У 1648 році побачила світ карта, видана невеликим накладом, але вона вперше містила слово «Україна» в своїй назві. Автором її був французький інженер артилерії Гійом Левассер де Боплан (1600–1673), який 17 років був на службі у польського короля на теренах України.

• Як йому вдалося створити цю Генеральну карту та інші мапи – зокрема велику Спеціальну карту України?
• Яке значення Генеральної карти – і для історії України, і в час нинішньої великої війни?

Радіо Свобода мало рідкісну нагоду подивитись на Генеральну карту України Боплана.

На столі лежав великий атлас в старовинній шкіряній оправі, який я помітив одразу, увійшовши до залу картографічної збірки Саксонської державної бібліотеки в Дрездені. Ми його відкрили, і перше, що я почув від колеги: «Ця карта ще краща наяву, аніж її зображення в інтернеті».

Це було правдою! Також захоплювало те, що карти Третього тому Польського атласу, який був створений в кінці 18-го століття з карт саксонських герцогів і королів, роздивлялись за останні півтора століття найбільші авторитети з історії картографування території України.

Першою в атласі була саме Генеральна карта України французького картографа Гійома Левассера де Боплана. Її назва латиною: Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis – «Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна, з належними провінціями».

«Надзвичайно важливо, що Боплан описав цей регіон і створив мапу саме як мапу України. І це було правильно і справедливо в той час. І Боплан дав назву регіону, який насправді вже її мав – Україна. Тобто, Боплан фактично документально закріпив цю назву», – розповідає в інтерв’ю Домінік Штольц, керівник відділу картографії Саксонської державної бібліотеки – бібліотеки Дрезденського університету.

Генеральна карта Боплана вперше з’явилась в Ґданську стараннями і з матеріалів та ескізів, зібраних Бопланом, та вигравірувана була голландцем Вільгельмом Гондіусом. Тираж її був невеликий – зараз у світі зберіглося не більше від десятка примірників Генеральної карти, яка була виготовлена вперше 1648 року, а останній примірник ґданського видання датується 1651 роком.

Унікальність мапи, що зберігається в Дрездені, – що це останній з п’яти станів (варіантів) Генеральної карти Боплана-Гондіуса. Вона – на відміну від попередніх чотирьох варіантів – має згадку про Лоєвську битву 1649 року і Берестейську битву 1651 року. Тобто, цей варіант мапи виданий в другій половині 1651 року після Берестечка, яке було в кінці червня того року.

А ще дрезденський примірник містить пізніше доповнення справа із зображенням шляху від Львова до Любліна. А також тонкими, ледь помітними червоними пунктирними лініями позначено обшири, які зображувала Спеціальна карта України Боплана.

Той факт, що зберіглося так мало Генеральних карт, свідчить про те, що, по-перше, були малі наклади. Все це були радше пробні відбитки з мідних пластин – це ще не був масовий тираж в сучасному розумінні. Плюс багато століть воєн, руйнацій та пожеж призвели до того, що багато мап було втрачено.

Можемо лише припустити, що було видрукувано в Ґданську, імовірно, кілька десятків примірників, але до нашого часу дійшло до десяти Генеральних карт.

Зберігаються вони, окрім Дрездена, ще в бібліотеці міста Карлсруе в Німеччині, пару примірників у бібліотеках польського Кракова, в Національній бібліотеці Франції в Парижі, в бібліотеці російського Санкт-Петербурга.

В Україні є також один примірник у Краєзнавчому музеї в Одесі (він подібний до дрезденського примірника, бо вказує на дві битви).

Є також примірник в Королівському замку в Варшаві з колекції доктора Томаша Нєводнічанського. В Швеції є цікавий кольорований примірник з доданою картою Криму. Цей примірник був на виставці в Україні в 2009 році.

На початку 1990-х років примірник Генеральної карти України 1648 року придбала в Британії Бібліотека Конгресу США.

Тобто, як вже було зазначено, в усьому світі збереглося близько десятка цих унікальних карт. На Генеральній карті зображені 993 населених пункти та понад півтори сотні річок.

Україна в назві

І хоча першою мапою зі згадкою про Україну в назві була «Українська географічна карта» Фрідріха Ґетканта 1639 року, але тут є нюанси.

По-перше, там в назві не Україна, а «Українська географічна карта». По-друге, карта Ґетканта, зроблена на основі креслень Боплана, все ж є картою рукописною, а не такою, що вийшла з пресу. Ну, і нарешті, вона в одному варіанті в його рукописному атласі, що зберігається у Військовому архіві в Швеції. Відтак не можна сказати, що це була карта, розтиражована, яку бачило чимало людей.

А відтак Генеральна карта України 1648 року є справді першою картою з Україною в назві, виданою не рукописно і виданою тиражно – хоч і малою кількістю.

