Приватні підприємці України працюють під обстрілами та в умовах тривалих відключень електроенергії і тепла. Як їм це вдається? Які проблеми щодня доводиться долати малому бізнесу? В чому секрет стійкості? І на яку підтримку від місцевої і центральної влади чекають підприємці?
У прифронтових зонах всі проблеми ще складніші. Радіо Свобода розповідає про них на прикладі Запоріжжя.
Як у таких умовах вдається працювати? Радіо Свобода запитало місцевих підприємців.
Вночі обстріли, а вдень ідеш містом і розумієш: життя триває. Крамнички відчинені, пахне випічкою і кавою, можеш по дорозі на роботу придбати все необхідне.
Та й кафе і ресторани працюють, що дуже дивує іноземців.
Як це вже можливо?
«Кожен бізнес, який залишається у Запоріжжі, відновлюється, оговтується після того, що сиплеться на нашу голову, заслуговує на повагу. Ми вже навчені за всі ці роки стояти. І коли погіршується, скажімо так, обстановка, ми стаємо однією великою командою, коли незнайомі люди підтримують один одного. Так і тут, в бізнесі», – каже запорізька ветеранка і підприємниця Юлія Матвієнко.
Її магазин-кав’ярня «Мамина ферма» вже тричі зазнавав наслідків російських ударів по Запоріжжю:
«Останній раз нам пощастило: вигнуло тільки раму, скло залишилось; одне тільки вікно у нас з ОСБ вилетіло. Сусідам пощастило менше. Все одно працюємо. Не знаю, як, але, поки нас Бог оберігає і поки є можливість, всі працюємо».
Є у закладу Юлії Матвієнко і власний оберіг. Це «незламні» філіжанки:
«У мене є символічні чашки з кав’ярні у Харкові. Дівчата передали. На жаль, їхнього закладу вже нема, але залишились чашки. Займались крафтовою кавою. Була кав’ярня. Її зруйновано. Був приліт. Але як символ незламності ці чашечки тепер в мене. І я вірю, що це символізує життя, продовження життя бізнесу, в яке було влучання, який знищений. Просто в іншому форматі», – каже ветеранка.
Виклики під час повномасштабної війни
Почались блекаути і довелось змінювати продажі, змінювати асортиментЮлія Матвієнко
Займатися підприємницькою справою Юлія Матвієнко почала ще до повномасштабної війни. Її родина мала родинну ферму – вирощувала птахів на м'ясо.
З початком повномасштабного вторгнення Юлія вивезла дітей із Запоріжжя, а сама долучилась до місцевої тероборони. Ферму довелося закрити. За її відновлення взялась влітку 2022 року, коли повернулась до Запоріжжя.
«В перший день повномасштабної війни в голові була лише війна. Обдзвонила всіх, хто жив поруч, хто допомагав по фермі, кажу: «Забирайте, бо воно все загине», потім все це відновлювалось. Потрошки заводилось поголів’я, розводилось, повертались до тієї кількості, яка була до повномасштабної війни. А потім почались блекаути і довелось змінювати продажі, змінювати асортимент, тому що люди почали боятись купляти свіже м'ясо», – ділиться Юлія Матвієнко.
З’явився такий асортимент, як тушкованка, ковбаси, сушене м'ясо
Так складнощі, з якими довелось зіштовхнутися під час повномасштабної війни, підштовхнули ветеранку спробувати створити власне виробництво:
«З’явився такий асортимент, як тушкованка, як ковбаси, як сушене м'ясо. Останнє взагалі завдяки «бєлгородським» хлопцям. Мої побратими, як в Бєлгород ходили, попросили щось з собою насушити, тому що те, що продається в крамницях, дуже солоне і неможливо як сухий пайок з собою брати. А сухе м'ясо з собою – це дуже класно, зручно в будь-яку погоду і майже нічого не важить. Тому я навчилась заради побратимів його робити».
У розвитку власного виробництва допоміг грант від обласної влади на створення власного міні-цеху, який згодом переріс у ідею власного магазину-кав’ярні.
