Доступність посилання

ТОП новини
25 Серпень 2019, Київ 09:34

Він зібрав мамині рецепти, вона взялася за призабуте шиття: як подружжя з Луганщини поставило на ноги власні бізнеси


Олександр Коваль на «маркеті» «БУДЬ в UA» в Дніпрі, квітень 2018 року. Фото зі сторінки «маркету»

Подружжя жителів Рубіжного – це невелике місто Луганської області – зробило власні бізнеси у Запоріжжі, кожен свій. Подружжя Ковалів разом з донькою приїхало до Запоріжжя у травні 2014 року, коли війна на Донбасі тільки починалася. Спочатку вони планували перечекати у рідних, поки на Луганщині «заспокоїться» ситуація, але залишилися у місті і заснували власні виробництва.

Родина Ковалів переїхала до Запоріжжя з Рубіжного Луганської області у травні 2014-го. Ірина – родом з Луганщини, а ось Олександр – сам з Запоріжжя, але після закінчення школи переїхав до Луганської області, де грав за місцеву гандбольну команду.

«Спочатку грав сам у Суперлізі України. Команда «Буревісник» (Луганськ) була. Близько 10 років грав у цій команді, і потім почав працювати з дітьми, зі школярами. Ми вчили їх грати в гандбол. Ось 4 роки ще попрацював з дітьми, і в 2014 році повернулися до Запоріжжя», – ділиться колишній тренер Олександр Коваль.

«Заїхали в Куп’янськ, а там все «синьо-жовте»​

До переїзду в Запоріжжя подружжя Ковалів працювало викладачами у підрозділі Луганського державного університету: Ірина викладала психологію, а Олександр тренував місцеву гандбольну команду. Розповідає, що вирішив їхати з Луганщини на малу батьківщину під впливом свого колеги з Києва.

«Підштовхнув мій товариш з Києва, який теж працює з дітьми. Я проводив у Рубіжному кожного року присвячений Дню хіміка турнір з гандболу. Приїздило дуже багато команд. В останній рік було їх 12. Такий хороший турнір... познайомилися з тренером з Києва. І він десь на початку травня подзвонив мені й сказав: «Збирай речі. Я новини дізнаюсь не з телевізора. Збирай речі, забирай родину і їдьте до Києва», – розповідає Олександр Коваль.

Провідати рідних і згодом повернутися додому, коли ситуація в Рубіжному «заспокоїться» – таким був первинний план родини Ковалів.

Їхали у гості, а залишилися вже тут
Ірина Коваль

«У мене батьки живуть у глибинці Луганської області. І коли ми виїжджали звідти (а ми їхали сюди в гості, як завжди, до батьків, до мами чоловіка), тоді вже був травень – і вже у Слов’янську були військові дії, вже стояли блокпости, і на блокпостах цих були незрозумілі прапори, і настрій людей, що там був, відверто дратував. Тому їхали у гості, а залишилися вже тут», – пригадує Ірина.

Ми дуже своєчасно поїхали, що дитина наша не чула пострілів
Олександр Коваль

А Олександр розповідає, як йому з дружиною і маленькою донькою дорогою до Запоріжжя доводилося перетинати блокпости: «Коли я їх забрав і ми їхали, то була вже зброя. Вже прапорів України не було: десь вивішені російські, десь взагалі були приспущені всі прапори. І ми через день, 17 травня, виїхали до Запоріжжя. Через Харків поїхали. Заїхали до Куп’янська. Заїхали в Куп’янськ, а там все «синьо-жовте» – і якось аж добре стало. Приїхали до Запоріжжя, і через 4 дні я прочитав в інтернеті, що якісь почались заворушення зі стріляниною в місті Рубіжному. Тобто, ми дуже своєчасно поїхали, що дитина наша не чула пострілів, слава Богу».

Новий досвід

Переїхавши до Запоріжжя, чоловік почав допомагати своїй мамі, яка має власний бізнес з торгівлі прянощами та спеціями на ринках міста. А згодом, у серпні 2014 року, зрозумівши, що не зможе найближчим часом повернутися до старої роботи, наважився на експеримент – вирішив налагодити власне виробництво приправ. Розпочати справу йому допомогла мама своїми порадами та фінансовою підтримкою.

