Невдоволення уже колишнім головнокомандувачем Олександром Сирським назріло давно: ще до його відсторонення понад половина опитаних українців виступали за його відставку, а список претензій до нього лише зростав – від надмірної централізації та невдалих кадрових рішень до неефективної мобілізації й гальмування реформ.
Водночас політолог Володимир Фесенко в етері Радіо Свобода (програма «Свобода Live») назвав те, що зараз відбувається навколо Сирського, «не зовсім справедливою, але закономірною демонізацією», яку підживлює відчуття несправедливості через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони.
Тепер ЗСУ очолив Михайло Драпатий. Від нього вже чекають змін – але що він справді може змінити, а де одного нового головкома буде замало?
- Що насправді залежало від Сирського, а де його могли «демонізувати»?
- Які проблеми в армії Драпатий може почати змінювати вже зараз?
- Де закінчуються повноваження головкома і починається відповідальність президента, Міноборони та інших?
Financial Times описувала конфлікт між Михайлом Федоровим і Олександром Сирським як прояв ширшого розколу між реформаторським, технологічно орієнтованим підходом до війни та більш традиційною військовою культурою. Федоров наполягав на швидшому впровадженні технологічних змін, тоді як Сирський, за описом видання, більше покладався на витривалість людей та мобілізацію.
Ветеран і співзасновник правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип» Масі Найєм теж писав, що йдеться не стільки про персональний конфлікт «Федоров – Сирський», скільки про конфлікт підходів.
«Тому зараз треба погодити саме, який підхід нам треба. Людиноцентричність. Технології. Антикорупційні зміни в закупівлях. Інакше стане гірше, людей вийде ще більше», – написав він, маючи на увазі протести.
Отже, зміна головкома дійсно може вирішити більшість проблем?
За що був відповідальний Сирський
На думку ветерана та керівника аналітичного центру «Левіафан» Миколи Мельника, Сирський персонально відповідав за кадрові рішення і за те, як мобілізація виконувалася на практиці. Водночас правила, за якими працює система мобілізації, визначаються не головкомом, а державою.
«Іноді через таку розмитість повноважень між Міноборони і головнокомандувачем починається перекидання важких питань. Особливо мобілізація: Міноборони стверджує, що це ТЦК та СП неефективно роблять, водночас військове командування зазначає: так вибачте, будь ласка, ви ж створили нам таку законодавчу базу, в якій ми не можемо плавати», – прокоментував він Радіо Свобода.
На його думку, Сирський провалив мобілізацію ще на посаді командувача Сухопутних військ, а згодом і на посаді головкома через його не завжди ефективні управлінські рішення та кадрові призначення керівників ТЦК та СП.
Федоров після своєї відставки також нагадав, що ТЦК підпорядковуються Сухопутним військам, а ті, своєю чергою, – головнокомандувачу, тому поклав на Сирського та Генштаб частину відповідальності за проблеми мобілізації. Що труднощі тут справді є, визнавав і президент України Володимир Зеленський: зокрема, говорив про проблеми «на полі бою, в операціях, у бригадах, ТЦК, бусифікації» і наголошував, що їх треба вирішувати.
Федоров говорив і про системне блокування його ініціатив та надмірно авторитарний, за його оцінкою, стиль управління Сирського. Про надмірно жорстку командну культуру згадував і бригадний генерал начштабу 11-го армійського корпусу, Герой України Сергій Собко. За його словами, командири змушені думати не лише про виконання бойового завдання, а й про те, як не бути покараними за свої рішення. Водночас Сирського критикували і за надмірну централізацію управління та втручання в рішення нижчих ланок командування, що подекуди призводило до мікроменеджменту й уповільнювало ухвалення рішень на місцях.
Майор ЗСУ і політолог Андрій Ткачук в етері програми «Свобода Live» наголошував, що довіра військових до командування є базовою умовою роботи армії, а значна частина війська не довіряла колишньому головнокомандувачу.
Одним із найболючіших закидів Сирському було те, що під час деяких операцій він надто довго утримував позиції ціною великих втрат, як-от у Бахмуті.
Сам Сирський після відставки описав результати свого командування зовсім інакше. У прощальному зверненні він наголосив, що одним із головних принципів для нього було збереження життя військових. Як приклад навів вихід з Авдіївки у лютому 2024 року, коли українські підрозділи опинилися в напівоточенні.
