Взимку в окупованих Олешках Херсонської області люди масово гинули від голоду й холоду – про це розповідають вцілілі жителі та волонтери, які допомагають врятуватися й вибратися з міста. Вони ж кажуть, що з грудня 2025 року Олешки опинилися у повній блокаді
Радіо Свобода зібрало свідчення про це.
Дитинство журналістки Марії Семенченко минуло в Олешках. У місті залишилися родичі та знайомі. Марія підтримує зв'язок із ними і зараз.
«Коли люди, з якими я тримаю контакт, почали писати, що в нас, напевно, буде голод, що така ситуація – мені теж спочатку здавалося: можливо, вони живуть у такому пеклі щодня, де обстріли, всі підриваються на мінах, а люди зникають із вулиць. Можливо, вони, так би мовити, гіперболізовано відчувають це, бо зараз не завозять продукти через сніг чи опади, як вони казали. Але потім стало очевидно: так, проблеми з продуктами справжні», – розповідає журналістка Марія Семенченко.
Ксеніє, тато за такою-то адресою, їжі немає
Взимку 2025-го в розбомбленому місті закінчилося продовольство, – пояснює начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. Вона почала отримувати повідомлення, що від холоду та голоду гинуть люди.
За даними Гасаненко, наразі в Олешках залишається близько двох тисяч людей, з них 47 дітей.
Голод
«У мене є звернення від жінки, знайомі якої пішли оглянути її квартиру, що дивом вціліла до цього часу. Виявилося, що там ще з зими лежить тіло жінки, яка, найімовірніше, замерзла або померла від голоду. Зрозуміло, що тіло вже в такому стані, що його негайно треба забрати, але зробити це просто нікому», – каже начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко.
У лютому та березні, додає Гасаненко, ситуація вкрай погіршилася.
Знаю підтверджені випадки, коли люди полювали на фазанів чи навіть ловили голубівМарія Семенченко
«Починаючи з березня – тобто коли в місто фактично прийшов голод – я не знаю чому, але кудись зникли коти. Мабуть, їх розривали собаки, яких у місті залишається багато. У мене є фото, де собаки просто їдять тіло померлої людини. Я розумію, що, можливо, це не можна висвітлювати, але хочу, аби ви розуміли, що відбувається в місті: допомогти навіть закопати це тіло – якщо це не тіло окупанта, то нехай воно там і зникне – просто нікому. У кращому випадку його можуть закинути десь за паркан», – каже Тетяна Гасаненко.
Уродженка Олешок волонтерка Ксенія Архипова допомагає землякам від 2022-го. Каже, знає кожну вулицю у рідному місті та кожного, хто залишається в Олешках донині.
«Дуже багато людей замерзли у своїх квартирах та будинках, де температура трималася на рівні всього трьох-п’яти градусів. Старенькі бабусі й дідусі просто замерзали. Коли вони ще мали сили ходити, то діставалися лікарні вкрай виснаженими: їм не було чого їсти. Родичі таких людей писали мені: «Ксеніє, тато за такою-то адресою, їжі немає. Будь ласка, ми чекаємо на евакуацію», – розповідає волонтерка Ксенія Архипова.
Виживали, як могли – це не фігура мови для мешканців Олешок цієї зими, а сувора реальність, якій, начебто, немає місця в XXI столітті.
Люди почали писати: «Будь ласка, додайте: моя мама загинула в жовтніКсенія Архипова
«Мої родичі розповідали, що в них у домі вода просто у відрі замерзла. Коли йшов дощ, вони підставляли посуд, аби зібрати технічну воду, або заносили сніг у відрах, щоб той танув. Якщо знаходили якесь борошно чи ще щось, то, звичайно, намагалися розтягувати запаси, аби передусім годувати хворих і старих. Ті, хто трохи «молодші», десь 70, жили на закрутках чи залишках круп. Навіть курей не було чим годувати, тож птиця була на самовигулі. Знаю підтверджені випадки, коли люди полювали на фазанів чи навіть ловили голубів», – каже Марія Семенченко.
