують перепрошивки програмного забезпечення. На інших чітко видно наслідки ураження – карбонова рама із наслідками горіння або це просто залишки дрона, з яких звисають плати і дроти.

«Зазвичай, після прямого влучання FPV в борт, нічого не повертається. Це висота від 100 до 200 метрів, в середньому. Зазвичай борти знищуються повністю, тому що на усіх важких «бомберах» ємнісні АКБ – тобто акумулятори. Горять вони прекрасно, загасити їх практично нереально і, в кращому випадку, якщо відбувається ураження на землі, вдається врятувати камеру, антену GPS-зв’язку», – розповідає військовослужбовець 28 ОМБр Руслан.

Він щойно закінчив розпилювати «болгаркою» мателеві ніші на одному з дронів. Робить це для того, щоб на борт можна було встановлювати універсальні батареї – так збільшиться його дальність польоту.

Ситуація із наявними бортами для щоденних місій різниться від підрозділу до підрозділу – десь отримують новий дрон одразу після втрати попереднього, десь уже відчувають нестачу, тому ремонт і відновлення таких БПЛА стає все важливішим.

Руслан каже – пошкоджені дрони намагаються, за можливості, евакуювати з поля бою – з двох чи трьох можна зібрати один.

«У противника перехоплювачів стало більше, а в нас, із нарощенням застосування, їх стало менше. Тому що всі підрозділи застосовують тяжкі «бомбери». Я не впевнений, що виробники можуть забезпечити таку величезну потребу у тяжких «бомберах», а вони виконують максимально різні задачі – як логістичні, так і ураження. Тобто це напрямок, який варто було б розвивати та нарощувати», – вважає Руслан.

«Не питання перекрити втрати. Але це неправильна тактика і стратегія – просто виробляти більше, ніж ми втрачаємо. Тобто треба змінювати підходи, змінюється тактика застосування. В прямому сенсі все залежить від тактики застосування і від навченості тих пілотів, які ними керують», – каже Ігор Федірко.

Він додає – щоб мати можливість змагатися за ринок США та Європи українські виробники послідовно збільшують частку українських деталей у дронах – тобто відмовляються від китайських складників. Міноборони України теж надає перевагу виробам, які локалізовані на понад 50%.

«Те, що я зараз бачу – це від 65 до 75% наших дронів цілком локально вже збираються. Зберігається, звичайно, часткова або велика залежність від електродвигунів. На жаль, наші виробники, ті, які зараз виробляють електродвигуни, вони не справляються з цим рівнем замовлення, які є на внутрішньому ринку. [...] Далі, знову ж таки, батареї, як ми з вами знаємо, є залежність. І, звичайно, системи зв’язку – такі як Starlink, Silvus та інші. Ми, все таки, їх закуповуємо. Але все що від пропелерів, мікросхем, польотників, контролерів, рами – це все робиться в Україні. Антени – величезна кількість.

Російські спроби створити свою «бабу ягу»

З російського боку використання важких коптерів тривалий час залишається обмеженим – наприклад, літали і літають на відремонтованих після падіння українських Vampire і застосовують свої вироби – такі як «Мангас», але не так масово, як з українського боку. Російський військовий інструктор і учасник війни на Донбасі Святослав Голіков у своєму телеграмі писав, що відставання Росії у цій сфері сталося через централізацію і неефективність російської військової бюрократії.

«З осені минулого року повільно й сумно поповзли поставки аналогів «Вампірів», що представляють собою апарати китайського виробництва або збірку викруткою з китайських компонентів. Альтернативні варіанти від інженерних проєктів теж потрапляють у війська, але реальних вагомих для забезпечення чутливих потокових поставок бюджетами ці проєкти не мають У результаті про жодне масове насичення нашої діючої армії важкими дронами досі не йдеться, відставання від противника в кількісному вираженні багаторазове», – зазначив він.

Поки ж з українського боку для великих дронів шукають нову роль на полі бою. З кінця минулого року з’явилися публічні розмови про використання великих дронів для повітряної евакуації поранених – зокрема про таку перспективу в інтерв’ю згадував головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Наразі випробування вже відбувалися, каже Ігор Федірко. Але дрони надзвичайно великі і шумні.

«Ця ідея запозичена з лісозаготівлі, – зазначає він. – Є величезні дрони, які у важкодоступних місцях займаються автоматизованою лісозаготівлею. І можуть підіймати величезні вантажі. Системного або масового виробництва таких систем я не бачив і, наскільки я знаю, мало хто візьме на себе таку відповідальність, особливо в кіл-зоні, евакуйовувати саме таким способом».

Великі коптери – лише один із бойових елементів української армії. Станом на зараз – вже невід’ємний, який знищує різноманітні цілі, та забезпечує людей там, де це не може зробити ніхто інший. Тривалий час такі дрони були і залишаються перевагою України. Але із плином часу з російського боку такі ж БПЛА теж можуть стати масовими. Тож необхідно не лише шукати захист для власних бортів, а й брати на озброєння вже російську тактику збиття дронів ЗСУ.