«Зі мною завжди мої діти. На виробництві було не дуже зручно, а на той час в нас були вже і вареники, пельмені, напівфабрикати. І виникла ідея, чому б їх не готувати на місці. Тому ми з моєю помічницею купили піддонів, за два дні зробили затишок в першу чергу для дітей і для людей, які хочуть приходити до нас», – каже Юлія Матвієнко.
Поки є можливість, поки стіни є – будемо працюватиЮлія Матвієнко
Нині в планах у Юлії Матвієнко – налагодити співпрацю з мережами супермаркетів у Запоріжжі, аби продукцію її «Маминої ферми» можна було придбати не лише у фірмовому магазинчику. Отримала для цього грант від ветеранського фонду.
«Поки є можливість, поки стіни є – будемо працювати», – каже Юлія Матвієнко.
Каже, що війна привчила до потенційних викликів. На випадок тривалих вимкнень світла її бізнес обладнаний генераторами:
«Ми не виготовляємо багато, бо не використовуємо консервантів. Перші дегустатори – це мої молодші діти. Це та продукція, яку їм даю, а я як мати не можу давати щось з якимось добавками своїм дітям. Ми виготовляємо невеликими партіями. Виготовляємо під замовлення. Так робимо, в тому числі, бо є можливі ризики, і ми їх намагаємось враховувати».
«Призупинка» бізнесу
Генератором теж треба управлятиОлексій Пучков
«При поточній вартості електроенергії, можливо, генератор не так вже і дорого, але ним треба управляти як окремим серйозним технологічним інструментом, – каже інший запорізький підприємець Олексій Пучков. – При нестачі кадрів це стає дуже важко. Десь на невеличкій точці його потрібно витягнути і увімкнути. Не завжди це можуть робити дівчата, які є на об'єкті. Тобто потрібна окрема людина, яка буде слідкувати за цими графіками, вмикати, потім під напругою або за кілька хвилин до переключень приходити і вимикати, переводити на мережу».
Додає: «На великому виробництві у нас в пекарні «Урожаї» саме це стало дуже вагомим фактором. Вночі треба було побачити оновлений графік, вночі приїхати і комусь перемикати. Люди мали сидіти у пітьми і чекати, коли увімкнуть генератори і дадуть електроенергію. Ми їх по черзі перемикали: вмикали один, вимикали інший. А це вночі стало неможливо зробити – непросто добиратися, бо комендантська година. Навіть за наявності перепусток не завжди може співробітник це зробити».
Останні два роки ми були неприбутковіОлексій Пучков
За тривалих вимкнень світла у Запоріжжі складно забезпечити необхідний безперервний технологічний процес виробництва в пекарні, каже Олексій Пучков. Навіть в умовах карантину під час спалаху коронавірусу його підприємство не зупиняло свою роботу, але робить це зараз.
«Призупиняємо виробництво. Я – все ж таки оптиміст і вірю, що ми зможемо в якомусь асортименті зі збереженими людьми щось виробляти, в якомусь скороченому варіанті працювати. Я на це розраховую, тому кажу саме «призупинка». В COVID не було відключення енергетики, цих всіх важких графіків підключення генераторів і цієї складної системи адміністрування технологічного процесу, яка сталась з відключеннями. Обсяги виробництва у нас падали останнім часом. Останні два роки ми були неприбуткові, тобто ми провалювались у збитковість. А коли почались відключення, то це стало зовсім неможливо витягнути, тому призупинили виробництво», – каже Олексій Пучков.
Ключові проблеми для прифронтового бізнесу
Я не спостерігаю зараз масової релокації бізнесу, мабуть основні бізнеси вже виїхалиОлена Єрьоменко
Призупинення виробництва нині стає типовим явищем для запорізького бізнесу, каже голова правління місцевої ГО «Бізнес-союз «Порада» Олена Єрьоменко.