«Мені відомо, що навіть борошно продавали склянками, і коштувало воно досить дорого. Втім, грошей у місті фактично немає: навіть ті умовні соціальні виплати, які пообіцяли окупанти, хоча, згідно з Женевськими конвенціями, саме вони зобов’язані дбати про людей на тимчасово окупованих територіях, отримати майже неможливо. Аби оформити допомогу, потрібно їхати до Скадовська. А це та сама дорога, яка постійно обстрілювалася ще до настання зими і на якій завжди гинули люди», – пояснює Тетяна Гасаненко.
Скільки саме людей не пережили зиму в Олешках – достеменно невідомо.
Волонтерка Ксенія Архипова веде список загиблих у місті з осені 2025-го. У її реєстрі зафіксовано всіх: тих, хто помер від холоду, голоду чи атак дронів; є навіть окрема графа – «розстріляні». На момент запису інтерв’ю з Ксенією у списку було вже понад 300 осіб.
«Люди почали писати: «Будь ласка, додайте: моя мама загинула в жовтні 2025 року». Стояла в черзі за гуманітарною допомогою. Обстріл. Тоді загинули п'ятеро людей. Я знаю це. Дуже багато провокацій. Привозилася гуманітарна допомога, і люди з другої-третьої години ночі стояли в черзі за нею. Тому що взагалі в Олешках давно проблема з їжею – вона справді давня. І потім відбувається обстріл», – пояснює Ксенія Архипова.
На лінії вогню з першого дня
Олешки опинилися на лінії вогню з першого дня окупації. Після того як у листопаді 2022-го російські військові підірвали Антонівський міст, шляху до підконтрольного Україні Херсона для мешканців міста більше не існує.
Тривалий час залишалися два виїзди вглиб окупованих територій: один – у бік Голої Пристані, інший – через Раденськ на Скадовськ. Наразі обидва ці шляхи максимально заміновані та постійно прострілюються.
Іде особа в «бабусиному» халаті, голова покрита хусткою – нібито старенька, але статура чоловіча, та ще й курить цигаркиСтефан Воронцов
«Тобто дороги, якою можна було б підвозити до Олешок бодай якесь продовольство – немає. Усе це вкрай ускладнено. Дороги використовуються російськими військами переважно у військових цілях або ж виключно для забезпечення цих підрозділів. Хоча, за оцінками місцевих жителів, російські солдати, не знаю щодо офіцерів, а от саме рядовий склад, там голодують, оскільки їжі не вистачає», – розповідав в одному з ютуб-ефірів російський військовий експерт Юрій Федоров.
Він же погоджується з тим, що російські військові використовують цивільне населення Олешок як живий щит.
Місто – важливий плацдарм для обстрілів Херсону та півдня України.
«В Олешках зараз чи не найкритичніша ситуація з усіх нам відомих. Я думаю, це передусім через близькість до Херсона: окупанти використовують місто як плацдарм для постійних обстрілів обласного центру. Російські військові переодягаються в цивільне. Ми спілкуємося з нашими бійцями, і вони розповідають про випадки, зафіксовані з дронів: іде особа в «бабусиному» халаті, голова покрита хусткою – нібито старенька, але статура чоловіча, та ще й курить цигарки. І якщо таку особу вб’ють, вони вже за хвилину приїжджають знімати пропагандистський матеріал про те, що це українські військові нібито обстрілюють мирних жителів», – каже український волонтер та координатор ГО Humanity Cтефан Воронцов, який допомагає олешківцям вибратися з міста.
Від початку зими й дотепер тривали спроби доставити олешківцям продовольство. За інформацією Ксенії Архипової, вдалою виявилася лише одна спроба волонтерів – інші машини підірвалися на мінах і були атаковані дронами.
- Офіс Омбудсмена України Дмитра Лубінця та Міжнародний Комітет Червоного Хреста намагаються організувати зелений коридор та вивести всіх людей з Олешок.
- Волонтери вважають це навряд чи вийде. Кажуть, російській стороні не вигідно виводити цивільних із лінії фронту. 11-го травня силами волонтерів з Олешок вдалося вивезти 32-і людини.
Форум