Інструмент тимчасового захисту, який ЄС уперше в історії активував, щоб прийняти мільйони українців, кожна з держав імплементує по-різному. Залежно від місцевого законодавства й звичаїв, українці проходять на місцях різну процедуру й разом із тимчасовими посвідками на проживання отримують право на роботу, проживання, медичне обслуговування, а в деяких державах – і соцвиплати.
Однією з держав, де українці мають соцвиплати, є Бельгія. Там, за даними міграційної служби країни, на яку посилаються місцеві медіа, проживає близько 93 тисяч українських біженців. І ця держава вкрай суворо оцінює шукачів притулку на відповідність критеріям тимчасового захисту. Приміром, за перші 10 місяців минулого року відмови отримали 2380 українців, і це значно більше, ніж попереднього 2024 року (883 відмови).
Зростання кількості відмов пов’язують із тим, що бельгійська міграційна служба більше не є такою гнучкою, як була в перші роки війни. Її вимоги щодо відповідності умовам тимчасового захисту – суворіші. І одна з них – до місця проживання в Україні до 24 лютого 2022 року.
Наслідком цього стає відмова в тимчасовому захисті українським дітям, які народилися після російського повномасштабного вторгнення. Вони не жили в Україні до початку великої війни, бо їх не існувало фізично. Отже, і ключовому критерію – не відповідають. Так трактують ситуацію бельгійські компетентні органи, відмовляючи в прихистку маленьким українцям. Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» поспілкувався з родинами, що стали заручниками ситуації, і з юристами на місці, яким про неї відомо.
«Дитина може покинути країну»
Як бути в цій ситуації – не знаюЯна Холодна
«Я дуже сильно хвилююся, перебуваю в стані стресу. Вдома була в стресі – і тут хвилююся, що в дитини немає ніякого захисту. Виходить, немає страховки медичної ніякої, бо ніяких документів немає. Що робити, як бути в цій ситуації – не знаю… Кажуть, що дитина може покинути країну», – розповідає Радіо Свобода Яна Холодна із Запоріжжя.
Жінка не виїжджала за кордон, залишаючись до листопада 2025 року вдома, попри той факт, що неподалік «гримів» фронт, а дрони кружляли над головою дуже часто. Та коли обстріли стали зовсім нестерпними, позбавивши родину доступу до базових благ цивілізації, Яна разом зі своїм дворічним сином Семеном поїхала до Бельгії.
«Світла немає, тепла немає – люди без світла сидять по 12 годин на день майже. Кожного дня прильоти… Дитина вже почала усвідомлювати все це – всі повітряні тривоги. Казала: «Мамо, пішли в коридор», коли вибухи були. Це все дуже страшно», – розповідає Яна про те, як жила з маленькою дитиною вдома.
У Бельгії Яна отримала тимчасовий захист – документ від міграційної служби, що на деякий час – до березня 2027 року – урівнює її в правах із місцевими жителями, даючи статус тимчасово захищеної. У цьому ж статусі, втім, відмовили її дитині, запропонувавши для легалізації в Бельгії іншу процедуру, звичну для довгострокової, постійної міграції.
«Пояснили тим, що треба пройти процедуру приєднання родини, але ця процедура зовсім мені не пасує, бо мінімальна заробітна плата повинна бути дуже високою. Для мене – молодої мами, яка тільки приїхала, яка ще ні мови – нічого не знає – я не можу влаштуватися на роботу й отримувати такий мінімальний дохід», – пояснює Яна Холодна. Жінка каже, що муніципалітет озвучив їй суму 2550 євро.
Причина відмови – стандартна: дитини не було в Україні, коли почалася повномасштабна війна.
Я не розумію, чим моя дитина гірша за менеЯна Холодна
«А якщо я не можу цього довести, що він був на той час (в Україні – ред.), бо його взагалі не було, то вони й документи не дають. То що, я не мала народжувати? Чи як? Як це пояснити взагалі?... Я не розумію, чим моя дитина гірша за мене… Чим ця маленька людина заслуговує на таке ставлення?... Я ж приїхала сюди тільки заради нього, щоб він був у безпеці», – розповідає, плачучи, Яна.
Попри неможливість продемонструвати сімейний дохід, який потрібен для возз’єднання родини, українка все одно збирає пакет документів, щоб подати сина на цю процедуру.
«Іншого ніякого шляху вони не пропонують. Або так, або ніяк», – каже Яна.
Українка поспішає зібрати всі потрібні папери, бо з дати їхнього прибуття до ЄС уже спливають 90 «безвізових» днів. Якщо встигнути подати документи й отримати Annexe 9bis – підтвердження подання заяви на легалізацію перебування, – то, доки її розглядають місцеві компетентні органи, дитині не загрожуватиме депортація. Далі все залежатиме від їхнього рішення: якщо у возз’єднанні з родиною дитині офіційно відмовляють, то в цьому ж документі вказують термін, упродовж якого вона має залишити країну.
У соцмережах українки в Бельгії, які зіткнулися з відмовами, розповідають, що подали апеляцію, на час розгляду якої залишаються з дітьми в країні. Деякі ж узагалі не дочекалися рішення муніципалітету – і поїхали додому, не витримавши психологічно.
Єдність сімей – під загрозою?
У серпні 2025 року Бельгія змінила своє міграційне законодавство, внісши поправки до свого закону про іноземців від 15 грудня 1980 року. Директива ЄС про тимчасовий захист (Directive 2001/55/EC) стала його частиною. В громадській організації Promote Ukraine кажуть про «конфлікт режимів», спотворення директиви, покликаної регулювати надання українцям притулку, і підрив самої мети тимчасового захисту.
Це наслідок системного збоюМарта Барандій
«Замість того, щоб запровадити тимчасовий захист як автономний надзвичайний режим, бельгійський законодавець вбудував його в логіку звичайного міграційного права… Це не поодинока адміністративна помилка. Це наслідок системного збою…, який залишає немовлят у правовому вакуумі, ставить під загрозу єдність сімей», – наголошує засновниця організації, юристка Марта Барандій, закликаючи до «термінової політичної реакції».
Наслідки відмови дітям у статусі тимчасово захищених – не лише ризик їхньої депортації через можливу відмову у возз’єднанні з родиною. У них немає медичної страховки. І це проблема, кажуть мами, з огляду на те, як часто малі діти хворіють.
«У нас був випадок – ми грали – всі діти – вдома. У мене підлога з кахлю. І вона впала – розбила губу. І я дуже переживала, що треба зараз якось їхати до лікарні, може, зашивати – бо то велика була рана», – розповідає Радіо Свобода Катерина Городилова з Дніпра, що разом з двома старшими дітьми перебуває під тимчасовим захистом у Бельгії, але його не отримала її наймолодша 19-місячна донька Надійка. Причина – та сама: дитини фізично не існувало на момент вторгнення Росії до України.
У Надійки немає всіх обов’язкових, згідно з віком, щеплень. Мама пояснює: препарати разом із візитами до лікарів – це надто дорого, якщо страхова не втручається.
Катерина приїхала з дітьми до Бельгії торік у жовтні, відтак Надійка вже перевищила тримісячний термін перебування тут за безвізовим режимом. Її мама подала стос документів до муніципалітету на возз’єднання з родиною, нарікаючи, що лише їхнє оформлення – апостилі, переклад – обійшлося їй у 350 євро. Отже, дитині не загрожує депортація. Та мама дуже хвилюється, очікуючи на вердикт муніципалітету.
«Ти в напрузі весь час… А як скажуть їхати?… Плюс ти маєш той же контракт на оренду (житла – ред.). Розриваєш його зі штрафом. Грець із тими грошима. А як з дітьми вертатися додому? Знову перебувати в стресі?» – переймається Катерина.