«Власне, це перший тип мапи, де Україна згадана за назвою. Це перша карта, створена з метою проілюструвати, де була Україна, дуже чіткий опис вона дає з багатьма деталями. Нічого подібного не існувало до цієї карти», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода професор Брандонського університету в Канаді Ендрю Перналь – один зі світових фахівців із карт Боплана.

Окрім цього, як зауважує професор Перналь, Генеральна карта вперше подає межі воєводств («палатинатів» латиною), які і складали територію України.

Власне, з п’яти варіантів Генеральної карти 1648–1651 років, з другого стану вже на мапі з’являються написи латиною про Київське і Брацлавське воєводства та позначені їхні межі, також там є написи про Поділля, Сіверське воєводство, про Чернігівську землю, про Червону Русь на місці пізнішої Галичини тощо.

Як би там не було, але Генеральна карта України потягнула за собою копіювання цієї карти багатьма європейськими картографами другої половини 17-го і початку 18-го століть. Саме ця карта «розтиражувала» українські землі і саму назву «Україна».

«Україна» Боплана виявилась для видавців атласів другої половини XVII століття вельми важливим набутком і порівняно багато з них поквапились включити в свої видання копії з неї», – писав про Генеральну карту відомий дослідник старих мап, директор бібліотеки Київського університету першої третини минулого століття Веніамін Кордт.

Воєнна мапа

Але навіщо Боплан створив цю мапу, будучи капітаном артилерії у війську Речі Посполитої на теренах України, будуючи фортеці (Кодак, Бар, Збараж та інші) чи замки (як-от в Підгірцях)?

Як зауважує експерт зі стародавніх мап Володимир Дмитерко: «Всі карти України – в певному сенсі воєнні карти, бо Україна і в 17-му і 18-му століттях була ареною частих воєн».

«Думаю, що Генеральна карта має зв’язок з планами якихось воєнних дій проти татар, проти Криму. Це була воєнна карта. А оскільки вона орієнтована на південь, то з її допомогою легше пересуватись. Зазвичай мапи орієнтовані на північ. Відтак Генеральна мапа також і військове значення, по ній легко визначити шляхи і прокладати маршрути, наприклад, пересування військ», – каже в інтерв’ю Ендрю Перналь.

За його словами, польський король Владислав IV мав плани почати війну і організувати похід на турків, а також татар, які нападали на південні терени нинішньої України.

Але польський Сейм не дав «добро» на такий «хрестовий похід». А потім кардинально змінилась і геополітична ситуація.

Як пише на Генеральній карті 1648 року гравер Вільгельм Гондіус (напис французькою в лівій нижній частині карти): «Я поспішно вигравіював, через необхідність сьогодення, цю Генеральну карту України; повстання козаків та смерть короля завадили мені почати з провінцій та особливостей цієї країни, як Автор дав їх мені за наказом…»

Справді, якраз в 1648 році помер король Владислав, і на польський трон на 20 років заступив Ян Казимир. Власне, саме Яну Казимиру випав на ранню стадію його правління страшенний «головний біль» – війна з козаками під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, яка, власне, і розпочалася в 1648 році.

1648-й: випадковий збіг?

Про те, чи цілком випадковою є поява Генеральної карти з початком війни під проводом Хмельницького – це питання турбувало багатьох.

Так, наприклад, у жовтні 2000 року – коли якраз було 400 років народження Гійома Левассера де Боплана – була міжнародна наукова конференція в Запоріжжі про його спадок і значення для України. І тоді одного з головних доповідачів – професора-бопланіста Ярослава Дашкевича – запитали саме про 1648-й як рік виходу Генеральної карти і початок війни Хмельницького. Покійний нині професор Дашкевич тоді посміхнувся і загадково відповів: «Ну, то треба подумати…»

«Таку гіпотезу цілком можна прийняти. Збіг абсолютний: це дійсно початок національної визвольної боротьби під проводом Хмельницького і вихід Генеральної карти. Але можна казати, що карта позитивно вплинула на усвідомлення українцями своєї ідентичності. Хоча тоді учасники тих подій звалися радше козаками, але вже назва «Україна» була, хоч не було ще українців за назвою», – каже Радіо Свобода професор географії Іван Ровенчак із Львівського національного університету імені Івана Франка.

Як би там не було, можна стверджувати одну річ, що поява першої карти з назвою «Україна» збіглася в часі з початком війни за українську державність, що таки призведе до появи Гетьманщини, яка проіснувала ще понад століття.

Чи пов’язані ці два факти – стверджувати не можна, але факт збігу – і певного символізму – наявний.

«Почалося повстання в Україні і козаки, як кажуть, «попали в пресу», і треба було проілюструвати, бо в Європі був інтерес до цього. І коли почалася війна Хмельницького, то був попит – тобто, в 1648 році з’явився «інфопривід», – міркує Дмитерко.

Картуш: із козаками?