«Я не спостерігаю зараз масової релокації бізнесу, мабуть основні бізнеси вже виїхали. Але є закриття, в більшості це виробництва, в зв'язку з втратою замовлень, призупинення діяльності з надією повернутися. І це за останні пів року, і це дуже поганий сигнал. Далі може бути тільки гірше», – каже представниця бізнес-спілки.
Виробники від середнього до великого стикаються з вимогами, які є загальними по УкраїніОлена Єрьоменко
Додає: «На сьогодні ключовими загальними проблеми запорізького бізнесу є:
- додаткові витрати, пов'язані з електропостачанням,
- низький попит,
- проблеми з фахівцями.
Виробники від середнього до великого стикаються з вимогами, які є загальними по Україні, наприклад, податкове навантаження. Така собі середня температура, наприклад, для Львова і Запоріжжя, де низький попит та втрачені ринки збуту».
На те, що обстановка прифронтових зон суттєво впливає на бізнес, зокрема через низьку купівельну спроможність місцевого населення, вказує і Олексій Пучков:
Нікуди не ділася специфічна для Запоріжжя проблема – блокування європейськими, і не тільки європейськими, банками транзакційОлена Єрьоменко
«Ми розуміємо, що всіх обстрілюють. А коли у Львові чи Черкасах, де більш менш спокійно – емоційно, морально спокійніше, туди виїжджають наші люди і вони наповнюють, живлять місто кожного дня – платять за булочку, за молоко в супермаркеті, за обід в їдальні, кав’ярні. А у нас нема цих людей. Їх значно менше і їх купівельна спроможність тане, бо ми скорочуємо робочі місця, не можемо піднімати зарплати. Звісно, обстрілюють і нас, і регіони більш віддалені від фронту, але нерівні умови по кількості людей, по їхньому моральному стану, тобто здатності витрачати кошти».
Ще один фактор, який впливає на бізнес у прифронтових областях, зокрема Запорізькій – це європейські санкції.
Восени 2022 року ЄС запровадило восьмий пакет санкції проти РФ через збройну агресію проти України. Дія введених заходів охоплює також нині тимчасово окуповані Росією території 4-х областей України – Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької. Втім, під них потрапили і підконтрольні Україні райони цих областей, а також зареєстровані там бізнеси.
«Нікуди не ділася специфічна для Запоріжжя проблема – блокування європейськими, і не тільки європейськими, банками транзакцій. А наслідком цих блокувань стали ще і штрафні санкції від податкової за порушення строків експортних операцій», – каже Олена Єрьоменко.
Що робити?
Місцева влада повинна, в першу чергу, лобіювати потреби бізнесу прифронтових територійОлена Єрьоменко
Як же підтримати бізнес, що працює у таких складних умовах? Голова правління запорізького «Бізнес-союзу «Порада» Олена Єрьоменко наголошує, що підхід має бути комплексним.
Каже, наразі українськими підприємцями вже напрацьовані і передані державним органам пропозиції, які б допомогли підприємцям у прифронтових зонах. Зокрема, такі, наприклад, були озвучені 1 грудня 2025 року представниками Національної бізнес-коаліції мікро- та малого бізнесу та Української ради бізнесу під час форуму «Відновлення України: якісні інституції та економічна безпека» у Києві.
Учасники форму пропонують цілу низку заходів, які можуть допомогти відновити економіку прифронтових зон і допомогти місцевим підприємцям. Це і пільгові кредити, спрощений доступ до грантів на відновлення та компенсацій за воєнні збитки, страхування воєнних ризиків, перегляд ставок певних податків для прифронтових зон тощо.
«Практично все залежить від рішень, які в компетенції центральних органів влади. Місцева влада повинна, в першу чергу, лобіювати ці потреби бізнесу прифронтових територій», – каже голова правління запорізького «Бізнес-союзу «Порада» про те, що можливо зробити, аби допомогти прифронтовим бізнесам вижити в умовах повномасштабного вторгнення РФ до України.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цю спробу анексії.
- У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
Форум