Українка отримує соцдопомогу в Бельгії, і муніципалітет, де вона зареєстрована, не вимагав від неї показати зарплатню. Та жінка підозрює, що її відсутність вплине на фінальне рішення. А вона не може працювати, доки не здасть до дитсадка молодшу дитину. На місце в яслах очікує й каже, що це може зайняти до пів року.
«Питала (у муніципалітеті – ред.), як просуваються справи з моїми документами. Вона (працівниця – ред.) сказала: ну якщо ви підете на роботу, якщо підете на якісь курси, ми це врахуємо. Можливо, буде якийсь перегляд. Кажу: я не проти десь піти. Я стала у чергу в садочок, щоб молодша дитина пішла», – пояснює Катерина, з чим пов’язані складнощі, які заважають їй працевлаштуватися.
Я не розумію, чому закон стосується саме дітейКатерина Городилова
У муніципалітеті, зауважує жінка, не можуть точно сказати, скільки часу знадобиться на ухвалення рішення. Називають терміни від пів року до року – за рік уже має завершитися тимчасовий захист для всіх українців у ЄС.
«Я не розумію, чому закон стосується саме дітей. Вони потребують, навпаки, безпеки, захисту… А тут Європа ніби їх і дає, і відмовляє. І що найцікавіше – тільки в Бельгії такий закон є», – наголошує Катерина Городилова.
Офіційні пояснення
У міграційній службі Бельгії сказали Радіо Свобода, що вивчають ситуацію і повернуться з відповіддю. Проаналізувати її обіцяє і спецпосланниця ЄС із питань українців, що дізналася про парадокс захищених дорослих і незахищених дітей під час розмови з редакцією.
«Я не була обізнана з цією ситуацією, про яку ви зараз розповідаєте. Тож це мене здивувало. Звісно, ці діти також повинні підпадати під захист, якщо їхні батьки, їхня мати підпадає під нього… Мені потрібно додатково вивчити це питання», – сказала Радіо Свобода Ілва Йоганссон.
У закритій групі «Українські мами в Бельгії» історії своїх дітей, що залишилися без захисту, розповідають десятки українських жінок.
Інших варіантів у нас немаєОлена Подопригора
Олена Подопригора з Маріуполя, що приїхала до Бельгії з дітьми в серпні, пише Радіо Свобода, що її наймолодша 2-річна Вікторія теж відчула на собі наслідки поправок до міграційного закону. Документи на возз’єднання з родиною подані, офіційної відповіді немає досі.
«Надати мені письмову відмову ніхто не може. Зараз готуємо подачу дитини на міжнародний прихисток. Бо жити без медичної страховки дитині просто неможливо. Процедура складна, довга та потребує адвоката. Ми з окупованого міста, а наш дім зруйнований, тому інших варіантів у нас немає. Будемо намагатись оформити хоч якісь документи», – пише Олена.
Те, що правила ЄС передбачають можливість гнучкішого підходу, але «нині бельгійський уряд обирає більш обмежувальне тлумачення законодавства», підтверджує Радіо Свобода і юрист правозахисної організації Caritas у Бельгії Пітер ван Роєн. У нього немає статистики, але з цими випадками організація, каже, стикається щотижня, «іноді – навіть кілька разів на тиждень».
«Для дітей у найскладніших обставинах нам доводиться подавати заяви на нову візу або новий дозвіл на проживання. Ми допомагаємо, але вони досі чекають на рішення. В інших випадках, коли проблема виникає на рівні муніципалітету, ми намагаємося втрутитися, і, здається, маємо певні позитивні результати, але ситуація не завжди прозора. До того ж, ми не завжди отримуємо зворотний зв’язок», – пояснює ван Роєн.
Радіо Свобода також звернулося до посольства України в Бельгії – уточнити, що їм відомо про ці випадки й що дипломати роблять, щоб маленькі українці почали існувати для країни свого перебування. Відповідь оприлюднимо, щойно надійде.
Форум