Картуш (напис із назвою і орнамент) Генеральної карти України дуже цікавий, якщо його зблизька розглядати. Тут і назва самої карти, оточена п’ятьма постатями. Різні думки є про те, хто ці люди.

Деякі польські дослідники вважають, що з правого боку – козак і козачка (причому козак у полоні і поруч з ним кінь лежить), а з лівого – три польські шляхтичі. Можливо, це пояснюється тим, що на карті герб Речі Посполитої з орлом і зображення королівської корони.

Українські дослідники не погоджуються з твердженням, що на карті – в більшості польські шляхтичі. Так, Володимир Дмитерко називає цих людей «мешканцями України». «Це такі народні типи, можливо, козаки», – каже він.

Ясно, що це не селяни, не «хлопи», адже головний персонаж з лівого боку має шаблю і мушкет – чи воювали шляхтичі в Україні, невідомо, а козаки точно воювали.

Ще цікавий момент: люди на картуші вбрані підходяще для козаків і козачок, але трохи біднувато як для шляхти. Та, до того ж, була в ті часи і українська козацька шляхта.

«На мою думку, це українські козаки. Цей картуш ніби підкреслює значення козаків, тому що на час створення цієї карти козацтво вже існувало десь півтора століття з кінця 15-го століття. І це ніби підкреслює значення козаків для української історії. Ще більше популяризував козаків «Опис України», бо книжки читають більше людей, аніж дивляться карти», – каже професор Іван Ровенчак.

Чому раніше за Спеціальну карту?

Генеральна карта України з’явились на два роки раніше за велику Спеціальну карту України 1650 року. Хоча велетенських розмірів – на восьми аркушах – Спеціальна карта була вже готовою до публікації раніше за Генеральну.

«Гадаю, що Боплан і Гондіус вже мали інформацію для Генеральної карти, включно з південною Україною і частинами Криму. Окрім цього, карта мала один аркуш – її легко було створити. Ясно, що велика Спеціальна карта – це було величезне досягнення, а от Генеральна карта – це була порівняно легша річ для реалізації», – пояснює професор Ендрю Перналь з канадійської Манітоби.

Ще один аспект: велика Спеціальна карта масштабом 1:1 450 000 охоплює за обширом менші території, аніж одноаркушева Генеральна карта масштабом 1:1 800 000 (розмір Генеральної карти – 40,2 х 50,3 см). І як вдалося Боплану передати зображення на Генеральній карті півдня України і півночі Криму, адже він доходив (допливав) Дніпром лише до пониззя ріки?

«Чесно кажучи, Генеральна карта до кінця ще не зрозуміла, вона приховує в собі багато загадок. Найбільш загадкове: як Боплану вдалося позначити південь України і північ Криму. Можливо, тут Гондіус взяв справу в свої руки», – припускає Дмитерко.

Але дослідники сходяться в тому, що Генеральна карта була унікальною для свого часу, бо першою порівняно точно показала простори, які були колонізовані і де було засновано багато нових поселень.

Боплан сам писав, що заснував пів сотні слобод, які потім приросли ще сотнями сіл чи поселень. І все це на теренах, які були отим славнозвісним Диким полем.

Співрозмовники Радіо Свобода кажуть, що рівень гравірування карти 1648 року, яке здійснив Вільгельм Гондіус, значно перевершує рівень французького гравірування Генеральної карти пізнішого видання 1660 року.

«Гондіус переїхав до Ґданська. І він був чудовим гравером. Його мапи потім використовувалися іншими в Європі», – каже професор Ендрю Перналь.

Володимир Дмитерко теж додає: «Гондіус – один з найвизначніших граверів 17-го століття. Справжній митець».

«Паспорти» України та її історії

Чому старі карти стали особливо актуальними зараз? Річ у тім, що в Україні – війна, і Кремль стверджує, що України не існувало, що її, мовляв, «створив Ленін», що це штучна країна і народу такого зі своєю історією, культурою та ідентичністю немає.

Усі ці кліше Москви, яка вже 13-й рік веде проти України війну, не відповідають дійсності, наголошують історики. А старі карти ніби є історичним свідченням, неспростовним аргументом, що таки Україна існувала – причому задовго до того, як сама Московія стала Росією.

«[Володимир] Путін стверджує, що нас, українців, не було. Але карти – це серйозний доказ того, що ми були, і ними не можна нехтувати. Це дуже поважний аргумент на нашу користь», – каже в інтерв’ю професор Іван Ровенчак.

«Назви народів, регіонів, країн на старих картах дуже важливі. Часто це використовується для претензій. І в цьому випадку старі карти є свідченням, що Україна існувала задовго до того, як почали створюватись нації. Україна була важливою ще до того, як московський цар став важливим, – каже Домінік Штольц. – Тому твердження, що України не було – це легко заперечити і показати, що це неправда. І зокрема Генеральна карта каже нам, що Україна існувала. І тому важливо знати і зберігати старі мапи як доказ цього».