Серед змін за час свого командування Сирський назвав створення Сил безпілотних систем (за це твердження його, проте, критикували у соцмережах, нагадуючи про роль у створенні СБС Вадима Сухаревського) і підрозділів дронів-перехоплювачів, перехід ЗСУ на корпусну структуру та залучення бойових офіцерів до штабів. Водночас реформу ТЦК він прямо не вважає виключно своєю відповідальністю. За його словами, наступнику він передає армію «з ініціативою, зі структурою» і здатну не лише оборонятися, а й наступати.
На захист Сирського публічно виступили командувач ВМС Олексій Неїжпапа та командувач ДШВ Олег Апостол, які наголошували, що публічна дискредитація найвищого військового керівництва під час війни може розхитувати армію і суспільство.
Тобто значна частина критики Сирського стосувалася саме стилю управління армією – централізації, кадрових рішень, мобілізації та ставлення до втрат. Проте не все з того, за що критикували головкома, залежало лише від нього.
За що насправді відповідає головком
Пересічний українець доволі складно орієнтується в розмежуванні повноважень між Міністерством оборони і головнокомандувачем, вважає ветеран та керівник аналітичного центру «Левіафан» Микола Мельник:
«Тому дуже часто проколи Міністерства оборони лягають на Генштаб і на головнокомандувача. Тому що за великим рахунком питання стратегічного забезпечення, закупівель, контрактів – це все Міністерство оборони, за яке в принципі завжди вигрібав Сирський».
В указі президента від 2020 року прописаний досить широкий перелік сфер, за який відповідає головком: за безпосереднє військове керівництво ЗСУ, контроль їхньої готовності до виконання завдань, організацію підготовки військ. Він затверджує воєнні доктрини, настанови та стандарти, контролює, як армія забезпечена зброєю, технікою та іншими ресурсами і видає обов’язкові для виконання накази й директиви.
Тобто від головкома залежить і те, як організовані ЗСУ, як готуються до війни і за якими принципами мають воювати. Водночас головнокомандувач безпосередньо підзвітний президенту та міністру оборони.
Що очікують від Драпатого
«Головком самостійно не може змінити загальну структуру війська або великих окремих його складових частин – виду ЗСУ чи окремого роду військ. Він може лише запропонувати це зробити верховному головнокомандувачу», – пояснює військовий оглядач, координатор групи «Інформаційний спротив», полковник ЗСУ Костянтин Машовець.
Тобто Драпатий може змінювати стиль командування, внутрішні управлінські практики, кадрові підходи, роботу штабів, але великі структурні реформи – не його одноосібне рішення.
Серед головних проблем бойового управління експерт називає надмірну централізацію керівництва бойовими діями та слабке врахування бойового досвіду, а в адміністративно-штатній роботі – прогалини в кадровій політиці та надмірна бюрократія.
Микола Мельник вважає, що вже зараз Драпатий може вплинути на підготовку бійців, кадрові рішення та культуру доповідей у війську. За його словами, потрібно припинити карати за правдиві доповіді, відмовитися від практики відновлювати втрачені позиції за відсутності достатніх сил, припинити створення нових бригад, коли не вистачає людей у війську, і дати більше можливостей командирам, які бережуть особовий склад.
«Треба дуже сильно карати за брехливі доповіді і заохочувати за правдиві. Тому що без правдивої інформації з місць на стратегічному рівні неможливо приймати адекватні управлінські рішення», – каже аналітик.
На збереженні людей наголошує і незалежний консультант з питань безпеки, гуманітарної діяльності та ветеранської політики, ветеран Євген Шибалов. Він переконаний, що насамперед командування має перестати оцінювати успіх військ лише просуваннями на мапі.
«Саме притаманна попередньому головнокомандувачу звичка забороняти військам відступати з безнадійних позицій призводила до найбільших безглуздих втрат. Зокрема, до загибелі мого молодшого брата, кулеметника 80-ї бригади ДШВ, у Курській області», – сказав ветеран Радіо Свобода.
Зеленський, оголошуючи про зміну головкома, окреслив і завдання для нового військового керівництва: підготувати оновлену стратегію оборони, продовжити реформу корпусної системи, забезпечувати запити бойових командирів на зброю, дрони й обладнання та «дати реальне бачення мобілізаційного процесу».
Сам Драпатий після призначення заявив, що президент поставив перед ним «чіткі завдання»: посилити наступальні дії, планувати нові операції в тилу Росії, розвивати технології у війську та нарощувати спроможності ЗСУ.
Головком може змінити чимало всередині самої армії. Але мобілізація, структура війська й забезпечення – це вже не зона рішень однієї людини, хай навіть вона очолює ЗСУ.
Форум