Суміші унікальні. Їм більш ніж 20 років. Це мамині рецепти
Олександр Коваль

«Суміші унікальні. Їм більш ніж 20 років. Це мамині рецепти. Вона дала свою книгу з рецептами. Паралельно почали додавати і свої рецепти. Наприклад, також приправи для кави. У дитинстві, мабуть, лише з бабусею помідорами та редискою торгував. Ні, не було страшно. Навпаки – хотілось все нове вивчити. А взагалі виходу іншого не було, – зізнається Олександр. – Тобто нема роботи, життя змінилося повністю. Не було страшно, бо були шляхи відходу. У мене було в голові, що якщо це не піде, то ми мамі всі прянощі віддаємо, і вона їх продає».

Олександр Коваль
Олександр Коваль

Наразі прянощі марки Origanum spice, створеної Олександром Ковалем, можна придбати не лише у Запоріжжі, а й у Донецькій області, Києві та Дніпрі. Налагодити контакти на місцях колишньому тренеру допомогла участь зі своїм товаром у різноманітних крафтових ярмарках.

Все було поступово. Спочатку ми писали на упаковці від руки, не було ніяких маркувань, а потім – гарні наліпки
Олександр Коваль

«Все було поступово. Спочатку ми писали на упаковці від руки, не було ніяких маркувань, а потім – гарні наліпки, і з таким товаром можна їхати на якийсь «маркет». Так, в Дніпрі проходить такий фестиваль «БУДЬ в UA», тобто всі дизайнери одягу українські, всі виробники українські. І я туди приїхав на перший «маркет» з соусами, прянощами, і на другий день в мене був напівпорожній стіл. Це дало розуміння, що є інтерес до нашого товару і можна займатися його виробництвом», – ділиться Олександр Коваль.

З улюбленого хобі – у власну справу

Ірина Коваль також започаткувала у Запоріжжі власну справу – створює розвиваючі іграшки з фетру для дітей. Зізнається: з дитинства обожнювала шити!

Мені хотілося пошити дочці якісь іграшки, яких нема на нашому ринку
Ірина Коваль

«У мене були наймодніші ляльки, бо шила в мене бабуся, і вона мене навчила шити. А потім на якийсь час я цю справу закинула. Вступила до інституту, вчилася на психолога, бачила себе у цій сфері, мені було цікаво. Але, як більшість жінок, коли народила дитину, я зрозуміла, що хочу займатися чимось іншим. І знову повернулася до шиття. Мені хотілося пошити дочці якісь іграшки, яких нема на нашому ринку, тому що Китай, Китай суцільний», – каже Ірина.

Розпочати роботу над створенням власних іграшок їй допомогла участь у грантових програмах – вона змогла виграти фінансування на придбання спеціальної швейної машинки.

Ірина Коваль
Ірина Коваль

У мене був досвід роботи у розвивальному дитячому центрі. В моїх роботах врахований весь той досвід роботи з маленькими дітьми, щоб посібники були не лише гарними, а й корисними
Ірина Коваль

В процесі роботи над іграшками Ivastoys Ірина спирається на свої знання психолога та досвід роботи з маленькими дітьми: «Коли я ще була декреті і ми переїхали до Запоріжжя, у мене був досвід роботи у розвивальному дитячому центрі. Я була педагогом розвиваючого навчання. Вік діточок, з якими ми працювали, був десь від 9 місяців, це наймолодший, і до 5 років. Заняття складала сама, спираючись на свій досвід, щось заново вивчаючи, і паралельно шила. Тому в моїх роботах врахований весь той досвід роботи з маленькими дітьми, щоб посібники були не лише гарними, а й корисними».

Ірина Коваль
Ірина Коваль

Ірина зізнається, що наразі знайшла своє покликання. Каже, хоч і не планує повертатися до викладання, однак постійно цікавиться педагогічними новаціями, адже вони потрібні в роботі над власною лінією розвиваючих іграшок.

Не планує повертатися до тренерської діяльності і Олександр – плани на майбутнє пов’язує з розвитком своєї справи: хоче розширити власне виробництво та знайти торговельних партнерів у нових містах України. Також працює над повноцінним запуском лінії грузинських соусів власного виробництва.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG