Чи може боротьба США та Ірану за Ормуз стати вигідною для Росії та Китаю

МАНІЛА – Упродовж багатьох років американські політики дивилися на Азію передусім крізь призму Тайваню, Південнокитайського моря та нарощування військової потуги Китаю. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну лише посилило такий підхід, закріпивши за Європою та Східною Азією статус головних арен геополітичного суперництва.

Однак дедалі більше експертів із безпеки у Південно-Східній Азії вважають, що інша криза, яка розгортається за тисячі кілометрів – на Близькому Сході, – зрештою може значно глибше змінити регіональний баланс сил, ніж війна в Україні або напруга довколо Тайваню.

Стратегічне значення Ормузької протоки, через яку проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти, стало неможливо ігнорувати урядам держав Південно-Східної Азії.

На тлі загострення за участю Ірану, яке загрожує одному з найважливіших енергетичних маршрутів світу, наслідки кризи вже змінюють розрахунки країн регіону щодо безпеки, дипломатії та союзницьких відносин.

За даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2025 році через Ормузьку протоку проходило близько 25% світової морської торгівлі нафтою. Приблизно 80% цих обсягів прямували до Азії. Через протоку також перевозили майже п’яту частину світового скрапленого природного газу, причому майже 90% цих поставок спрямовували на азійські ринки.

«Ми вже бачимо, як АСЕАН рухається в бік Росії – не у сфері безпеки, а в питанні залежності від енергоресурсів», – сказав Радіо Свобода Лестер Джозеф Буїтізон.

Буїтізон працює аналітиком з оцінки загроз у манільській компанії Aldebaran Threat Consultants і спеціалізується на міжнародній безпеці та політиці Близького Сходу і Північної Африки.

Військова присутність не повернула судноплавству впевненості

Бойові дії між США та Іраном останніми днями знову привернули увагу до Ормузької протоки.

Іран заявляє про контроль над стратегічним морським шляхом. Сполучені Штати водночас повідомляють, що завдають повітряних ударів по цілях на півдні Ірану, щоб «і надалі послаблювати військові можливості Ірану, які використовують для нападів на торговельні судна в Ормузькій протоці».

Однак, попри значну військову присутність США, судноплавні компанії досі неохоче спрямовують свої кораблі через протоку.

Це вказує на проблему, яка виходить за межі співвідношення військово-морських сил: найскладнішим завданням може стати повернення довіри комерційних перевізників.

Транзит нафти через Ормузьку протоку має критичне значення для Південно-Східної Азії, яка залишається значною мірою залежною від енергоресурсів із Близького Сходу.

Філіппіни, наприклад, імпортують із цього регіону понад 90% своєї нафти. Тому перебої з постачанням є для Маніли не віддаленою зовнішньополітичною проблемою, а безпосереднім економічним і політичним викликом.

Навіть союзник США купує російську нафту

Філіппіни залишаються одним із найближчих договірних союзників Вашингтона, а громадська думка в країні й надалі прихильніша до Сполучених Штатів, ніж до Китаю.

Попри це, адміністрація президента Фердинанда Маркоса-молодшого прагнула розширити доступ до російської нафти й активізувала переговори щодо довгострокового енергетичного співробітництва.

Для Буїтізона висновок очевидний: якщо навіть один із найближчих регіональних союзників США змушений взаємодіяти з Москвою, щоб гарантувати постачання енергоносіїв, держави з нейтральнішою зовнішньою політикою – зокрема Індонезія і Малайзія – робитимуть це ще охочіше.

«Якщо Росії вдасться успішно переорієнтувати свою економіку на схід, західні санкції стануть структурно менш ефективними», – вважає аналітик.

Філіппіни не лише розглядали російські поставки як теоретичну можливість. У квітні 2026 року уряд країни просив Сполучені Штати продовжити виняток, який дозволяв купувати російську нафту й нафтопродукти. Міністерка енергетики Шерон Гарін пояснила це необхідністю мати більше постачальників: «Нам потрібна диверсифікація».

Якщо Росія може отримати від цієї ситуації економічну вигоду, то Китай – дипломатичну.

Китай може просто чекати

За словами Вінсента Кайла Паради, аналітика Управління військово-морських стратегічних досліджень і стратегічного менеджменту ВМС Філіппін, раніше АСЕАН могла успішно балансувати між Сходом і Заходом.

Китай забезпечував економічне зростання, а Сполучені Штати гарантували регіональну безпеку.

Однак сьогодні, за словами Паради, межа між цими ролями дедалі більше стирається. Іранська криза, на його думку, свідчить про те, що економічна та національна безпека стали нероздільними.

«Взаємозв’язок між економікою і безпекою став значно тіснішим, ніж був 10 або 20 років тому», – сказав Парада Радіо Свобода.

Він додав, що нещодавні рішення Вашингтона – зокрема скорочення допомоги розвитку в регіоні, торговельна напруженість і втручання у конфлікт з Іраном – послабили позиції США у Південно-Східній Азії та водночас створили для Китаю можливості розширювати свій економічний вплив.

«Китаю насправді не потрібно нічого робити – достатньо просто чекати», – сказав Парада.

Водночас послаблення довіри до Вашингтона не означає автоматичного переходу АСЕАН до китайської сфери впливу. Опитування ISEAS – Yusof Ishak Institute за 2026 рік показало, що держави регіону дедалі більше непокоїть суперництво великих держав, але вони водночас прагнуть зберегти простір для маневру і не робити однозначного вибору між США та Китаєм.

Енергетична безпека виходить на перший план

Побоювання, описані філіппінськими експертами, вже вийшли за межі аналітичних дискусій.

На зустрічі в Манілі міністри закордонних справ держав АСЕАН висловили «глибоке занепокоєння» поновленням бойових дій на Близькому Сході. Вони попередили про ризики для енергопостачання, інфляції та глобального економічного зростання.

Через залежність регіону від імпортної нафти АСЕАН також намагається прискорити створення механізму спільного використання нафтових запасів, який мав би пом’якшити наслідки перебоїв із постачанням.